Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/1740/15-Ц : Окремі процесуальні питання; Заява про виправлення помилки у судовому рішенні.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.02.2018.
Дата набрання законної сили: 14.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		14 лютого 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 520/1740/15-ц
		 
		провадження № 61-4537св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д., 
		суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідач - ОСОБА_4,
		третя особа - приватне підприємство «Інвест-Прогрес»
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я. 
		від 11 лютого 2016 року, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		11 лютого 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що з 23 червня 2000 року по 15 липня
		2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого ними було придбано квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку оформлено на відповідача. У період шлюбу 23 листопада 2007 року між відповідачем та приватним підприємством «Інвест-Прогрес» (далі - ПП «Інвест-Прогрес») було укладено договір про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, предметом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_2 
		07 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та ПП «Інвест-Прогрес» укладено договір про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, предметом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_3 Зазначав, що на час звернення до суду, будівництво зазначених квартир не завершено, будинки не введено в експлуатацію, але майнові права на них є спільною сумісною власністю подружжя та підлягають поділу в порядку, передбаченому законодавством.
		 
		Доповнивши підстави та предмет позову і уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати за ним право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1; визнати за ним в порядку поділу спільного майна подружжя право вимоги передачі майнового права на квартиру АДРЕСА_2 та визнати позивача пайовиком за договором від 23 листопада 2007 року замість ОСОБА_4; виділити відповідачу в порядку поділу спільного майна подружжя майнові права на квартиру АДРЕСА_3
		 
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси у складі судді 
		Прохорова П. А. від 23 червня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя. Визнано за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя право вимоги передачі майнового права на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору, укладеного 23 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та 
		ПП «Інвест-Прогрес» про пайову участь у будівництві. Визнано позивача пайовиком за договором від 23 листопада 2007 року замість ОСОБА_4 У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, а тому за відсутності підстав для відступу від засад рівності часток та пропуску строку позовної давності, визнав за позивачем право власності на Ѕ частину зазначеної квартири. Крім того, встановивши, що договори на пайову участь у будівництві об'єктів нерухомого майна укладено у період шлюбу, суд першої інстанції дійшов висновку, що подружжю належить спільне право вимоги майнових прав на зазначені квартири, а тому майнові права підлягають поділу у порядку, передбаченому нормами СК України.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.
		 
		Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції в частині поділу нерухомого майна змінено. Позов ОСОБА_3 в цій частині задоволено. Визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, набуту на підставі договору купівлі-продажу від 08 червня 2006 року. Поділено зазначене майно шляхом визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності на Ѕ частину зазначеної квартири за кожним та припинено право спільної сумісної власності сторін на вказану квартиру. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
		 
		Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що місцевий суд дійшов правильного висновку про поділ квартири, проте резолютивна частина судового рішення не містить висновку про визнання зазначеної квартири об'єктом спільної сумісної власності, визнання за кожним з подружжя права власності на Ѕ частину квартири та висновку про припинення права спільної сумісної власності, а також судом першої інстанції не зазначено загальної та житлової площі квартири, технічної характеристики об'єкта, що є обов'язковим для реєстрації права власності.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову в частині поділу майнових прав, апеляційний суд виходив із того, що об'єктом права спільної сумісної власності не може бути право вимоги, оскільки таке право виникає із зобов'язальних правовідносин, а тому позовні вимоги в цій частині не регулюються нормами СК України. Крім того, сторони не позбавлені можливості поділити спільне майно після введення будинків у експлуатацію та набуття права власності на новостворене нерухоме майно.
		 
		12 березня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_3, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що право вимоги передачі майнового права на відповідну квартиру є майновим правом, яке в силу положень ЦК України відноситься до майна та підлягає поділу згідно норм СК України.
		 
		Рішення апеляційного суду в частині задоволення позову ОСОБА_3 про поділ нерухомого майна не оскаржується, а тому касаційному перегляду не підлягає.
		 
		Відзиву до касаційної скарги не надходило. 
		 
		11 липня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя призначено до судового розгляду.
		 
		Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
		№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»
		(далі - ЦПК  України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		31 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Судами встановлено, що з 23 червня 2000 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Київського районного суду м. Одеси       від 15 липня 2010 року, яке набрало законної сили 26 липня 2010 року, шлюб було розірвано. 
		 
		Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Судами установлено, що 23 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та 
		ПП «Інвест-Прогрес» був укладений договір №ЗБ/ЧП-1-145 про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, який за своїм змістом є договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, а саме - квартиру з будівельним номером АДРЕСА_4 
		Відповідно до пункту 3.1. цього договору ПП «Інвест-Прогрес» зобов'язується передати у власність пайовика пай, а пайовик зобов'язується прийняти його та сплатити підприємству суму договору, яка складає 354 786 грн 09 коп. Паєм за цим договором є безумовне майнове право на новозбудоване майно (після здавання об'єкту будівництва в експлуатацію), що після державної реєстрації (за ініціативою пайовика) стає правом власності пайовика на новозбудоване майно як на нерухомість. 
		 
		Сума договору була внесена у встановлений договором строк в період перебування сторін у шлюбі, що підтверджується платіжним дорученням     № 5 та квитанцією від 29 листопада 2007 року.
		 
		Згідно пункту 6.1. договору після сплати 100% суми договору та протягом         35 робочих днів з дати надання підприємству рішення про закінчення будівництва будинку і прийняття його в експлуатацію підприємство зобов'язується передати пайовику пай та документи, що підтверджують прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, а пайовик зобов'язується прийняти пай та документи по акту приймання-передачі.
		 
		07 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та ПП «Інвест-Прогрес» був укладений договір №Г2/ЧП-401 про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, який за своїм змістом є договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, а саме: квартиру з будівельним номером АДРЕСА_3 жилого комплексу з підземним паркінгом, за адресою: АДРЕСА_3 
		 
		Права та обов'язки сторін за зазначеним договором ідентичні тим, що вказані в договорі між тими ж сторонами від 23 листопада 2007 року. 
		 
		Сума договору складає 364 871 гривня 00 копійок, що була сплачена пайовиком у строки, визначені цим договором (та в період шлюбу між сторонами по справі) з урахуванням додаткової угоди від 16 лютого
		2008 року, що підтверджується платіжним дорученням та квитанцією 
		від 19 лютого 2008 року №19.
		 
		Судами установлено, що об'єкти будівництва за зазначеними договорами в експлуатацію не прийняті.
		 
		Згідно із частиною першою статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
		 
		Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 ЦК України).
		 
		Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.
		 
		Відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
		 
		Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства. 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. 
		 
		Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. 
		 
		Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
		 
		Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов'язки. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
		 
		Апеляційний суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не надав належної правової оцінки положенням договорів про пайову участь у будівництві об'єктів нерухомого майна, які за своїм змістом є договорами купівлі-продажу майнових прав, не взяв до уваги, що грошові кошти за пай відповідно до спірних договорів були сплачені у повному обсязі у період перебування сторін у шлюбі, що не заперечується сторонами, та дійшов передчасного висновку про те, що при поділі майнових прав, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності не застосовуються положення СК України.
		 
		За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) щодо законності й обґрунтованості.
		 
		Зазначені вище порушення призвели до відмови у вирішенні спору про поділ майна подружжя, що в силу пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані в даній постанові докази в сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, встановити вартість майнових прав та провести, з урахуванням встановлених обставин та доводів сторін, поділ майнових прав між колишнім подружжям.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3задовольнити частково.
		 
		Рішення апеляційного суду Одеської області від 11 лютого 2016 року в частині відмови ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про поділ майнових прав подружжя скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  Д. Д. Луспеник
		 
		Судді                                                                                              О. В. Білоконь
		 
		Є. В. Синельников
		 
		С. Ф. Хопта
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...