Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 511/708/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2018.
Дата набрання законної сили: 08.02.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		08 лютого 2018 року
		м. Київ
		справа № 511/708/15-к
		провадження № 51-420 км 17
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 липня 2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013170390001861, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бритавка Чечельницького району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
		На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено виконання обов`язків, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України (в редакції Закону України № 1254-VI від 14.04.2009). 
		Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_8 та стягнуто зі ОСОБА_7 2951, 73 грн. в рахунок відшкодування заподіяної майнової шкоди, 25000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди. 
		Вироком вирішено питання процесуальних витрат у провадженні. 
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 липня 2016 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни. 
		Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 01 листопада 2013 року близько 10.00 год., керуючи автомобілем «Toyota Carina E», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі М-16 «Одеса - Кучурган» у напрямку с. Кучурган Роздільнянського району Одеської області, порушив вимоги п. п. 10.1, 16.3 Правил дорожнього руху України, в результаті чого, виконуючи маневр повороту наліво, не надав перевагу мопеду «Honda SA-50», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала  ОСОБА_8 та допустив їх зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_8 було заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості. 
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і закрити кримінальне провадження в зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення. В обґрунтування своїх вимог наводить доводи щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду, не погоджується з оцінкою доказів. Вважає висновок судово-медичної експертизи щодо тяжкості заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень недопустимим доказом так як для його складення застосовано матеріали, отримані з порушенням встановленого ст. 69 КПК України порядку. Вказує на відсутність в матеріалах справи доказів, на підтвердження заподіяної потерпілій матеріальної шкоди та стягнутої суми в рахунок її відшкодування судом, а також посилається на недоведеність заподіяної моральної шкоди. Вказує, що апеляційний суд, переглядаючи справу за його апеляційною скаргою, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив належним чином всіх її доводів та обґрунтованих відповідей на них не дав. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор вважала за необхідне касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення  без зміни. 
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. 
		Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. 
		Переглядаючи справу за апеляційною скаргою захисника в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засудженого.
		За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно. 
		В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання самого ОСОБА_7 про обставини дорожньо-транспортної пригоди, показання потерпілої  ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , дані протоколу огляду місця події від 01 листопада 2013 року та схеми пригоди з ілюстрованою таблицею до нього, висновки судової автотехнічної експертизи № 1307 від 31 березня 2014 року, судово-медичної експертизи № 375 від 06 грудня 2013 року, комісійної судово-медичної експертизи № 239 від 20 листопада 2014 року та показання допитаних судово-медичних експертів щодо них, дані медичної картки стаціонарного хворого № 3529.
		Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірностіта не викликають у суду сумнівів у їх правдивості. 
		Таким чином, перевіривши матеріали справи, суд дійшов вмотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено.
		Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України. 
		Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, детально перевірив викладені в апеляційній скарзі захисника доводи, в тому числі стосовно недопустимості, на його думку, доказів щодо встановлення ступеня тяжкості заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень та необґрунтованого вирішення цивільного позову потерпілої, які є аналогічними за своїм змістом доводам його касаційної скаргита обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення. 
		Вказаний суд не знайшов підстав для зміни вироку в частині вирішення цивільного позову потерпілої та погодився з розміром стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди, який, приймаючи рішення в цій частині, врахував характер, глибину та тривалість фізичних і душевних страждань, що перенесла ОСОБА_8 . Ретельно перевіривши доводи сторони захисту про необхідність зменшення суми відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, апеляційний суд обґрунтовано залишив їх без задоволення, так як місцевий суд стягнув такий її розмір, який підтверджений наявними в матеріалах справи чеками та квитанціями. 
		Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляції захисника ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
		Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог захисника немає. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів
		ухвалила:
		Вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 липня 2016 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.  
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...