Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/8094/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2018.
Дата набрання законної сили: 08.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		08 лютого 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа № 127/8094/14-ц
		 
		провадження № 61-1897 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач-ОСОБА_4,відповідачі-Замостянський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління , -Головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області, -публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», -ОСОБА_7,  -Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області,треті особи без самостійних вимог -публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит», -публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», -державна виконавча служба Головного управління юстиції у Вінницькій області,  -ОСОБА_9, 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Ан О. В. від 30 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області у складі суддів: Шемети Т. М., Зайцева А. Ю, Рибчинського В. П., від 30 листопада 2016 року.
		 
		Встановив:
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (надалі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (надалі - Замостянський ВДВС), Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - ГТУЮ у Вінницькій області), публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), ОСОБА_7, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області(далі - ГУ ДКУ) про застосування наслідків недійсності правочину, стягнення коштів, збитків.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 20 квітня 2011 року Замостянським ВДВС через спеціалізоване підприємство приватне підприємство «Нива-В.Ш» (надалі - ПП «Нива-В.Ш») проведено публічні торги з продажу арештованого майна - приміщення перукарні по АДРЕСА_1, переможцем яких визнано ОСОБА_4
		 
		20 квітня 2011 року позивач перерахувала на депозитний рахунок Замостянського ВДВС грошові кошти у розмірі 189 042 грн, які згодом розподілено та перераховано виконавчою службою: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - 125 240 грн 19 коп.; ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - 4 207 грн 41 коп.; ПАТ «Універсал Банк» - 29 564 грн 34 коп.; фізичній особі-підприємцю (надалі - ФОП) ОСОБА_7 - 10 578 грн 79 коп.; Замостянському ВДВС - 19 451 грн 27 коп. виконавчого збору. Також ОСОБА_4 сплатила на рахунок Вінницької філії ПП «Нива-В.Ш» гарантійний внесок у розмірі 3 858 грн.
		Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 20 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня 2013 року, вказані прилюдні торги визнано такими, що не відбулися, визнано недійсним та скасовано протокол Вінницької філії ПП «Нива-В.Ш.» від 20 квітня 2011 року № 0211022-1 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить ОСОБА_9, визнано недійсним та скасовано акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 21 квітня 2011 року, визнано недійсним та скасовано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане ОСОБА_4 на приміщення перукарні.
		 
		На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд повернути сторони в стан, що існував до проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна та, зобов'язати ПАТ «Райффайзен банк «Аваль» повернути Замостянському ВДВС 25 240 грн 19 коп. безпідставно отриманих коштів за недійсним правочином; ОСОБА_7 повернути Замостянському ВДВС 10 578 грн 79 коп. безпідставно отриманих коштів за недійсним правочином; стягнути із Замостянського ВДВС на її користь 155 270 грн 25 коп. коштів, сплачених нею за недійсним правочином; стягнути із Замостянського ВДВС 55 862 грн різниці у вартості проданого, але не переданого їй приміщення за цінами, які існують на момент відшкодування та 122 240 грн завданих їй збитків (які складаються з мінімальних доходів, які вона змогла б отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушено); зобов'язати розпорядника коштів - ГТУЮ у Вінницькій області, та виконавця - ГУ ДКУ, забезпечити відшкодування на її користь коштів за недійсним правочином, в тому числі шляхом безспірного списання з казначейських рахунків бюджету.
		 
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», ПАТ «Універсал Банк», ДВС ГУЮ у Вінницькій області, ОСОБА_9 залишено без розгляду.
		 
		Справа розглядалася судами неодноразово.
		 
		Останнім рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2016 року уточнені позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково; стягнуто із Замостянського ВДВС на користь ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 155 270 грн 25 коп., внесені на оплату за придбане приміщення, згідно акту державного виконавця про проведені прилюдні торги від 21 квітня 2011 року, шляхом списання ГУ ДКСУ коштів з рахунків державної виконавчої служби, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що ні банки, ні ФОП ОСОБА_7 не були сторонами правочину - прилюдних торгів, і правовідносини між цими сторонами не виникли. Щодо задоволення вимог про стягнення із Замостянського ВДВС на користь ОСОБА_4 грошових коштів суд виходив із доведеності позивачем належними доказами втрачених коштів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення різниці вартості приміщення суд виходив із зобов'язань відповідача повернути позивачу в натурі все, що ним отримано на виконання цього правочину, а саме суму яка була отримана відповідно до платіжних доручень.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2016 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2016 року залишено без змін.
		 
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції на предмет часткової доведеності та обґрунтованості позову є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
		 
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи дійшли односторонніх та передчасних висновків щодо часткового задоволення позову, оскільки Замостянським ВДВС завдано позивачу шкоди, збитків, які не було відшкодовано.
		 
		Правом на подачу відзиву (заперечень) на касаційну скаргу учасники справи не скористалися.
		 
		16 січня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.
		 
		Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Частиною третьою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		Частинами 1-3 статті 203 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		 
		Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, що встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12.
		 
		Відповідно до вимог статті 216 ЦК Українинедійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		 
		Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 22 ЦК України збитками є як реальні збитки, так і доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		 
		За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок). 
		 
		Стаття 216 ЦК України застосовується до сторін правочину, якими в даній справі є відчужувачі: Замостянський ВДВС Вінницького МУЮ і філія 02 ПП «Нива-В.Ш.», та набувач - ОСОБА_4
		 
		Установлено, що рішенням апеляційного суду Вінницької області від 20 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня 2013 року, визнано такими, що не відбулися, проведені 20 квітня 2011 року прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки - приміщення перукарні загальною площею 40,2 кв. м по АДРЕСА_2. Визнано недійсним та скасовано протокол філії 02 ПП «Нива-В.Ш.» від 20 квітня 2011 року № 0211022-1 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), що належить ОСОБА_9 Визнано недійсним та скасовано акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів 21 квітня 2011 року, затверджений начальником Замостянського ВДВС ОСОБА_6 Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане ОСОБА_4 на приміщення перукарні.
		 
		Таким чином, суди попередніх інстанцій виходили із положень статті 216 ЦК України та дійшли висновку про те, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, тому Замостянський ВДВС суди зобов'язали повернути ОСОБА_4 грошові кошти внесені на оплату за придбане приміщення, а ОСОБА_4 повинна повернути куплене приміщення. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування збитків суди виходили із того, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою. Позивач обґрунтовуючи суму збитків, вдалася до припущення про можливість отримання нею прибутку в результаті випадкового збігу обставин, тоді як законодавець вимагає доведеності реальної можливості отримання коштів за умови належного виконання зобов'язань. Позивачем не надано доказів того, що вона реально могла отримати таку вигоду від здавання придбаного нею приміщення в оренду, так як нею не надано доказів реальної наявності орендаря і упущення його саме з тих підстав що укладений правочин визнано недійсним (договір про наміри, попередній договір, тощо), а висновок спеціаліста свідчить лише про середню вартість оренди приміщення, що також не може бути доказом наявності упущеної вигоди. 
		 
		З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позову з підстав його доведеності та обґрунтованості.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень. Підстави для скасування судових рішень відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 та пунктом 4 частини першої Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України, 
		 
		Постановив:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2016 року залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                                       В. В. Пророк 
		 
		                                                                                                                      В.С. Висоцька
		 
		                                                                                                                      І.М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...