Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/5978/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення; Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (усього), з них; Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2018.
Дата набрання законної сили: 08.02.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		8 лютого 2018 року
		м. Київ
		Провадження № 51-386 км 18
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів:   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		при секретарі ОСОБА_4 ,
		за участю прокурора ОСОБА_5 ,
		розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12015100120001976 за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 ,   
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв,
		проживаючого по  
		АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком
		Заводського районного суду м. Миколаєва від
		14жовтня 2014 року за ч. 2 ст. 307, ч. 2
		ст. 310, ч. 1 ст. 317 КК України із застосуванням
		ст. 70 КК України на 5 років позбавлення, на підставі ст. 75 КК України звільненого від
		відбування призначеного покарання з
		випробуванням, з встановленням іспитового
		строку 2роки,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
		за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м.Києва від 31 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2017року щодо ОСОБА_6 ,
		встановила: 
		у касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування постановлених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вказує на допущені судами першої та апеляційної інстанцій істотні порушення вимог КПК України, зокрема недопустимість доказів, неповноту судового розгляду, безпідставну відмову в задоволенні клопотань сторони захисту. Зазначає, що в основу обвинувального вироку покладенні недопустимі докази, які зібрані з істотним порушенням вимог закону та показання свідків, які є суперечливими. 
		Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував касаційні доводи, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі. 
		На підставі ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 14жовтня 2014року та ОСОБА_6 остаточно призначено покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі. 
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року цей вирок залишено без зміни. 
		За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він будучи особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 307, 310, 317 КК України, 19 листопада 2015року, приблизно о 23 годині, по вул. Мурманській, 6, в м.Києві, знайшов паперовий згорток з особливо небезпечним наркотичним засобом  канабісом, масою 9,85 г, який незаконно зберігаючи при собі, переніс до станції метро «Лісова», де приблизно о 23 год. 45 хв. був зупинений працівниками поліції, якими було виявлено та вилучено вказаний наркотичний засіб. 
		Такі дії ОСОБА_6 кваліфіковано як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчиненому особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ст. ст. 309, 310, 317 КК України.
		Згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний для прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		На думку колегії суддів зазначені вимоги Законів та Конституції України недотримані.
		Зокрема, як убачається з матеріалів провадження, обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 обґрунтовано даними, які містяться в протоколі огляду місця події від 20.11.2015 року, висновку експерта від 20.11.2015 року, показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
		Разом з тим оцінюючи, як доказ, протокол огляду місця події, з огляду на його допустимість, суд першої інстанції не врахував, що речовина, яка в подальшому виявилась наркотичним засобом  канабісом, вилучена з лівої внутрішньої кишені куртки обвинуваченого працівником поліції. Однак у протоколі міститься посилання, що вона вилучена під час поверхневого огляду. 
		При проведенні вказаної слідчої дії не враховані вимоги статті 34 ЗУ «Про національну поліцію», якими передбачено, що поверхнева перевірка, як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу.
		Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров`ю такої особи або інших осіб.
		Крім того, поза увагою суду залишилися ті обставини, що зазначений огляд місця події був проведений у кімнаті поліції на станції м. Лісова, до якої ОСОБА_6 був запрошений працівником правоохоронного органу.
		Таким чином, з огляду на вимоги ст. 209 КПК України ОСОБА_6 , являвся особою, яка фактично була затримана уповноваженою службовою особою.
		Однак, у матеріалах провадження відсутній відповідний протокол затримання ОСОБА_6 , складений відповідно до вимог ст. 208 КПК України. Разом з тим, судом не була оцінена законність проведення обшуку затриманого, відповідно до вимог частини 3 вищевказаної норми закону. 
		Також, суд не звернув увагу та не усунув суперечності в показаннях свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , щодо обставин виявлення та вилучення у ОСОБА_6 наркотичного засобу, разом з тим поклав їх в основу обвинувального вироку 
		Таким чином, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , суд на вказані порушення вимог закону увагу не звернув, в основу обвинувального вироку поклав докази, які зібрані органом досудового розслідування з порушенням прав людини і основоположних свобод. 
		Наведене, відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК України, є істотним порушенням кримінального процесуального закону, перешкодило суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, як про це обґрунтовано зазначено в касаційній скарзі захисника.
		При перегляді справи в апеляційному порядку, апеляційний суд не звернув уваги на порушення вимог закону, допущені районним судом, в загальних фразах вказав, що погоджується з рішенням суду першої інстанції, а тому ухвала апеляційного суду також підлягає скасуванню.
		З огляду на викладене, судові рішення підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, під час якого слід врахувати наведене, ретельно дослідити всі докази у провадженні та, в залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення з викладенням в ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття. 
		У зв`язку із скасуванням судових рішень, ОСОБА_6 підлягає звільненню з-під варти, питання про обрання йому запобіжного заходу слід вирішити при новому судовому розгляді провадження.
		Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення»КПК(в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів
		ухвалила :
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити.
		Вирок Деснянського районного суду м.Києва від 31 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2017року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Звільнити ОСОБА_6 з-під варти. 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_10

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...