Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/72188/17-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Службове підроблення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2018.
Дата набрання законної сили: 19.02.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		УКРАЇНА
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА 
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		Іменем України
		 
		19 лютого 2018 року м. Київ 
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
		 
		головуючого судді  ОСОБА_1  
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		при секретарі судового засідання  ОСОБА_6 ,
		  
		переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року, 
		 
		за участю прокурора  ОСОБА_7 
		захисника  адвоката ОСОБА_8 ,
		 
		у с т а н о в и л а:
		 
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42015000000002664 від 27.11.2015 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 про надання дозволу на затримання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		 
		Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з доповненнями в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та надати дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		 
		В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує на те, що висновки слідчого судді щодо відсутності у ОСОБА_9 статусу підозрюваного не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки фактично органом досудового розслідування первинна підозра ОСОБА_9 була складена 1 грудня 2014 року та того ж дня, у зв`язку з не встановленням місцеперебування ОСОБА_9 , була направлена поштою на домашню адресу останнього. Факт вручення первинної підозри ОСОБА_9 саме 1 грудня 2014 року підтверджується відповідними документами, а саме квитанцією про відправлення поштового повідомлення ОСОБА_9 датованою 1 грудня 2014 року та конвертом про відправлення поштового повідомлення. Таким чином, статус підозрюваного ОСОБА_9 набув 1 грудня 2014 року, а 19.06.2015 року відбулось виконання вимог ст. 289 КПК України, тобто зміна повідомлення про підозру.
		 
		Зазначає, що висновки суду та посилання на постанову слідчого про оголошення в розшук ОСОБА_9 від 2 грудня 2014 року фактично підтверджують набуття ОСОБА_9 статусу підозрюваного у період до 2 грудня 2014 року.
		 
		Звертає увагу на те, що у ході досудового розслідування слідчий за погодженням із прокурором неодноразово звертався до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_9 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та за результатами розгляду 03.12.2014, 04.06.2015, 04.12.2015, 02.06.2016, 02.12.2016 ухвалювались рішення про задоволення клопотань та надавались дозволи на затримання з метою приводу відносно підозрюваного ОСОБА_9 .
		 
		Вважає, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		 
		Також посилається на те, що у кримінальному провадженні №42015000000002664 зібрано докази, які дають достатні підстави підозрювати ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України.
		 
		На думку сторони обвинувачення, враховуючи всі обставини справи, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, як обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, з урахуванням отриманих під час досудового розслідування доказів, розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_9 обов`язків, покладених на нього кримінальним процесуальним законом, має становити не менше 4105 розмірів прожиткових мінімумів.
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення захисника, яка вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		 
		Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Департаментом спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002664 від 27.11.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України.
		 
		В даному кримінальному провадженні 19.06.2015 року слідчим складено та прокурором погоджено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
		 
		02.12.2014 року постановою слідчого ОСОБА_9 оголошено в розшук.
		 
		01.12.2017 року прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про надання дозволу на затримання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		 
		04.12.2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суд м. Києва у задоволенні клопотання прокурора було відмовлено.
		 
		За положеннями ч. 5 ст. 190 КПК України ухвала про відмову в наданні дозволу на затримання з метою приводу може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом. Ухвала про дозвіл на затримання оскарженню не підлягає.
		 
		Відповідно до ст. 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		 
		Це клопотання може бути подане:
		1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою;
		2) після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику;
		3) після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.
		 
		Прокурор додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені у пунктах 1, 2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу обставини.
		 
		Згідно ч. 4 ст. 189 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що:
		1) підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду;
		2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
		 
		Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора, слідчий суддя зазначив, що жодних даних про отримання ОСОБА_9 письмового повідомлення про підозру, у спосіб, визначений КПК України, прокурором ні в матеріалах клопотання, ні в судовому засіданні не надано, на підставі чого суд дійшов висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог ст. 278 КПК України, а відтак у останнього відсутній статус підозрюваного. Також, судом встановлено, що органом досудового розслідування не доведено ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які б вказували на необхідність застосування такого виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою.
		 
		Так, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про належне повідомлення ОСОБА_9 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
		 
		Як встановлено судом першої інстанції, 19.06.2015 року щодо ОСОБА_9 складено письмове повідомлення про підозру за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. Між тим, вказане письмове повідомлення про підозру відправлене за адресою місця реєстрації ОСОБА_9 лише 23.06.2015 року. Окрім того, з доданого до матеріалів клопотання листа Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю від 04.07.2016 року №14/1/1-6049 ОСОБА_9 ще 27.10.2014 року вилетів до Російської Федерації та у міжнародний розшук не оголошений.
		 
		При цьому, слід зазначити, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою у вчиненні злочину, а зобов`язаний лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.
		 
		Разом з тим, неналежне повідомлення про підозру особи є процесуальним порушенням та виключає можливість застосування до особи будь-якого запобіжного заходу, оскільки в даному випадку особа не є суб`єктом ст. 188 КПК України. 
		 
		Особа набуває статусу підозрюваного з моменту повідомлення їй про підозру, в порядку, передбаченому Главою 22 КПК України.
		 
		Статусу обвинуваченого, за змістом ст. 110 КПК України особа набуває з моменту завершення досудового розслідування та складання обвинувального акту.
		 
		Частиною 1 ст. 276 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченомустаттею 278цього Кодексу, у таких випадках:
		- затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
		- обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
		- наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		 
		Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		 
		Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
		 
		Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченомуглавою 11цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
		 
		Стаття 135 КПК України, регулює порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні. 
		 
		Матеріали судового провадження даних про повідомлення ОСОБА_9 про підозру за правилами ст. 135 КПК України не містять. 
		 
		Поряд з цим, слідчим суддею вірно встановлено підстави щодо недоведеності слідчим та прокурором наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України в даному кримінальному провадженні. Слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні заявлено ризик того, що ОСОБА_9 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Однак слідчий та прокурор належним чином не обґрунтували і не довели в судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
		 
		З урахуванням наведеного стороною обвинувачення станом на час розгляду справи не доведено наявність ризиків, зазначених у клопотанні, а також відповідний процесуальний статус особи, що виключає можливість застосування запобіжного заходу.
		 
		Тяжкість злочину, на яку послався прокурор, хоча і є необхідною умовою для законності тримання особи під вартою але в даному випадку наявність лише цієї умови є недостатнім обґрунтуванням необхідності втручання у право особи на свободу. 
		 
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
		 
		В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (див. також справу «Буткевічюс проти Литви» (N 48297/99, п. 43, ECHR 2002-II).
		 
		Також, згідно рішення Європейського суду з прав людини «Ходорковський проти Росії», при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними.
		 
		За встановлених обставин, необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження та застосування положень ст. 188 КПК України, колегією суддів не встановлено.
		 
		Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи, щодо порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими, у зв`язку з чим ухвалу слідчого судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення.
		 
		Керуючись ст. ст. 176, 177, 188, 189, 190, 309, 336, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва  
		 
		п о с т а н о в и л а: 
		 
		Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42015000000002664 від 27.11.2015 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, якою було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 про надання дозволу на затримання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою  залишити без змін. 
		 
		Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7  залишити без задоволення.
		 
		Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. 
		 
		С У Д Д І:
		 
		ОСОБА_10    
		 
		 
		 
		ОСОБА_11 с і к

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...