Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 205/1302/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2018.
Дата набрання законної сили: 08.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		8 лютого 2018 року
		м. Київ
		справа № 205/1302/16-ц
		провадження № 61-2410 св 18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого  Стрільчука В. А.,
		суддів:             Карпенко С. О.,                                           Погрібного С. О., 
		                          Ступак О. В. (суддя-доповідач),             Усика Г. І.,     
		учасники справи: 
		позивач -ОСОБА_3, 
		 
		відповідач - ОСОБА_4,
		 
		третя особа - ОСОБА_5,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду                         м. Дніпропетровська від 19 квітня 2016 року у складі судді Шавули В. С. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Макарова М. О., Прозорової М. Л.,
		 
		ВСТАНОВИВ : 
		 
		У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення аліментів на повнолітню дитину у розмірі ј частини заробітку відповідача, починаючи з 7 жовтня 2015 року і до досягнення дитиною 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2. 
		 
		Свої вимоги з урахуванням уточнень позивач обґрунтовувала тим, що із 11 серпня 1995 року до 5 квітня 1999 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, мають повнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Із вересня 2015 року дочка ОСОБА_5 є студенткою Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. Академіка Лазаряна, навчається на денній формі на бюджетній основі та потребує матеріальної допомоги, яку відповідач надавати відмовляється, у зв'язку з чим позивач змушена звернутися із цим позовом.
		 
		У письмових запереченнях проти уточненої позовної заяви ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні цього позову, посилаючись на необгрунтованість заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що позивач вкотре необгрунтовано і безпідставно звинувачує його в тому, що він ухилявся й продовжує ухилятися від сплати аліментів. На його думку, позивач не надала доказів на підтвердження зазначених у позові обставин. Також послався на те, що він не взмозі надати матеріальну допомогу, яку просить позивач. 
		 
		Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітньої дочки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі                      ј частини його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 17 лютого 2016 року на період навчання, але не більше ніж до досягнення дочкою 23 років, тобто до                       ІНФОРМАЦІЯ_2. 
		 
		В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовлено. 
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач як батько повнолітньої дитини зобов'язаний її матеріально утримувати, тому на підставі статей 182, 183, 191, 199, 200 СК України суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дочки у розмірі                      ј частини його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 17 лютого 2016 року                      (час звернення позивача до суду з цим позовом) на період навчання, але не більше ніж до досягнення дочкою 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2. 
		 
		Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Ленінського районного суду                 м. Дніпропетровська від 19 квітня 2016 року залишено без змін.
		 
		Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що місцевим судом ухвалено рішення у справі у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, висновки суду підтверджуються матеріалами справи та не спростовані доводами апеляційної скарги, які також не містять посилань на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність рішення. 
		 
		У вересні 2016 року ОСОБА_4 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення, які заявник просить скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не надали належної оцінки поданим відповідачем доказам, а саме: рішенням судів про стягнення з нього на користь його батьків аліментів. Також зазначено про порушення судами норм процесуального права, а саме статей 6, 27, 169 ЦПК України, щодо розгляду справи за його відсутності.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 9 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року «Про             внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного             процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 3 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У січні 2018 року до Верховного Судупередано вказану цивільну справу.
		 
		Від ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити без задоволення касаційну скаргу, посилаючиь на те, що судові рішення є законними та обгрунтованими, ухваленими із дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підлягають залишенню без змін. Також зазначено, що суди надали належну оцінку доказам у справі згідно з вимогами статті 212 ЦПК України, а також перевірили доводи сторін.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з огляду на таке.
		 
		Судом установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 11 серпня 1995 року до 5 квітня 1999 року, мають повнолітню дочку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні.
		 
		ОСОБА_5 є студенткою другого курсу Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. Академіка Лазаряна, навчається на бюджетній основі за денною формою навчання.
		 
		Також установлено, що на підставі рішень Ленінського районного суду                                           м. Дніпропетровська від 4 вересня 2015 року з ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання батьків: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 
		 
		Згідно з довідкою про доходи від 7 квітня 2016 року № 1860 сукупний дохід ОСОБА_4 за період з вересня 2015 року по березень 2016 року становить                       42 131 грн 71 коп., з яких утримано 21 065 грн 88 коп. на сплату аліментів.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
		 
		Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
		 
		Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 СК України).
		 
		Статтею 199 СК України установлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
		 
		Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
		 
		За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
		 
		Виходячи з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним, законним та обгрунтованим є висновок місцевого суду, із яким погодився й апеляційний суд, про часткове задоволення вказаного позову та  стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання повнолітньої дочки у розмірі ј частини його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з                             17 лютого 2016 року на період навчання, але не більше ніж до досягнення дочкою 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки відповідач як батько повнолітньої дочки зобов'язаний її матеріально утримувати та взмозі надавати матеріальну допомогу, тому наявні підстави для застосування статті 199 СК України.
		 
		Статтею 212 ЦПК України 2004 року (у редакції станом на час розгляду справи в суді) установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		 
		Оскаржувані судові рішення  містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам статей 213-215, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості. 
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог статей 303, 304 ЦПК України 2004 року перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам статті 315 ЦПК України 2004 року.
		 
		Зокрема, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що довідка з місця навчання не містить інформації про дату закінчення навчання, а тому неможливо встановити, яка подія настане раніше - 23-річчя дитини, чи закінчення навчання, а також щодо незарахування канікул у період навчання, апеляційний суд правильно вважав безпідставними, оскільки аліменти стягнуто судом саме на час навчання, тривалість якого може змінюватися (зокрема у випадку відрахування з ВНЗ чи інших підстав) та буде контролюватися в межах процедури виконавчого провадження, а встановлений судом період стягнення аліментів до 23-річчя дитини, є преклюзивним та має на меті захист прав відповідача у випадку продовження навчання дитини після досягнення нею вказаного віку. 
		 
		Доводи апеляційної скарги щодо неможливості відрахувань із заробітної плати в обсязі більшому ніж 50 % частки доходів із посиланням на статтю 70 Закону України «Про Державну виконавчу службу», апеляційний суд обгрунтовано вважав такими, що суперечать вимогам статті 70 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому суд правильно врахував, що Закон України «Про Державну виконавчу службу», на який посилається заявник, взагалі не містить статті 70, та має лише 19 статей і має інший предмет правого регулювання, а тому не може бути застосований у вказаній справі.
		 
		Стосовно посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що дочка ОСОБА_5 має можливість навчатися на заочній формі навчання та завдяки цьому працювати й отримувати дохід, апеляційний суд правильно зазначив, що вибір форми навчання, як і інших умов навчання чи навчального закладу є особистим правом ОСОБА_5, гарантованим статтею 53 Конституції України, тому теж вважав їх безпідставними.
		 
		Наведені в касаційній скарзі доводи, із посиланням на статті 1, 10, 61, 212, 213, 214 ЦПК України, про те, що суди не надали належної оцінки поданим відповідачем доказам, а саме: рішенням судів про стягнення з нього на користь його батьків аліментів, є помилковими, спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень, які цей факт встановили й надали йому належну правову оцінку. 
		 
		Стосовно посилання заявника на довідку про доходи від 6 травня 2016 року                      № 25/745 на підтвердження доведеності факту самостійного доходу дитини, то згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними                       обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Таким чином, вищевказані доводи, а також посилання заявника на помилковість визначеного судом розміру аліментів, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
		 
		Посилання заявника в касаційній скарзі на порушення судами норм процесуального права, а саме статей 6, 27, 169 ЦПК України, щодо розгляду справи за його відсутності, що обмежило його права, у зв'язку з чим він не мав можливості з'ясувати питання щодо наявності доходів у ОСОБА_5, подати докази, є помилковими, спростовуються матеріалами справи, внаслідок дослідження яких відсутні підстави для висновків про те, що справу розглянуто за відсутності заявника, належним чином не повідомленого про дату, час та місце судового засідання, оскільки згідно з матеріалами справи про всі призначені у справі судові засідання ОСОБА_4 повідомлявся належним чином (а. с.19, 42). 
		 
		Наведені доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів по суті вирішеного спору, не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, та не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у силу вимог статті 411 ЦПК України.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України. 
		 
		Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2016 року  залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                              В. А. Стрільчук
		 
		 
		                                                                                   
		Судді:                                                                         С. О. Карпенко
		 
		 
		 
		                                                                                                        С.О. Погрібний
		 
		 
		 
		                                                                                                        О.В. Ступак
		 
		 
		 
		                                                                                   Г.І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...