Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18113/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 12.02.2018. Зареєстровано: 14.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		12.02.2018Справа №  910/18113/17Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.   за участю секретаря судового засідання  Шудри А.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
		За позовомПублічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»Третя особа,   Прояка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРУЖКІВСЬКИЙ ФАРФОРОВИЙ ЗАВОД» стягнення заборгованості у розмірі 170 960 046,48 грн                                                                                      Суддя  Спичак О.М.
		 
		Представники сторін: 
		від позивача: Оніщук В.М. - предст. за дов.; 
		від відповідача: Зайцев М.М. - за довіреністю;
		від третьої особи: не з'явився
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» про стягнення  заборгованості за кредитним договором № 19/2011 від 15.07.2011 в розмірі 4 757 524,87 російськихрублів (що за офіційним курсом гривні до російського рубля, встановленим НБУ станом на 27.09.2017 - 2 182  229,08 грн); 195 131,20 евро (що за офіційним курсом гривні до євро, встановленим НБУ станом на 29.09.2017 становить 6 068  226,16 грн); 162 709 591,24 грн з них:
		- прострочену заборгованість по кредиту станом на 27.09.2017 у розмірі 134 586439,91 грн; 
		- строкову заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 01.09.2017 року по 27.09.2017 (включно) у розмірі 1 969 239,30 грн;
		- прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 27.09.2017 становить 25          871          562,28 грн;
		- прострочена заборгованість по сплаті процентів станом на 27.09.2017 становить 4 701 473,83 рос.рублів (що за офіційним курсом гривні до російського рубля, встановленим НБУ станом на 27.09.2017 становить 2 156 519,03 грн);
		- прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 25.09.2017 у розмірі 192          753,91євро (що за офіційним курсом гривні до євро, встановленим НБУ станом на 29.09.2017 становить 5 994 296,75 грн.);
		- 3% (три проценти) річних за прострочення повернення кредиту за період з 01.06.2017 по 27.09.2017  (включно) - 18 035,13 грн;
		- 3% (три проценти) річних за прострочення сппати процентів за період з 12.04.2017 по 27.09.2017(включно) - 94 469,73 грн;
		- 3% (три проценти) річних за прострочення сплати процентів за період з 03.05.2017 по 27.09.2017 (включно) становлять 56 051,04 рос.рублів (що за офіційним курсом гривні до російського рубля, встановленим НБУ станом на 27.09.2017 становить 25 710,05 грн);
		- 3% (три проценти) річних за прострочення сплати процентів за період з 03.05.2017 по 27.09.2017 (включно) становлять 2 377,29 євро (що за офіційним курсом гривні до євро, встановленим НБУ станом на 29.09.2017 становить 73 929,40 грн);
		- інфляційні втрати у зв'язку з простроченням сплати кредиту в гривні, нараховані за період з 01.06.2017 по 27.09.2017 у розмірі 117          100,69 грн;
		- інфляційні втрати у зв'язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом в гривні, нараховані за період з 01.06.2017 по 27.09.2017 у розмірі 117 100,69 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов кредитного договору в частині погашення кредиту та процентів за його користування в обсязі та строки, що визначені у вказаному правочині. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що 15.07.2011 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод» (позичальник) було укладено Кредитний договір № 19/2011, зі змінами та доповненнями, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит у вигляді відкличної мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії. Однак, позичальник неналежним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором № 19/2011 від 15.07.2011 в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим у позичальника виникла заборгованість за кредитом. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, позивачем було нараховано 3% річних та інфляційні втрати за прострочення повернення кредиту та прострочення сплати процентів.
		При цьому, позивач зазначив, що виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором № 19/2011 від 15.07.2011 було забезпечено порукою на підставі Договору поруки № 19п/2011, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон», та поручитель (відповідач) несе відповідальність перед кредитором (позивачем) як солідарний боржник, з огляду на що, відповідно до ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача як поручителя за Договором поруки № 19/2011 від 15.07.2011 заборгованість позичальника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод») за Кредитним договором № 19/2011 від 15.07.2011 у загальному розмірі 170 960 046,48 грн.
		Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивачем при визначенні розміру заборгованості з відсотків було невірно застосовані відсоткову ставку. Крім того, відповідач в заперечення позову зазначив про те, що порука є припинено.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18113/17, залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРУЖКІВСЬКИЙ ФАРФОРОВИЙ ЗАВОД» та призначено її розгляд на 13.11.2017.
		10.11.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову та відзив на позовну заяву.
		13.11.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про витребування у відповідача доказів в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України.
		У судовому засіданні 13.11.2017 представник відповідача підтримав подане через канцелярію суду клопотання про витребування у Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» методику розрахунку загальної вартості кредиту, та встановлення процентної ставки для позичальника, внутрішні нормативні акти, висновки спеціалістів та ін., якими передбачено встановлення диференційованої відсоткової ставки. 
		Представник позивача у даному судовому засіданні проти задоволення клопотання про витребування доказів заперечив.
		Виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на обставини, що входять до предмету доказування по справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача  та витребування у позивача письмових пояснень щодо методики застосування різної відсоткової ставки при розрахунку позовних вимог. 
		Представники третьої особи в дане судове засідання не з'явились, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.
		У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі, суд відклав розгляд зазначеної справи до 20.11.2017.
		20.11.2017 через канцелярію суду від позивача надійшло письмове клопотання про зупинення провадження у справі № 910/181113/17 до вирішення Господарським судом міста Києва пов'язаної з нею справи № 910/19763/17 про визнання недійсним кредитного договору.
		Представник позивача у судовому засіданні 20.11.2017 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено.
		Також представником позивача у даному судовому засіданні було підтримано подану з позов заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ТОВ «Регіон», в межах суми заявленої до стягнення. 
		Представник відповідача надав усні пояснення, в яких проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечив у повному обсязі.
		Розглянувши зазначене клопотання позивача, суд відмовив у його задоволенні, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
		Представник відповідача у судовому засіданні 20.11.2017 підтримав подане через канцелярію суду клопотання про зупинення провадження у справі № 910/18113/15-г.
		Представник позивача надав письмові заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. 
		Судом було розглянуто та відхилено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі оскільки вирішення по суті справи № 910/19763/17 не перешкоджає розгляду справи № 910/18113/17.
		Представник відповідача у судовому  засіданні 20.11.2017 заявив усне клопотання про відкладення розгляду скарги, яке судом було розглянуто та частково задоволено. 
		В судовому засіданні 20.11.2017 у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 04.12.2017. 
		29.11.2017 до Господарського суду м. Києва від відповідача надійшла апеляційна скарга на ухвалу суду від 20.11.2017 про оголошення перерви у справі № 910/19763/17 в частині відмови в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 910/18113/17 до вирішення справи № 910/19763/17.
		У зв'язку з тим, що ухвала суду від 20.11.2017 про оголошення перерви у справі № 910/18113/17, в якій судом було вирішено клопотання про зупинення провадження у справі, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, то апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» з доданими до неї документами, яка надійшла до Господарського суду м. Києва 29.11.2017, ухвалою суду від 04.12.2017 заявнику було повернуто.
		Представник відповідача 04.12.2017 через канцелярію суду подав письмові прояснення по справі та клопотання про призначення судової експертизи.
		У судовому засіданні 04.12.2017 представник відповідача надав усні пояснення, в яких підтримав подане через канцелярію суду клопотання про призначення судової експертизи.
		Представник позивача у даному судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання відповідача про призначення судової експертизи.
		Судом повідомлено, що вирішення клопотання відповідача про призначення судової експертизи відкладено в наступне судове засідання.
		Представник відповідача у даному судовому засіданні подав письмове клопотання про продовження строків вирішення спору на 15 днів.
		Судом було розглянуто та задоволено клопотання позивача про продовження строків вирішення спору.
		Представник третьої особи у судове засіданні 04.12.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином. 
		У зв'язку з неявкою у судове засідання представника третьої особи, суд відклав розгляд зазначеної справи до 27.12.2017. 
		15.12.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2017, у зв'язку з набранням 15.12.2017 законної сили Господарським процесуальним кодексом України в новій редакції, вирішено розгляд справи № 910/18113/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання на 17.01.2018.
		У  підготовчому засіданні 17.01.2018 судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи з огляду на те, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тоді як в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору, а судом самостійно може бути встановлено всі обставини, які є необхідними для правильного вирішення спору. До того ж, судом також враховано, що чинним Господарським процесуальним кодексом України передбачено право сторін надавати висновки експертів у порядку подання доказів, однак, відповідачем зазначеного права реалізовано не було.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.02.2018.
		У судовому засіданні 02.02.2018  представником позивача було заявлено усне клопотання про проведення розгляду справи у закритому судовому засіданні. 
		Представник відповідача підтримав подане позивачем клопотання проведення розгляду справи в закритому судовому засіданні. 
		У судовому засіданні 02.02.2018 судом було розглянуто та на підставі ч.8 ст.8 Господарського процесуального кодексу України задоволено клопотання позивача про проведення розгляду справи у закритому судовому засіданні з огляду на те, що матеріали справи містять банківську таємницю, конфіденційність якої охороняється законом.
		В судовому засіданні 02.02.2018 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
		Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		15.07.2011 між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод» (позичальник) укладено Кредитний договір № 19/2011, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 7789 000,00 євро, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 14.07.2016, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені договором. 
		Надалі, до кредитного договору неодноразово вносились зміні, шляхом укладення додаткових угод, що є невід'ємною часиною Кредитного договору, зокрема:
		-          05.09.2011 договір № 2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          15.02.2012 договір № 3 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          20.03.2012 договір № 4 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          24.05.2012 договір № 5 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          25.07.2012 договір № 6 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          03.09.2012 договір № 7 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          07.11.2012 договір № 7 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          27.11.2012 договір № 9 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          17.12.2012 договір № 10 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          21.12.2012 договір № 11 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          21.03.2013 договір № 12 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          15.052013 договір № 13 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          26.06.2013 договір № 14 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          22.07.2013 договір № 15 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          24.12.2013 договір № 16 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          24.12.2013 договір № 16 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          30.04.2013 договір № 17 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          12.09.2014 договір № 18 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          31.08.2015 договір № 19 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          28.07.2016 договір № 20 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          10.04.2017 договір № 21 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;
		-          24.12.2013 договір № 16 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 
		Згідно умов Кредитного договору та Додаткової угоди № 21 від 10.04.2017 року строк дії основного зобов'язання 08.04.2018 року.
		Кредит надається у вигляді мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії в межах ліміту кредитування, визначено відповідно до графіку.
		За умовами п. 1.1.3 кредитного договору, банк надає позичальнику кредит в гривні, євро та російських рублях в межах ліміту кредитування за умови, що загальна сума заборгованості за кредитом та грошового зобов'язання банку за акредитивом та договором 1, незалежно від валют кредитування, не перевищує суму, еквівалентну діючому ліміту кредитування за офіційним курсом Національного банку України, на день надання кредиту.
		Згідно з п. 2.1 кредитного договору, надання кредиту позичальнику в межах ліміту кредитування здійснюється у безготівковій формі наступним чином:
		2.11. на підставі письмової заявки позичальника за формою додатку № 1, шляхом перерахування кредиту на рахунок позичальника на цілі визначені п. 1.2 договору;
		2.1.2. без отримання будь-яких додаткових запитів позичальника та/або укладення будь-яких інших договорів, шляхом перерахування кредиту на рахунок позичальника, на цілі визначені в 1.2.2. цього договору, у разі виникнення наступної обставини: невиконання позичальником умови, визначеної п. 4.3.10; ненадання позичальником власних коштів на дату здійснення платежу за акредитивом відповідно до п. 4.1.11 кредитного договору № 1;
		2.1.3 надання кредиту здійснюється за умови виконання позичальником своїх зобов'язань у повному обсязі та додержанням всіх надання кредиту, встановлених цим договором;
		2.1.4. надання кредиту може здійснюватися окремими траншами, розмір яких визначається позичальником та зазначається у заявці та/або визначається сумами платежів по акредитиву згідно кредитного договору, в межах ліміту.
		Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору № 19/2011від15.07.2011 розмір та строк користування кожним окремим траншем визначається у відповідній заявці. 
		Згідно з нормами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. 
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Згідно п. 3.1.1. кредитного договору - плата за користування кредитом встановлюється у вигляді процентів, розмір яких встановлюється умовами договору та має статус «диференційованої процентної» ставки, під якою розуміється наступне: цим договором встановлюється базовий розмір процентів, що нараховується за користуванням кредитом за умови належного виконання позичальником всіх умов договору та договорів забезпечення, та визначаються умови, за яких застосовується підвищений розмір плати за користування кредитними коштами, який визначається шляхом збільшення базового розміру процентів.
		Згідно п. 3.1.2. кредитного договору базовий розмір процентів: проценти за користування Кредитом, розмір яких є базовий, встановлюється в наступних розмірах:
		-          17,5 % процентів річних за користування кредитом в гривні;
		-          10,5 % процентів річних за користування кредитом в рублях;
		-          9,5 % процентів річних за користування кредитом в євро.
		Умовами п. 3.1.3 договору з усіма змінами та доповненнями передбачені випадки застосування підвищеного розміру процентів за користування кредитом.
		Зокрема, умовами п. 3.1.1.1 кредитного договору в редакції договору № 21 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011, у разі наявності простроченої заборгованості за договором, плата за користування кредитом в розмірі 19,78 % річних, при настанні будь-якої з подій, що настане раніше:
		-          з 6-го календарного дня наявності простроченої заборгованості за кредитом та/або простроченої плати за користування кредитом в гривнях, передбачених договором;
		-          з 11-го календарного дня наявності простроченої плати за користування кредитом в євро та/або російських рублях.
		З наступного дня, за днем в якому відбулося погашення простроченої заборгованості у відповідній валюті, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 8,5 % річних.
		Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
		Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
		Укладений між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод» правочин за своєю правовою природою є кредитним договором, а статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Як свідчать наявні в матеріалах справи заявки про надання кредиту (траншу), меморіальні ордери та банківські виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод», банк належним чином виконав свої зобов'язання, передбачені кредитним договором, в частині надання кредитних коштів позичальнику, що не спростовано під час розгляду справи.
		Про належне виконання банком своїх зобов'язань свідчить також відсутність з боку       позичальника претензій та повідомлень про порушення Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» умов договору щодо надання грошових коштів за кредитним договором.
		Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод» не виконувало належним чином взяті на себе зобов'язання, не сплачувало своєчасно грошові кошти в рахунок погашення кредиту та нараховані по ньому проценти.
		Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		За приписом ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		У зв'язку з наявністю простроченої заборгованості, на підставі вказаної норми законодавства, банк листом-вимогою № 2279/1-2 від 17.07.2017 проінформував позичальника про наявність простроченої заборгованості та вимагав повністю повернути достроково всю суму кредиту за кредитним договором та сплатити заборгованість за кредитним договором протягом 30 календарних днів з дня отримання цього листа-вимоги.
		Лист-вимога № 2279/1-2 від 17.07.2017 отримана Товариством з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод» 08.08.2017, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. 
		Втім, позичальник залишив дану вимогу банку без відповіді і задоволення, що свідчить про виникнення у банку права на стягнення заборгованості за кредитним договором достроково в повному обсязі, яка за розрахунком банку складає прострочену заборгованість по кредиту станом на 27.09.2017 у розмірі 134 586 439,91 грн. 
		Матеріалами справи підтверджується порушення позичальником договірних зобов'язань за кредитним договором в частині повернення траншу та сплати процентів в строки встановлені кредитним договором. 
		Заборгованість по кредиту у розмірі 134 586 439,91 грн належним чином доведена та в установленому порядку не спростована. 
		Розрахунки процентів за користування кредитом є арифметично вірними та складають: строкову заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 01.09.2017 року по 27.09.2017 (включно) у розмірі 1 969 239,30 грн; прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 27.09.2017 у розмірі 25 871 562,28 грн; прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 27.09.2017 у розмірі 4 701 473,83 рос.рублів (що за офіційним курсом гривні до російського рубля, встановленим НБУ станом на 27.09.2017 становить 2 156 519,03 грн); прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 25.09.2017 у розмірі 192 753,91євро (що за офіційним курсом гривні до євро, встановленим НБУ станом на 29.09.2017 становить 5 994 296,75 грн.). 
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позичальником було допущено порушення умов кредитного договору № 19/2011 (зі змінами і доповненнями) щодо виконання зобов'язання перед позивачем зі своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, а також допущено порушення приписів ст. 526, 530, 1049, 1054 Цивільного кодексу України. 
		Оскільки позичальник своїх зобов'язань по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом в повному обсязі не виконав, банком нараховано:
		-          3% річних за прострочення повернення кредиту за період з 01.06.2017 по 27.09.2017  (включно) у розмірі 18 035,13 грн; 
		-          3%  річних за прострочення сплати процентів за період з 12.04.2017 по 27.09.2017 у розмірі 94 469,73 грн;  
		-          3% (три проценти) річних за прострочення сплати процентів за період з 03.05.2017 по 27.09.2017 у розмірі 56 051,04 рос. рублів (що за офіційним курсом гривні до російського рубля, встановленим НБУ станом на 27.09.2017 становить 25 710,05 грн); 
		-          3% (три проценти) річних за прострочення сплати процентів за період з 03.05.2017 по 27.09.2017 (включно) у розмірі 2 377,29 євро (що за офіційним курсом гривні до євро, встановленим НБУ станом на 29.09.2017 становить 73 929,40 грн);
		-          інфляційні втрати у зв'язку з простроченням сплати кредиту в гривні, нараховані за період з 01.06.2017 по 27.09.2017 у розмірі 117 100,69 грн; 
		-          інфляційні втрати у зв'язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом в гривні, нараховані за період з 12.04.2017 по 27.09.2017 у розмірі 52  744,20 грн.
		Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Перевіривши наданий банком розрахунок 3 % річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства. 
		Пунктом 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
		Таким чином, з урахуванням роз'яснень Вищого господарського суду України, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення інфляційні втрати у зв'язку з простроченням сплати кредиту в гривні, нараховані за період з 01.06.2017 по 27.09.2017 у розмірі 117 100,69 грн та інфляційні втрати у зв'язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом в гривні, нараховані за період з 12.04.2017 по 27.09.2017 у розмірі 52 744,20 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю. 
		В забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод» своїх зобов'язань за Кредитним договором № 19/2011 від 15.07.2011 між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон» (поручитель) укладено Договір поруки № 19п/2011 від 15.07.2011, відповідно до пункту 1.1. якого поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань, що виникли на підстав кредитного договору та договору акредитиву, або можуть виникнути на підставі них у майбутньому.
		Надалі, до договору поруки неодноразово вносились зміни, шляхом укладення додаткових угод, що є невід'ємною частиною договору поруки, зокрема:
		-          договір № 1 про внесення змін та доповнень до договору поруки № 19п/2011 від 15.07.2011;
		-          договір № 1 від 31.10.2011 про внесення змін та доповнень до договору поруки № 19п/2011від 15.07.2011;
		-          договір № 2 від 20.03.2012 про внесення змін та доповнень до договору поруки № 19п/2011від 15.07.2011;
		-          договір № 3 від 26.07.2012 про внесення змін та доповнень до договору поруки № 19п/2011від 15.07.2011;
		-          договір № 4 від 25.04.2013 про внесення змін та доповнень до договору поруки № 19п/2011від 15.07.2011;
		-          договір № 5 від 26.06.2013 про внесення змін та доповнень до договору поруки № 19п/2011 від 15.07.2011;
		-          договір № 6 24.12.2013 про внесення змін та доповнень до договору поруки № 19п/2011 від 15.07.2011;
		-          договір № 7 від 12.09.2014 про внесення змін та доповнень до договору поруки № 19п/2011 від 15.07.2011;
		-          договір № 8 від 31.08.2015 про внесення змін та доповнень до договору поруки № 19п/2011 від 15.07.2011;
		-          договір № 9 від 28.07.2016 про внесення змін та доповнень до договору поруки № 19п/2011 від 15.07.2011;
		-          договір № 10 від 10.04.2017 про внесення змін та доповнень до договору поруки № 19п/2011 від 15.07.2011.
		Відповідно до пункту 1.2. договору поруки в редакції договору № 10 від 10.04.2017 про внесення змін та доповнень до договору поруки № 19п/2011 від 15.07.2011 зазначеним договором поруки забезпечено зобов'язання з надання банком позичальнику кредиту у вигляді відкличної мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії в сумі 134 586 439,91 грн, а позичальник зобов'язаний погасити боргові зобов'язання, повернути банку кредит не пізніше 08 квітня 2018 року, або в інший термін відповідно основного договору, а також оплатити плату за кредит (в т.ч. плату за користування кредитом в наступному розмірі 8,5% (вісім цілих п'ять десятих) процентів річних та/або 19,78 % (дев'ятнадцять цілих сімдесят вісім сотих) процентів річних, або в іншому передбаченому основним договором, комісійні винагороди), договірні санкції, пеню та штрафи в порядку, терміни/строки та на умовах основного договору, а також здійснити буд-які платежі, що підлягають сплаті заставодавцем на користь заставодержателя відповідно до умов основного договору та чинного законодавства України (далі за текстом - «основне зобов'язання»).
		За умовами п. 1.4. договору поруки у разі порушення позичальником основного зобов'язання, визначеного основним договором, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком за виконання таких зобов'язань позичальника в повному обсязі.
		У разі порушення позичальником основного зобов'язання, визначеного основним, договором, банк має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про необхідність виконання/належного виконання основного зобов'язання в повному обсязі або частково, в порядку, передбаченому п. 8.2. договору. А у разі відправлення банком письмової вимоги поручителю, поручитель зобов'язаний виконати основне зобов'язання в обсязі, строки/терміни, зазначені у вимозі. Порядок та черговість виконання основного зобов'язання визначаються основним договором (п.п. 2.1., 2.2. договору поруки). 
		Договір поруки відповідно до п. 7.1. набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 08.04.2021 включно або до припинення основного зобов'язання.
		Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
		Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		За приписами ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку  боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом,  так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
		Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 19/2011 від 15.07.2011, Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» з листом-вимогою № 7580/1-2 від 08.09.2017 про повернення заборгованості за кредитним договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення банком цього листа вимоги. 
		Поручитель отримав лист-вимогу 14.09.2017, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, втім вказану вимогу банку залишив без задоволення.
		Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
		Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Згідно ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
		Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
		Таким чином, у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод» своїх зобов'язань за Кредитним договором № 19/2011 від 15.207.2011, а також враховуючи невиконання відповідачем умов договору поруки, суд вважає обґрунтованим вимоги банку про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» прострочену заборгованість по кредиту станом на 27.09.2017 у розмірі 134 586 439,91 грн; строкову заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 01.09.2017 року по 27.09.2017 (включно) у розмірі 1 969 239,30 грн; прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 27.09.2017 у розмірі 25 871 562,28 грн; прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 27.09.2017 у розмірі 4 701 473,83 рос.рублів (що за офіційним курсом гривні до російського рубля, встановленим НБУ станом на 27.09.2017 становить 2 156 519,03 грн); прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 25.09.2017 у розмірі 192 753,91євро (що за офіційним курсом гривні до євро, встановленим НБУ станом на 29.09.2017 становить 5 994 296,75 грн.); 3%   річних за прострочення повернення кредиту за період з 01.06.2017 по 27.09.2017  (включно) у розмірі 18 035,13 грн;  3%  річних за прострочення сплати процентів за період з 12.04.2017 по 27.09.2017 у розмірі 94 469,73 грн;  3% (три проценти) річних за прострочення сплати процентів за період з 03.05.2017 по 27.09.2017  у розмірі 56 051,04 рос. рублів (що за офіційним курсом гривні до російського рубля, встановленим НБУ станом на 27.09.2017 становить 25 710,05 грн); 3% (три проценти) річних за прострочення сплати процентів за період з 03.05.2017 по 27.09.2017 (включно) у розмірі 2 377,29 євро (що за офіційним курсом гривні до євро, встановленим НБУ станом на 29.09.2017 становить 73 929,40 грн); інфляційні втрати у зв'язку з простроченням сплати кредиту в гривні, нараховані за період з 01.06.2017 по 27.09.2017 у розмірі 117 100,69 грн; інфляційні втрати у зв'язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом в гривні, нараховані за період з 12.04.2017 по 27.09.2017 у розмірі 52  744,20 грн.
		Доводи відповідача про те, що банком невірно нараховано суму заборгованості з процентів та застосовано невірні відсоткові ставки є недоведеними та такими, що не узгоджуються з приписами чинного законодавства і спростовуються наявними матеріалами справи.
		Заперечення відповідача щодо припинення поруки спростовується наступним. 
		У відповідності до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
		Правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності врегульовано частиною четвертою статті 559 ЦК України, якою передбачено три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя. 
		З положень статті 559 ЦК України випливає, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються (постанова судової палати у цивільних Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі №6-53цс14).
		Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
		Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).
		Згідно із п. 7.1. договору поруки, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 08.04.2021  включно або до припинення основного зобов'язання. 
		Зі змісту наведеного пункту договору поруки вбачається, що сторонами встановлено строк, після закінчення якого припиняється порука за цим договором, а саме до 8 квітня 2021 року включно. 
		Оскільки, встановлений договором поруки строк не настав на момент вирішення даного спору (8 квітня 2021 року включно), то правові підстави для визнання поруки за договором поруки припиненою у суду відсутні. Аналогічна позиція наведене у постанові Вищого господарського суду України від 11.01.2016 у справі №910/18875/15. 
		Також, суд зазначає, що умовами п. 7.1. договору поруки сторони перебачили, що порука може діяти і до припинення основного зобов'язання. 
		При цьому, у такому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
		Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.
		За змістом договору поруки під основним зобов'язанням розуміється, зокрема: повернення кредиту, сплата процентів, комісій, штрафів тощо, що передбачено умовами кредитного договору (основного договору).
		Разом з тим, у розділі "визначення термінів" у договорі поруки сторони передбачили, що під основним договором розуміється кредитний договір № 19/2011 , з усіма змінами, що були до нього внесені, а також заявки про надання кредиту (траншу) та договори про внесення змін до основного договору, які будуть укладені протягом дії основного договору.
		Умовами кредитного договору сторони погодили, що надання кредиту здійснюється окремими траншами на підставі письмової заявки позичальника про надання кредиту (траншу). В кожній заявці про надання траншу сторонами погоджено строк повернення кредитних коштів. Отже, у кредитному договорів сторонами чітко встановлено строк виконання основного зобов'язання.
		Таким чином, враховуючи, що за умовами кредитного договору погашення кредиту та сплата відсотків за користування ним відбуваються шляхом внесення щомісячних платежів, строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, у даному випадку, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
		Водночас у разі якщо кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, направивши боржнику вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом (ч. 2 ст. 1050 ЦК України), процентів за користування кредитом та інших платежів, шестимісячний строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, для пред'явлення вимоги до поручителя обчислюється від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного кінцевим строком у вимозі кредитора до боржника. 
		Наведене узгоджується із правовою позицією  Верховного Суду України, наведеною  у постанові від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14, згідно із якою: вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
		За таких обставин у ПАТ «ВТБ БАНК» виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, протягом  наступних шести місяців з моменту спливу строку наданого на добровільне виконання зобов'язань поручителем, що банком було вчинено шляхом пред'явлення зазначеного позову.
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
		За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Регіон» (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Якіра, 8, кімната 68, код ЄДРПОУ 25096372) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»  (місцезнаходження: 01004, м. Київ, бул. Т. Шевченка/ вул. Пушкінська, буд 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) заборгованість за кредитним договором № 19/2011 у розмірі  4 757 524,87 російськихрублів (що за офіційним курсом гривні до російського рубля, встановленим НБУ станом на 27.09.2017 - 2   182 229,08 грн), 195 131,20 евро (що за офіційним курсом гривні до євро, встановленим НБУ станом на 29.09.2017 становить 6 068   226,16 грн);  прострочену заборгованість по кредиту станом на 27.09.2017 у розмірі 134 586 439,91 грн; строкову заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 01.09.2017 року по 27.09.2017 (включно) у розмірі 1 969 239,30 грн; прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 27.09.2017 у розмірі 25 871 562,28 грн; прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 27.09.2017 у розмірі 4 701 473,83 рос.рублів (що за офіційним курсом гривні до російського рубля, встановленим НБУ станом на 27.09.2017 становить 2 156 519,03 грн); прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 25.09.2017 у розмірі 192 753,91євро (що за офіційним курсом гривні до євро, встановленим НБУ станом на 29.09.2017 становить 5 994 296,75 грн.); 3%   річних за прострочення повернення кредиту за період з 01.06.2017 по 27.09.2017  (включно) у розмірі 18 035,13 грн;  3%  річних за прострочення сплати процентів за період з 12.04.2017 по 27.09.2017 у розмірі 94 469,73 грн;  3% (три проценти) річних за прострочення сплати процентів за період з 03.05.2017 по 27.09.2017  у розмірі 56 051,04 рос. рублів (що за офіційним курсом гривні до російського рубля, встановленим НБУ станом на 27.09.2017 становить 25 710,05 грн); 3% (три проценти) річних за прострочення сплати процентів за період з 03.05.2017 по 27.09.2017 (включно) у розмірі 2 377,29 євро (що за офіційним курсом гривні до євро, встановленим НБУ станом на 29.09.2017 становить 73 929,40 грн); інфляційні втрати у зв'язку з простроченням сплати кредиту в гривні, нараховані за період з 01.06.2017 по 27.09.2017 у розмірі 117 100,69 грн; інфляційні втрати у зв'язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом в гривні, нараховані за період з 12.04.2017 по 27.09.2017 у розмірі 52  744,20 грн; та  судовий збір у розмірі 240 000,00 грн. 
		3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		4. Згідно ч.1 ст.256 та 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення»  Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. 
		 
		Повне рішення складено 
		12.02.2018
		 
		 
		Суддя                                                                                           Спичак О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...