Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/6393/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2018.
Дата набрання законної сили: 14.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		іменем України
		 
		14 лютого 2018 року
		м. Київ
		 
		справа №  462/6393/15-ц
		 
		провадження № 61-4729 св 18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддівПершої судової палати Касаційного цивільного суду :
		головуючого Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
		суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго»,
		відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду                міста Львова від 17 травня 2016 року у складі головуючого судді Ліуша А. І. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б.
		 
		                                               ВСТАНОВИВ :
		 
		У серпні 2015 року Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» (далі - ЛКП «Залізничнетеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання.
		 
		На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав про те, що ЛКП «Залізничнетеплоенерго» як виробник і виконавець надає послуги з централізованого опалення у будинку АДРЕСА_3 зареєстровані та проживають відповідачі. Проте в порушення вимог закону ОСОБА_2, ОСОБА_1  не вносили плату за отримані послуги, що призвело до виникнення заборгованості в сумі                         1 657,86 грн, які позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку на свою користь. 
		 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали заперечення проти позову, в яких зазначили, що вони не є споживачами, оскільки не користуються послугами ЛКП  «Залізничнетеплоенерго», між ними як власниками квартири АДРЕСА_1 та позивачем, який надає теплову енергію для потреб централізованого опалення будинку, відсутні цивільно-правові відносини. Факт надання позивачем до загальнобудинкової мережі теплоносія не може бути доказом споживання цього ресурсу ними як власниками квартири.   
		 
		Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 17 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області                               від 18 жовтня 2016 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно з                      ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго»                                                          1 657,86 грн заборгованості за послуги з теплового постачання та 243,60 грн судового збору.
		 
		Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачі на порушення встановленого законом порядку та без відповідних на те дозволів відключили квартиру від централізованого опалення, тому у них не припинилося зобов'язання з оплати вказаних послуг.
		 
		У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 17 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2016 року, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і закрити провадження у справі.
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що  у зв'язку з втратою потреби в послугах з централізованого опалення відповідачі за місяць до закінчення дії договору, укладеного між сторонами, повідомили позивача про відсутність у них наміру переукладати договір і висловили вимогу до виконавця послуги про від'єднання від загальнобудинкової системи теплопостачання. Оскільки позивач не виконав їх вимогу, вони були змушені самостійно це зробити. Факт від'єднання від загальнобудинкової мережі централізованого опалення був зафіксований в акті ЛКП «Залізничнетеплоенерго».
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
		 
		Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі                    від 10 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексуУкраїни в редакції Закону України від 3 жовтня                   2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У січні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану цивільну справу передано до Верховного Суду.
		 
		Станом на час розгляду справи у Верховному Суді відзивів на касаційну скаргу не надходило.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення відповідають вимогам статей 213, 214 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час їх ухвалення,  щодо законності та обґрунтованості.
		 
		Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
		 
		Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов'язує. 
		 
		Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		 
		Згідно зі статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг зобов'язаний оплачувати такі послуги у строки, встановлені договором або законом. 
		 
		Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. 
		 
		Судами встановлено, що в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають ОСОБА_2, ОСОБА_1
		 
		Будинок перебуває на балансі ЛКП «Залізничнетеплоенерго», яке забезпечує його  теплопостачання.
		 
		Позивач належним чином та у повному обсязі надає відповідачам послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, однак відповідачі не виконують свого обов'язку по оплаті цих послуг, внаслідок чого за ними утворилася заборгованість в розмірі 1 657,86 грн.
		 
		Відповідачі самочинно демонтували радіатори та ізолювали стояки системи центрального опалення у спірній квартирі. 
		 
		Згідно з пунктом 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. 
		 
		Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України                від 22 листопада 2005 року № 4, установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
		 
		Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (пункт 2.1 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4» (далі - Наказ                   № 169)).
		 
		При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (пункт 2.2 Наказу № 169).
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону України «По теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
		 
		Пунктом 22 Правил № 630 передбачено, що точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири.
		 
		Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. 
		 
		Такий правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду України             від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1706цс15 та № 6-1192цс15.
		 
		Отже, встановивши, що ЛКП «Залізничнетеплоенерго» надає послуги з централізованого опалення будинку, в якому проживають відповідачі, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що вони зобов'язані оплатити надані послуги. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення, як і не укладання договору, не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.
		 
		Судами встановлені всі фактичні обставини справи та надано їм належну правову оцінку.
		 
		Вирішуючи зазначений позов, суди повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну правову оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
		Відповідно до статті 5 ЦК України, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
		Згідно з пунктом 34 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України                             від 30 грудня 1997 року № 1497 (далі - Правила № 1497), які діяли на час самовільного відключення відповідача від мережі централізованого теплопостачання, споживач не має права самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових приміщень.
		 
		Отже, як у 2003 році, коли відповідачі самовільно відключилися від мережі централізованого теплопостачання, так і на даний час норми законодавства не передбачають можливості самовільно без наявності відповідних документів здійснити таке відключення.
		 
		Відповідачами не надано доказів, які б засвідчували факт правомірного  відключення квартири від мережі централізованого теплопостачання з дотриманням  чинного на момент відключення законодавства, як і доказів ненадання або неналежного надання відповідачам послуг з постачання тепла.
		 
		Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (Постанова Верховного Суду України  від 30 жовтня 2013 року  у справі № 6-59цс13).
		 
		Обов'язок відповідачів як власників квартири та споживачів житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР.
		 
		Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.
		 
		При наявності у споживача наміру відмовитися від послуг з централізованого теплопостачання він не позбавлений можливості здійснити це у передбачений законом спосіб. 
		 
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його дії.
		 
		Керуючись статями 400, 409, 410, 416  ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду  
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 17 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2016 року  залишити без змін.
		 
		Поновити виконання рішення Залізничного районного суду міста Львова                       від 17 травня 2016 року
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                             В. А. Стрільчук 
		 
		Судді:                                                                                                                     С. О. Карпенко
		 
		                                                                                                          В.О. Кузнєцов
		 
		                                                                                                          А.С. Олійник
		 
		                                                                                                          О.В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...