Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 198/701/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2018. Зареєстровано: 18.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2018.
Дата набрання законної сили: 19.03.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №198/701/14-к
		Провадження №1-кп/0198/2/18
		16.02.18
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		16.02.18  
		року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 , представника потерпілого адвоката ОСОБА_5 , потерпілого (він же цивільний позивач) ОСОБА_6 , обвинуваченого (він же цивільний відповідач) ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в Юр`ївському районному суді Дніпропетровської області кримінальне провадження №12014040620000277 внесене в ЄРДР 13.08.2014 року за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився в м.Павлоград Дніпропетровської області, проживаючого АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, із середньою спеціальною освітою, працюючого у ЧП «Луценко» - водієм, не маючого утриманців, не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
		ВСТАНОВИВ
		ОСОБА_7 , 05.07.2014 року було виявлено відсутність гайок кріплення на колесі середньої осі автомобіля марки «Камаз 5320», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким він керує на підставі трудового договору №20351200582 від 19.06.2012 року. На підставі цього ОСОБА_7 було зроблено припущення, що невідомою особою підготовлено вказане колесо для подальшого його викрадення. В зв`язку з цим, 08.07.2014 року, приблизно о 23.30 годин, ОСОБА_7 вирішив поспостерігати із горища домоволодіння АДРЕСА_2 за вказаним автомобілем, котрий був розташований біля зазначеного будинку, з метою затримання невідомої особи під час вчинення крадіжки.
		Приблизно о 24.00 годині, 08.07.2014 року ОСОБА_7 через вікно на горищі будинку вказаного домоволодіння, де він знаходився, побачив невідому особу чоловічої статі, яка підійшла до автомобіля та перемістилась під його днище. ОСОБА_7 , маючи на меті затримати особу, яка за його переконанням, почала здійснювати крадіжку колеса з автомобіля марки «Камаз» (який було припарковано на вулиці Запорожченка, поблизу буд. № 74), вийшов з території домоволодіння та підійшов до вказаного транспортного засобу. Там ОСОБА_7 побачив раніше відомого йому ОСОБА_6 , жителя смт. Юр`ївка Дніпропетровської області. В той час, у ОСОБА_7 , який вирішив затримати ОСОБА_6 , через раптово виниклі неприязні відносини, які з`явилися через те, що ОСОБА_6 , на думку ОСОБА_7 вчиняє крадіжку, виник злочинний умисел направлений на спричинення ОСОБА_6 умисних тілесних ушкоджень.
		Діючи цілеспрямовано та умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, маючи умисел на спричинення умисних тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 підійшовши ззаду до потерпілого ОСОБА_6 , та невстановленим слідством предметом, умисно наніс один удар в область голови ОСОБА_6 , після чого той упав на коліна на обочині дороги по АДРЕСА_2 . Продовжуючи свої умисні дії, направлені на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , ОСОБА_7 тим же невстановленим слідством предметом умисно наніс не менше 7 ударів в ліву частину області голови та тулубу потерпілого ОСОБА_6 .
		Таким чином, ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_6 наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку 2 ст., епідуральна гематома зліва, перелом лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа, гемосинус клиновидної пазухи зліва, саден та синців лобної області справа та завушної області зліва, розрив лівого слухового проходу, гематемпанум, субдуральна гематома лівої скроневої області, лівостороння сенсорна туговухість, гострий отит зліва, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент їх спричинення. Тілесні ушкодження у вигляді садна в області лівого передпліччя за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Після спричинення вказаних тілесних ушкоджень ОСОБА_7 залишився на місці біля ОСОБА_6 до приїзду співробітників міліції.
		Умисні дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто в умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.
		16 лютого 2018 року між прокурором Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_7 укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої, обвинувачений ОСОБА_7 зобов`язується беззастережно визнати пред`явлене йому обвинувачення в повному обсязі.
		В угоді сторони погодилися на призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років, на підставі ст.ст.75,76 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки, з покладенням обов`язків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації , повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Потерпілий ОСОБА_6 надав письмову згоду прокурору на укладення ним (прокурором) угоди.
		Прокурор, обвинувачений, захисник обвинуваченого, потерпілий, представник потерпілого просили суд затвердити угоду про визнання винуватості, оскільки порядок і умови її укладення відповідають вимогам кримінального процесуального Закону України та ухвалити обвинувальний вирок, яким затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджене сторонами покарання.
		Вислухавши думку обвинуваченого, його захисника, потерпілого, представника потерпілого та прокурора, дослідивши відомості щодо особи обвинуваченого, докази: 
		- протокол огляду місця події від 09.07.2014 року (т.1 а.м.к.п. 9-10), відповідно до котрого на вул.Запорожченка, поблизу будинку №74 с.м.т.Юр`ївка Дніпропетровської області, дійсно зберігався автомобіль марки «Камаз». Під днищем транспортного засобу виявлено домкрат, гайки кріплення на одному з коліс автомобіля відсутні;
		- довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.м.к.п. 134) згідно з якою, у зазначений медичний заклад 09.07.2014 року о 00:10 годин доставлявся ОСОБА_6 . Останньому по результатам огляду виставлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма, садно лівого передпліччя в області правої лопатки, підборіддя, підшкірна гематома лівої завушної області, а також (під знаком питання) розрив барабанної перепонки лівого вуха і струс головного мозку;
		- довідку Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім.Мечнікова (т.1 а.м.к.п. 41-44), відповідно до котрої 09.07.2014 року до вказаного медичного закладу доставлений ОСОБА_6 з тілесними ушкодженнями у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку ІІ ступеню, епідуральної гематоми зліва, перелому скроневої кістки, забію м`яких тканин голови, кінцівок;
		- висновок судово  медичної експертизи № 342 від 12.08.2014 (т.1 а.м.к.п. 69-70) та додаткової судово-медичної експертизи (т.1 а.м.к.п.96-97), згідно з якими у потерпілого ОСОБА_6 виявлені тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення, у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забія головного мозку ІІ ступеню, епідуральної гематоми зліва, перелому лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа, гемосінуса клиновидної пазухи зліва, саден та синців лобної області справа та завушної області зліва, розрива лівого слухового проходу, гематемпаума, субдуральної гематоми лівої скроневої області, лівосторонньої сенсорної туговухості, гострого отита зліва, а також легкі тілесні ушкодження, у вигляді садна в області лівого передпліччя, котрі утворилися від дії тупих предметів, можливо вночі з 08 на 09 липня 2014 року та при обставинах викладений вище.
		Тілесні ушкодження могли утворитися при нанесенні удару монтировкою. Маловірогідне заподіяння цих ушкоджень від придавлення виступаючою поверхнею днища автомобіля «Камаз», який зірвався з домкрату та впав на ОСОБА_6 , котрий знаходився під днищем транспортного засобу в лежачому стані.
		Виявлені у потерпілого ОСОБА_6 тілесні ушкодження могли утворитися при обставинах, вказаних ним в ході проведення слідчого експерименту.
		Крім цього, вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджується показами, даними в судовому засіданні:
		-обвинуваченого, який пояснив суду (в судовому засіданні від 16.02.2018 року), що літом 2014 року він працював у ЧП «Луценко» водієм вантажного автомобіля «Камаз» і зберігав вказаний автомобіль на вулиці біля домоволодіння своєї бабусі ( АДРЕСА_2 ) 05 липня 2014 року він помітив, що на колесах автомобіля гайки кріплення змащені маслянистою речовиною і прийшов до висновку, що невідома особа (особи) тим самим вчиняє дії по підготовці до викрадення коліс (щоб полегшити відкручування гайок). У зв`язку з цим, обвинувачений декілька ночей знаходився на горищі будинку по вул. Запорожченка, звідки спостерігав за автомобілем, з метою затримання невідомого (невідомих), які будуть викрадати колеса. В ніч з 08 на 09 липня 2014 року, приблизно о 24 годині, обвинувачений помітив, як двоє осіб наблизилися до автомобіля та залізли під нього, вважаючи, що це і є зловмисники, він повідомив про це батькові та телефоном викликав міліцію. Після вказаних дій, обвинувачений наблизився до автомобіля та вчинив дії по затриманню одного з вказаних невідомих, при цьому виявилося, що це його сусід ОСОБА_6 . Будучи переконаним, що ОСОБА_6 намагався викрасти ввірене йому майно, відчуваючи (у зв`язку з вказаним) особисту неприязнь до останнього, з мотивів помсти, у обвинуваченого виник умисел на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. Реалізуючи вказаний умисел, обвинувачений наніс ОСОБА_6 декілька ударів (предметом продовгуватої форми), у тому числі по голові. Від отриманих ударів ОСОБА_6 впав на землю. При цьому, обвинувачений пояснив суду, що ОСОБА_6 не намагався втекти, йому не погрожував, жодного фізичного опору не чинив, загрози для нього (обвинуваченого) не становив. На даний час обвинувачений розкаявся у вчиненому, усвідомив, що необхідності заподіяння ударів ОСОБА_6 не було і його дії не були обумовлені здійсненням затримання ОСОБА_6 , а стали наслідком раптово виникшого бажання помсти;
		-потерпілий ОСОБА_6 пояснив суду, що на початку липня 2014 року (в нічний час) він наблизився до автомобіля «Камаз», який був припаркований на вул. Запорожченка в смт. Юр`ївці (куди пішов шукати свого знайомого ОСОБА_8 ), несподівано для нього (потерпілого), через паркан перескочив його сусід ОСОБА_7 та нічого не пояснюючи і не висловлюючи жодних претензій, декілька разів вдарив його невідомим предметом продовгуватої форми (орієнтовно палкою, монтировкою, або обрізком труби), удари було нанесено у тому числі по голові, від отриманих ударів він ( ОСОБА_6 ) впав на землю та знепритомнів. Крім цього, потерпілий заперечив той факт, що він, начебто, намагався вчинити крадіжку коліс автомобіля;
		-свідок ОСОБА_9 повідомила суду, що в одну з ночей липня 2014 року на вулиці Запорожченка в смт. Юр`ївка ОСОБА_6 було заподіяно тілесні ушкодження, очевидцем події вона не була, того вечора ОСОБА_6 у дворі свого домоволодіння лагодив трактор, після чого вийшов на вулицю, де йому було завдано тілесних ушкоджень. Внаслідок отриманих травм, ОСОБА_6 був змушений тривалий час лікуватися,
		Дослідивши вказані докази у їх сукупності та перевіривши наявність повідомлення про підозру (т. 1 м.к.п. а.с. 206-209), котрі містяться в матеріалах кримінального провадження, суд приходить до висновку, що укладена між прокурором Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_7 16.02.2018 року угода про визнання винуватості підлягає затвердженню вироком з призначенням обвинуваченому узгодженого сторонами покарання, з наступних підстав. 
		Так, відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або обвинуваченого; угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, а також особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами,внаслідок яких шкода завданалише державним чи суспільним інтересам.
		Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, допускається лише у випадку надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди (така письмова згода прокурору потерпілим ОСОБА_6 - надана); укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
		Правова кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, відповідає суті обвинувачення, викладеному в обвинувальному акті і знайшла своє об`єктивне підтвердження під час судового розгляду.
		Зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України, при цьому прокурором при укладенні угоди про визнання винуватості враховані обставини, закріплені у ст. 470 КПК України.
		Обвинувачений, розуміючи наслідки укладення та затвердження угоди, зокрема, обмеження його процесуальних прав, у відповідності до ст. 473 КПК України, розмір та вид узгодженого покарання, діючи відповідно умов угоди, беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, не оспорюючи час, місце, мотив, характер та інші обставини злочину і погодився з призначенням узгоджених виду та міри покарання. 
		Потерпілий, розуміючи наслідки укладення та затвердження угоди, зокрема, обмеження його процесуальних прав, у відповідності до ст. 473 КПК України, розмір та вид узгодженого покарання, просив суд затвердити угоду, пояснив суду, що діє добровільно, без жодного примусу. 
		Укладення угоди (для обвинуваченого) та згода на укладення угоди (для потерпілого), в чому суд переконавсяпід час судового засідання, є добровільними, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначенимст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину (тяжкий злочин), дані про особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, вчинив злочин вперше, а також наявність пом`якшуючих його покарання обставин - щире каяття, повне відшкодування потерпілому спричиненої шкоди за відсутності обтяжуючих покарання обставин, наявність письмової згоди потерпілого на укладення угоди про визнання винуватості між стороною обвинувачення та обвинуваченим, відповідно до якої потерпілому повністю відшкодовано шкоду, завдану вчиненим кримінальним правопорушенням, останній не має претензій будь-якого характеру до обвинуваченого ОСОБА_10 , просить призначити обвинуваченому покарання не пов`язане з позбавленням волі. 
		Також, при призначенні ОСОБА_7 покарання, судом враховується та обставина, що останній в судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненому злочині.
		Крім цього, суд враховує вимоги ст. 50 ч. 2 КК України, відповідно до котрих, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Стосовно позиції сторони захисту, яка була висловлена на початку судового розгляду, про те, що можливо, дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ст. 124 КК України, то дане припущення спростовується наступним:
		-як пояснив суду сам обвинувачений, потерпілий ОСОБА_6 не перешкоджав ОСОБА_7 в його затриманні  не намагався зникнути, його поведінка була пасивною, розгубленою;
		-поясненнями потерпілого про те, що справді в момент нанесення йому ударів він перебував біля автомобіля, але жодних дій з метою викрадення чужого майна не вчиняв і такого наміру не мав;
		-характер, кількість, механізм нанесення тілесних ушкоджень (предметом, а не голими руками) та їх тяжкість (для обвинуваченого було очевидно, що такі удари можуть призвести до тяжких наслідків), а саме насесення ударів в життєвоважливий орган (голову);
		-показами обвинуваченого даними в судовому засіданні від 16.02.2018 року про те, що тілесні ушкодження він заподіював з метою помсти (оскільки вважав, що ОСОБА_6 намагався викрасти ввірене йому майно). Ставити під сумнів ці покази обвинуваченого у суду немає підстав, оскільки вони підтверджуються іншими доказами дослідженими в судовому засіданні, підстави сумніватися у добровільності показів обвинуваченого відсутні.
		За таких обставин суд приходить до висновку, що припущення висловлені стороною захисту про можливість, кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 124 КК України не відповідають дійсності, повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів і було зроблено з метою пом`якшити відповідальність за вчинене.
		Потерпілий ОСОБА_6 (він же цивільний позивач) звернувся до суду з письмовою заявою про відмову від цивільного позову про стягнення моральної та матеріальної шкоди спричиненої злочином, оскільки обвинувачений добровільно повністю відшкодував йому завдану шкоду. В судовому засіданні ОСОБА_6 свою письмову заяву підтримав, пояснив суду, що отримав 16.02.2018 року від обвинуваченого кошти в еквіваленті 2000 доларів США, будь-яких претензій до останнього не має.
		У зв`язку з цим, в задоволенні позову слід відмовити.
		 
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374, 468, 474, 475 КПК України, суд,
		УХВАЛИВ:
		Затвердити укладену 16 лютого 2018 року між прокурором Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_7 угоду про визнання винуватості.
		Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України та призначити йому покарання, узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
		На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки. 
		У відповідності з ст.76 КК України, ОСОБА_7 , зобов`язати на протязі іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		В задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7  відмовити.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.
		На вирок суду з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області, через Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому. 
		 
		Суддя                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...