Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10819/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2018. Зареєстровано: 14.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2018.
Дата набрання законної сили: 17.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"17" січня 2018 р.           Справа№ 910/10819/17
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Кропивної Л.В.
		суддів:            Смірнової  Л.Г. 
		          Мартюк А.І. 
		  
		секретар судового засідання Кравченко Х.С.
		за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
		на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017р.
		у справі №910/10819/17 (суддя: Привалов А.І.) 
		 
		за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" 
		до відповідача Іноземного підприємства "1+1 Продакшн"
		за участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - TV Media Planet Limited (Nicosia. Cyprus)
		про звернення стягнення на предмет застави 1 601 455,00 євро, що становить 46  577 615,64 грн.,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Іноземного підприємства "1+1 Продакшн" (надалі - відповідач) про звернення стягнення на предмет застави 1 601 455,00 євро, що становить 46 577 615,64 грн., у зв'язку з тим, що TV Media Planet Limited (Nicosia. Cyprus) (надалі - третя особа) не виконало забезпечених заставою зобов'язань за договорами про надання банківської гарантії №0809/2609/GUR від 16.09.2015р. та №0809/2610/GUR від 16.09.2015р. і не здійснило перерахування позивачу коштів, необхідних для здійснення позивачем платежу за банківськими Гарантіями.  
		У подальшому позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 07.08.2017р., просив зобов'язати іноземне підприємство "1+1 Продакшн" передати йому в заклад предмет застави згідно Додатку №1 до відповідного договору застави і в рахунок погашення заборгованості TV Media Planet Limited (Nicosia. Cyprus) за договорами про надання банківської гарантії №0809/2609/GUR від 16.09.2015р. та №0809/2610/GUR від 16.09.2015р. звернути стягнення на предмет застави, шляхом його продажу на публічних торгах за початковою ціною реалізації предметів застави.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2017р. у задоволенні     позову відмовлено.
		Не погодившись із висновками суду першої інстанції та мотивами, якими   місцевий господарський суд керувався при цьому, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до Київського  апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просило   рішення суду скасувати, а позовні вимоги - задовольнити. Додаткове  обґрунтування апеляційної скарги апелянт здійснював письмово ще двічі.  Скаржник вважав, що суд першої інстанції неправомірно дійшов до висновку  про втрату чинності правочинів гарантії з 21.12.2016р., хибним апелянт вважав також висновок суду першої інстанції про відсутність доказів виконання апелянтом зобов'язань за договорами про надання гарантій у зв'язку з введенням у банку тимчасової адміністрації. Крім цього, апелянт просив апеляційний господарський суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору UNION DES ASSOCIATION EVROPEENNESDE FOOTBALL (UEFA). 
		Апелянт також вказував, що відповідно до пункту 17.12 Договору застави майна № Г.21.1.2.0/5-9250 від 28.08.2013р. у випадку порушення зобов'язань  за Договором про надання гарантії та зобов'язань за цим Договором, заставодавець зобов'язується передати предмет застави заставодержателю в заклад за актом приймання-передачі, що підписується сторонами. 
		У відзиві на апеляційну скаргу, заперечуючи проти доводів апелянта,  іноземне підприємство "1+1 Продакшн" вказувало, що позивач та третя особа, укладаючи Договори про надання гарантій, визначили, що до вказаних Договорів застосовується матеріальне право України; згідно з п 1.1. Договорів про надання гарантій визначено, що гарантія буде надана на умовах, викладених у Додатку №1 до Договору, тож гарантія не є самостійним правочином і не існує окремо від Договору про надання гарантії; відповідно до Додатку №1 до кожного з Договорів гарантії, гарантія набирає чинності після отримання позивачем письмового повідомлення від UEFA про скасування попередньої гарантії № 2108/2323/GUR та № 2108/2324/ GUR, при цьому таке скасування має бути надане та прийняте не пізніше 17 години за центральноєвропейським часом 24.09.2015р. Стверджуючи, що позивач не надав доказів отримання ним SWIFT-повідомлення від UEFA про анулювання попередньої гарантії, іноземне підприємство "1+1 Продакшн" вважало, що гарантія, яка забезпечена заставою, не набрала чинності, тож і позовні вимоги з наведених позивачем підстав не підлягали задоволенню. Стосовно вимоги позову про передачу позивачу предмету застави у заклад, іноземне підприємство "1+1 Продакшн" заперечило можливість задоволення такої вимоги, посилаючись на її необґрунтованість і відсутність договірних/законних підстав для такої вимоги.     
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2017р., апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Мартюк А.І., Дідиченко М.А.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.11.2017р. 
		31.10.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017р.  заяву про самовідвід судді Дідиченко М.А. задоволено, справу передано для визначення складу суду.
		Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.11.2017р., апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Мартюк А.І., Смірнова Л.Г.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суддів та призначено до розгляду на 17.01.2018р.
		16.01.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.
		Третя особа до судового засідання, що відбулось 17.01.2018р., не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.
		Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
		При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
		Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
		У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 16.09.2015р. між позивачем (Банк) та третьою особою (Клієнт) було укладено Договір про надання банківської гарантії №0809/2609/GUR (надалі - Договір про надання гарантії 1), за яким третя особа доручила, а позивач прийняв на себе зобов'язання за плату від свого імені і за рахунок третьої особи надати на користь Union des Associations Europeennes de Football (UEFA), Швейцарія, гарантію на суму 1 029 625,00 євро, яка буде забезпечувати виконання третьою особою перед UEFA обов'язку зі сплати третьою особою певних медійних прав, що випливають з Угоди про медійні права від 12.07.2012р. та Угоди про Зміну від 15.09.2015р.
		Також, 16.09.2015р. між позивачем (Банк) та третьою особою (Клієнт) було укладено Договір про надання банківської гарантії №0809/2610/GUR (надалі - Договір про надання гарантії 2), за яким третя особа доручила, а позивач прийняв на себе зобов'язання за плату від свого імені і за рахунок третьої особи надати на користь UEFA гарантію на суму 571 830,00 євро, яка буде забезпечувати виконання третьою особою перед UEFA обов'язку зі сплати третьою особою певних медійних прав, що випливають з Угоди про медійні права від 12.07.2012р. та Угоди про Зміну від 15.09.2015р.
		Укладені між ПАТ КБ "Приватбанк" та TV Media Planet Limited Договори про надання гарантії за своєю правовою природою є двосторонніми   правочинами, до регулювання яких, згідно з п. 6.8 вказаних Договорів,  застосовується матеріальне право України. 
		Суд першої інстанції застосував до Договорів про надання гарантій норми  параграфа 4 глави 49 розділу 1 книги п'ятої Цивільного кодексу України, визнавши, що між банком та третьою особою були укладені договори  гарантії. 
		Утім, з такою правовою кваліфікацією укладених між сторонами Договорів   погодитися не можна.      
		За змістом ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. 
		Тож, не залежно від того, яка кількість сторін уклали договір про надання гарантії, гарантія є одностороннім правочином, за яким банк гарантує перед бенефіціаром виконання принципалом свого обов'язку.  
		Утім конструкція Договорів про надання банківської гарантії, за яким третя особа доручила, а Банк прийняв на себе зобов'язання за плату від свого імені і за рахунок третьої особи надати на користь Union des Associations Europeennes de Football (UEFA), Швейцарія, гарантію, характерна для договору комісії, а тому до його регулювання підлягають застосуванню правила, передбачені глави 69   розділу 3 книги 5 ЦК України. 
		Відповідно до пункту 1.2. Договорів про надання гарантій, гарантії надаються на умовах, викладених в узгоджених між сторонами додатках №1 до Договорів.
		28.08.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір застави майна №Г.21.1.2.0/5-9250 (в редакції угоди до Договору застави майна від 16.09.2015р.) (надалі - Договір застави), у відповідності до якого відповідач  надав  в заставу майно в забезпечення виконання зобов'язань третьої особи перед позивачем, в силу умов якого у разі невиконання третьої особою зобов'язань, забезпечених заставою, та (або) невиконання відповідачем зобов'язань за цим договором, Банк має право одержати задоволення за рахунок переданого в заставу майна переважно перед іншими кредиторами відповідача та (або) третьої особи.
		Відповідно до пункту 2 Договору застави, в редакції Додаткової угоди від 16.09.2015р., заставою також забезпечуються виконання зобов'язань третьої особи, що випливають з Договорів про надання гарантій.
		У забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за Договорами про надання гарантій відповідач надав в заставу майно, наведене в Додатку №1 до цього договору, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 23.
		Згідно з пунктом 15.2. Договору застави Банк має право в будь-який час за умови попереднього письмового повідомлення перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан і умови збереження та цільового використання предмету застави, а також виконання інших зобов'язань відповідача за цим договором.
		З наданих Банком SWIFT-повідомлень, направлених ним через Credit Suisse AG  для  UEFA (а.с.  158-165, т. 1), вбачається, що Банк  з 17.09.2015р. гарантує повно, безумовно та безвідклично сплатити на вимогу UEFA суму 571  830 євро та  1 029 625 євро, за умов, що отримає повідомлення UEFA про анулювання попередніх, раніше виданих Банком гарантій. При цьому «гарантії вступають в силу негайно після отримання Банком письмового підтвердження від UEFA (або  надіслана у вигляді SWIFT-повідомлення від імені UEFA через Credit Suisse)  ануляції гарантій, що були випущені Банком раніше, на користь UEFA № 2108/2323/GUR та № 2108/2324/ GUR. Погоджено, що таку ануляцію має бути  надано та вона має бути отримана Банком не пізніше 17.00 години (за центрально- європейським часом) 24.09.2015р. (а.с. 160, 164 т. 1), що узгоджується з нормою ст. 561 Цивільного кодексу України, за змістом якої гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.  
		Між тим, у відповідності до пункту 2.1.3 Договорів про надання гарантії   протягом 2 робочих днів після отримання вимоги Бенефіціара Банк зобов'язаний повідомити про це Клієнта та надати йому копії вимоги та наданих до неї документів.
		Також згідно з пунктом 2.2.1 Договорів про надання гарантії встановлено обов'язок Клієнта на першу вимогу Банку протягом 2 робочих днів з моменту направлення Клієнту такої вимоги або на дату, вказану у вимозі, перерахувати Банку кошти, необхідні для здійснення платежу за Гарантією, а також для сплати комісій інших Банків, що виникли при відкритті і обслуговуванні Гарантії, а також у випадках передбачених у п. 2.3.1 Договору. Перерахування вказаних коштів Банку здійснюється в порядку, вказаному у вимозі.
		У матеріалах справи відсутні письмові підтвердження бенефіціара, передані ним Банку не пізніше 17.00 години (за центрально-європейським часом) 24.09.2015р. у спосіб, визначений гарантією, про анулювання попередньо  наданих Банком гарантій № 2108/2323/GUR та № 2108/2324/ GUR. 
		За відсутності таких підтверджень, видані Банком 17.09.2015р. гарантії №0809/2609/GUR судова колегія не може вважати такими, що набрали чинності, а тому з огляду на умови пункту 2.2.1 Договорів про надання гарантії і не є    такими, що вчинені за рахунок боржника.  
		Виходячи з суті спору, позивач мав довести наявність юридичних фактів, сукупний склад яких надає йому право звернутися до заставодавця про звернення  стягнення на заставне майно, яке є предметом застави за Договором застави №Г.21.1.2.0/5-9250 від 28.02.2013р. (в редакції Додаткової угоди від 16.09.2015р.).
		Відповідно до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
		Згідно з ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
		З огляду на встановлене, колегія суддів вважає документально недоведеними    твердження позивача про те, що в порушення пункту 2.2.1. Договорів про надання гарантій боржник (третя особа) не виконала свого забезпеченого заставою   зобов'язання і не перерахувала грошових коштів, необхідних для здійснення платежу за гарантіями №№ 0809/2609/GUR від 17.09.2015р., внаслідок чого у TV Media Planet Limited утворилась заборгованість перед ПАТ КБ "Приватбанк" в загальному розмірі 1  601  455,00 євро, що за курсом НБУ станом на 26.06.2017р. становить еквівалент 46  577  615,64 грн. 
		За таких обставин справи, вимоги позову до відповідача про стягнення    заборгованості за рахунок предмета застави не підлягають задоволенню за недоведеністю. 
		Відхиляючи доводи апелянта (Банку) про порушення відповідачем пункту 15.2. Договору застави та на ненадання ним позивачу можливості провести перевірку документальної і фактичної наявності, стану і умов збереження та цільового використання предмету застави, суд апеляційної інстанції виходить з того, що заставодержателем не було надано належних та допустимих доказів  недопуску заставодержателя до проведення перевірки 24.05.2017р. (в дату вказану в листі позивача від 25.04.2017р.) за вих. №Е.64.0.0.0/3-53863, або  що відповідач чинив будь-які перешкоди проведенню такої перевірки.
		У зв'язку з тим, що у ході апеляційного провадження не було доведено, що  видані 17.09.2015р. Банком гарантії №№ 0809/2609/GUR набрали чинності, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції з приводу того, що вказані гарантії втратили чинність з 21.12.2016р. 
		За винятком цього мотиву, рішення суду першої інстанції про відмову у позові є вірним і скасуванню не підлягає. 
		Заява апелянта про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - UNION DES ASSOCIATIONS EUROPEENNES DE FOOTBALL (UEFA), задоволенню не підлягає, оскільки вказана особа не є учасником в правовідносинах між заставодавцем і банком.
		Доводи скаржника правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують, тож апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.
		Судові     витрати     за     розгляд  апеляційної  скарги     у     зв'язку     з     відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017р. у справі №910/10819/17 - залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017р. у справі №910/10819/17 - залишити без змін.
		3. Матеріали справи №910/10819/17 повернути до суду першої інстанції.
		 
		          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено 09.02.2018р.
		 
		Головуючий суддя                                                            Л.В. Кропивна 
		 
		Судді                                                                                Л.Г. Смірнова
		 
		                                                                                А.І. Мартюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...