Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 679/761/15-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби).
Надіслано для оприлюднення: 21.02.2018. Зареєстровано: 23.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.02.2018.
Дата набрання законної сили: 20.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		20 лютого 2018 року 
		Київ
		справа №679/761/15-а
		адміністративне провадження №К/9901/1287/17
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Славутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Славутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області у складі судді Базарика Б.І. від 01 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Залімського І.Г., Сушка О.О., Смілянця Е.С. від 21 листопада 2017 року,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Славутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити дії, просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 8521/08 від 26 грудня 2014 року про відмову в зарахуванні періодів роботи з 13 жовтня 1980 року по 14 лютого 1986 року до пільгового стажу за Списком № 2, з 29 січня 1988 року по 13 лютого 1992 року до пільгового стажу за Списком № 1, з 12 червня 1995 року по 31 грудня 2001 року до стажу роботи та зобов'язати відповідача зарахувати зазначені періоди роботи та призначити пенсію з 06 грудня 2014 року. 
		Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 01 вересня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суд від 21 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено. 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на зарахування спірних періодів до пільгового та загального стажу, оскільки записи у його трудовій книжці, а також наявні у справі довідки та інші документи свідчать про можливість зарахування цих періодів. 
		Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, Славутське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 01 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.
		У касаційній скарзі скаржник зазначає про неможливість зарахування до пільгового стажу роботи період з 13 жовтня 1980 року по 30 жовтня 1981 року, з 29 січня 1988 року по 03 листопада 1988 року у зв'язку з відсутністю уточнюючих довідок про пільговий характер роботи.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої та апеляційної інстанції відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
		Як встановлено судами, згідно з трудовою книжкою позивача у період з 13 жовтня 1980 року по 31 грудня 1980 року він працював майстром зі зварювання на Енергодарській монтажній дільниці тресту «Південьенергомонтаж»; з 1 січня 1981 року по 31 жовтня 1981 року - майстром зі зварювання на Хмельницькій монтажній дільниці тресту «Південьенергомонтаж» (23 квітня 1981 року реорганізована в Хмельницьке монтажне управління); з 1 листопада 1981 року по 1 квітня 1984 року - виконробом; з 2 квітня 1984 року по 4 травня 1985 року - старшим виконробом; з 5 травня 1985 року по 14 лютого 1986 року - виконробом.
		Також позивач працював на Виробничому ремонтному підприємстві «Нововороніжатоменергоремонт»: з 29 січня 1988 року по 2 листопада 1988 року - майстром зі зварювання; з 3 листопада 1988 року по 25 квітня 1989 року - старшим майстром зі зварювання; з 26 квітня 1989 року по 30 грудня 1989 року - начальником Хмельницької дільниці.
		З 31 грудня 1989 року Хмельницьку дільницю передано до ПРП «Хмельницькатоменергоремонт» (в подальшому ВАТ «Атомремонт»), де позивач продовжував працювати начальником дільниці до 13 лютого 1992 року.
		Досягнувши 57 річного віку, 18 грудня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах.
		Листом від 26 грудня 2014 року № 8521/08 відповідач відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 з тих підстав, що позивачем не надано уточнюючої довідки про пільговий характер роботи, а враховуючи записи у трудовій книжці, також немає підстав зарахувати до пільгового стажу по Списку № 2 періоди роботи з 13 жовтня 1980 року по 30 жовтня 1981 року на посаді майстра зварювання, з 1 листопада 1981 року по 14 лютого 1986 року на посаді виконроба на Хмельницькому будівельно-монтажному управлінні тресту «Південьенергомонтаж» та періоди роботи з 29 січня 1988 року по 3 листопада 1988 року на посаді майстра зварювання на ПРП «Хмельницькатоменергоремонт».
		До стажу роботи позивачу зараховано 21 рік 2 місяці і 23 дні.
		За змістом статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
		а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
		б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
		Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
		Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
		Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
		Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
		Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.
		Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.
		За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі (пункт 17 Порядку № 637).
		Стосовно зарахування періоду роботи позивача з 29 січня 1988 року по 13 лютого 1992 року до пільгового стажу за Списком № 1, суди зазначили, що довідкою підприємства «Нововороніжатсменергоремонт» № 1545 підтверджується факт роботи позивача на вказаному підприємстві з 29 січня 1988 року по 30 грудня 1989 року на посаді, що передбачена Списком № 1. Відповідно до переліку посад працівників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 по ВАТ «Атомремонт», до них віднесено посаду начальна дільниці, на якій позивач працював з 1989 року.
		Стосовно зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи позивача з 13 жовтня 1980 року по 14 лютого 1986 року, суди виходили з того, що згідно з довідкою архівного відділу виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області від 16 грудня 2014 року № 120, виданої на підставі особових рахунків за 1984-1986 роки, позивач працював у Хмельницькому будівельно-монтажному управлінні тресту «Південьенергомонтаж».
		Також суди встановили, що 31 січня 2008 року ДП «Запорізьке монтажне управління» ВАТ «Південьтеплоенергомонтаж» ліквідовано, від нього не передавались довідки про заробітну плату та трудовий стаж працівників, а документи з нарахування заробітної плати, накази з особового складу, особові картки за весь період існування цього підприємства у вересні 2009 року знищено вогнем під час пожежі.
		Судом першої інстанції допитано в судовому засіданні свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які підтвердили, що дійсно позивач у період з 13 жовтня 1980 року по 14 лютого 1986 року працював разом з ними на посадах в Енегродарській монтажній дільниці тресту «Південьенергомонтаж» майстром та майстром зі зварювання, у Хмельницькій монтажній дільниці тресту «Південьенергомонтаж», яка у квітні 1981 року була реорганізована в Хмельницьке монтажне управління на посадах виконроба та старшого виконроба. 
		Зазначені вище посади (професії), на яких працював позивач у період з 13 жовтня 1980 року по 14 лютого 1986 року передбачені Списком № 2, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 1173 від 22 серпня 1956 року, яка діяла на той час.
		Таким чином, суди прийшли правильного висновку про те, що зібрані у справі докази підтверджують обставини, що породжують у позивача  виникнення права на зарахування його пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).
		У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
		У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» № 36813/97).
		Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
		У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.
		Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99). 
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Славутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
		Постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 01 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суд від 21 листопада 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                            Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                       М.І.  Гриців                                                                              
		                                                                                                           Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...