Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/4742/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 20.02.2018. Зареєстровано: 21.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.02.2018.
Дата набрання законної сили: 29.05.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Єдиний унікальний номер: 344/4742/15-к 
		Номер провадження: 1-кп/0343/56/18 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		20 лютого 2018 року     м.Долина
		   Колегія суддів Долинського районного суду в складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 
		суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		з участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 
		прокурора  ОСОБА_5 
		обвинуваченого  ОСОБА_6 
		захисника  ОСОБА_7 
		 
		розглянувши в відкритому підготовчому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 22015090000000002 внесеному до ЄРДР 19.01.2015 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , одруженого, в минулому несудимого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч.1 ст. 114-1 КК України,-
		В С Т А Н О В И Л А:
		    30.03.2015 року з прокуратури Івано-Франківської області до Івано-Франківського міського суду надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч.1 ст. 114-1 КК України.
		     Вироком Івано-Франківського міського суду від 12 травня 2016 року, ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, та призначено йому покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. Цим же вироком ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. 
		   Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 липня 2016 року, вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 травня 2016 року, ухвалений відносно ОСОБА_6 , скасовано в частині визнання його винним та засудження за ч.1 ст.114-1 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину, в решті вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 травня 2016 року залишено без змін.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 липня 2016 року, постановлену щодо ОСОБА_6 , - скасовано та призначено новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції. 
		   Постановлений в даному кримінальному провадженні 12.05.2016 року вирок Івано-Франківського міського суду ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07.12.2017 року скасовано, а обвинувальний акт з матеріалами кримінального провадження скеровано до суду першої інстанції для розгляду зі стадії підготовчого судового засідання. 
		   05.02.2018 року на розгляд в Долинський районний суд з Апеляційного суду Івано-Франківської області надійшло кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч.1 ст. 114-1 КК України.
		    У підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_6  адвокатом ОСОБА_7 заявлено клопотання, підтримане також обвинуваченим, про повернення даного обвинувального акта прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, що зазначено в ухвалі Апеляційного суду Київської області від 07.12.2017 року.
		   Прокурор зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для закриття провадження в справі чи повернення його прокурору не має. Вказівка в обвинувальному акті про те, що особа підозрювана а не обвинувачена не може вважатися підставою для повернення обвинувального акта прокурору, при цьому зіславшись на постановку Верховного суду України від 24.11.2014 року. Просить призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, відмовивши в задоволенні клопотання захисника.
		   Вислухавши думку учасників кримінального провадження, щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, та щодо повернення обвинувального акта прокурору, колегія суддів приходить до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6  підлягає поверненню прокурору з наступних підстав:
		 Відповідно до вимог ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
		Обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч.1 ст. 114-1 КК України, підлягає поверненню прокурору у зв`язку з порушенням вимог ст.291 КПК України.
		Так, вивчивши матеріали кримінального провадження судом встановлені суттєві порушення, які були допущені органом досудового слідства, які усунути в даному підготовчому судовому засіданні неможливо. 
		Згідно вимог ч.4ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченимст.291 КПК України, які є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором. Так, відповідно до вимогст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді. У вказаному обвинувальному акті повністю відсутній такий елемент як формулювання обвинувачення, а замість цього обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру, що є неприпустимим.
		Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна та об`єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.
		При цьому, ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити наступні відомості:
		1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
		2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
		3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
		4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
		5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
		6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;
		7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
		7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
		8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
		9) дату та місце його складення та затвердження.
		У своїй постанові № 5-328кс16 від 24 листопада 2016 року Верховний Суд України звернув увагу на те, що важливим елементом обвинувального акта є саме виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення)  це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
		Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні не в повній мірі відповідає вимогам ст. 291 КПК України. 
		Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинуваченням є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. 
		Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
		У відповідності до вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити, серед іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. 
		Диспозиція ч.1 ст.111 КК України передбачає, що діяння громадянина України, спрямоване на державну зраду повинно вчинятися в умисній формі. Однак в обвинувальному акті жодним чином не зазначено в чому саме проявився умисел обвинуваченого на вчинення державної зради, мотив його дій та мету, яку він при цьому переслідував. 
		Аналогічне стосується і об?єктивної сторони інкримінованих обвинуваченому складів кримінальних правопорушень, оскільки в обвинувальному акті не конкретизовано в чому саме виразились дії обвинуваченого на вчинення державної зради чи перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань в особливий період. Виклад цих обставин в обвинувальному акті носить тільки описовий характер. Оскільки ч.1 ст. 114-1 КК України передбачає відповідальність особи за перешкоджання діяльності Збройних сил України та інших військових формувань прокурором не визначено яким саме військовим формування була вчинена така перешкода та не розкрито поняття «особливого періоду».
		Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті ст. 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).
		Європейський суд у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення («Камасінскі проти Австрії» від 19 грудня 1989 року). Крім того, Європейський суд нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. Конкретності саме змісту обвинувачення стосуються й рішення Європейського суду у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25 березня 1999 року, «Матточіа проти Італії» від 25 липня 2000 року, «І.Н. та інші проти Австрії» від 20 квітня 2006 року, що відображають послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.
		Як вбачається з даного обвинувального акта, складеного та затвердженого 27 березня 2015 року відносно ОСОБА_6 , зазначене процесуальне рішення прокурора не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки взагалі не містить формулювання обвинувачення ОСОБА_6 відповідно до положень процесуального закону, так як в ньому міститься лише виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, та правова кваліфікація кримінальних правопорушень. Крім того, даний обвинувальний акт також не містить посилань про те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, так як в ньому наявні лише відомості щодо підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.111, ч.1 ст.114-1 КК України.
		Слід також зазначити, що вирок суду першої інстанції  Івано-Франківського міського суду в даному кримінальному провадженні від 12.02.2016 року був предметом апеляційного розгляду.
		Так, в своїй ухвалі від 07.12.2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області, зокрема вказує, що оскільки у обвинувальному акті, складеному відносно ОСОБА_6 , не було сформульоване обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд першої інстанції не мав правових підстав для призначення судового розгляду кримінального провадження (Т.6 а.п. 48-63).
		   Згідно з положенням ч.3 ст.415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов?язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.
		 Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
		 Беручи до уваги те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, що перешкоджає призначенню кримінального провадження до судового розгляду на підставі цього обвинувального акту, колегія суддів вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору для усунення виявлених порушень.
		 На підставі викладеного, керуючись ст.ст.291, 293, 314 КПК України, колегія суддів, -
		П О С Т А Н О В И Л А:
		     Обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч.1 ст. 114-1 КК України разом з іншими матеріалами кримінального провадження повернути прокурору прокуратури Івано-Франківської області. 
		 Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд шляхом подачі апеляції протягом семи днів з дня її проголошення. 
		Судді:
		 
		___________________ ____________________ ___________________
		 ОСОБА_1             ОСОБА_2             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...