Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/1301/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; управління об'єктами державної (комунальної) власності, у тому числі про передачу об'єктів права державної та комунальної власності; здійснення державних закупівель.
Надіслано для оприлюднення: 14.02.2018. Зареєстровано: 20.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2018.
Дата набрання законної сили: 06.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1301/17          Судді суду першої інстанції:                    Качур І.А. (головуючий),
		          ОСОБА_2, ОСОБА_3
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		06 лютого 2018 року          м. Київ
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		головуючого судді                    Сорочка Є.О.,
		суддів                                         Земляної Г.В.,
		          Ісаєнко Ю.А.,
		за участю секретаря с/з           Грисюк Г.Г.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства      "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" до Фонду державного майна України, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", Компанії "Толексіс Трейдінг Лімітед" (TOLEXIS TRADING LIMITED), Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування рішення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати додаток до довіреності від 21 грудня 2016 року № 424 «Завдання на голосування представнику держави на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», корпоративні права держави - 51 % статутного капіталу Товариства». 
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
		Генеральна прокуратура України в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову з підстав відсутності у позивача повноважень на здійснення функцій з управління корпоративними правами держави у розмірі 51% статутного капіталу ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат». Скаржник вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що ПАТ      "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" не є належним позивачем у даній справі, оскільки його права у спірних правовідносинах не є порушеними. Також скаржник посилається про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо заходів, вжитих директором ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» ОСОБА_6 на погашення простроченої заборгованості ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат».
		У відзиві на апеляційну скаргу Фонд державного майна України (далі - Фонд) просить задовольнити апеляційну скаргу, проте посилається на непідсудність даної справи судам адміністративної юрисдикції. 
		В запереченнях та у відзиві на апеляційну скаргу, який поданий поза межами встановленого судом строку, ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» вказує на необґрунтованість її доводів та просить відмовити в її задоволенні.
		Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників справи, які з'явилися у судове засідання, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 № 955 утворено ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - Товариство) з державною часткою у статутному капіталі товариства не менш як 51 відсоток шляхом внесення до статутного капіталу Товариства з боку держави майнового комплексу ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат».
		На підставі зазначеної постанови, 19.11.2013 згідно з договором про заснування від 22.02.2013 № 85, додаткової угоди до нього від 18.10.2013, які укладені між Фондом та Компанією «Толексіс Трейдінг Лімітед» (TOLEXIS TRADING LIMITED) (Компанія-інвестор) було засновано ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат». Кабінетом Міністрів України було реорганізовано ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» шляхом приєднання до ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат».
		За умовами вищевказаного договору про заснування та додаткової угоди до нього, а також Статуту ТОВ «ЗТМК», Компанія-інвестор мала здійснити вклад до статутного капіталу новоствореного товариства виключно грошовими коштами в сумі 719    785    019,8 гривень, що в перерахунку згідно з встановленим НБУ офіційним курсом гривні до долару США станом на 18.10.2013 року (7,993 гривень за 1 долар США) становило 90 051 922,91 доларів США.
		Договором про заснування від 22.02.2013 № 85 та додатковою угоди до нього від 18.10.2013 встановлено додаткове зобов'язання для Компанії-інвестора щодо забезпечення погашення в повному обсязі за власний рахунок протягом трьох місяців з дати утворення Товариства простроченої заборгованості ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» з виплати заробітної плати, податків, зборів, інших обов'язкових платежів та за спожиті енергоносії, що виникла до державної реєстрації ТОВ «ЗТМК».
		В подальшому, між головою наглядової ради ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (начальник Управління міждержавних майнових відносин та інвестиційної діяльності Фонду) ОСОБА_7 та громадянином України ОСОБА_6 21.11.2013 було укладено контракт, відповідно до якого ОСОБА_6 призначено директором Товариства. Строк дії даного контакту складав три роки, тобто був чинний до 21 листопада 2016 року. Відповідно до умов Контракту від 21.11.2013 термін дії може бути продовжений, або укладений на новий чи інший термін.
		Позивач звернувся 23.12.2016 із листом до голови загальних зборів ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» з приводу того, щоб Товариство не продовжувало контракт із ОСОБА_6, як керівником ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат». У листі було вказано, що за період перебування ОСОБА_6 на посаді директора ТОВ «ЗТМК», останнім всупереч державним інтересам та меті створення Товариства були вчиненні дії, зокрема укладено ряд правочинів, щодо перерахування інвестиційних коштів, які надійшли від Компанії «Толексіс Трейдінг Лімітед», за нецільовим призначенням.
		Надалі позивачу стало відомо, що заступником голови Фонду ОСОБА_8 було підписано додаток до довіреності від 21.12.2016 № 424 «Завдання на голосування представнику держави на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», корпоративні права держави - 51 % статутного капіталу Товариства».
		У відповідності до Додатку до довіреності від 21.12.2016 № 424 представнику держави на загальних зборах учасників ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» надана вказівка голосувати по питанню продовження дії контракту з директором Товариства за наступне рішення: 
		« 1. Укласти контракт з директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на 1 рік. 
		2. Доручити підписати контракт з директором товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від імені Товариства представнику Фонду державного майна - директору Департаменту управління державними підприємствами та корпоративними правами держави Фонду державного майна України ОСОБА_7.». 
		Також в Додатку до довіреності від 21.12.2016 року № 424 була надана вказівка щодо питання про затвердження фінансового плану Товариства голосувати за таке рішення: «Затвердити фінансовий план Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на 2017 рік».
		Вважаючи оскаржуваний додаток до спірної довіреності протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. 
		Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що ОСОБА_6 на посаді директора ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» не було вчинено дій, які спрямовані на систематичне порушення обов'язків, покладених на нього, також ним не було вчинено дій, які зумовили нанесення матеріальних збитків ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» або були спрямовані на використання коштів, отриманих Компанії «Толексіс Трейдінг Лімітед» за нецільовим призначенням. Суд першої інстанції наголосив на тому, що відповідач наділений повноваженнями на видання Додатку до довіреності від 21 грудня 2016 року № 424 «Завдання на голосування представнику держави на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат».
		Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
		 
		Щодо порушених прав позивача у межах спірних правовідносин.
		За змістом частини першої статті 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Із прийняттям Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII ці завдання адміністративного судочинства не зазнали суттєвих змін.
		Згідно частини першої статті 55 Конституції України та пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
		Тобто, право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
		Пунктом 8 частини першої статті 3 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) та пункту 8 частини першої статті 4 КАС (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
		Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод.
		Звертаючись до суду із позовом, що розглядається у даній справі, позивач вважав порушеними свої права як підприємства, яке здійснювало управління корпоративними правами держави у статутному капіталі ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», у період вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому порушень. З огляду на це, колегія суддів суду апеляційної інстанції допускає можливість порушення інтересів позивача у межах спірних правовідносин та визнає право позивача на звернення до суду із позовом, що розглядається у даній справі. Припинення повноважень позивача на управління корпоративними правами держави, у даному випадку, не може слугувати безпосередньою та безумовною підставою для відмови у задоволенні позову.
		 
		Щодо доводів про необґрунтованість заходів, вжитих директором ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» ОСОБА_6 на погашення простроченої заборгованості ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат».
		Відповідно до пункту першого статті 161 КАС (у редакції, чинній на час прийняття  судом першої інстанції оскаржуваного рішення) під час прийняття постанови суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
		Згідно частини третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на час прийняття  судом першої інстанції оскаржуваного рішення) обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		За змістом частини третьої статті 242 КАС обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС).
		Таким чином, при вирішенні спору, адміністративний суд зобов'язаний з'ясувати (перевірити) чи підтверджуються доказами обставини (аргументи), на які учасники справи, та, зокрема, позивач, посилаються на підтвердження своїх вимог. 
		Звертаючись до суду із даним позовом, основні аргументи позивача стосувалися наявності підстав для розірвання договору з директором ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» ОСОБА_6 внаслідок неналежного виконання ним своїх обов'язків, що заподіяло ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» матеріальну шкоду.
		Відповідно до частин першої, другої статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.
		Зі змістом частини першої статті 69 КАС (у редакції, чинній на час прийняття  судом першої інстанції оскаржуваного рішення) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Відповідно до частини першої статті 81 КАС (у редакції, чинній на час прийняття  судом першої інстанції оскаржуваного рішення) для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.
		Таким чином, одним із доказів, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на посилаються учасники справи є висновки експертів за результатами експертизи, призначеної судом.
		Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2017 призначено судово-економічну експертизу у даній справі поставлено на вирішення експерта питання, що мають значення при наданні оцінки аргументів учасників справи відносно предмета спору.
		За результатами проведеної експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України складено висновок експертів № 5821/5822/17-45 від 30.06.2017.
		Згідно з вказаним висновком по першому питанню експертом було встановлено, що відповідно до основних економічних показників (економічної доцільності, ліквідності, платоспроможності, прибутковості) в період дії: договорів позики грошових коштів (№ 13 від 23.01.2014; № 115 від 16.04.2014; № 674 від 18.04.2014; № 202 від 17.12.2014) між ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та грошових розрахунків за цими договорами; погашення ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» заборгованості ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» за спожиті енергоносії (активну електроенергію), що виникла до 19.11.2013 перед ВАТ «Запоріжжяобленерго»; укладення між ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» угоди про погашення (визнання) боргу від 03.02.2015, фінансово-господарська діяльність ТОВ «ЗТМК» характеризується наступним чином:
		за показниками ліквідності вбачається стрімке зниження спроможності товариства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання, зниження показників абсолютної ліквідності та фінансової автономії свідчить про зниження поточної платоспроможності ТОВ «ЗТМК» (підтверджується відповідними розрахунками);
		за показниками фінансової стійкості вбачається зменшення рівня достатнього забезпечення товариства власним капіталом; також, наявне зростання фінансової залежності від позикових коштів (підтверджується відповідними розрахунками);
		за показниками рентабельності вбачається стрімке зниження ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства (підтверджується відповідними розрахунками).
		По другому питанню експерти у відповідному висновку констатували, що показники фінансово-економічного стану за період 2013-2015 р. ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» за результатами: виконання договорів позики грошових коштів (№ 13 від 23.01.2014; № 115 від 16.04.2014; № 674 від 18.04.2014; № 202 від 17.12.2014) між ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та грошових розрахунків за цими договорами; погашення ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» заборгованості ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» за спожиті енергоносії (активну електроенергію), що виникла до 19.11.2013 року перед ВАТ «Запоріжжяобленерго»; виконання ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» Угоди про погашення (визнання) боргу від 03.02.2015, що виник за кредитним договором з ПАТ «Комерційний банк «Надра» про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування №24/2012/0001Юмкл від 18.01.2012, укладеної з ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», мають тенденцію до зниження, однак з економічної точки зору не характеризуються, як доведення до банкрутства та нанесення збитків ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комібнат», оскільки виконання вказаних правочинів є наслідком правонаступництва ТОВ «ЗТМК» прав та обов'язків реорганізованого ДП «ЗТМК» згідно з п. 4.4 Статуту Товариства, за умови дотримання вимог чинного законодавства.
		По третьому питанню експертом було встановлено, що використання ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» коштів, отриманих від Компанії «Толексіс Трейдінг Лімітед» за Договором про заснування ТОВ «ЗТМК» від 22.02.2013 р. № 85 разом із Додатковою угодою від 18.10.2013 шляхом: виконання договорів позики грошових коштів (№ 13 від 23.01.2014; № 115 від 16.04.2014; № 674 від 18.04.2014; № 202 від 17.12.2014) між ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та грошових розрахунків за цими договорами; погашення ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» заборгованості ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» за спожиті енергоносії (активну електроенергію), що виникла до 19.11.2013 перед ВАТ «Запоріжжяобленерго»; виконання ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» Угоди про погашення (визнання) боргу від 03.02.2015, що виник за кредитним договором з ПАТ «Комерційний банк «Надра» про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування №24/2012/0001Юмкл від 18.01.2012, укладеної з ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», є обґрунтованими та відповідають напрямам діяльності ТОВ «ЗТМК».
		Згідно частини п'ятої статті 81 КАС (у редакції, чинній на час прийняття  судом першої інстанції оскаржуваного рішення) висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
		Відповідно до частини першої статті 108 КАС висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
		Суд першої інстанції прийняв зазначений експертний висновок як достатній доказ у даній справі, зазначивши, що погашення ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» заборгованості ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» не має ознак доведення до банкрутства або нанесення збитків ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комібнат», а враховуючи обставину, що Товариство є правонаступником ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», є економічно обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції  також погоджується із вказаним висновком експертів та не вбачає підстав для його відхилення.
		При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі на висновок експертизи, який зроблено у рамках кримінального провадження №12015080030002227, оскільки оцінку зазначеному висновку та іншим матеріалам кримінального провадження має бути надано виключно судом, що розглядатиме питання притягнення відповідної особи (осіб) до кримінальної відповідальності у цьому кримінальному провадженні. Доказом для адміністративного суду у цьому випадку може слугувати виключно вирок суду або ухвала про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили.
		Скаржником не надано жодних інших доказів, які б спростовували висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6 на посаді директора ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» не було вчинено дій, які спрямовані на систематичне порушення обов'язків, покладених на нього, чи дій які зумовили нанесення матеріальних збитків ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» або були спрямовані на використання коштів, отриманих Компанії «Толексіс Трейдінг Лімітед» за нецільовим призначенням. Посилання на зазначені обставини є виключно припущенням, яке не підтверджується належними та достатніми доказами (вироком суду, ухвалою про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили).
		 
		 
		Щодо юрисдикції даного спору.
		Як зазначалося, у відзиві на апеляційну скаргу Фонд стверджує, що спір у даній справі стосується корпоративних правовідносин, а тому, на думку відповідача, справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
		Предметом розгляду даної справи є оскарження додатку до довіреності, у якому довіреній особі доручено вчинити певні дії від імені Держави - Фонду з питань управління підприємством, до статутного капіталу якого входять корпоративні права Держави.
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» від 09.12.2011 № 4107-VІ (далі - Закон № 4107-VІ) Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
		За змістом пункту 3 частини першої статті 4 Закону № 4107-VІ одним з основних завдань Фонду державного майна України є управління об'єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план приватизації або план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України;
		Згідно пунктів 2, 3, 12 частини першої статті 5 Закону № 4107-VІ Фонд державного майна України у сфері приватизації державного майна укладає та розриває контракти з керівниками державних підприємств, функції з управління майном яких передані Фонду державного майна України; виступає відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності": з боку держави засновником та учасником підприємств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності, або у разі придбання державою пакетів акцій (часток, паїв) в інших власників; у сфері управління корпоративними правами держави здійснює управління корпоративними правами держави, що перебувають у сфері його управління; здійснює управління підприємствами та організаціями, заснованими на державній власності, що перебувають у сфері його управління.
		Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-V (далі - Закон № 185-V) управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		Частиною першою статті 4 зазначеного Закону передбачено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності; Фонд державного майна України.
		За змістом пунктів 4, 13, 14-1 частини першої статті 6 Закону № 185-V уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: 
		призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних унітарних підприємств, у яких не утворено наглядову раду, установ, організацій та господарських структур, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, та в яких не утворено наглядову раду, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог; 
		здійснюють управління корпоративними правами держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 
		визначають кандидатури осіб, які представляють інтереси держави на загальних зборах та в наглядових радах господарських товариств, функції з управління корпоративними правами держави в яких вони здійснюють, та в наглядових радах державних унітарних підприємств (далі - представники держави), забезпечують їх обрання (призначення), видають представникам держави довіреності на представництво інтересів держави у загальних зборах таких господарських товариств, а за необхідності також укладають з ними договори доручення.
		Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що визначення кандидатур осіб, які представлятимуть інтереси держави на загальних зборах господарських товариств, функції з управління корпоративними правами держави здійснює Фонд, та уповноваження таких осіб на вчинення певних дій щодо управління корпоративними правами держави, у тому числі щодо призначення на посаду керівників цих підприємств, є публічно-владними управлінськими функціями Держави, які здійснює Фонд як центральний орган державної влади, уповноважений законом на реалізацію таких державних функцій.
		Відповідно до частин першої, третьої статті Цивільного кодексу України (далі - ЦК) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
		Згідно частини третьої статті 244 ЦК довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
		Відповідно до підпунктів «б», «г» пункту 16 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) 4 адміністративний договір - спільний правовий акт суб'єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону: б) для делегування публічно-владних управлінських функцій; г) замість видання індивідуального акта.
		За змістом пункту 14 частини першої статті КАС (у редакції, що діяла на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення) адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди;
		Згідно пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
		За змістом пунктів 1, 4 частини першої статті 17 КАС (у редакції, що діяла на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
		Підсумовуючи викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що при видачі оскаржуваного додатку до довіреності від 21 грудня 2016 року № 424 «Завдання на голосування представнику держави на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», корпоративні права держави - 51 % статутного капіталу Товариства», Фонд реалізовував свої публічно-владні управлінські функції, а тому на спір у даній справі поширюється юрисдикція адміністративних судів.
		 
		Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову. Мотиви, з яких суд першої інстанції виходив при прийнятті цього рішення є обґрунтованими та не свідчать про їх невідповідність обставинам справи, неправильне застосування норми матеріального права ми порушення норм процесуального права.
		Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2017 року - без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної  скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		 
		Головуючий суддя          Є.О. Сорочко
		 
		Суддя          Г.В. Земляна
		 
		Суддя          Ю.А. Ісаєнко 
		 
		 
		Повний текст постанови складений 12.02.2018.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...