Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/1536/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 20.02.2018. Зареєстровано: 21.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.02.2018.
Дата набрання законної сили: 13.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		                                                                                                 
		15 лютого 2018 року        м. Черкаси                    справа № 925/1536/17                                            
		Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді  Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Буднік А.М., за участю представників сторін:
		від прокуратури: ОСОБА_1 
		від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;
		від першого відповідача: не з'явився;                
		від другого відповідача: не з'явився;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Черкаси справу за позовом   Заступника  керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі   Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області   
		до  Кумейківської сільської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пономар"    
		про  визнання правочину удаваним  та зобов'язання повернути земельну ділянку
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі  Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області  з позовними вимогами до Кумейківської сільської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пономар" про : 
		- визнання договору про відшкодування плати за землю № 7 від 16.02.2017, укладеного між Кумейківською сільською радою (код ЄДРПОУ 26357343) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пономар" (код ЄДРПОУ 39367597) про передачу в користування земельної ділянки площею 48 га ріллі в адміністративних межах Кумейківської сільської ради Черкаського району удаваним правочином та 
		- зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Пономар" (код ЄДРПОУ 39367597) звільнити земельну ділянку площею 48 га ріллі з нормативно-грошовою оцінкою 1 554 435,84 грн., розташовану в межах Кумейківської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, яка перебуває у користуванні ТОВ "Пономар" (код ЄДРПОУ 39367597), повернувши її у користування Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (код ЄДРПОУ 39765890). 
		30.01.2018 заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури подав до суду заяву про уточнення позовних вимог № 166-1445вих18 від 29.01.2018, в якій уточнив позовні вимоги не збільшуючи чи зменшуючи розміру позовних вимог, а саме виклав п. 2 прохальної частини позову в наступній редакції:
		"Визнати недійсним договір про відшкодування плати за землю № 7 від 16.02.2017, укладений між Кумейківською сільською радою (код ЄДРПОУ 26357343) та товариством з обмеженою відповідальністю "Пономар" (код ЄДРПОУ 39367597) про передачу  в користування земельної ділянки площею    48 га ріллі в адміністративних межах Кумейківської сільської ради Черкаського району".
		Суд розцінив, що фактично заява прокурора стосується часткової зміни предмету позову у справі. 
		Ухвалою від 30.01.2018 суд не вирішив дане питання без присутності представника позивача, оскільки у відповідності  до норм чинного ГПК України прокурор не користується правами сторони, а на зміну предмету та підстави позову у відповідності до ст. 46 ГПК України має право лише позивач. 
		 
		06.02.2018 позивач подав до суду заяву про зміну позовних вимог в частині першої позовної вимоги, в якій просить суд визнати  недійсним договір про відшкодування плати за землю № 7 від 16.02.2017, укладений між Кумейківською сільською радою (код ЄДРПОУ 26357343) та товариством з обмеженою відповідальністю "Пономар" (код ЄДРПОУ 39367597) про передачу  в користування земельної ділянки площею    48 га ріллі в адміністративних межах Кумейківської сільської ради Черкаського району, а в решті позовних вимог прохальну частину позову залишає  без змін.
		Дану заяву про зміну позовних вимог суд прийняв до розгляду. 
		В засіданнях оголошувалася перерва з 26 грудня 2017 по 16 січня 2018 року. 
		 
		В ході розгляду справи прокурор та представник позивача уточнені позовні вимоги підтримали  в повному об'ємі та просять суд їх задовольнити. 
		Відповідачі, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, не направили своїх представників у судове засідання. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами. 
		Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідачів про дату і час розгляду справи, ухвала суду від 09.02.2018 отримана представником другого відповідача в судовому засіданні, а першому відповідачу надіслана за адресою, вказаною в позовній заяві, та отримана представником першого відповідача 10.02.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 
		 
		У попередніх судових засіданнях та у відзиві на позов (а.с. 43-46) представник другого відповідача ТОВ "Пономар" просив відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог. Першим відповідачем заперечень проти позову не подано. 
		У відповідності до ст. ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 
		З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, заслухавши доводи та пояснення представника позивача і прокурора, суд вважає, що уточнений позов підлягає до повного задоволення, виходячи з такого: 
		З матеріалів справи вбачається наступне: 
		16 лютого 2017 року між Кумейківською сільською радою, в особі сільського голови ОСОБА_3, що діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування" (першим відповідачем по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пономар", в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту (другим відповідачем по справі) було укладено договір  про відшкодування плати на землю № 7(далі - Договір, а.с. 24-25), у відповідності до якого ТОВ "Пономар", що користується земельною ділянкою загальною площею 48,0000 га - рілля в адмінмежах Кумейківської сільської ради, за межами населеного пункту, протягом року сплачує кошти в розмірі 69 949,68 грн. (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять грн. 68 коп.) за період фактичного землекористування з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. на розрахунковий рахунок № 33215812700486 код платежу - 13050200 в УДКС України у Черкаському районі Черкаської області, МФО - 854018 ОКПО - 38030555 (п. 1.1 Договору).
		Відповідно до п. 1.2 Договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2017 року становить 1 554 435,84 грн. (один мільйон п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять п'ять грн. 84 коп.).
		Відповідно до п. 3.1 Договору ТОВ "Пономар" зобов'язується щомісячно, з дати підписання цього Договору сплачувати на зазначений вище розрахунковий рахунок плату за фактичне користування землею в розмірі 5 829,14 грн. (п'ять тисяч вісімсот двадцять дев'ять грн. 14 коп.) згідно розпорядження Голови райдержадміністрації від 13.08.2008 року № 206 та Закону України "Про плату за землю".
		Відповідно до п. 3.2 Договору, він діє протягом 12 місяців з дати його укладання, за умови повної сплати суми зазначеної в пункті 1.1 Договору.
		Відповідно до п. 5.2 Договору ТОВ "Пономар" зобов'язаний в період дії договору оформити право користування земельною ділянкою в порядку встановленому діючим земельним законодавством.
		Відповідно до п. 5.3 Договору в разі невиконання вимог п. 5.2 Договору, на наступний рік дія Договору не продовжується.
		Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 16.02.2017 (а.с. 26) у присутності представників сторін здійснена передача земельної ділянки загальною площею - 48,0000 га - рілля  на підставі договору про відшкодування плати за землю № 7 від 16.02.2017.
		 
		Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-7106631922018 від 05.01.2018 про земельну ділянку кадастровий номер 7124984000:02:001:0001 площею 48,0000 га, за даними про яку здійснювався пошук інформації у ДЗК, ця земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, підлягає використанню для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить до державної форми власності. Її державна реєстрація проведена 25.11.2013 на підставі документації із землеустрою при проведенні інвентаризації земель. Інформація щодо державної реєстрації права оренди цієї земельної ділянки чи іншого права за другим відповідачем - ТОВ "Пономар" у ДЗК відсутня (а.с. 85).
		 
		З матеріалів справи вбачається, що другий  відповідач  ТОВ "Пономар" фактично користується на умовах оренди земельною ділянкою загальною площею 48,0000 га на підставі договору про відшкодування плати за землю № 7 від 16.02.2017, укладеного між ним та Кумейківською сільською радою. Другий відповідач сплачує плату за фактичне користування землею (п. 3.1. договору). 
		 
		Зі свого боку перший відповідач, Кумейківська сільська рада, довідкою від 13.06.2017 № 130/02-09 на адресу Черкаської місцевої прокуратури підтверджує користування з боку ТОВ "Пономар" з 16.02.2017 земельною ділянкою площею 48,0 га рілля за межами населеного пункту (а.с. 68) та надає копію спірного договору у справу. 
		 
		В обґрунтування позову щодо підстав недійсності укладеного договору прокурор вказує, що такі види договорів, як договір про відшкодування плати за землю, не передбачені чинним законодавством України для врегулювання земельних відносин. На час укладення спірного договору Кумейківська сільська рада не мала права  розпоряджатися землями державної форми власності, оскільки з 01.01.2013 розпорядниками таких земель вже було Держземагенство згідно змін до ст. 122 Земельного кодексу України. 
		Фактично сторонами вчинено удаваний правочин, яким приховувалися відносини з оренди земельної ділянки, яку другий відповідач повинен був набувати за конкурсом, як це вимагається нормами Земельного Кодексу України.  
		Зі свого боку   другий відповідач вважає, що спірний договір між Кумейківською сільською радою та ТОВ "Пономар" був укладений законно, кошти за договором сплачуються на користь Кумейківської сільської ради повністю, порушення прав держави немає, оскільки земельна ділянка  фактично не ідентифікована у спірному договорі вказівкою на її кадастровий номер, а тому немає доказів, що вона  є об'єктом державної форм власності. 
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини. Ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.
		Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також  усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
		 
		У відповідності до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.  Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. 
		Представник другого відповідача не заперечує, що за наслідками укладення спірного правочину про відшкодування плати за землю від 16.02.2017, ТОВ "Пономар" отримав в користування земельну ділянку площею 48 га, за яку щомісячно сплачує кошти на користь Кумейківської сільської ради. Це відповідає відносинам оренди землі, які врегульовані Земельним Кодексом України та Законом "України "Про оренду землі". 
		Отже, насправді між відповідачами вчинено правочин з оренди, який приховано договором про відшкодування плати за землю. 
		 
		Суд погоджується із доводами прокурора та представника позивача про те, що спірний договір про відшкодування плати на землю не передбачений для оформлення земельних відносин між сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства України. 
		Так, Закон України "Про оренду землі"  у ст. ст. 1, 2 визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. 
		Закон України "Про оренду землі" у ст. 15 визначає  істотні умови договору оренди, які сторони повинні погодити у випадку укладення такого виду договору. Згідно цієї ж норми, невід'ємною частиною договору оренди землі є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт приймання-передачі об'єкта оренди.
		Згідно ст. 17 Закону України "Про оренду землі" передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. 
		З 01.01.2013 згідно положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 внесено зміни до ст. 122 Земельного кодексу України в частині повноважень органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Частиною 4 цієї статті визначено, що центральний орган виконавчої  влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		Таким органом є Держземагенство України, а тому з 01.01.2013 Кумейківська сільська рада втратила повноваження на розпорядження землями державної форми власності сільськогосподарського призначення і не мала права на укладення договорів на розпорядження цими землями із другим відповідачем у справі. 
		Перший відповідач не заперечив, а другий відповідач не спростував належними і допустимими доказами, що земельна ділянка площею 48,0 га, яка є предметом спірного договору, є об'єктом права державної власності, на яку сформовано кадастровий № 7124984000:02:001:0001 і яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі як земельна ділянка на праві державної власності (а.с. 85).  
		Крім того суд враховує, що ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України визначає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Згідно цих норм передача земельної ділянки в користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не є виключенням для звільнення ТОВ "Пономар" від участі у процедурі проведення земельних торгів  для набуття права користування земельною ділянкою. 
		Таким чином, на підставі ст. 122 та 124 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час укладення спірного договору між сторонами, Кумейківська сільська рада не мала права розпоряджатися землями державної форми власності, тим більше  передавати їх в  користування ТОВ "Пономар" без проведення земельних торгів.
		Для врегулювання земельних відносин чинним законодавством не передбачено такого договору, як договір про відшкодування плати за землю. 
		У відповідності до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи повинні діяти лише способами та в порядку, передбаченому чинним законодавством України. 
		При цьому сторони спірного договору не можуть керуватися принципом цивільного та господарського  законодавства, що вони можуть врегулювати свої стосунки будь-яким договором на власний  розсуд, оскільки питання про спосіб оформлення орендних відносин щодо земельних ділянок, а також спосіб набуття права користування земельними ділянками на конкурентних  засадах, чітко врегульовано положеннями Земельного Кодексу України та ЗУ "Про оренду землі". 
		Форма спірного договору не відповідає істотним умовам та формі, яка повинна бути дотримана для  договору оренди землі згідно положень Закону України "Про оренду землі", а також Типовому договору оренди землі, який затверджено  постановою КМУ від 3 березня 2004 р. N 220.
		Ніякі розпорядження місцевих органів влади щодо форми договору для передачі земельних ділянок у користування не звільняють сторони договору від дотримання вимог Закону України "Про оренду землі", як спеціального нормативного акту у галузі земельних відносин. 
		 
		Якщо правочин, який відповідачі насправді вчинили, суперечить закону, суд може визнати його недійсним. А як наслідок, до удаваного правочину, який вчинили сторони, можуть бути застосовані наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України. 
		У відповідності до ч. 1,3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		Згідно ч.1-4 ст. 203 Цивільного кодексу України,  зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 
		 
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї з сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		 
		На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що на час укладення між сторонами спірного договору про відшкодування плати за землю № 7 від 16.02.2017, Кумейківська сільська рада порушила свою компетенцію (не мала права розпорядження землями державної форми власності з 01.01.2013), а ТОВ "Пономар" отримано у користування земельну ділянку без проведення земельних торгів всупереч положенням ст. 124,134 ЗК України, що є порушенням ч. 1-4 ст. 203 Цивільного кодексу України та підставою для визнання договору недійсним. 
		 
		У відповідності до ст. 152 Земельного кодексу України одним із способів захисту права у галузі земельних відносин є визнання недійсними правочинів, а тому спосіб захисту права позивачем обрано вірно. 
		Навіть повне виконання спірного договору чи закінчення його дії не позбавляє сторони договору чи інших зацікавлених осіб права на звернення з позовом про визнання такого договору недійсним. 
		Згідно з частиною 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		У відповідності до ст. 25 Закону України "Про оренду землі"  орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
		У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. 
		З цього випливає, що у другого відповідача не було законних підстав для користування земельною ділянкою за умовами спірного договору, який не відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі", нормам Земельного кодексу України та ніколи не реєструвався в установленому порядку. 
		Отже, спірний договір між відповідачами повинен бути визнаний недійсним з моменту кладення і позов в цій частині підлягає  до задоволення. 
		 
		Друга позовна вимога про зобов'язання ТОВ "Пономар" звільнити земельну ділянку, повернувши її у користування Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, також підлягає до задоволення, виходячи з такого: 
		Судом встановлено, що земельна ділянка за спірним договором площею 48,0 га із нормативною грошовою оцінкою 1 554 435,84 грн. відноситься до об'єктів права державної власності, право на розпорядження якими належить позивачу у справі. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. 
		Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. 
		Отже, зважаючи на недійсність спірного договору про відшкодування плати за землю від 16.02.2017, другий відповідач ТОВ "Пономар" не має права продовжувати користуватися нею. При цьому земельна ділянка площею 48 га повинна повернутися до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, як головного розпорядника землями державної форми власності та земельними ділянками сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів. 
		У відповідності до ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються  норми права, які застосував суд з мотивами їх застосування і норми права, на які посилалися сторони, якщо суд їх не застосував і мотиви їх незастосування. 
		Для повернення земельної ділянки на користь позивача слід застосувати саме норму ч. 2 ст.  152 ЗК та ст. 387 ЦК України, оскільки ст. 216 ГПК України, яку просить  застосувати прокурор та позивач, врегульовує питання повернення всього отриманого за недійсним правочином сторонами договору на користь одна одній. При цьому повернення за цією статтею земельної ділянки ТОВом "Пономар" на користь Кумейківської сільської ради, як стороні спірного договору в порядку реституції, не дозволить ГУ Держгеокадстру отримати цю ділянку та задовольнити свої законні вимоги. 
		 
		Таким чином позовні вимоги слід задовольнити повністю, визнати недійсним договір про відшкодування плати за землю № 7 від 16.02.2017, укладений між Кумейківською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пономар" про передачу  в користування земельної ділянки площею 48 га ріллі в адміністративних межах Кумейківської сільської ради Черкаського району та зобов'язати ТОВ "Пономар" (ідентифікаційний код 39367597, Черкаська область, Канівський район, с. Межиріч, вул. Канівська, 4/22)  звільнити земельну ділянку площею 48 га ріллі з нормативно-грошовою оцінкою 1 554 435,84 грн., розташовану в межах Кумейківської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, яка перебуває у користуванні ТОВ "Пономар", повернувши її у користування Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області. 
		Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник з вини обох відповідачів у справі через укладення незаконного правочину, то судові витрати покладаються на них порівну і з кожного відповідача на користь прокуратури Черкаської області слід стягнути по 1600,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
		Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
		 
		ВИРІШИВ: 
		 
		1. Позов задовольнити повністю. 
		2. Визнати недійсним договір про відшкодування плати за землю № 7 від 16.02.2017, укладений між Кумейківською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пономар" про передачу  в користування земельної ділянки площею 48 га ріллі в адміністративних межах Кумейківської сільської ради Черкаського району.
		3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Пономар" (ідентифікаційний код 39367597, Черкаська область, Канівський район, с. Межиріч, вул. Канівська, 4/22)  звільнити земельну ділянку площею 48 га ріллі з нормативно-грошовою оцінкою 1 554 435,84 грн., розташовану в межах Кумейківської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, яка перебуває у користуванні ТОВ "Пономар", повернувши її у користування Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області. 
		4. Стягнути з Кумейківської сільської ради (ідентифікаційний код 26323433, Черкаська область, Черкаський район,  с. Кумейки, вул. Перемоги, 20) на користь Прокуратури Черкаської області (ідентифікаційний код 02911119) - 1600,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору. 
		5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пономар" (ідентифікаційний код 39367597, Черкаська область, Канівський район, с. Межиріч, вул. Канівська, 4/22) на користь Прокуратури Черкаської області (ідентифікаційний код 02911119) - 1600,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору. 
		 
		Наказ видати. 
		 
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського  суду протягом 20 днів.  
		 
		Повне судове рішення складено 20 лютого 2018
		 
		 
		Суддя                                                 Н.М. Спаських

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...