Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/3794/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 14.02.2018. Зареєстровано: 15.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2018.
Дата набрання законної сили: 05.07.2018
Результат оскарження 05.07.2018 Апеляційний суд Харківської області: закриття апеляційного розгляду у зв`язку з відмовою апелянта від своїх вимог
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Справа № 636/3794/16-к
		Провадження № 1-кп/636/119/18
		В И Р О К
		І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И
		13 лютого 2018 року Чугуївський міський суд Харківської області
		у складі: головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		прокурорів Чугуївської місцевої прокуратури  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		потерпілого  ОСОБА_7 
		обвинуваченого  ОСОБА_8 ,
		захисника  ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016220440001151, внесеному 23 червня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно обвинуваченого
		ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Чугуєва, Харківської області, українця, громадянина України, одруженого, маючого на отриманні двох малолітніх дітей 2014 та 2017 року народження, працюючого, з середньо-спеціальною освітою, раніше не засудженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України, -
		в с т а н о в и в:
		22.06.2016р. приблизно о 22.00 годині ОСОБА_7 знаходився за місцем свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , коли в цей час до вхідних дверей хвіртки вказаного будинку постукали. Відчинивши її, ОСОБА_7 вийшов на вулицю, де на нього чекав ОСОБА_8 , в руках у якого був не встановлений в ході досудового розслідування предмет, зовні схожий на бейсбольну биту. Далі ОСОБА_8 , використовуючи як привід для конфлікту побутові відносини між своєю матір`ю з однієї сторони та ОСОБА_7 з другої, рухомий особистими неприязними відносинами по відношенню до ОСОБА_7 , маючи злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, тримаючи у правій руці предмет, зовні схожий на бейсбольну биту, наніс 1 удар зверху вниз в область тім`яної частини голови ОСОБА_7 і продовжив наносити множинні удари предметом, схожим на бейсбольну биту, по спині та правій і лівій підпахвовій частині ребер ОСОБА_7 . Від отриманих ударів ОСОБА_7 впав на землю, намагаючись встати, підвівся на коліна, однак ОСОБА_8 продовжив наносити предметом, схожим на бейсбольну биту, множинні удари по різним частинам тіла ОСОБА_7 , а саме: в область грудної клітини, спини та правої і лівої підпахвової частини ребер. Далі, ОСОБА_8 самостійно припинив свої дії, після чого конфлікт було вичерпано.
		В результаті злочинних дій ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_7 спричинено різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження, а саме: подовжені синці на задній поверхні грудної стінки (1) і в проекції заднього краю гребеня правої клубової кістки (1 шт), синці на правій поверхні грудної стінки в проекції реберної дуги (1), на рівні 3-го і 7-го ребер (по 1 шт); на лівій поверхні грудної стінки в пахвовій області великий синець, забиту рану і синець в тім`яній області, по одній травматичній припухлості в обох тім`яно-скроневих областях; травму грудей у вигляді перелому 5-го правого ребра по передній пахвовій лінії; травматичний гемопневмоторакс. За ступенем тяжкості травма грудей у вигляді перелому 5-го правого ребра кваліфікується за критерієм небезпеки для життя як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Синці кваліфікуються за критерієм тривалості розладу здоров`я як легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасний розлад здоров`я; забита рана голови - легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
		Вказані дії  ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
		Обвинувачений  ОСОБА_8 у судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому злочині визнав частково, пояснив суду, що 22.06.2016 року близько 22.30 год. разом зі своєю матір`ю ОСОБА_10 та сусідом ОСОБА_11 перебував у себе вдома, коли до них прийшов раніше знайомий ОСОБА_7 з вимогою повернути гроші, не пояснюючи, які саме.  ОСОБА_8 та  ОСОБА_11 пояснили ОСОБА_7 , що не розуміють, про які гроші йдеться, і віддавати їх вони не будуть, після чого ОСОБА_7 пішов. Приблизно через 10 хв. до ОСОБА_8 прийшов ОСОБА_12 , з яким ОСОБА_8 пішов до магазину «Посад» у смт. Малинівка, і коли вони повертались з магазину зустріли ОСОБА_7 , який продовжив вимагати гроші та схопив ОСОБА_8 за одяг в область грудної клітини, після чого він вдарив потерпілого в обличчя кулаком правої руки збоку, приблизно три рази, повалив на землю, поставивши підніжку, і кинув на бордюр. Далі ОСОБА_8 пішов за дружиною ОСОБА_7 , і коли вони прийшли, потерпілий та ОСОБА_12 сиділи разом на землі. ОСОБА_8 та ОСОБА_12 пішли до дому обвинуваченого, ОСОБА_7 з дружиною  до себе додому. Також він стверджує, що ОСОБА_7 перебував у стані алкогольного сп`яніння.В останньому судовому засіданні, в дебатах та при зверненні до суду в останньому слові ОСОБА_8 визнав свою провину.
		Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини в умисному протиправному діянні, яке виразилось у нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, його вина у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджується сукупністю доказів, досліджених та перевірених в ході судового розгляду:
		-протоколом прийняття заяви від ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення від 23.06.2016 року, в якому потерпілий заявив про нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_8 (а.к.п. 7);
		-протоколом слідчого експерименту та фотоматеріалами до нього, проведеного в Чугуївському МРВ ХОБСМЕ за участю потерпілого ОСОБА_7 , під час якого потерпілий пояснив обставини та показав механізм нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_8 (т.к.п. 1 а.к.п. 45-49);
		-речовими доказами, а саме: медичною картою стаціонарного хворого № 4864 ОСОБА_7 та 6 рентгеновськими знімками (а.к.п. 31);
		-висновком експерта № 189-Ч16 Чугуївського МРВ ХОБСМЕ Харківської області від 23.06.2016 року, згідно з яким ОСОБА_7 нанесені наступні тілесні ушкодження: подовжені синці на задній поверхні грудної стінки (1) і в проекції заднього краю гребеня правої клубової кістки (1 шт.), синці на правій поверхні грудної стінки в проекції реберної дуги (1), на рівні 3-го і 7-го ребер (по 1 шт.); на лівій поверхні грудної стінки в пахвовій області великий синець, забиту рану і синець в тім`яній області, по одній травматичній припухлості в обох тім`яно-скроневих областях; травму грудей у вигляді перелому 5-го правого ребра по передній пахвовій лінії; травматичного гемопневмоторакса. Вказаний у медичній документації діагноз «струс головного мозку» об`єктивними даними не підтверджений. Вказані ушкодження утворились в результаті багаторазових ударів тупих твердих предметів з обмеженою, в тому числі, і подовженою травмуючою поверхнею, можливо, у строк 22.06.2016 року. За ступенем тяжкості травма грудей у вигляді перелому 5-го правого ребра, кваліфікується за критерієм небезпеки для життя як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Синці кваліфікуються за критерієм тривалості розладу здоров`я як легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасний розлад здоров`я; рана голови - легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я (а.к.п. 35-37);
		-висновком експерта № 292-Ч16 Чугуївського МРВ ХОБСМЕ Харківської області від 26.09.2016 року, відповідно до якого комплекс встановлених при проведенні первинної експертизи № 189-Ч16 від 23.06.2016 року тілесних ушкоджень міг утворитись в результаті множинних ударів тупими твердими предметами (а.к.п. 51-52);
		-висновком експерта № 327-Ч/16 Чугуївського МРВ ХОБСМЕ Харківської області від 27.10.2016 року, відповідно до якого тілесні ушкодження потерпілого не могли утворитись за механізмом, вказаним потерпілим та обвинуваченим при проведенні слідчого експерименту (а.к.п. 97-98);
		-свідченнями потерпілого ОСОБА_7 , який у судовому засіданні пояснив, що 22.06.2016 року помилково відправив не на той мобільний номер повідомлення з наступним текстом: «Щоб до 12:00 год. гроші були», але зрозумівши, що СМС-повідомлення відправлено помилково, потерпілий передзвонив і вибачився за це. Увечері ОСОБА_7 знаходився в себе вдома за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_13 , коли приблизно о 22.00 год. до них прийшли знайомі йому ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , і він вийшов до них на вулицю за хвіртку. В правій руці ОСОБА_8 знаходилась дерев`яна бита і зі словами: «Які гроші?» без попередження наніс один удар йому по голові, після чого він побіг у сторону магазину «Мілена», а обвинувачений наздогнав потерпілого та наніс ззаду чисельні удари битою по спині, від яких останній управ на землю, а ОСОБА_8 продовжив наносити удари. Потім обвинувачений пішов і повернувся разом із ОСОБА_13 , яка відвела його додому. Весь час ОСОБА_12 , який знаходився поряд, тілесних ушкоджень не наносив;
		-свідченнями свідка ОСОБА_12 , який у судовому засіданні пояснив, що в цей день (дату та рік не пам`ятає) він знаходився в гостях у ОСОБА_8 , останній запропонував йому піти на вулицю. Вони вдвох пішли та направились до ОСОБА_7 , звинувачений постукав в хвіртку, і коли потерпілий вийшов, ОСОБА_8 дерев`яною палицею наніс удар ОСОБА_7 , в яку область тіла точно, - він не бачив, потерпілий почав тікати і, зачепившись за бордюр, повалився на землю. Він побіг за потерпілим, щоб вияснити причину конфлікту. ОСОБА_7 йому нічого не повідомив, а лише говорив, щоб його не били, Обвинувачений теж направився до їхнього місця та продовжив наносити потерпілому удари, а куди і скільки - він не пам`ятає. Потім ОСОБА_8 пішов до дому ОСОБА_7 і привів його дружину, яка забрала потерпілого. ОСОБА_12 в конфлікті не брав участі, ОСОБА_7 не бив.
		Протокол слідчого експерименту та відеоматеріали до нього, проведеного у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , за участю потерпілого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , під час якого потерпілий та обвинувачений пояснили обставини та показали механізм нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 (т.к.п. 1 а.к.п. 91-94), як доказ суд не бере до уваги, так як згідно з висновком експерта № 327-Ч/16 Чугуївського МРВ ХОБСМЕ Харківської області від 27.10.2016 року, відповідно до якого тілесні ушкодження потерпілого не могли утворитись за механізмом, вказаним потерпілим та обвинуваченим при проведенні слідчого експерименту (а.к.п. 97-98) і він суперечить решту доказам та поясненням свідків якими встановлені фактичні обставини по даній справі.
		Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі злочину є доведеним (справа Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства).
		Зазначені докази у вказаному кримінальному провадженні є достовірними, допустимими, належними та достатніми для підтвердження винуватості особи, яка обвинувачується в скоєнні злочину.
		Дослідивши, зіставивши та проаналізувавши вивчені в справі докази, суд приходить до висновку, що покази обвинуваченого, потерпілого та свідків мають характер логічних, послідовних і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції та таких, що у сукупності з іншими наведеними доказами, дозволяють суду зробити обґрунтований висновок про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України доведена повністю.
		Таким чином, аналіз усіх досліджених в суді доказів дозволяє дійти висновку про те, що вказані докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов`язаними для постановлення обвинувального вироку.
		Визнаючи вину частково у вчиненні умисних тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя ОСОБА_7 в момент заподіяння, обвинувачений хоче таким чином уникнути покарання, хоча його винуватість у вчиненому злочині підтверджується показами потерпілого, свідків, проведеними слідчими експериментами та висновками експертів.
		Достовірність і істинність доказів ОСОБА_8 не оскаржує, що у їх сукупності дають підставу суду зробити висновок, що вина обвинуваченого у інкримінованому йому злочині доведена повністю, а тому суд знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
		Скоєний злочин відповідно класифікації злочинів, зазначених у ст. 12 КК України, а саме ч. 1 ст. 121 КК України, - є тяжким злочином.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд, у відповідності до ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про особу обвинуваченого та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Суд також приймає до уваги те, що відповідно до ст. ст. 3 та 27 Конституції України людина, її життя та здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід`ємним правом кожної людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд, у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини справи та дані про особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений раніше не засуджений, про що свідчить ОСК ГУНП України в Харківській області від 19.09.2016 року (а.к.п. 64); працює, що підтверджується довідкою з місця роботи  ТОВ «Курганський бройлер» (а.с. 115); має на утриманні двоє малолітніх дітей, на підтвердження чого надані копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 11.09.2014 року та серії НОМЕР_2 (а.к.п. 66, а.с. 117); на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, про що свідчать довідки КЗОЗ «Вовчанська ЦРЛ» № 2187 від 17.09.2016 року (а.к.п. 67); за місцем свого проживання характеризується з позитивної сторони (а.к.п. 69).
		Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 , в судовому засіданні не встановлено, так як звинувачений визнав себе винним частково, таким чином не розкаявся.
		Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
		Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи». 
		При призначенні покарання суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину, та вважає, що виправлення ОСОБА_8 і попередження скоєння ним нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства. 
		Зважаючи на кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, враховуючи також ступінь тяжкості вчиненого злочину та суспільну небезпечність скоєного, відсутність обтяжуючих обставин, характеризуючі дані обвинуваченого та позицію потерпілого, який претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не має, суд при обранні міри покарання, приходить до висновку, що підстав для застосування ст. 69 КК України немає, та, беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності, а також враховуючи дані про особу, суд вважає за можливе у даному випадку, призначивши  ОСОБА_8 покарання у вигляді позбавлення волі, застосувати до нього ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, одночасно поклавши на засудженого обов`язки, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину. 
		Розглядаючи заявлений прокурором в інтересах держави в особі Чугуївської центральної районної лікарні ім. М.І.Кононенка цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування коштів, затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_7 в сумі 1461,27 грн., суд приходить до наступного:
		Згідно ч. 2 ст. 12, ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, уповноважений пред`являти цивільний позов в інтересах держави та громадян у порядку, передбаченому цим кодексом.
		Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 № 545 «Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння, зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету використання», сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, у якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.
		Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. В частині 5 цієї статті зазначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні у КЗОЗ «Чугуївська центральна районна лікарня ім. М.І.Кононенка». Як слідує зі змісту поданої позовної заяви, прокурор просить стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду в розмірі 1461,27 грн., а саме: витрати на лікування внаслідок заподіяння потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень. В підтвердження заявлених вимог суду надано копію довідки закладу лікування з розрахунком суми витрат на лікування (а.с. 12).
		Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частина 2 цієї статті зазначає, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
		Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого витрат на лікування потерпілого в сумі 1461,27 грн. підлягають задоволенню, оскільки винуватість обвинуваченого в причинені потерпілому тілесних ушкоджень встановлено під час розгляду справи в суді, сума понесених затрат в розмірі 1461,27 грн. на лікування підтверджується наданою суду довідкою.
		Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
		Судових витрат по справі немає.
		Обвинуваченому ОСОБА_8 в ході досудового слідства обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строк якого закінчився. Беручи до уваги обставини справи та дані про особу обвинуваченого, який раніше не засуджений, але ухилявся від явки до суду, вважає необхідним обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід в вигляді особистого зобов`язання.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, 
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_8  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_8  від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов`язки - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Позов прокурора Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, заявлений в інтересах держави в особі КЗОЗ «Чугуївської центральної районної лікарні ім. М.І. Кононенка», про стягнення витрат на лікування потерпілого  задовольнити.
		Стягнути з  ОСОБА_8  на користь КЗОЗ «Чугуївської центральної районної лікарні ім. М.І. Кононенка» в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого у розмірі 1461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) грн. 27 коп. 
		До набрання вироком законної сили обрати  ОСОБА_8  запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. 
		Покласти на засудженого  ОСОБА_8  такі обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за викликом з реалізацією завдань кримінального провадження, зокрема для проведення процесуальних дій; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
		Роз`яснити засудженому  ОСОБА_8 , що у разі невиконання встановлених щодо нього обов`язків може бути застосований більш жорсткий запобіжний засіб та на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
		Роз`яснити засудженому  ОСОБА_8 , що порушення умов особистого зобов`язання має наслідком застосування більш суворішого запобіжного заходу.
		Контроль за виконанням особистого зобов`язання засудженого  ОСОБА_8  покласти на слідчого Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області.
		Речові докази: 
		- 6 (шість) рентгенівських знімків потерпілого ОСОБА_7 , які передані на зберігання потерпілому, після набрання вироком законної сили - вважати повернутими власнику, звільнивши його від зобов`язань по розписці про зберігання;
		- медичну карту стаціонарного хворого № 4864, що знаходяться на зберіганні в камері схову Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області після набрання вироком законної сили  повернути до КЗОЗ «Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка».
		Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.
		Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати потерпілому, який не був присутнім в судовому засіданні.
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...