Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/2460/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; державного регулювання цін і тарифів.
Надіслано для оприлюднення: 14.02.2018. Зареєстровано: 20.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2018.
Дата набрання законної сили: 18.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		18 січня 2018 року                                       № 826/2460/17
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді Аблова Є.В.,
		при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,
		за участю представників сторін:
		позивача: ОСОБА_1,
		          представника відповідача: Усачової А.І.,
		представників третьої особи: Білоус О.В., Глоби К.М.,                         
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції адміністративну справу 
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
		за участю третьої особи, на стороні відповідача - Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона",  
		про визнання протиправною та скасування постанов від 11.08.2016 року №1413 та №1414 в частині,-
		ВСТАНОВИВ:
		З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП) про визнання протиправною та скасування постанови №1413 від 11.08.2016 року та №1414 від 11.08.2016 року в частині.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що відповідач, приймаючи оскаржувані постанови щодо встановлення тарифів на централізоване водопостачання, встановлення тарифів на послуги централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) суб'єктам господарювання, які є  виконавцями цих послуг, діяв у неправомірний спосіб, поза рамками власних повноважень та з грубим порушенням процедури прийняття нормативно-правових актів, а також приймав спірні рішення без належного економічного обґрунтування та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення.
		Вказує на те, що виключні повноваження щодо прийняття оскаржуваних постанов про встановлення тарифів були лише у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, яка є припинено згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		Крім іншого, зазначає, що приймаючи спірні рішення, відповідач не перевірив наявність сповіщення мешканців міста про намір виконавця змінити тарифи в бік збільшення, не перевірив наявність оприлюднення проектів оскаржуваних рішень саме в місті де вони будуть безпосередньо застосовані, чим обмежив право позивача щодо ознайомлення з інформацією на суттєве підвищення тарифів на водопостачання та водовідведення по м.Херсон.
		Позивач в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити.
		Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, вказавши на те, що оскаржувані постанови прийняті в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.
		Представники третьої особи також заперечили проти заявлених позовних вимог, просили відмовити у їх задоволенні.
		Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
		Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято Постанову №1413 від 11.08.2016 року "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16 червня 2016 року №1141" та Постанову №1414 від 11.08.2016 року "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26 листопада 2015 року №2868".
		Не погоджуючись з підпунктами 1.1 вказаних постанов, якими доповнено зокрема пункт 1 (постанова №1413 від 11.08.2016 року) пунктом 47) такого змісту: міському комунальному підприємству "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" зі структурою, наведеною у додатку 47 до цієї постанови: на центральне водопостачання - 6,38 грн. за 1 куб. м. (без податку на додану вартість); на централізоване водовідведення - 5,58 грн. за 1 куб. м. (без податку на додану вартість) та пункт 1 (постанова №1414 від 11.08.2016 року) пунктом 62) такого змісту: міському комунальному підприємству "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" зі структурою, наведеною в додатку 62 до цієї постанови: тариф на послугу з централізованого постачання холодної води - 8,29 грн. за 1 куб. м. (з податком на додану вартість); тариф на послугу з централізованого водовідведення - 7,26 грн. за 1 куб. м. (з податком на додану вартість), позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з частиною першою статті 106 Конституції України Президент України здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.
		Водночас, частина третя статті 106 Конституції України визначає, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
		Таким чином, частина третя статті 106 Конституції України визначає додаткове повноваження Президента України на основі та на виконання Конституції і законів України видавати обов'язкові до виконання на території України укази і розпорядження.
		Водночас, згідно з частиною першою та другою статті 11 Закону України «Про природні монополії» (положення статті 11 розповсюджували свою дію на НКРЕКП до 26.11.2016) національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.
		Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України.
		Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.
		Комісія як колегіальний орган утворюється у складі Голови комісії та шести членів комісії.
		Голова, члени комісії призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу.
		Так, на виконання вищенаведених норм, як це передбачено статтею 106 Конституції України, Президентом України було видано Указ від 27.08.2014 року №694/2014, яким утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		При цьому, Указом Президента України від 10.09.2014 року № 715/2014 було затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Положення), що діяло до 26.11.2016 року.
		Таким чином, Президентом України було дотримано положення частини першої статті 8, частини другої статті 19 та частини першої та третьої статті 106 Конституції України. 
		Правові засади державного регулювання у сфері комунальних послуг визначено Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг».
		Згідно статті 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
		При цьому, відповідно до пункту першого статті 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» Комісія:
		1)                    бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання;
		2)                    здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
		При цьому, статтею 1 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» визначено, що до тарифів на комунальні послуги, віднесені тарифи, зокрема, на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, а також тарифи на послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для суб'єктів, які є виконавцями цих послуг.
		При цьому, закон не визначав власну назву органу, до повноважень якого віднесено забезпечення проведення цінової та тарифної політики на ринку природного газу, а вказує, що таким органом є національна комісія регулювання природних монополій, до повноважень якої віднесено державне регулювання у сфері енергетики, тобто колегіальний орган, порядок утворення та функціонування якого визначається Законом України «Про природні монополії».
		Водночас, відповідно до статті 4 Закону України «Про природні монополії» державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.
		Згідно статті 2 Закону України «Про природні монополії» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках.
		Як вже було зазначено вище, на момент прийняття оскаржуваних постанов, статтею 11 Закону України «Про природні монополії» було передбачено, що національні комісії регулювання природних монополій є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.
		Комісія діяла на підставі положення, що затверджуються Президентом України.
		Пунктом 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було передбачено, що відповідач є органом державного регулювання діяльності на ринках електроенергетики, природного газу, нафтового (попутного) газу та теплопостачання.
		Крім того, згідно норм пункту 5 пункту 3 Положення основними завданнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є, серед іншого, забезпечення проведення цінової і тарифної політики у електроенергетики, теплопостачання та нафтогазовому комплексі.
		Оскільки, відповідно до Положення, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг була визначена органом державного регулювання діяльності як у сфері енергетики так і у сфері комунальних послуг, тому повноваження, надані законами державному органу, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, стосуються саме відповідача.
		Водночас, судом встановлено, що 27 серпня 2014 року Указами Президента України № 692 та № 693 були ліквідовані Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, що діяли на підставі Положень затверджених Указами Президента України від 23.11.2011 року № 1059 та № 1073 відповідно.
		Натомість, Указами Президента України від 27.08.2014 року № 694 та від 10.09.2014 року № 715 було створено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та затверджено Положення про неї.
		Завдання та функції ліквідованих комісій (НКРЕ і Нацкомпослуг) та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		З огляду на викладене, доводи позивача щодо наявності виключних повноважень щодо встановлення тарифів лише у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, не ґрунтується на викладених нормах матеріального права, а відтак є необгрунтованими.
		Щодо посилання відповідача на відсутність інформації щодо підвищених тарифів судом встановлено наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що на виконання частини третьої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» Комісією було оприлюднено проект постанови «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року № 1141», та проект постанови НКРЕКП «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від                          26 листопада 2015 року № 2868», схвалені на відкритому засіданні Комісії, яке відбулося              07 липня 2016 року.
		До того ж, посилання Позивача на пункт 2.2 Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад», затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 30.06.2012 № 390 (далі - Порядок №390) є безпідставними, оскільки, 03.08.2016 на офіційному веб-сайті міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» було розміщено повідомлення про намір змінити тариф (http://www.water.kherson.ua/index.php/spozhyvacham/taryfy-ta-normv/2016-rik/624-povidomlennya-pro-namir-zminiti-tarif).
		Крім того, повідомлення про оприлюднення проекту оспорюваних позивачем постанов НКРЕКП було опубліковано у місцевому виданні - газета «Гривна» випуск № 31 (766) від 28.07.2016 року.
		При цьому, відповідно до підпункту 3 пункту 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630 (далі - Правила), виконавець зобов'язаний надавати споживачеві в установленому законодавством порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, нормативи (норми) споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості, якісні показники надання послуг, граничні строки усунення аварій або інших порушень порядку надання послуг, а також інформацію про ці Правила (зазначається у договорі, а також розміщується на дошці оголошень у приміщенні виконавця).
		На офіційному веб-сайті міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» 15.08.2016 року було розміщено інформацію про прийняття постанови НКРЕКП від 11.08.2016 № 1413 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року № 1141», та постанови НКРЕКП від 11.08.2016 № 1414 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26 листопада 2015 року № 2868», що повністю відповідає підпункту 3 пункту 32 Правил.
		Таким чином, зазначене спростовує твердження позивача про незаконність постанов НКРЕКП від 11.08.2016 року № 1413 та від 11.08.2016 року № 1414, з підстав невідповідності постанові Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 30.06.2012 року № 390.
		Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Згідно із пунктом першим статті 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» відповідач:
		1)                    бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення;
		2)                    здійснює, зокрема, встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Частиною першою статті 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» установлено, що тарифи на комунальні послуги формуються суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до цього Закону.
		Так, тарифи міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» встановлені відповідно до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою НКРЕКП від 10.02.2016 року № 302, Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженої постановою НКРЕКП від 24.02.2016 року № 364, Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), затвердженого постановою НКРЕКП від 10.02.2016 року № 302 та Процедури встановлення тарифів на послуги з централізованого постачанняхолодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), затвердженої постановою НКРЕКП від 15.01.2015 року № 13.
		Пунктом 2.2. Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення визначено, що для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та/або водовідведення заявник подає до НКРЕКП у паперовому та електронному вигляді заяву про встановлення тарифів (додаток 2), а також розрахунки, підтвердні матеріали і документи, що використовувалися під час проведення таких розрахунків.
		До того ж, пунктом 2. Процедури встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) визначено, що для встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) заявник подає до НКРЕКП у паперовій та електронній формах заяву про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Процедури, а також розрахунки, підтвердні матеріали і документи, що використовувалися під час проведення таких розрахунків.
		Так, на виконання зазначених положень, міським комунальним підприємством «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» було надано до НКРЕКП заяву про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення від 13.06.2016 року № 01/06-04/1980 та заяву щодо додаткового коригування розрахунку тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) від 13.06.2016 року № 01/06- 04/1979, копії яких містяться в матеріалах справи.
		Таким чином, встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, та тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» здійснювалось відповідно до вимог чинного законодавства.
		Безпідставними є і твердження позивача, що оскаржувані рішення та дії НКРЕКП щодо різкого підвищення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, прийняті з порушенням вимог статей 2, 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що є підставою для визнання неправомірними таких дій та скасування рішень, оскільки згідно вимог статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
		Розділами II, III Закону визначені повноваження державних органів у сфері житлово- комунальних послуг, серед яких, зокрема, повноваження Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення; НКРЕКП та інші.
		Таким чином, відповідача не визначено єдиним органом, який здійснює державне регулювання у сфері житлово-комунальних послуг, тому і забезпечення існування деяких принципів не лежить в межах компетенції Комісії. 
		При цьому, згідно норм Положення, до компетенції НКРЕКП, не було віднесено, серед іншого, безпосереднє забезпечення випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.
		Разом з тим, існування такого принципу державного регулювання як випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги Комісією не заперечується, проте його забезпечення у сфері житлово-комунальних послуг покладається на Кабінет Міністрів України.
		Так, відповідно до пункту третього статті 116 Конституції України проведення політики соціального захисту, як і цінової політики, віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.
		Згідно статті 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
		Крім того, відповідно до положень статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України у сфері соціальної політики, зокрема, забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян.
		При цьому, в Положенні відсутні повноваження Комісії щодо проведення державної соціальної політики та вжиття заходів щодо підвищення реальних доходів населення.
		Таким чином, НКРЕКП не є безпосередньо уповноваженою забезпечувати випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.
		При цьому, Рішеннями Конституційного суду України від 02.03.1999 у справі №1-18/99 та від 10.02.2000 у справі № 1-21/2000 підтверджено повноваження Кабінету Міністрів України щодо проведення цінової політики у державі, а також повноваження щодо реалізації ним основних начал встановлення і застосування цін і тарифів.
		Так, в рішенні від 02.03.1999 у справі № 1-18/99, Конституційний Суд України встановив, що «цінова політика, тобто стратегія держави щодо встановлення і зміни цін, є однією із складових частин внутрішньої економічної і соціальної політики держави».
		Згідно зі статтею 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення» забезпечення здійснення державної політики цін, визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, визначення повноважень органів виконавчої влади в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами) покладено на Кабінет Міністрів України. Ці повноваження Кабінету Міністрів України у сфері ціноутворення відповідають пункту 3 статті 116 Конституції України, відповідно до якого Кабінет Міністрів України «забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики». Забезпечення проведення цінової політики Кабінетом Міністрів України означає реалізацію ним визначених названим Законом України основних начал встановлення і застосування цін і тарифів, що логічно включає регулювання цін (тарифів), а також контроль за ними».
		При цьому, статтею 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено такий принцип державного регулювання цін/тарифів як відповідність рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
		Відповідно до статті 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» тарифи на комунальні послуги суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку. Встановлення тарифів на комунальні послуги, нижчих за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.
		Водночас відповідачем обґрунтовано зазначено, що з метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання житлово-комунальних послуг до їх фактичного обсягу споживання, дотримання принципу соціальної справедливості під час надання пільг і субсидій, відповідно до статей 5 і 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», установлено умови та порядок надання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг та соціальні норми житла.
		До того ж, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 21.10.1995 року № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» та від 23.08.2016 року № 534 «Деякі питання надання субсидій для відшкодування витрат на оплату послуг з централізованого опалення (теплопостачання), постачання холодної та гарячої води і водовідведення та послуг з газо-, електропостачання для індивідуального опалення», з метою спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, а також врегулювання питання надання субсидій для відшкодування витрат на оплату послуг з централізованого опалення (теплопостачання), постачання холодної та гарячої води і водовідведення та послуг з газо-, електропостачання для індивідуального опалення.
		Відтак, відповідач з метою дотримання передбаченого статтею 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такого принципу державного регулювання цін/тарифів як відповідність рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, не може встановлювати тариф на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та послуг з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) суб'єктам господарювання, які є виконавцями цих послуг, нижче економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво.
		З огляду на встановлені обставини та аналіз викладених положень законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті спірних постанов діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її позовні вимоги, суду не надала.
		Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку стосовно прийняття .
		За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		 
		Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.  
		 
		Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.
		 
		Суддя                                                                                                                                Є.В. Аблов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...