Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/19002/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 22.02.2018. Зареєстровано: 23.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2018.
Дата набрання законної сили: 22.05.2018
Результат оскарження 22.05.2018 Київський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		14.02.2018Справа №910/19002/17
		Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Князьков В.В.,
		при  секретарі судового засідання Савінковій Ю.Б.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси», м. Київ
		до відповідача 1: Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ
		відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ПРОДЖЕКТ», м. Київ
		відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРОН ІНВЕСТ», м. Київ
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1: Київської міської ради, м. Київ
		про визнання недійсним договору, -
		 
		За участю представників:
		від позивача: від відповідача 1: від відповідача 2: від відповідача 3: від третьої особи: Горкавий О.П. Коляденко В.М. Біла Я.Г. не з'явився  Безносик А.О. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ПРОДЖЕКТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРОН ІНВЕСТ» про визнання недійсним договору №1510/236/ДПТ від 25.01.2016 про розробку проекту детального плану території місцевості Микільська Слобідка, що включає вулиці Панельна, Челябінська, залізничні колії, вулиці 1 у Садову, Садово-Набережну в Дніпровському районі м. Києва.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.11.2017.
		17.11.2017 позивачем подано до суду додаткові письмові пояснення по справі щодо наявності у нього внаслідок укладення спірного договору порушеного права, яке, на думку позивача, полягає в порушенні його права користування відповідними земельними ділянками, а також розміщеним на них нерухомим майном.
		22.11.2017 відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивач не є заінтересованою особою у визнанні спірного договору недійсним, оскільки вказаним правочином не були порушені права та охоронювані законом інтереси останнього. До того ж, як зазначає відповідач 2, безпідставними є твердження позивача про те, що спірний договір укладено без прийняття Київською міською радою відповідного рішення про розробку детального плану території, оскільки підставою для укладення договору було рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №518/10006, до якого в подальшому були внесені зміни рішенням Київської міської ради від 20.12.2016 №682/1686.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 залучено Київську міську раду, розгляд справи відкладено на 13.12.2017.
		Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 13.12.2017, заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що позивачем, який не є стороною спірного договору, не було доведено порушення його прав внаслідок укладення такого договору, а також порушення умовами спірного правочину вимог чинного законодавства.
		13.12.2017 третьою особою подано до суду письмові пояснення по суті справи, в яких Київська міська рада проти задоволення позову задала заперечення, посилаючись на недоведення позивачем порушення його майнових прав, а також невідповідності умов спірного правочину вимогам чинного законодавства, яке регулює порядок розроблення містобудівної документації.
		У судовому засіданні 13.12.2017 судом було розглянуто клопотання позивача, викладене у прохальній частині позовної заяви, про витребування у відповідачів документів, а саме: оригіналів і належним чином засвідчених копій договору №1510/236/ДПТ від 25.01.2016 про розробку проекту детального плану території, а також накладних, анотованих звітів та актів здачі-приймання виконаних робіт.
		Частиною 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла до 15.12.2017 та була чинна на дату розгляду клопотання позивача, передбачалось, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
		Приймаючи до уваги, що копію спірного договору було надано суду відповідачем 2 разом з відзивом на позов, а інші витребувані позивачем документи складались на виконання спірного договору та не підлягають дослідженню при встановленні недійсності правочину, господарським судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 розгляд справи, за клопотанням представника позивача, відкладено на 17.01.2018.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017, у зв'язку з набранням 15.12.2017 законної сили Господарським процесуальним кодексом України в новій редакції, вирішено розгляд справи №910/19002/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання на 17.01.2018.
		У судовому засіданні 17.01.2018 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 31.01.2018 у зв'язку з неявкою представників позивача, відповідача 3 та третьої особи.
		Позивач у додаткових поясненнях по справі, поданих до суду 31.08.2018, вказав, що внаслідок укладення відповідачами спірного договору існує загроза для нерухомого майна та техніки позивача, які знаходяться на відповідних земельних ділянках, а також для самої юридичної особи позивача, у зв'язку з чим просив суд допитати керівника відповідача 2 як свідка у справі.
		У судовому засіданні 31.01.2018 судом залишено без задоволення клопотання позивача про виклик та допит свідка, оскільки позивачем не було дотримано вимог до форми та змісту заяви свідка, передбачених статтею 88 Господарського процесуального кодексу України.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.02.2018.
		14.02.2018 представником позивача Горкавим О.П. було подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю участі у судовому засіданні іншого представника позивача, а також клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі, яка розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва.
		Клопотання позивача про відкладення розгляду справи було залишено судом без задоволення, оскільки згідно з пунктом 3 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.
		Розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у справі, господарський суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
		Позивач в обґрунтування заявленого клопотання вказує, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа №826/2105/17 за позовом Громадської організації «Майдан-Громадський контроль» до Київської міської ради  про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради №682/1686 від 20.12.2016, до розгляду якої розгляд даної справи є об'єктивно неможливим.
		Однак, частиною 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
		Як свідчать матеріали справи, ухвалою суду від 31.01.2018 підготовче провадження було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті. Відтак, клопотання про зупинення провадження у справі, яке подано до суду 14.02.2018 (тобто після закриття підготовчого провадження), з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, задоволенню не підлягає.
		До того ж, позивачем не було доведено наявності обґрунтованої неможливості розгляду даної справи до вирішення адміністративної справи №826/2105/17, оскільки господарський суд не позбавлений можливості самостійно встановити обставини, які входять до предмета доказування у даній справі, зокрема дослідити умови спірного договору на відповідність вимогам чинного законодавства.
		Враховуючи наведене, судом було відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси» про зупинення провадження у справі.
		Також у судовому засіданні 14.02.2018 судом було постановлено ухвалу про відмову Громадській організації «Майдан-Громадський контроль» у поновленні пропущеного процесуального строку щодо вступу у справу №910/19002/17 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та залишено позовну заяву Громадської організації «Майдан-Громадський контроль» без розгляду.
		Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
		Представники відповідачів 1, 2 та третьої особи проти задоволення позову надали заперечення.
		Представник відповідача 3 до суду не з'явився. Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «АКРОН ІНВЕСТ» вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, виходячи з наступного.
		Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
		За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
		Так, з метою повідомлення відповідача 3 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про порушення провадження у справі від 02.11.2017, ухвали суду від 22.11.2017, 13.12.2017, 22.12.2017, ухвала про виклик відповідача 3 від 17.01.2018, а також ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 31.01.2018 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача 3, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, м. Київ, пров. Киянівський, буд. 3-7. 
		Однак, конверти з увалами суду від 02.11.2017, 22.11.2017, 13.12.2017, 22.12.2017 та 17.01.2018 були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відмітками «за закінченням терміну зберігання», «вибули». Поштове повідомлення про вручення відповідачу 3 ухвали від 31.01.2018 (або поштове повернення) станом на дату розгляду справи до суду не повернулось. При цьому, як вбачається з відповідного витягу з офіційного веб-сайту Державного підприємства «Укрпошта», 06.02.2018 поштове повідомлення №0103045686950 не було  вручене під час доставки, про що вказано: «невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини».
		Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача 3, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу 3 відповідної ухвали суду.
		У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
		Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в   електронній   формі   не   пізніше  наступного  дня  після  їх виготовлення   і   підписання.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для  доступу  до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує  ведення  Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний  державний  реєстр судових рішень - автоматизована  система  збирання,  зберігання,  захисту,  обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. 
		Судові  рішення,  внесені  до  Реєстру,  є  відкритими для безоплатного  цілодобового  доступу  на   офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
		Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач 3 не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про порушення провадження у справі від 02.11.2017 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
		Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
		За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач 3 не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
		Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.
		У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідачів 1, 2 та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		13.11.2013 Київською міською радою, з метою реалізації Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року, затвердженої рішенням Київської міської ради від 15.12.2011 №824/7060, прийнято рішення «Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві», пунктом 2 якого доручено Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації» виступити замовником створення (оновлення) містобудівної документації відповідно до Програми.
		25.01.2016 між Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації» (замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю «АКРОН ІНВЕСТ» (інвестор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ПРОДЖЕКТ» (виконавець), на підставі рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №518/100006, укладено договір №1510/236/ДПТ на розробку проекту детального плану території.
		Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручив виконавцю, а виконавець прийняв на себе зобов'язання власними та/або залученими силами та засобами розробити проект детального плану території місцевості Микільська Слобідка, що включає вулиці Панельну, Челябінську, залізничні колії, вулиці 1-у Садову, Садово-Набережну в Дніпровському районі м. Києва, а інвестор зобов'язався оплатити виконані виконавцем та прийняті замовником роботи.
		Сторонами Договору було погоджено, що результатом виконаних робіт є розроблений відповідно до державних будівельних норм та затвердженого завдання на розроблення містобудівної документації (додаток №3 до договору) і технічних вимог замовника (додаток №4 до договору), а також вихідних даних на проектування (додаток №5 до договору) проект детального плану території, затверджений у встановленому порядку, переданий до Служби містобудівного кадастру, що є структурним підрозділом замовника, та зареєстрований в базі даних містобудівного кадастру.
		У розділах 2-4 Договору відповідачі 1, 2, 3 передбачили вартість робіт, порядок здійснення розрахунків, строк виконання робіт, порядок їх здачі та прийняття.
		Згідно з п. 11.1 Договору останній діє з дня підписання його всіма сторонами і до повного виконання кожною зі сторін своїх зобов'язань.
		У додатку №1 до Договору відповідачі 1, 2, 3 виклали протокол погодження договірної ціни, а в додатку №2 до Договору - календарний план виконання робіт.
		Договір та додатки до нього було підписано представниками Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації», Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРОН ІНВЕСТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ПРОДЖЕКТ», а також скріплено печатками відповідачів 1, 2, 3.
		Спір у даній справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання недійсним договору №1510/236/ДПТ від 25.01.2016 на розробку проекту детального плану території, який укладений між відповідачами 1, 2, 3, оскільки його умови, як вказує позивач, суперечать нормам закону.
		За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
		Згідно зі ст. 626  Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).
		Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, а  відтак господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 4, 45 Господарського процесуального кодексу України. Крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
		Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. 
		Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Виходячи із змісту ст. ст. 15,  16 Цивільного кодексу України,  ст.20 Господарського кодексу України  та  Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
		Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача. 
		У даному випадку господарський суд зазначає, що позивач стороною спірного правочину не є, а відтак останнім повинно буди доведено суду за допомогою належних та допустимих доказів ті обставини, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси» є заінтересованою особою, в розумінні ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, при вирішенні питання про недійсність договору №1510/236/ДПТ від 25.01.2016 на розробку проекту детального плану території.
		Цивільний кодексу України не містить визначення поняття «заінтересована особа», тобто залишає його оціночним. Тому слід враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів. 
		Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач, обґрунтовуючи наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси» порушеного майнового права, зазначає про порушення внаслідок укладення спірного договору його права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:045:098, права користування земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:66:045:002 та 8000000000:66:045:083, а також прав на належне позивачу нерухоме майно. Як вказує позивач, наведені земельні ділянки входять до місцевості, щодо розробки детального плану території якої відповідачі 1, 2, 3 уклали спірний договір. При цьому, позивач вказує на відсутність у відповідачів 1, 2, 3 права укладати правочин на підставі рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №518/10006, оскільки програмою, яку затверджено вказаним рішенням, не передбачалось розроблення детального плану території місцевості Микільська Слобідка, а внесення змін до цього рішення вже після укладення спірного договору є неправомірним.
		Розглянувши вказані доводи позивача, господарський суд зазначає наступне.
		Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		За змістом статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації.
		Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівною документацією є затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
		Містобудівна документація є основою для: вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; підготовки обгрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основи містобудування»).
		У пункті 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що детальним планом території є містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.
		Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		Детальний план території визначає: принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території) (ч. 4 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
		Приймаючи до уваги заперечення відповідачів щодо відсутності у позивача порушеного майнового права внаслідок укладення договору про розроблення містобудівної документації, господарським судом було встановлено, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №81227419 від 24.02.2017 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси» зареєстровано право власності (рішення про державну реєстрацію прав №34016409 від 24.02.2017) на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, розміщений за адресою: м. Київ, вул. Євгена Маланюка, буд. 112 (згідно з розпорядженням Київського міського голови від 19.02.2016 №125/1 «Про перейменування бульвару, вулиць, площі та провулків у місті Києві» вулиця Євгена Маланюка є новою назвою вулиці Степана Сагайдака у місті Києві).
		При цьому, матеріали справи містять копію витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 18.10.2016, з якого вбачається, що фактичним землекористувачем земельних ділянок 8000000000:66:045:098, 8000000000:66:045:002 та 8000000000:66:045:083 по вул. Степана Сагайдака, 112 дійсно значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси». 
		Однак, згідно з даними міського земельного кадастру позивач є законним користувачем лише земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:045:098, площею 1 562,77 кв.м.  Так, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, який виданий 29.07.2005 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси» є власником земельної ділянки площею 0,1563 га, яка розташована на вул. Степана Сагайдака, 112. 
		Інші ж земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:66:045:002, площею 6 428,43 кв.м, та 8000000000:66:045:083, площею 8 579,78 кв.м, використовуються позивачем без оформлення законного права користування.
		Рішенням Київської міської ради №229/6445 від 06.10.2011 Товариству з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси» було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Степана Сагайдака, 112 у Дніпровському районі міста Києва орієнтовною площею 1,50 га в оренду на 5 років для експлуатації та обслуговування будівель і споруд виробничої бази згідно з планом-схемою (додаток до рішення).
		Разом з цим, матеріали справи не містять доказів виконання позивачем вимог рішення Київської міської ради №229/6445 від 06.10.2011 та оформлення права користування відповідною земельною ділянкою у встановленому законом порядку.
		Відтак, у даному випадку судом враховано, що предметом спірного договору є розроблення містобудівної документації, а саме детального плану території місцевості загальною площею 80,5 га, а позивач є законним користувачем (власником) земельної ділянки площею 0,1553 га. При цьому, приймаючи до уваги, що детальний план території є не землевпорядною документацією, а містобудівною, позивачем не обґрунтовано належним чином та не доведено суду, які саме майнові права останнього на земельну ділянку, площею 0,1553 га, були порушені внаслідок укладення відповідачами спірного договору.
		Щодо тверджень позивача про відсутність у відповідачів повноважень на укладення спірного договору господарський суд зазначає, що такі доводи є безпідставними, зокрема, по відношенню до відповідачів 2 та 3, які є юридичними особами приватного права, самостійними суб'єктами господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність на власний розсуд та ризик. Свобода договору полягає, зокрема, у вільному волевиявленні сторін, у тому числі у підприємницькій, господарській діяльності, на вступ у договірні відносини, у можливості вільно обирати собі партнерів у договірних відносинах, у визначенні умов договору тощо.
		Так, статтею 3 Цивільного кодексу України віднесено свободу договору до загальних засад цивільного законодавства.
		Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Одночасно з цим, щодо наявності права на укладення спірного договору у відповідача 1 - Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),  господарський суд зазначає, що за приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції  сільських,  селищних,  міських  рад  у  сфері містобудування  на  відповідній  території  належить  затвердження відповідно до законодавства місцевих програм,  генеральних  планів відповідних  населених пунктів,  планів зонування територій,  а за відсутності затверджених в установленому  законом  порядку  планів зонування території - детальних планів територій. Місцеві ради  вирішують  інші  питання у сфері містобудування відповідно до закону,  а також можуть делегувати вирішення питань, що  належать  до  їх  компетенції,  своїм  виконавчим  органам або відповідним місцевим державним адміністраціям. 
		Пунктом 42 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
		Відтак, на виконання викладених вище норм законодавства Київською міською радою було прийнято рішення від 13.11.2013 №518/10006, яким затверджено Програму створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві.
		Позивач вказує, що відповідачі 1, 2, 3 не мали повноважень на укладення спірного договору, оскільки рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №518/10006 не передбачало розроблення проекту детального плану території місцевості Микільська Слобідка.
		Однак, пунктом 2 рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №518/10006 було доручено Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виступити замовником створення (оновлення) містобудівної документації відповідно до затвердженої програми.
		Як встановлено судом, додаток №3 до Договору містить завдання на розробку проекту детального плану території, який погоджений сторонами договору та затверджений заступником голови Київської міської державної адміністрації, згідно з яким підставою для розроблення проекту детального плану території площею 80,5 га є пункт 6 Програми створення (оновлення) містобудівної програми у м. Києві, затвердженої рішенням Київської міської ради від 13.11.2013 №518/10006, який викладений наступний чином: «ДПТ по вул. Степана Сагайдака, 101». 
		В подальшому, 20.12.2016 Київською міською радою було прийнято рішення №682/1686 «Про затвердження детального плану території місцевості Мікільська Слобідка, що включає вулиці Панельну, Челябінську, залізничні колії, вулиці 1-у Садову, Садово-Набережну в Дніпровському районі м. Києва», пунктом 1 якого внесено зміни до рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №518/10006 «Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві», а саме позицію 78 Переліку містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м. Києві у 2013-2016 роках (додаток до програми створення (оновлення) містобудівної документації в м. Києві) викладено в такій редакції « 78: ДПТ в місцевості Микільська Слобідка, що включає вулиці Панельну, Челябінську, залізничні колії, вулиці 1-у Садову, Садово-Набережну в Дніпровському районі м. Києва: 5.1.006: 80».
		Пунктом 2 вказаного рішення Київської міської ради затверджено детальний план території місцевості Микільська Слобідка, що включає вулиці Панельну, Челябінську, залізничні колії, вулиці 1-у Садову, Садово-Набережну в Дніпровському районі м. Києва, як основу планувальної організації та функціонального зонування території, розташування червоних ліній вулиць і доріг, кварталів садибної забудови, граничної поверховості та цільності забудови для подальшого розроблення документації із землеустрою та прийняття рішень щодо розміщення об'єктів містобудування.
		У даному випадку господарський суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що предметом даного спору є саме вимога про визнання недійсним господарського договору, однак не містобудівної документації та відповідних рішень органу місцевого самоврядування, у зв'язку з чим твердження позивача про неправомірність рішення Київської міської ради від 20.12.2016 №682/1686, яке прийнято після укладення спірного договору, судом до уваги не приймаються.
		Одночасно з цим, судом враховано, що відповідно до пункту 5 Положення про Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу київської міської ради (київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.01.2011 №90 (зі змінами та доповненнями), основним завданням Департаменту, зокрема, є: забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території м. Києва; аналіз стану містобудування на території міста, організація розроблення, експертизи і забезпечення затвердження в установленому порядку містобудівних програм, генерального плану міста Києва, іншої містобудівної документації;. координація в межах своїх повноважень діяльності суб'єктів містобудування щодо комплексного розвитку територій, забудови міста Києва, поліпшення його архітектурного вигляду; забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування, державних стандартів, норм і правил, затвердженої містобудівної документації.
		Згідно з п. 6 вказаного Положення Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень виконує, зокрема, такі завдання: організовує розроблення, внесення змін до генерального плану м. Києва, іншої містобудівної документації та подання на розгляд Київської міської ради, в тому числі: здійснює підготовку та організаційні заходи з реалізації затвердженої Програми створення (оновлення) містобудівної документації в м. Києві; організовує розроблення планів зонування окремих територій (зонінгів) для існуючих забудованих територій, де можлива вибіркова реконструкція окремих будівель або додаткове розміщення будинків та споруд для завершення формування забудови житлових кварталів, громадських центрів, магістралей, розпочатого або запроектованого будівництва на відведених земельних ділянках, а також для інших територій; організовує розроблення детальних планів територій для мікрорайонів {житлових районів) нової комплексної забудови, кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду, які підлягають комплексній реконструкції, промислових та комунально-складських територій, які підлягають реструктуризації зі зміною функціонального призначення, територій для формування комплексних ландшафтно-рекреаційних зон для відпочинку та дозвілля населення, а також для інших територій; уточнює межі та площі територій для розроблення містобудівної документації та розглядає можливості залучення інвестиційних коштів для розроблення окремих видів містобудівної документації; виконує функції замовника розроблення містобудівної документації в установленому порядку.
		Таким чином, викладеними вище повноваженнями Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як органу місцевого самоврядування спростовуються твердження позивача про відсутність у відповідача 1 повноважень на укладення спірного договору в якості замовника розроблення детального плану території місцевості Микільська Слобідка.
		За таких обставин, повно та всебічно оцінивши пояснення учасників судового процесу та наявні у справі докази, приділивши увагу кожному твердженню, посиланню та доводу у даній справі, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено за допомогою належних та допустимих доказів наявності підстав для визнання договору 1510/236/ДПТ від 25.01.2016 про розробку проекту детального плану території недійсним, а також порушення прав і охоронюваних законом інтересів Товариства  з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси» внаслідок укладення відповідачами 1, 2, 3 спірного договору.
		Враховуючи викладене вище, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси» до  Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),  Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ПРОДЖЕКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРОН ІНВЕСТ» про визнання недійсним договору №1510/236/ДПТ від 25.01.2016 про розробку проекту детального плану території є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1 600,00 грн. покладається на позивача. 
		Керуючись ст. ст. 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси» до  Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),  Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ПРОДЖЕКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРОН ІНВЕСТ» про визнання недійсним договору №1510/236/ДПТ від 25.01.2016 про розробку проекту детального плану території - відмовити.
		 
		У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 21.02.2018.
		 
		          Суддя                                                                                   В.В. Князьков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...