Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2396/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2018. Зареєстровано: 19.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2018.
Дата набрання законної сили: 12.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12.02.2018р.                                                                              Справа №914/2396/17 
		 
		За позовом: Фізичної особи-підприємця Гик Миколи Йосифовича, м. Львів
		до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрі люди», м. Львів
		до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет Груп», м. Кропивницький
		про стягнення 196  272, 14 грн.
		 
		Суддя Н.Мороз                                                                              
		                                                                                     При секретарі М.Бурак
		Представники:
		Від позивача: Магировський Т. А., Сигінь Ю. М.
		Від відповідача-1: н/з
		Від відповідача-2: н/з
		 
		Суть спору:
		          Позовну заяву подано Фізичною особою-підприємцем Гик Миколою Йосифовичем, м. Львів до відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю «Добрі люди», м. Львів, до відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет Груп», м. Кропивницький про стягнення 196  272, 14 грн.
		          Ухвалою господарського суду від 27.11.2017р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.12.2017р.
		           12.12.2017р. розгляд справи відкладено з підстав, викладених у відповідній ухвалі.
		           15.12.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", відповідно до положень якого Господарський процесуальний кодекс України було викладено у новій редакції. Згідно з п. 9 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження або позовного провадження (загального або спрощеного).
		          Зважаючи на те, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.11.2017р. провадження у справі порушено за правилами позовного провадження, розгляд справи за правилами позовного провадження вже розпочався. Однак в судовому засіданні 12.12.2017р. суд не переходив до розгляду справи по суті. 
		          З метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх нових процесуальних прав, суд в судовому засіданні 10.01.2018р. ухвалив відкласти підготовче засідання.
		          Ухвалою суду від 30.01.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні 12.02.2018р.
		          В судове засідання 12.02.2018р. представники позивача з'явились, дали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. 
		          Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив. 04.01.2018р. через службу діловодства господарського суду подав письмові заперечення на позов.
		          Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду від 27.11.2017р., 12.12.2017р., 10.01.2018р., 30.01.2018р. не виконав, відзиву на позов не подав, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання.
		          Згідно даних безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет Груп» зареєстроване за адресою: м. Кропивницький, вул. Ярослава Мудрого, 213А куди і скеровувались ухвали господарського суду від 27.11.2017р., 12.12.2017р., 10.01.2018р. та від 30.01.2018р. рекомендованими листами з повідомленням про вручення, котрі повернуті з відміткою відділення поштового зв'язку: «за закінченням терміну зберігання».
		          Згідно приписів п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		          Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача-2  або його представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.165 ГПК України, за наявними матеріалами.
		          Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, створивши у відповідності ст. 13 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:
		          Згідно ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.
		           21.07.2017р. між ФОП Гик Микола Йосифович (позивач, за договором - постачальник) та ТОВ «АТБ-Маркет Груп» (відповідач, за договором - покупець) укладено договір поставки (довгостроковий) №21/07-17.
		          Відповідно до умов п.1.1 договору, постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця кондиціонери, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена в додатках (специфікаціях) згідно п.п. 1.6-1.7, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язаний прийняти товар та здійснити оплату згідно п. 3.1, 3.2 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
		          Постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю на протязі 5 календарних днів з моменту підписання сторонами даного договору (п.3.1).
		          Покупець після фактичного отримання товару здійснює в безготівковому порядку оплату 20% на протязі 1-го банківського дня від загальної суми отриманого товару шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Остаточний розрахунок 80% від загальної суми отриманого товару на протязі 3-х банківських днів з моменту фактичного отримання товару шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.2).
		          Даний договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2017р. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 рік кожен, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону за 30 днів до закінчення кожного періоду дії цього договору про намір припинити його дію, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно умов даного договору (п.8.1).
		          На виконання взятих на себе зобов'язань позивачем поставлено відповідачу-2 товар, що підтверджується видатковою накладною №21/07-17 від 21.07.2017р. на суму 185  282, 00 грн., підписаною та скріпленою печатками сторін (в матеріалах справи).
		          Однак відповідач-2 в порушення умов договору, взяті на себе зобов'язання виконав лише частково, сплативши 2  282, 00 грн., згідно платіжного доручення №51 від 28.07.2017р. (в матеріалах справи), внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість щодо оплати за поставлений товар на загальну суму 183  000, 00 грн. Дана обставина визнана відповідачем-2, що підтверджується актом взаєморозрахунків станом на 28.08.2017р., підписаного та скріпленого печаткою відповідача-2, а також гарантійним листом №120/08-17 від 07.08.2017р. та відповіддю на претензію №162/08-17 від 28.08.2017р. (в матеріалах справи).
		          Згідно ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. 
		          Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		          У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. 
		          За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		          Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		          Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		          Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.  
		                    Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
		          У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		                    Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. 
		          Відповідно до п. 6.2 договору поставки, у разі порушення покупцем строків оплати поставленої продукції та витрат, пов'язаних з постачанням продукції, сплачує постачальникові пенюву розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
		          Відтак, на підставі п. 6.2 договору, позивачем у зв'язку з невиконанням зобов'язань по оплаті за поставлений товар, правомірно нараховано відповідачу-2 пеню у розмірі 11  717, 01 грн., за період з 01.08.2017р. по 27.10.2017р., згідно розрахунку зазначеного в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.
		          Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		          Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, сплата трьох процентів річних від простроченої суми не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
		          На підставі вищенаведеного, згідно розрахунку наведеного в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, позивачем за прострочення виконання зобов'язання нараховано відповідачу-2 3% річних в розмірі 1  372, 50 грн. за період серпень-жовтень 2017р.
		          Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» суд встановив, що їх розмір становить 1  383, 78 грн., тобто є більшими, ніж вказав позивач. 
		          Однак, у відповідності до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Відтак, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума 3% річних.
		           24.07.2017р. між ФОП Гик Микола Йосифович (позивач, за договором - кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Добрі люди» (відповідач-1, за договором - поручитель) укладено договір поруки.
		          Згідно умов даного договору, поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання за договором поставки (довгостроковий) №21/07-17 від 21.07.2017р. Розмір відповідальності поручителя, за згодою сторін визначається в розмірі індексу інфляції за весь час прострочення.
		          Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії договору поставки (довгостроковий) №21/07-17 від 21 липня 2017р., крім випадків визначених в ст.. 559 ЦК України.
		          У відповідності до ст. 553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушені зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
		          Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		          На підставі наведеного, у зв'язку з невиконанням відповідачем-2 зобов'язань по оплаті за поставлений товар, позивач просить стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 інфляційні втрати у розмірі 182, 63 грн. за період серпень-вересень 2017р.
		          04.01.2018р. через службу діловодства господарського суду надійшло заперечення ТзОВ «Добрі люди», згідно якого відповідач-1 вважає позовні вимоги передчасними посилаючись на те, що обов'язок ТзОВ «Добрі люди» щодо сплати індексу інфляції настає лише у випадку отримання вимоги від кредитора - ФОП Гик Миколи Йосифовича. Як зазначено у поданому запереченні станом на день розгляду справи відповідач-1 не отримував вимоги від позивача щодо сплати індексу інфляції, а відтак строк виконання зобов'язань за договором поруки не настав. 
		          Щодо пред'явленої вимоги про оплату поручителем інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.
		          Як вбачається з позовної заяви, предметом даного позову є солідарне стягнення заборгованості за договором поставки, а підставою - неналежне виконання покупцем зобов'язань за договором поставки так і відповідно поручителем своїх зобов"язань за договором поруки.
		          Згідно ст. 555 ЦК України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.
		          За змістом норм матеріального права поручитель, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, однак є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2  ст. 555 ЦК України)
		          Зі змісту п. 4 договору поруки від 24.07.2017р. вбачається, при порушенні боржником зобов'язання перед кредитором за договором поставки (довгостроковий) №21/07-17 від 21.07.2017р., поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання у 10 денний строк з дня отримання вимоги від кредитора, в розмірі такого невиконання, але не більше розміру визначеного умовами договору поруки.
		          Відтак, закон та умови договору поруки передбачають обов'язок звернення кредитора до поручителя. Однак, в матеріалах справи відсутні докази направлення кредитором вимоги до поручителя.
		                    Чинний процесуальний закон вимагає від господарського суду, який розглядає справу, неухильної формально-правової визначеності в питаннях деталізації предмету та підстав позову задля недопущення порушення, у даному випадку, прав поручителів та незаконного включення їх в схему відповідальності перед кредитором, яка  не відповідає змісту укладених ними договорів поруки.
		          Подання кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику чи поручителю) і надсилання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин (вжиття заходів досудового врегулювання спору), і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.
		                    Враховуючи те, що  позивачем не надано суду доказів повідомлення поручителя щодо невиконання боржником зобов'язання, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в частині солідарного стягнення заборгованості. Відтак, інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача-2.
		          Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача-2 на користь позивача, у зв'язку з невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет Груп» своїх зобов'язань по оплаті за поставлений товар, підтверджена матеріалами справи та становить 183  000, 00 грн. - основного боргу, 11  717, 01 грн. - пені, 1  372, 50 грн. - 3 % річних та 182, 63 грн. - інфляційних втрат. Доказів зворотнього суду не надано.
		                    Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		          Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 
		          Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		          Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем-2 не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання, відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково. 
		          Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача-2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог .
		          Керуючись ст.ст. 46, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		 
		          1.  Позов  задоволити  частково.
		          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет Груп", м. Кропивницький, вул. Ярослава Мудрого, 213А (код ЄДРПОУ 40192717) на користь Фізичної особи-підприємця Гик Миколи Йосифовича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 183  000, 00 грн. основного боргу, 11  717, 01 грн. - пені, 1  372, 50 грн. - 3% річних, 182, 63 грн. - інфляційних втрат та 2  944, 08 грн. - судового збору.
		          3. В решті позовних вимог - відмовити.
		 
		          Рішення складено 16.02.2018р.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
		 
		Суддя                                                                                                        Мороз Н.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...