Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 803/1961/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 23.02.2018. Зареєстровано: 25.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2018.
Дата набрання законної сили: 24.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 лютого 2018 року   ЛуцькСправа № 803/1961/17 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді Лозовського О.А.,
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації  про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернулася з позовом до Департаменту інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності щодо ненадання за запитом на отримання інформації копій всіх діючих договорів, що укладені з перевізниками, які працюють на маршруті №224 «Луцьк-Рокині» та зобов'язання вчинити дії шляхом надання копій всіх діючих договорів, що укладені з перевізниками, які працюють на маршруті №224 «Луцьк-Рокині».
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 09.10.2017 звернулася із інформаційним запитом до відповідача Департаменту інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації із запитом на отримання інформації в порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації», в якому просила надати копії всіх діючих договорів, що укладені з перевізниками, які працюють на маршруті №224 «Луцьк-Рокині». Листом від 12.10.2017 року за вих. №1315/1-13/2-17 позивачеві надана відмова в отриманні запитуваних документів, оскільки договори містять персональні дані перевізників, які відносяться до інформації з обмеженим доступом. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою, оскільки відповідачем не застосовано «трискладового тесту», тому просить визнати бездіяльність щодо ненадання копій договорів протиправною та зобов'язати Департамент інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації надати копій всіх діючих договорів, що укладені з перевізниками, які працюють на маршруті №224 «Луцьк-Рокині».
		Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження    без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернень або запиту на інформацію.
		Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 було відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін. 
		Ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі відповідач отримав 28.12.2017. 
		В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 11.01.2018 №34/4.1./2-18 відповідач позов заперечив та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що договори на організацію перевезень пасажирів містять персональні дані перевізників, а тому надати їх копії без особистої згоди фізичних осіб-підприємців буде порушенням приписів Закону України «Про захист персональних даних». Крім того, 04.01.2018  позивачу було надано розширену інформацію про перевезення пасажирів за маршрутом «Луцьк - Рокині» (розклади руху автобусів, об'єкти конкурсів, номера договорів та термін їх дії, марку автобусів) (а. с. 55-57).
		У відповіді на відзив від 04.02.2018 представник позивача зазначила, що Департаментом інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації  дійсно було надано інформацію про перевезення пасажирів за маршрутом «Луцьк - Рокині» - розклади руху автобусів, об'єкти конкурсів, номера договорів та термін їх дії, марку автобусів, однак, копії запитуваних договорів надані не були, що свідчить про бездіяльність відповідача. Як зазначає відповідач, підставою для відмови у наданні копій договорів перевезення є персональні дані перевізників, які містяться у договорах. Однак, відповідно до частини сьомої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Зазначає, що інформація про перевізників не може бути конфіденційною, оскільки підпунктом четвертим абзацу другого пункту 27 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту у салоні автобуса розміщуються відомості про перевізника та страховика (найменування, адреса, телефон). За таких обставин відомості про перевізника не можуть належати до персональних даних фізичних-осіб підприємців, що не підлягають поширенню, оскільки такі відомості знаходяться у відкритому публічному доступі, тому просить позов задовольнити повністю (а. с. 67-68). 
		Дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
		Згідно з пунктом сьомим частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
		Завданням адміністративного судочинства у відповідності до частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із частинами першою, другою статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб.
		Судом встановлено, що 09.10.2017 ОСОБА_1 звернулася із інформаційним запитом до відповідача Департаменту інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації із запитом на отримання інформації в порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації», в якому просила надати копії всіх діючих договорів, що укладені з перевізниками, які працюють на маршруті №224 «Луцьк-Рокині» (а. с. 40). Листом від 12.10.2017 року за вих. №1315/1-13/2-17 позивачеві надана відмова в отриманні запитуваних документів, оскільки договори містять персональні дані перевізників, які відносяться до інформації з обмеженим доступом (а. с. 39).
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Згідно абзацу першого частини першої статті 302 Цивільного кодексу України, фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
		Згідно статей 5, 7 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Право на інформацію охороняється законом.
		Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
		Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначений у Законі України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
		Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
		Таким чином, Департамент інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації є органом, що виконує делеговані державою повноваження, а тому відповідно пункту 3 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є розпорядником інформації, пов'язаної з виконанням цих повноважень.
		Пунктом 6 частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядники зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
		Положеннями статті 6 цього Закону встановлено види інформації, до якої може бути застосовано обмеження в доступі: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація, та сукупність вимог, дотримання яких є обов'язковим для такого обмеження.
		Таким чином, аналіз визначення «публічна інформація» та переліку розпорядників публічної інформації свідчить, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходиться у володінні розпорядників публічної інформації. Така інформація є відкритою і розкривається необмеженому колу осіб. Разом з тим до видів публічної інформації: конфіденційної, таємної та службової, може бути обмежено доступ у разі сукупності обов'язкових умов, визначених у законі.
		Згідно з пунктом другим частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
		Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
		1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
		2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
		3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Таким чином, до інформації допускається обмеження виключно за умови застосовування сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Така юридична конструкція необхідних умов для обмеження доступу до інформації  називається «трискладовим тестом».
		Суд звертає увагу на те, що положення частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту». Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.  
		Оцінивши аргументи відповідача щодо наявності визначених у пунктах 1-3 частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» сукупних підстав для обмеження доступу до інформації, суд знаходить їх необґрунтованими. При цьому суд виходить з такого.
		Так, Департамент інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації, відмовляючи позивачу у наданні копій договорів перевезень виходив з того, що запитувана позивачем інформація містить персональні дані перевізників, а тому у відповідності до статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» не може бути поширена. 
		Досліджуючи те, чи належить інформація, що запитувалася позивачем, до категорії з обмеженим доступом, як зазначає відповідач у відмові на запит, суд виходить зазначає наступне.
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються.
		          Згідно частини другої статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		          Тобто, для поширення персональних даних необхідна:  або згода суб'єкта персональних даних (добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб'єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки згідно статті 2 Закону України «Про захист персональних даних»;  або пряма вказівка Закону (наприклад, не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Персональні дані, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, оформленій за формою і в порядку, встановленими Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей, визначених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» згідно статті 5 вказаного Закону).
		          З аналізу вищезазначених норм чинного законодавства суд приходить до висновку, що на фізичну особу-підприємця (в даному випадку перевізника) не поширюються норми Закону України «Про захист персональних даних».
		Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до підпункту четвертого абзацу другого пункту 27 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 (з наступними змінами та доповненнями) у салоні автобуса розміщуються відомості про перевізника та страховика (найменування, адреса, телефон). 
		Разом з тим, відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.
		Згідно пункту четвертого статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця:
		1) прізвище, ім'я, по батькові;
		2) дата народження;
		3) реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);
		4) країна громадянства;
		5) місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем);
		6) види діяльності;
		7) дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі;
		8) інформація для здійснення зв'язку з фізичною особою - підприємцем: телефон та адреса електронної пошти;
		 
		За таких обставин відомості про перевізника не можуть належати до персональних даних фізичних-осіб підприємців, що не підлягають поширенню, оскільки такі відомості знаходяться у відкритому публічному доступі. 
		Разом з тим, пунктом 9.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29.09.2016 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» визначено, що за приписами статті 6 Закону статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню в доступі підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
		                   Згідно статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону.
		Таким чином, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. 
		          З відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися: якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інтересів (далі - правомірні інтереси) відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам); у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункт 2 частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»); чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункт 3 частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). 
		Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав «трискладового тесту» означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою. 
		Тому, якщо під час розгляду справи в суді буде з'ясовано, що відмовляючи у задоволенні запиту на інформацію розпорядник не застосовував «трискладового тесту» або застосував його лише частково, то це є підставою для визнання такої відмови розпорядника протиправною. У такому разі суд також може зобов'язати розпорядника інформації повторно розглянути запит і надати на нього обґрунтовану відповідь із застосуванням «трискладового тесту» відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». 
		          Таким чином, на думку суду, договори на організацію пасажирських перевезень не можуть бути такими, що не підлягають оприлюдненню запитувачам публічної інформації з огляду на наявність в них персональних даних перевізників, тому у відповідача були відсутні підстави для відмови у наданні доступу до публічної інформації згідно статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про безпідставну відмову відповідача про надання запитуваної позивачем у інформаційному запиті від 09.10.2017 інформації, оскільки запитувані документи можуть бути надані з ретушуванням вилучених відомостей, доступ до яких обмежено відповідно до закону.
		Враховуючи вищенаведені приписи нормативно-правових актів, суд вважає, що відповідачем вказані норми не дотримані, відтак позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
		При цьому, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.
		Зокрема, такого висновку дотримується також й Європейський суд з прав людини у  справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23.01.2014 (Заява №19336/04, рішення набуло статусу остаточного від 02.06.2014).
		Суд акцентує увагу на тому, що в пункті 42 рішення «Бендерський проти України» від 15.11.2007 (заява № 22750/02), Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13.05.1980). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (cf. «Дюлоранс проти Франції», п. 34553/97, п. 33, від 21.03.2000; «Донадзе проти Грузії», n 74644/01, пп. 32 et 35, від 07.03.2006).    
		Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Оскільки, суд прийшов до висновку, що розпорядником інформації допущено бездіяльність щодо ненадання достовірної, точної та повної інформації на запит на доступ до публічної інформації, тому відповідача - Департамент інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації слід зобов'язати вчинити дії, а саме: зобов'язати  надати позивачу достовірну, точну та повну інформацію на запит від 09.10.2017 у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме - копій всіх діючих договорів, що укладені з перевізниками, які працюють на маршруті №224 «Луцьк-Рокині».
		Такі висновки суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації».
		Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 640,00 грн., сплаченого квитанцією від 22.12.2017 № 0.0.924309622 (а. с. 2), який був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.
		Керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд  
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити повністю.
		Визнати бездіяльність Департаменту інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації щодо ненадання ОСОБА_1 за запитом на отримання інформації від 09.10.2017 копій всіх діючих договорів, що укладені з перевізниками, які працюють на маршруті №224 «Луцьк-Рокині» протиправною.
		Зобов'язати Департамент інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 9, код ЄДРПОУ 13362615) надати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 податковий номер НОМЕР_1)  копії всіх діючих договорів, що укладені з перевізниками, які працюють на маршруті №224 «Луцьк-Рокині» за запитом на отримання інформації від 09.10.2017.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 9, код ЄДРПОУ 13362615) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 податковий номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.
		 
		Суддя                                                                                      О.А. Лозовський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...