Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5023/7064/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2018. Зареєстровано: 14.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2018.
Дата набрання законної сили: 08.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"08" лютого 2018 р.                                                                   Справа № 5023/7064/11  
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В. О. , суддя  Шевель О. В. 
		за участю секретаря судового засідання Кладько А.С.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу арбітражного керуючого Мегері Артура Валерійовича (вх. № 192 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2017 у справі № 5023/7064/11 (постановлену суддею Усатим В.О., у приміщенні господарського суду Харківської області, повний текст складено 22.12.2017)
		за заявою Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Харків
		до Корпорації "Співдружність Комп", с. Комунар  
		про визнання банкрутом
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.12.2017 у справі № 5023/7064/11, з урахуванням ухвали господарського суду Харківської області від 03.01.2018 (суддя Усатий В.О.) відмовлено ліквідатору у задоволенні клопотання про витребування документів. Задоволено заяву ПАТ "ВТБ Банк" (вх. № 3570 від 03.02.2017 р.) про заміну кредитора. Замінено ПАТ "ВТБ Банк" на його правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" (код 39827925) в розмірі 451606196,44 грн. основного боргу (четверта черга), 31955595,96 грн. неустойки (шоста черга). 
		Арбітражний керуючий Мегеря А.В. з вказаною ухвалою господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2017 у справі № 5023/7064/11, якою відмовлено ліквідатору у задоволенні клопотання про витребування документів, задоволено заяву ПАТ "ВТБ Банк" про заміну кредитора, замінено ПАТ "ВТБ Банк" на його правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" (код 39827925) в розмірі 451606196,44 грн. основного боргу (четверта черга), 31955595,96 грн. неустойки (шоста черга) - скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПАТ "ВТБ Банк" про заміну кредитора у справі №5023/7064/11 ПАТ "ВТБ Банк" на ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив". В апеляційній скарзі заявник також заявляє клопотання про прийняття додаткових доказів, які не були подані суду першої інстанції з обґрунтуванням причин, що не залежали від нього.
		Обґрунтовуючи апеляційну скаргу арбітражний керуючий Мегеря А.В., зокрема, зазначає, що:
		- під час постановлення оскаржуваної ухвали та вирішення питання щодо заміни кредитора ПАТ "ВТБ Банк" на ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" суд першої інстанції припустився порушень ст.514 ЦК України, ст. 36 Закону України "Про іпотеку", ст. 52 ГПК України щодо правомірності заміни кредитора, не дослідивши при цьому того факту, що грошові вимоги ПАТ "ВТБ Банк" щодо невиконання умов кредитного договору №100.2.3-01/137к-08 від 26.05.2008 є припиненими;
		- судом першої інстанції не встановлено надання новим кредитором (ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив") в порушення ст. 74 ГПК України та ст. 517 ЦК України оригіналів та належним чином оформлених копій текстів первинних документів щодо спірних правовідносин;
		- ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" не було надано належних доказів зарахування на рахунок первісного кредитора грошових коштів (ціни договору) та відповідно переходу права вимоги до нового кредитора.
		В якості додаткових доказів ліквідатором було долучено роздруківку постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 у справі №18/2186/12 (з ЄДРСР) та інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна. Неможливість подання до суду першої інстанції вказаних доказів, ліквідатор обґрунтовує відсутністю у нього інформації щодо пред'явлення ПАТ "ВТБ Банк" до виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 у справі №18/2186/12 та проведення реєстрації права власності на предмет іпотеки. Вказані обставини, як зазначає ліквідатор, стали йому відомі під час перевірки відомостей щодо предмету іпотеки вже після постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.
		19.01.2018 арбітражний керуючий Мегеря А.В. в порядку ст. 266 ГПК України надав доповнення до апеляційної скарги (вх.№710 від 22.01.2018), у яких зазначав, що суд першої інстанції, досліджуючи факт переходу до ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив", ТДВ "Гармонія", ТОВ "Кредо Солюшнс" права вимоги за договором кредиту та надаючи правову оцінку змісту укладених договорів, не з'ясував обсягу правосуб'єктності та правовий статус ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив", ТДВ "Гармонія", ТОВ "Кредо Солюшнс" стосовно набуття прав кредитора за зобов'язаннями, що випливають із кредитних правовідносин, а саме чи отримали вказані особи у встановленому порядку повноваження (дозвіл, ліцензію) на надання банківських послуг з кредитування за рахунок залучених коштів, тобто чи мають вони необхідну правоздатність. Враховуючи, що повний текст оскаржуваної ухвали ліквідатором отримано 11.01.2018, про що свідчить оригінал поштового конверту та витяг за ідентифікатором міжнародного поштового відправлення з сайту Укрпошта, доповнення до апеляційної скарги надано протягом строку на апеляційне оскарження, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу з урахуванням таких доповнень. 
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2018 поновлено арбітражному керуючому Мегері А.В. строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2017 у справі №5023/7064/11, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Мегері А.В. на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2017 у справі № 5023/7064/11, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також заперечень щодо поданих заяв чи клопотань - 5 днів з дня вручення даної ухвали, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 08.02.2018, про що повідомлено учасників справи.
		 
		31.01.2018 від ТОВ "Кредо Солюшнс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому кредитор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу від 21.12.2017, якою відмовлено ліквідатору у задоволенні клопотання про витребування документів, задоволено заяву ПАТ "ВТБ Банк" (вх. № 3570 від 03.02.2017 р.) про заміну кредитора, замінено ПАТ "ВТБ Банк" на його правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" (код 39827925) в розмірі 451606196,44 грн. основного боргу (четверта черга), 31955595,96 грн. неустойки (шоста черга) - залишити без змін. Також, просив відхилити клопотання ліквідатора про прийняття додаткових доказів, які не були подані до суду першої інстанції (вх.№1137). 
		У своєму відзиві ТОВ "Кредо Солюшнс" посилається на безпідставність твердження заявника апеляційної скарги про припинення вимоги ПАТ "ВТБ Банк" за кредитним договором №100.2.3.-01/137к-08 від 26.05.2008 на суму 286457061,27 грн. Крім того, зазначає, що ТОВ "Кредо Солюшнс" разом із заявою про заміну кредитора у даній справі надавало платіжні доручення про перерахування коштів на рахунки кожного з первісних кредиторів за всіма договорами уступки прав вимоги, завірені копії договорів права вимоги між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" також були надані, а апелянтом не наведено фактів, які б свідчили про невиконання умов договору в частині розрахунків. Також, ТОВ "Кредо Солюшнс" зазначало, що до судового засідання, яке відбулося 21.12.2017, судом досліджувалась наявність оригіналів документів, що підтверджують право вимоги.
		 
		05.02.2018 від ТОВ "Кредо Солюшнс" надійшла заява про відвід судді Крестьянінова О.О. (вх. №1277).
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2018, суд дійшовши висновку про необґрунтованість заявленого відводу, зупинив провадження у справі для вирішення питання про відвід в порядку ст. 39 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.02.2018 для розгляду заяви визначено суддю Тарасову І.В.
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2018  відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Кредо Солюшнс" про відвід судді Крестьянінова О.О. у справі №5023/7064/11. 
		Відповідно до ст. 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.
		Враховуючи, що обставини, які стали підставою для зупинення провадження у справі усунуто, колегія суддів поновила провадження у справі.
		 
		У судовому засіданні представники арбітражного керуючого Мегері А.В., Корпорації "Співдружність Комп" та ПАТ "УкрСиббанк" підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, а ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2017 у справі № 5023/7064/11 скасувати.
		Представник ТОВ "Кредо Солюшнс" проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2017 у справі № 5023/7064/11 без змін. Також представник ТОВ "Кредо Солюшнс" заперечував проти прийняття додаткових доказів.
		Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені судом про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
		 
		Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, а також викладені у відзиві заперечення, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила таке.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2011 у справі №5023/7064/11 за заявою ПАТ «ВТБ Банк» порушено провадження у справі про банкрутство Корпорації "Співдружність Комп".
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.09.2011 (підготовче засідання) визнано розмір вимог кредитора (Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"), який подав заяву про порушення справи про банкрутство в сумі 241800719,46 грн. з яких: 183092910,00 грн. - прострочена заборгованість по кредиту; 32539678,89 грн. - прострочена заборгованість по сплаті процентів; 16936094,18 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 2258196,78 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 6387307,37 грн. - 3% річних за весь час прострочення плати кредиту; 558296,25 грн. - 3% річних за весь час прострочення плати процентів; 2500,00 грн. - штраф за невиконання умов кредитного договору; 25500,00 грн. - державного мита; 236 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.03.2012 (попереднє засідання) затверджено реєстр вимог кредиторів Корпорації "Співдружність Комп" до якого, зокрема включено вимоги ПАТ "ВТБ Банк", а саме: основний борг - 451606196,44 грн. (четверта черга задоволення); неустойка (пеня, штраф) - 31955595,96 грн. (шоста черга задоволення); витрати пов`язані з провадженням у справі про банкрутство - 125,00 грн. (перша черга задоволення). А також окремо внесено до реєстру вимоги, які забезпечені заставою майна боржника, зокрема, ПАТ "ВТБ Банк" у розмірі 286457061,27 грн. (перша черга задоволення).
		Постановою господарського суду Харківської області від 14.05.2012 визнано Корпорацію "Співдружність Комп" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Севостьянова Є.В. 
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.03.2013 припинено повноваження ліквідатора Корпорацїі "Співдружність Комп" - арбітражного керуючого Севостьянова Є.В., призначено ліквідатором Корпорації "Співдружність Комп" арбітражного керуючого Мегерю Артура Валерійовича.
		Від ПАТ "ВТБ Банк" надійшла заява від 31.01.2017 (вх. № 3570 від 03.02.2017) про заміну кредитора у справі №5023/7064/11 про банкрутство Корпорація "Співдружність Комп", а саме заміну ПАТ "ВТБ Банк" його правонаступником - ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" (код 39827925), яку суд призначив до розгляду на 30.03.2017. 
		Від ПАТ "ВТБ Банк" надійшли уточнення від 28.03.2017 до заяви від 31.01.2017 (вх.№ 10343 від 28.03.2017), згідно яких банк просить суд замінити кредитора ПАТ "ВТБ Банк" його правонаступником - ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" в розмірі 451606196,44 грн. основного боргу (четверта черга задоволення), 31955595,96 грн. неустойки (пеня, штраф - шоста черга).
		В судовому засіданні 21.12.2017 місцевим господарським судом прийнято оскаржувану ухвалу. 
		 
		Під час дослідження обставин справи та перевірки їх доказами, колегія суддів встановила таке.
		28.12.2016 між ПАТ "ВТБ Банк" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" (новий кредитор) укладено договори №28/12/2016/КБ/1 (далі - договір 1) та №28/12/2016/КБ/2 (далі - договір 2) про відступлення права вимоги  грошових зобов'язань за кредитними договорами та прав вимоги за договорами забезпечення (т. 62 ас. 5-10, 17-22), відповідно до яких ПАТ "ВТБ Банк" передає ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" своє право вимоги до боржників, в тому числі, за договорами про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/167к-08 від 10.06.2008 (укладений з ТОВ "Інтер-Авто") та №100.2.3-01/137к-08 від 26.05.2008 (укладений з ПП "РС-Центр"), а ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" набуває вказані права вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги ціну договору у порядку та строки, встановлені цими договорами.
		Відповідно до п.3.1.3 договорів, право вимоги переходить до нового кредитора з моменту зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, вказаний в п.12. цього договору, після чого ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості за кредитними договорами, про що між первісним кредитором та новим кредитором в день зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора складається акт приймання-передачі права вимоги, що є невід'ємною частиною цього договору. Разом з правами вимоги новому кредитору переходять всі інші пов'язані з цим права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав у первісного кредитора або можуть виникнути в майбутньому. 
		Згідно п.4.1 договору 1 його ціна складає 26650670,00 грн., та п.4.1 договору 2 - його ціна складає 1,0 грн. 
		28.12.2016 ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" здійснено оплату відповідно розділу 4 договорів, що підтверджується випискою по особовим рахункам (т. 62 ас. 50), а також платіжними дорученнями №1 та 2 від 28.12.2016 (т. 63 ас.20, 21). 
		28.12.2016 між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" укладено та підписано акти приймання-передачі права вимоги та документації до договорів відступлення права вимоги (т. 62 ас. 11-15, 23-26, т.63 ас. 12-14, 18, 19). 
		Суд першої інстанції на підставі ст. 512, 516 ЦК України, ст.52 ГПК України, дійшов висновку про обгрунтованість заяви ПАТ "ВТБ Банк" (вх. № 3570 від 03.02.2017) про заміну кредитора та замінив ПАТ "ВТБ Банк" на його правонаступника - ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" (код 39827925) в розмірі 451606196,44 грн. основного боргу (четверта черга), 31955595,96 грн. неустойки (шоста черга).
		 
		Проте з таким висновком місцевого господарського суду не може погодитись колегія суддів з огляду на таке.
		Як свідчать матеріали справи, грошові вимоги ПАТ "ВТБ Банк" виникли внаслідок неналежного виконання ПП "РС - Центр" (позичальником) умов договору про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/137к-08 від 26.05.2008 та ТОВ "Інтер-Авто" (позичальником) умов договору про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/167к-08 від 10.06.2008.
		Так, 26.05.2008 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ПП "РС-Центр" був укладений Договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/137к-08, за умовами якого приватному підприємству "РС-Центр" було надано грошові кошти (кредит). 
		Заборгованість приватного підприємства "РС-Центр" перед ПАТ "ВТБ Банк" станом на 19.08.2011 по курсу НБУ складала 286457061,27 грн., з яких заборгованість по кредиту по курсу НБУ становила 184130100,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредиту по курсу НБУ - 67023355, 84 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту по курсу НБУ - 14309178, 83грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів по курсу НБУ - 4615218, 41 грн., три проценти річних за весь час прострочення сплати кредиту по курсу НБУ - 13847221,20 грн., три проценти річних за весь час прострочення сплати процентів по курсу НБУ - 2526986,99 грн., штрафні санкції за невиконання умов кредитного договору (згідно п. 4.3. кредитного договору за невиконання умов щодо надання фінансової звітності) - 5000,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №100.2.3-01/137к-08, який доданий до заяви ПАТ "ВТБ Банк" з грошовими вимогами до боржника та наявний в матеріалах справи.
		В якості забезпечення виконання ПП "РС-Центр" своїх зобов'язань за  договором №100.2.3-01/137к-08 щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, 26.05.2008 між ПАТ "ВТБ Банк" та боржником (Корпорацією "АИС", яку перейменовано в Корпорацію «Співдружність Комп») було укладено договір поруки № 100.2.3-01/143п-08.
		Також, виконання зобов'язань за кредитним договором №100.2.3-01/137к-08  було забезпечено іпотекою згідно іпотечного договору від 26.05.2008р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО, Латанюк І.А., та зареєстрованого в реєстрі за №3104. Згідно умов вказаного іпотечного договору боржник передав в іпотеку ПАТ "ВТБ Банк" в забезпечення виконання  зобов'язань за Кредитним договором №100.2.3-01/137к-08 будівлі та споруди, котельня, які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Республіканська, буд. 64 А, та що складаються з адміністративно - інженерного корпусу, корпус №2: південний прольот до ливарної лабораторії; південний прольот; південний прольот ливарна лабораторія; побутовий корпус, загальною площею 9553,9 кв. м., літ. А, а, аг, гараж цегляний, площею 353.  
		Крім того, виконання зобов'язань за кредитним договором №100.2.3-01/137к-08 було забезпечено договором застави основних засобів № 100.2.3.-01/147з-08 від 27.05.2008 р. 
		Тобто, вимоги ПАТ "ВТБ Банк" за кредитним  договором №100.2.3-01/137к-08 в сумі 286457061,27 грн. були забезпечені заставою/іпотекою майна боржника. 
		 
		Крім того, 10.06.2008 між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Інтер-Авто" був укладений Договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/167к-08, за умовами якого вказаному товариству було надано грошові кошти (кредит). 
		Заборгованість ТОВ "Інтер-Авто" перед ПАТ "ВТБ Банк" станом на 19.08.2011р. по курсу НБУ складала 483561792,40 грн., з яких заборгованість по кредиту по курсу НБУ становила 310869000,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредиту по курсу НБУ - 113156316,56 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту по курсу НБУ - 24158353,92 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів по курсу НБУ - 7792242,04 грн., три проценти річних за весь час прострочення сплати кредиту по курсу НБУ - 23125863,75 грн., три проценти річних за весь час прострочення сплати процентів по курсу НБУ - 4455016,13 грн., штрафні санкції за невиконання умов кредитного договору (згідно п. 4.3. кредитного договору за невиконання умов щодо надання фінансової звітності) - 5000,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №100.2.3-01/167к-08, який доданий до заяви ПАТ "ВТБ Банк" з грошовими вимогами до боржника та наявний в матеріалах справи. 
		В якості забезпечення виконання ТОВ "Інтер-Авто" своїх зобов'язань за  договором №100.2.3-01/167к-08 щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат 10.06.2008 між ПАТ "ВТБ Банк" та боржником (Корпорацією "АИС", яку перейменовано в Корпорацію "Співдружність Комп") було укладено договір поруки № 100.2.3-01/169п-08. 
		Згідно з умовами договору поруки №100.2.3-01/169п-08 боржник поручився перед ПАТ "ВТБ Банк" за виконання зобов'язань ТОВ "Інтер-Авто", що випливають з договору №100.2.3-01/167к-08. 
		Вказані обставини були встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 12.09.2011 під час розгляду заяви ПАТ "ВТБ Банк" про порушення справи про банкрутство та ухвалою господарського суду Харківської області від 05.03.2012 (попереднє засідання) під час розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника, в тому числі ПАТ "ВТБ Банк" (вх.№32466 від 19.10.2011), за наслідками розгляду яких, вимоги ПАТ "ВТБ Банк" включено до реєстру вимог кредиторів, а саме: основний борг - 451606196,44 грн. (четверта черга задоволення); неустойка (пеня, штраф) - 31955595,96 грн. (шоста черга задоволення); витрати пов`язані з провадженням у справі про банкрутство - 125,00 грн. (перша черга задоволення. Окремо внесено до реєстру вимоги, які забезпечені заставою майна боржника, зокрема, ПАТ "ВТБ Банк" у розмірі 286457061,27 грн. (перша черга задоволення).
		Таким чином, відповідно положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції яка діяла до 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство) ПАТ "ВТБ Банк" мав статус забезпеченого кредитора, зокрема, в частині вимог в сумі 286457061,27грн.
		Відповідно до ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
		Згідно ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України іншими законодавчими актами України. 
		Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні передбачені ст. 512 ЦК України, відповідно до якої, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
		Згідно ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
		Згідно ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
		Зазначеною статтею ГПК передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). У разі заміни кредитора в зобов'язанні не в повному обсязі (у подільному зобов'язанні; в разі передачі новому кредитору права на стягнення неустойки окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням тощо) новий кредитор є правонаступником первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України). 
		Як вже зазначалось, вимоги ПАТ "ВТБ Банк" до Корпорації "Співдружність Комп" ґрунтувалися на зобов'язаннях, що виникли за договорами про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/167к-08 від 10.06.2008 (укладений з ТОВ "Інтер-Авто") та №100.2.3-01/137к-08 від 26.05.2008 (укладений з ПП "РС-Центр"). Зобов'язання за договором №100.2.3-01/167к-08 були забезпечені договором поруки №100.2.3-01/169п-08 від 10.06.2008, а зобов'язання за договором №100.2.3-01/137к-08 були забезпечені іпотечним договором від 26.05.2008 та договором застави основних засобів №100.2.3-01/147з-08 від 27.05.2008.
		Предметом договорів №28/12/2016/КБ/1 та №28/12/2016/КБ/2 від 28.12.2016 була передача права вимоги, в тому числі, за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/137к-08 від 26.05.2008 (укладеним з ПП "РС-Центр") та договором застави основних засобів №100.2.3-01/147з-08 від 27.05.2008. 
		Проте, необхідно відзначити, що права за іпотечним договором від 26.05.2008, який був нотаріально посвідчений, не були предметом договорів №28/12/2016/КБ/1 та №28/12/2016/КБ/2, а відповідно не передавалися новому кредитору за даними правочинами. 
		Вказані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, проте мали б істотне значення для з'ясування обсягу прав та обов'язків, які перейшли до нового кредитора, оскільки відповідно положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, у даній справі про банкрутство ПАТ «ВТБ Банк» мав статус забезпеченого кредитора в частині зобов'язань за договором №100.2.3-01/137к-08 (в тому числі, за іпотечним договором від 26.05.2008). Передання первісним кредитором новому прав вимоги лише за основним зобов'язанням (кредитним договором) без передачі відповідних прав за договором іпотеки, яке мало відбуватися у такій самій формі (нотаріальній), що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, не могло свідчити про дотримання сторонами цих правочинів положень ст. 513, 514 ЦК України.
		 
		Разом з цим, ПАТ «ВТБ Банк» в уточненій заяві від 28.03.2017 (в її мотивувальній частині), хоча і зазначав, в тому числі, про уступку права вимоги за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/137к-08, проте наполягав на його заміні на нового кредитора (ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив") лише в частині незабезпечених заставою/іпотекою вимог в розмірі 451606196,44 грн. основного боргу (четверта черга) та 31955595,96 грн. неустойки (шоста черга), тобто вимог за договором №100.2.3-01/167к-08, які були забезпечені договором поруки №100.2.3-01/169п-08 від 10.06.2008. 
		Судом першої інстанції була розглянута та задовлена заява ПАТ «ВТБ Банк» про заміну кредитора з урахуванням вказаних уточнень, у зв'язку з чим фактично відбулась заміна ПАТ «ВТБ Банк» на його правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" лише в частині вимог за договором №100.2.3-01/167к-08 (в розмірі 451606196,44 грн. основного боргу (четверта черга) та 31955595,96 грн. неустойки (шоста черга), тобто вимог, які не були забезпечені заставою майна боржника.
		 
		Колегія суддів зазначає, що один із доводів апеляційної скарги зводиться до того, що зобов'язання за договором №100.2.3-01/137к-08 від 26.05.2008 (які забезпечені іпотекою за договором іпотеки від 26.05.2008) було припинено шляхом передачі у власність банку іпотечного майна, яке відбулося, на думку ліквідатора, в позасудовому порядку, у зв'язку з чим, припинилися не тільки зобов'язання за договором іпотеки, а і основне зобов'язання. Тобто, на думку заявника апеляційної скарги, ПАТ "ВТБ Банк" відступив вимоги за договором №100.2.3-01/137к-08, зобов'язання за яким припинено, а суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини при здійсненні заміни кредитора. 
		На підтвердження доводів припинення відповідних зобов'язань ліквідатором було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копію постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 у справі №18/2186/12 та інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна. Проте, ліквідатором не доведено неможливість подання таких доказів суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. 
		Необхідно також звернути увагу, що надані ліквідатором докази (судове рішення та інформаційна довідка, що стосуються майна, яке перебувало в іпотеці), могли бути отримані ним своєчасно з відповідних загальнодоступних єдиних державних реєстрів. При цьому в силу покладених на ліквідатора обов'язків, він мав опікуватися долею майна, яке перебувало у заставі боржника. Тому, в силу положень ч.3 ст. 269 ГПК України колегія суддів не може вважати обгрунтуваним клопотання заявника апеляційної скарги про прийняття вказаних додаткових доказів. 
		Окрім того, як встановлено колегією суддів, в даному випадку ПАТ «ВТБ Банк» просив, а місцевий господарський суд замінив його на ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" лише в частині вимог, які не забезпечені заставою (іпотекою), тобто лише в частині вимог за договором №100.2.3-01/167к-08, а вказані докази стосуються зобов'язань за договором №100.2.3-01/137к-08. 
		В той же час, вказане не позбавляє учасників процесу посилатися на відомості з відповідних єдиних державних реєстрів, як на обставини, які не потребують доказуванню в силу ч. 3 ст. 75 ГПК України, якщо такі будуть визнані судом загальновідомими.
		 
		Щодо доводів ліквідатора про не надання первісним та новими кредиторами в порушення ст. 74 ГПК України та ст. 517 ЦК України оригіналів та належним чином оформлених копій первинних документів щодо спірних правовідносин, колегія суддів зазначає таке.
		За матеріалами справи заява ПАТ "ВТБ Банк" про заміну кредитора у справі №5023/7064/11 про банкрутство Корпорація «Співдружність Комп» на ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" надійшла до суду першої інстанції 03.02.2017. Суд призначив її до розгляду на 30.03.2017. 
		28.03.2017 від ПАТ "ВТБ Банк" надійшли уточнення до заяви від 31.01.2017.
		До вказаних заяв були додані копії документів, якими заявник обгрунтовував свої вимоги.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.03.2017 розгляд вказаної заяви відкладено на 23.05.2017 та зобов'язано, зокрема, заявника надати докази сплати коштів за договорами про відступлення права вимоги.
		Від ПАТ "ВТБ Банк" надійшло клопотання (вх. № 12864 від 18.04.17) про долучення до матеріалів справи, зокрема, виписки по особовим рахункам за 28.12.2016.
		У зв'язку з відпусткою судді Усатого В.О., призначене на 23.05.2017 судове засідання було перенесено на 08.06.2017, про що було повідомлено учасників справи (вих. №014236 від 24.05.2017).
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.06.2017, враховуючи неявку у судове засідання представника заявника, а також ненадання ліквідатором відзиву на заяву ПАТ "ВТБ Банк" з урахуванням уточнень, було відкладено розгляд вказаної заяви на 05.09.2017.  
		04.09.2017 від ліквідатора до суду надійшли письмові пояснення щодо заяви ПАТ "ВТБ Банк" про заміну кредитора з клопотанням про витребування, зокрема, у ПАТ "ВТБ Банк" оригіналів доказів на підтвердження правонаступництва. 
		Проте, призначене на 05.09.2017 судове засідання не відбулося з причин направлення справи до касаційної інстанції.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2017 було призначено розгляд заяви ПАТ "ВТБ Банк" про заміну кредитора (вх. № 3570 від 03.02.2017) до розгляду на 01.12.2017. 
		Проте, у зв'язку з відрядженням судді Усатого В.О., було повідомлено учасників справи про перенесення судового засідання по розгляду заяви ПАТ "ВТБ Банк" про заміну кредитора (вх. № 3570 від 03.02.2017) з 01.12.2017 на 21.12.2017.
		В судовому засіданні 21.12.2017 місцевим господарським судом прийнято оскаржувану ухвалу. 
		Таким чином, фактично розгляд заяви ПАТ "ВТБ Банк" відбувався у судових засіданнях 30.03.2017, 08.06.2017 та 21.12.2017
		При цьому суд першої інстанції в ухвалі від 21.12.2017 зазначив, що оригінали документів в підтвердження правонаступництва були досліджені судом в попередньому судовому засіданні, тому він не вбачає підстав для задоволення клопотання ліквідатора про їх витребування.
		Проте, за матеріалами справи, а саме з протоколів судових засідань від 30.03.2017 та 08.06.2017 та вказаних вище ухвал господарського суду Харківської області не вбачається надання для огляду ні первісним, ні новими кредиторами оригіналів документів, які підтверджують обставини правонаступництва, а також дослідження їх судом першої інстанції.
		За положеннями ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
		Відповідно ч. 1 та 5 ст. 236 ГПК України  судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Як свідчать обставини справи, ліквідатором було поставлено під сумнів відповідність поданих копій документів, що підтверджують правонаступництво, та заявлено клопотання про витребування їх оригіналів.
		Проте, за встановлених апеляційним господарським судом обставин, 21.12.2017 місцевим господарським судом була прийнята ухвала про відхилення клопотання ліквідатора про витребування оригіналів документів, що підтверджують обставини правонаступництва, а також прийнято відповідне рішення про заміну кредитора на підставі копій документів, які не повинні були братися судом до уваги без дослідження оригіналів цих доказів, а тому вказане судове рішення колегія суддів не може вважати обгрунтованим.
		 
		Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що на підтвердження факту здійснення уступки права вимоги ПАТ "ВТБ Банк" було надано наступні документи: копії договорів №28/12/2016/КБ/1 (далі договір - 1) та №28/12/2016/КБ/2 (далі договір - 2) про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитними договорами та прав вимоги за договорами забезпечення від 28.12.2016; акти приймання передачі документації до договорів, які є Додатком №1 до вказаних договорів; акти приймання - передачі прав вимоги, які є Додатком №1 до вказаних договорів.
		Досліджуючи умови договорів 1 та 2, колегія суддів встановила таке. 
		Розділом 2 договору 1 визначено предмет договору. У відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає новому кредитору своє право вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги ціну договору у порядку та у строки встановлені цим договором (п. 2.1 договору 1). 
		Згідно п. 2.2 договору 1 заборгованість боржників, що відступається на 28.12.2016 становить 82594291 дол. США 59 центів, що за курсом НБУ встановленим на дату укладання цього договору становить 2201193209 грн. 04 коп., з яких :
		- за кредитним договором №1 (№100.2.3-01/167к-08) - 54080808,53 дол. США, що за курсом НБУ встановленим на дату укладання цього договору (1 дол. США -26,650670 грн.) становить 1441289781,46 грн., з яких: за основним боргом - 38762475,12 дол. США, за процентами - 15318333,41 дол. США%;
		- за кредитним договором №2 (№100.2.3-01/137к-08) - 28513483,06 дол. США, що за курсом НБУ встановленим на дату укладання цього договору( 1 дол. США -26, 650670 грн.) становить 759903427,58 грн., з яких: за основним боргом 20931549,79 дол. США, за процентами 7581933,27 дол. США.
		Відповідно до п. 2.3. договору №1 розрахунок заборгованості передається відповідно до п. 5.1 даного договору.
		Пунктом 5. 1 договору №1 передбачено, що в день укладання цього договору первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає за актом приймання - передачі, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1 до цього договору) документи, що підтверджують права вимоги.
		Згідно пунктів 18 та 19 додатку №1 до договору №1 за актом приймання - передачі документації первісний кредитор прийняв, а новий кредитор прийняв, зокрема, розрахунки заборгованості ТОВ "Інтер-Авто" та ПП "РС-Центр".
		 
		Відповідно до п. 2.2 договору 2 заборгованість боржників, що відступається на 28.12.2016 становить 128121181,08 грн., з них:
		-  за кредитним договором №100.2.3-01/167к-08 - 79361672,64 грн., з яких: пеня за прострочення сплати кредиту та процентів - 35710166,59 грн., 3% річних за прострочення сплати кредиту та відсотків - 43644006,05 грн. та штрафами - 7500,00 грн.
		- за кредитним договором 2 - 48759508,44 грн. з яких: пеня за прострочення сплати кредиту та процентів - 18211714,39., 3% річних за прострочення сплати кредиту та відсотків 30543294,05 грн., за штрафами - 4500,00 грн.
		Згідно п. п. 19, 21 та 13 додатку №1 до договору №2 за актом приймання - передачі документації первісний кредитор прийняв, а новий кредитор прийняв, зокрема, розрахунки заборгованості ТОВ "Інтер-Авто" та ПП "РС-Центр".
		Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Проте матеріали справи не містять розрахунків заборгованості, яка була відступлена новому кредитору (в тому числі, і зазначених в договорах 1 та 2), у зв'язку з чим, у суду не має можливості встановити, які саме зобов'язання боржника, зокрема, за який період та у якому розмірі були передані новому кредитору, а тим самим перевірити їх дійсність.
		В свою чергу, як вже зазначалось ухвалою господарського суду Харківської області від 05.03.2012 (попереднє засідання) до реєстру вимог кредиторів включено вимоги ПАТ "ВТБ Банк", а саме: основний борг - 451606196,44 грн. (четверта черга задоволення); неустойка (пеня, штраф) - 31955595,96 грн. (шоста черга задоволення); витрати пов`язані з провадженням у справі про банкрутство - 125,00 грн. (перша черга задоволення). Тобто всього за кредитним договором №100.2.3-01/167к-08 визнано 483561792,40 грн. 
		Разом з цим за договором 1 була передана заборгованість за кредитним договором № 100.2.3-01/167к-08 у розмірі 54080808,53 дол. США, що за курсом (1 дол. США -26,650670 грн.) складає 1441289781,46 грн.
		Колегія суддів враховує, що в даному випадку відбулось валютне кредитування, а вимоги ПАТ "ВТБ Банк" визнані судом з урахуванням курсу НБУ у гривневому еквіваленті станом на 19.08.2011 (день порушення справи про банкрутство).
		Однак, колегія суддів зазначає, що ПАТ "ВТБ Банк", звертаючись з заявою з додатковими грошовими вимогами від 18.10.2011 (т. 5 ас. 105-111) та визначаючи станом на 19.08.2011 склад та розмір вимог за кредитним договором № 100.2.3-01/167к-08, визначив їх у загальному розмірі 60664507,89 дол. США, з яких, зокрема, заборгованість по кредиту 39000000,00 дол. США та заборгованість за відсотками 14196000,07 дол. США. 
		В свою чергу, як вже зазначалось за договором 1 ПАТ "ВТБ Банк" було відступлено права вимоги за кредитним договором №100.2.3-01/167к-08 в загальному розмірі 54080808,53 дол. США, з яких: за основним боргом - 38762475,12 дол. США, за процентами - 15318333,41 дол. США.
		Таким чином, розмір відступлених банком вимог відрізняється від тих, які були включені до реєстру вимог кредиторів. При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б пояснювали вказану різницю, на що суд першої інстанції увагу не звернув. 
		 
		Заявник апеляційної скарги посилається на те, що всупереч положенням пунктів 3.1.3 договорів 1 та 2, якими передбачено, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту (саме) зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, вказаний в п. 12 цього договору, після чого ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості за кредитними договорами, заявником не надано доказів вказаного зарахування. На що колегія суддів зазначає таке.
		Згідно п.4.1 договору 1 ціна договору складає 26650670,00 грн., та п.4.1 договору 2 - ціна договору складає 1,0 грн. 
		Відповідно вказаних пунктів 3.1.3 договорів 1 та 2 про обставини набуття прав новим кредитором за відступленим зобов'язанням між первісним кредитором та новим кредитором в день зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора складається акт приймання-передачі права вимоги, що є невід'ємною частиною цього договору. 
		В матеріалах справи містяться виписка по особовому рахунку за 28.12.2016, а також платіжні доручення №1 та 2 від 28.12.2016 з відмітками банку про проведення платежу, які підтверджують здійснення ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" оплати на користь ПАТ "ВТБ Банк" за договором №28/12/2016/КБ/1 у розмірі 26650670,00 грн. та за договором №28/12/2016/КБ/2 у розмірі 1 грн.
		Також, між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" укладено та підписано акти приймання-передачі права вимоги від 28.12.2016.
		Колегія суддів враховує, що зазвичай дата фактичного зарахування коштів на поточний рахунок отримувача платежу може не збігатися з датою прийняття банком платника платіжного документа до виконання, проте в даному випадку з урахуванням положень пунктів 3.1.3 договорів 1 та 2, за наявності актів приймання-передачі вимоги, виписки банку по особовому рахунку та платіжних доручень з доказами проведення їх банком, в даному випадку момент фактичного зарахування коштів не має істотного значення для встановлення обставин самого факту переходу права вимоги.
		 
		Щодо доводів ліквідатора Мегері А.В. про відсутність у нового кредитора необхідного обсягу правоздатності на вчинення правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні, на яке відповідно до чинного законодавства вимагається отримання спеціального дозволу (ліцензії), колегія суддів зазначає таке.
		Як вже зазначалося, відповідно положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		За обставинами справи зобов'язання, які були передані за договорами 1 та 2 та стали предметом заяви ПАТ "ВТБ Банк" і оскаржуваної ухвали від 21.12.2017, виникли, зокрема, за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/167к-08 від 10.06.2008, предметом якого було надання кредиту в доларах США та російських рублях траншами, в межах максимального ліміту заборгованості 39900000,00 доларів США із кінцевим терміном повернення заборгованості до 09.06.2009 року. Плата за користування кредитом встановлена у розмірі 14 % річних.
		Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
		Таким чином, за договорами 1 та 2 ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" набуває права первісного кредитора (ПАТ "ВТБ Банк") у зобов'язанні, зокрема, за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/167к-08 від 10.06.2008 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
		За положеннями ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється  законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). 
		Відповідно ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають, зокрема, такі види господарської діяльності: банківська діяльність, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).
		Також, статтєю 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що фінансовими вважаються такі послуги:
		1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;
		2) довірче управління фінансовими активами;
		3) діяльність з обміну валют;
		4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;
		5) фінансовий лізинг;
		6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;
		7) надання гарантій та поручительств;
		8) переказ коштів;
		9) послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення;
		10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню;
		11) факторинг;
		11-1) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах;
		12) управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю відповідно до  Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю";
		13) операції з іпотечними активами з метою емісії іпотечних цінних паперів;
		14) банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до  Закону України "Про банки і банківську діяльність".
		Фінансові послуги, надання яких передбачається іншими законами, підлягають включенню до переліку, визначеного частиною першою цієї статті. Надання фінансових послуг, не включених до зазначеного переліку, забороняється.
		Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг. Фінансовим установам заборонено залучати кошти фізичних осіб (крім учасників такої установи) із зобов'язанням щодо їх повернення, у тому числі шляхом отримання позики, у разі якщо це прямо не передбачено законом про діяльність відповідної фінансової установи. Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції. Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог  Цивільного кодексу України  та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника (стаття 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").  
		Згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.
		 
		З огляду на вимоги ст. 514 ЦК України, оскільки новим кредитором набуто право вимоги за договором банківського кредиту (ст. 1054 ЦК України), то така особа, як новий кредитодавець, повинна мати дозвіл (ліцензію) на надання фінансових послуг з кредитування. Отже, особа, яка набуває прав кредитора у кредитних правовідносинах повинна мати тотожну правосуб'єктність з особою, від якої таке право набуто (наявність дозволу на здійснення діяльності, ліцензії тощо).
		При цьому у даному випадку для визначення характеру спірних правовідносин вирішальним є саме зміст та сутність набутого новим кредитором зобов'язання (повернення кредиту), а не шлях (правові підстави), за яким це зобов'язання таким кредитором набуто (за допомогою укладення договорів доручення, комісії, цесії тощо).
		Проте суд першої інстанції, досліджуючи факт переходу до ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" права вимоги за договором кредиту та надаючи правову оцінку змісту укладених договорів, не з'ясував обсягу правосуб'єктності та правовий статус вказаної особи стосовно набуття прав кредитора за зобов'язаннями, що випливають із кредитних правовідносин, а саме чи отримала вказана особа у встановленому порядку повноваження (дозвіл, ліцензію) на надання банківських послуг з кредитування за рахунок залучених коштів, тобто чи має вона необхідну правоздатність (ч. 3 ст. 91 ЦК України).
		 
		Судом апеляційної інстанції було з'ясовано, що за загальнодоступними даними Державного реєстру фінансових установ (https://www.nfp.gov.ua/ua/Derzhavnyi-reiestr-finansovykh-ustanov) ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" входить до переліку фінансових установ, які можуть надавати фінансові послуги. Крім того у договорах 1 та 2 зазначено, що ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серія ФК №601, виданого 28.07.2015 Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
		Проте, за даними загальнодоступної комплексної інформаційної системи Нацкомфінпослуг ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" отримало ліцензію Нацкомфінпослуг щодо права на здійснення таких фінансових послуг, як надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, 07.11.2017 (розпорядження №4235). За загальнодоступними джерелами, а також за матеріалами справи судом не встановлено, що станом на час укладання договорів відступлення права вимоги (28.12.2016) вказана юридична особа мала право на здійснення вказаних фінансових послуг.
		 
		Окрім того, згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.
		За загальнодоступним Державним реєстром банків (https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=75511&cat_id=17823463), що ведеться Національним банком України та містить відомості про реєстрацію всіх банківських установ, судом встановлено, що ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" не внесено до вказаного реєстру. 
		 
		Колегія суддів також зазначає, що статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. 
		Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону України "Про Національний Банк України" випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються.
		За положеннями ст. 44 Закону України "Про Національний Банк України" Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать: видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій; видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства; встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують та продають іноземну валюту;встановлення порядку проведення обов'язкового продажу та розміру надходжень в іноземній валюті, що підлягають обов'язковому продажу;зміна строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів; застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.
		Відповідно до положень статей 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські установи на підставі банківської ліцензії мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. 
		Відповідно до преамбули Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет), цей Декрет установлює режим здійснення валютних  операцій  на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших  фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права  й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. 
		Згідно ч. 2 ст. 2 Декрету резиденти і нерезиденти мають  право  здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. 
		Відповідно положень ст. 5 Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та  іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, такі операції, як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
		До повноважень Національного банку України у сфері валютного регулювання відноситься, зокрема, видача ліцензії на здійснення валютних операцій та прийняття рішення про їх скасування (стаття 11 Декрету).
		Таким чином, на здійснення валютних операцій на території України, зокрема, таких, як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті необхідно отримання індивідуальної або генеральної ліцензії Національного банку України.
		 
		Суд апеляційної інстанції, перевіривши загальнодоступні відомості, розміщені на офіційному Інтернет представництві Національного банку України (https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=75511&cat_id=17823463) встановив, що ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" не має відповідної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій.
		 
		Враховуючи, що первісним кредитором за договорами 1 та 2 є ПАТ "ВТБ Банк", який за реєстрами Національного банку України має відповідні ліцензії (як на надання банківських послуг, так і здіснення валютних операцій), а у нового кредитора ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" не має необхідної правоздатності, відповідно останній не міг приймати на себе права та обов'язки вказаного кредитора. 
		Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Згідно ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення  апеляційної скарги, скасування ухвали господарського суду Харківської області від 21.12.2017 у справі №5023/7064/11 та відмови у задоволенні заяви ПАТ "ВТБ Банк" про заміну кредитора.
		Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу арбітражного Мегері Артура Валерійовича на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2017 у справі № 5023/7064/11 задовольнити.
		Ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2017 у справі №5023/7064/11 скасувати. 
		Відмовити у задоволенні заяви ПАТ "ВТБ Банк" про заміну кредитора.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку статей 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено   13.02.18 
		 
		Головуючий суддя                                                                  Крестьянінов О.О.
		 
		 
		Суддя                                                                                         Фоміна В. О.  
		 
		 
		Суддя                                                                                        Шевель О. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...