Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 927/430/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); оренди.
Надіслано судом: 26.02.2018. Зареєстровано: 27.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2018.
Дата набрання законної сили: 17.04.2019
Результат оскарження 17.04.2019 Верховний Суд: скасовано повністю постанову суду апеляційної інстанції та залишено в силі рішення суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		26 лютого 2018 року          м. Чернігівсправа № 927/430/17  
		Суддею Господарського суду Чернігівської області Мурашко І.Г.,  за участю секретаря судового засідання Рослого В.В. розглянуто справу 
		 
		за позовом: Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня», вул. Сергія Кемського, буд. 1, м. Коростень, Житомирська область, 11500
		 
		до відповідача: Приватне підприємство «ПДП Три», 
		вул. Ройченко, буд. 13, м. Носівка, Носівський район, Чернігівська область, 17100
		 
		предмет спору: про розірвання договору оренди
		                                                                                                               Суддя  І.Г. Мурашко
		За участю:
		від позивача: ОСОБА_1 довіреність № б/н від 21.02.2018, представник
		від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № б/н від 03.02.2015, представник
		ОСОБА_3, договір від 18.05.2017 про надання правової допомоги, ордер від 26.02.2018 за № ЧН № 012186, адвокат
		 
		У судовому засіданні 26 лютого 2018 року Господарським судом Чернігівської області на підставі ч. 1 ст. 240 Господарського  процесуального кодексу України було оголошено  вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Суть спору:
		Приватним акціонерним товариством «Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня» подано позов до Приватного підприємства «ПДП Три» про розірвання договору оренди № ЖК-08/07, укладеного сторонами 08 липня 2010 року. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 651, 778 та ст. 783 Цивільного кодексу України.
		Позивач у судових засіданнях 22.05.2017, 12.06.2017 та 19.06.2017 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначивши, що додатковою угодою від 21.07.2014 року № 2 до договору оренди від 08.07.2010 за № ЖК-08/07 сторони погодили щорічно переглядати розмір орендної плати за договором починаючи з 31 жовтня 2015 року, однак відповідач листами від 01.03.2017 та 14.03.2017 фактично відмовився від такого перегляду.
		Позивач вказав на те, що умовами договору оренди від 08.07.2010 за № ЖК-08/07 передбачено вичерпний перелік способів використання орендованого майна, а саме орендована відповідачем технічна площадка має використовується ним в господарській діяльності виключно з метою приймання, відстою, обробки ж/д вагонів. Однак, всупереч цьому, позивачем 10.02.2017 при огляді обєкта оренди було виявлено самовільно збудовані  відповідачем одноповерховий будинок та колодязь. Позивач наголосив, що відповідачем було самочинно, без належного дозволу позивача, за відсутності дозвільних документів, збудовано на території ПрАТ «Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня» вищевказані обєкти. Позивач ствердив, що такими діями відповідач порушив не тільки умови оспорюваного правочину, а й приписи чинного законодавства України, зокрема ЗУ «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», чим створив ситуацію за якої позивач може бути притягнутий до майнової відповідальності з урахуванням приписів п.п. 6 п. 2 ст. 2 ЗУ «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». За таких обставин, на думку позивача, положення статей 651 та 778 Цивільного кодексу України дають йому право вимагати дострокового розірвання договору оренди.
		Також позивач вказав, що відповідно до частини 3 ст. 773 Цивільного кодексу України, наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця. За приписами частини 2 вказаної статті, якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм не за призначенням або з порушенням договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
		Відтак позивач наголосив, що предявлений до суду позов є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідач збудував вказані вище обєкти нерухомості на технічній площадці, що ним орендується, за відсутності дозволу позивача.
		При цьому, позивач зауважив, що здає в оренду відповідачу спірний обєкт на невигідних для себе умовах, за наявності більш привабливих пропозицій на ринку, що спричиняє йому збитки. Також позивач зазначив, що у період дії договору оренди індексація орендної плати ні разу не проводилась, як наслідок, він не до отримував прибуток та зазнав збитків у сумі 10553,63 грн., внаслідок виконання оскаржуваного правочину (а.с.69-70, 157-159).
		Відповідач відзивом на позов (а.с.137-139) та повноважні представники відповідача у судових засіданнях 22.05.2017 та 19.06.2017 проти позову заперечили в повному обсязі, зазначивши що доводи позивача не відповідають дійсності, а тому заявлений позов не підлягає задоволенню.
		Відповідач зауважив, що, обґрунтовуючи заявлений позов, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди, що виявляється на думку позивача у тому, що він використовує обєкт не у ті вичерпні способи, що обумовлені пунктом 1.1 оспорюваного договору. Так, в позовній заяві позивач ствердив, що перелік способів використання орендованого майна є вичерпним, однак з таким твердженням погодитися не можна. Так, згідно пункту 1.1 договору оренди, у порядку та на умовах, визначених договором, позивач зобовязався передати відповідачу, а відповідач, у свою чергу, зобовязався прийняти у строкове платне використання у своїй господарській діяльності (приймання, відстою, обробки ж/д вагонів) технічну площадку. Відповідач підтвердив, що дійсно здійснює організацію приймання та відстою залізничних вагонів. Таке використання цілком відповідає Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1998 за № 457. Разом з тим, пунктом 6.2.1 договору оренди передбачено, що відповідач має право самостійно визначати способи використання обєкта у своїй господарській діяльності. Тобто, способи використання обєкта оренди не були вичерпними, всупереч твердженням позивача, та могли вільно визначатись відповідачем. Разом з тим, відповідач звернув увагу, що відповідно до пунктів 6.2.2, 6.2.3, 6.2.5 договору, мав право обладнати обєкт на власний розсуд, упорядкувати територію, прилеглу до обєкта на власний розсуд, відремонтувати обєкт оренди, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати або вимагати відшкодування вартості ремонту обєкта оренди. Відповідач реалізував свої права, передбачені пунктами 6.2.2, 6.2.3, 6.2.5 договору оренди щодо обладнання, упорядкування та ремонту обєкта оренди шляхом приведення його у належний та придатний для використання стан. Так, відповідач підтвердив, що на орендованому обєкті ним дійсно було розміщено тимчасову споруду, що не має фундаменту. Споруда розміщена на бетонній плиті, що вже була на території позивача при передачі обєкта в оренду. Відповідач наголосив, що зазначена споруда є тимчасовою та використовується ним з метою розміщення працівників, які виконують трудову функцію з прийому залізничних вагонів та ін. Також, відповідач підтвердив, що на орендованому обєкті були облаштовані колодязні кільця з метою забезпечення пожежної безпеки на обєкті. Відповідач наголосив, що ці споруди не спричиняють ніякої шкоди, і при закінченні строку договору оренди будуть ним розібрані і вивезені з території, а земельна ділянка набуде первісного вигляду. Таким чином, відповідач ствердив, що користувався і користується обєктом оренди у відповідності до умов договору з урахуванням його призначення, наявність вищевказаних обєктів ніяким чином не змінює призначення обєкту оренди.
		Відповідач звернув увагу суду на те, що стаття 783 Цивільного кодексу України, на норми якої посилається позивач, передбачає вичерпний перелік підстав для розірвання в односторонньому порядку договору оренди за вимогою орендодавця (позивача). При цьому, жодної підстави для розірвання оспорюваного правочину, вказаних у ст. 783 ЦКУ, не існує.
		Разом з тим, відповідач вказав на те, що пропонував позивачу звернутися до субєкта оціночної діяльності з метою визначення вартості обєкта оренди та не заперечував переглянути ціну оренди за оскаржуваним договором за умови її економічного чи іншого обґрунтування. Однак, саме позивач ухилився від вчинення зазначених дій та вимагав невідкладно збільшити оренду плату більш ніж у 86 разів.
		При цьому відповідач зауважив, що саме позивач неналежним чином виконує умови оскаржуваного договору, оскільки за відсутності будь - яких правових підстав систематично намагається видворити відповідача з орендованого обєкта, хоча строк дії договору ще не закінчився, позивач намагається необґрунтовано підняти орендну плату більш ніж у 86 разів, дискредитує ПП «ПДП Три» перед його контрагентами, повідомляючи їм неправдиву інформацію стосовно розірвання оскаржуваного правочину, та вчиняє інші дії, що перешкоджають відповідачу у веденні господарської діяльності (а.с.140-141).
		Ухвалою Господарського суд Чернігівської області від 19.06.2017, в межах справи № 927/430/17, за клопотанням відповідача, задоволеного судом, було призначено судову будівельно - технічну експертизу, у звязку з чим провадження по справі було зупинено на підставі ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (в редакції діючій на момент вчинення відповідної процесуальної дії), а матеріали справи направлені в розпорядження судового експерта  (а.с. 178, 180, 182-184).
		15 грудня 2017 року набув чинності новий Господарський процесуальний кодекс України, в редакції Закону від 03.10.2017 за № 2147, підпунктом  9 пункту 1 Перехідних положень якого передбачено, що справи у судах першої інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Враховуючи, що 13 лютого 2018 року на адресу Господарського суду Чернігівської області надійшов експертний висновок від 25.01.2018 за № 27-17, складений за результатами проведеної судової будівельно  технічної експертизи разом з матеріалами судової справи № 927/430/17, судом поновлено провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 26.02.2018, про що винесено ухвалу від 14.02.2018 (а.с.205-206).
		У судовому засіданні 26.02.2018 позивач позовні вимоги підтримав та додатково вказав, що висновком судової будівельно  технічної експертизи від 25.01.2018 за № 27-17 встановлено, що на території заводу «Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня» на бетонних плитах технічної площадки розташована будівля, що відноситься до V групи капітальності. На думку позивача, висновки судової експертизи підтверджують його доводи про самовільну побудову відповідачем на орендованому обєкті капітальної споруди, що є підставою для задоволення позову та розірвання договору в судовому порядку.
		Відповідач у судовому засіданні 26.02.2018 проти позову заперечив та вказав, що висновком судової будівельно  технічної експертизи від 25.01.2018 за № 27-17 також встановлено, що спірна будівля розміщена саме на бетонних плитах технічної площадки, що орендується відповідачем, які в свою чергу виконують функцію фундаменту будівлі. Тобто, при будівництві будівлі фундамент не улаштовувався. Тим же висновком судової експертизи встановлено, що демонтаж будівлі, що знаходиться у користуванні відповідача, можна провести без пошкодження земельної ділянки (ґрунтового покриття), прилеглої території та майна. З наведеного слідує, що по закінченню строку дії оскаржуваного договору оренди відповідачем буде демонтована будівля, що знаходиться у його користуванні без жодної шкоди для технічної площадки, власником якої є позивач. Відповідач ствердив, що по завершенню демонтажу всіх конструктивних елементів будівлі,  обєкт оренди набуде первісного вигляду.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд , -
		В С Т А Н О В И В:
		Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.
		08 липня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня» (надалі  орендодавець) (код ЄДРПОУ 00240075) та Приватним підприємством «ПДП Три» (надалі -  орендар) було укладено договір оренди за № ЖК-08/07 (а.с.31-35).
		Відповідно до Статуту позивача, затвердженого протоколом від 07.04.2015 за № 1/2017 загальних зборів акціонерів, Приватне акціонерне товариство «Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня» засноване рішенням Міністерства машинобудування військо  промислового комплексу і конверсії України шляхом перетворення державного підприємства Коростенського заводу шляхових машин у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року за № 210/93 «Про корпоратизацію державних підприємств» (п.1.1). Приватне акціонерне товариство «Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня» є правонаступником державного підприємства Коростенського заводу шляхових машин. Приватне акціонерне товариство «Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня» є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства «Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня» (п.1.3) (а.с.12-24, 82-112).
		Пунктом 1.1 договору оренди від 08.07.2010 за № ЖК-08/07 сторони визначили, що у порядку та на умовах, визначених договором, позивач зобовязується передати відповідачу, а відповідач, у свою чергу, зобовязується прийняти у строкове платне користування з метою використання у своїй господарській діяльності (приймання, відстою, обробки ж/д вагонів) технічну площадку (надалі  обєкт). Технічна площадка розташована на земельній ділянці площею 18582 кв.м., яка належить позивачу згідно Державного акту на право постійного користування землею (серія ЖТ № 2700002), виданого Радою народних депутатів м. Коростеня Житомирської області, 15 січня 1997 та зареєстрованого за № 23.  Об»єкт загальною площею 18582 кв.м., знаходиться на території заводу. Адреса (місцезнаходження обєкта): м. Коростень, вул. Жовтнева, 1 (а.с.31-35). Факт знаходження об»єкту в оренді у відповідача с 08.07.2010р. підтверджено обома сторонами.
		Як вбачається з Державного акту на право постійного користування землею (серія ЖТ № 27000025), земельна ділянка загальною площею 14,9177 га була передана Виконкомом міської ради народних депутатів м. Коростеня Житомирської області у постійне користування позивачу відповідно до рішення Виконкому міської ради народних депутатів від 20.04.1994 за № 124, та складалась із земельної ділянки № 1 площею 12,2972 га та земельної ділянки № 2 площею 2,6206 га. (а.с. 39-44)
		Судом встановлено, що на момент передачі обєкта оренди, земельна ділянка, на якій вона розміщена знаходилась у позивача на праві постійного користування.
		В подальшому, 07 лютого 2017 року на підставі рішення Коростенської міської ради (восьма сесія VII скликання) № 331 від 25.08.2016, Коростенською міською радою було продано, а позивачем придбано земельну ділянку площею 12,2971 га за кадастровим номером  1810700000:01:012:0108; місце розташування земельної ділянки: вул. ОСОБА_4 (колишня Жовтнева), 1, - про що свідчить договір купівлі  продажу земельної ділянки, якій посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 254 (а.с. 45-46).
		Право власності на земельну ділянку площею 12,2971 кадастровий номер 1810700000:01:012:0108 за адресою: вул. ОСОБА_4 (вул. Жовтнева), 1, м. Коростень, Житомирська область, зареєстровано за позивачем (а.с.47-48). Судом встановлено, що земельна ділянка площею 18582 кв.м., на якій розміщена технічна площадка, що орендується відповідачем, входила до складу цієї земельної ділянки з кадастровим номером 1810700000:01:012:0108, але в подальшому, 06 червня 2017 року позивачем було відокремлено земельну ділянку площею 1,4650 га, яка орендується відповідачем, та зареєстровано її в Державному земельному реєстрі окремо за кадастровим номером 1810700000:01:012:0117 (Житомирська область, м. Коростень, вул. С. Кемського, 1) (а.с.160-164). 
		Розділом 4 договору врегульовано питання орендної плати та порядку розрахунків. Так, загальний розмір орендної плати за обєкт становить 8000,00 грн. на місяць (п. 4.1 договору). Оренду плату відповідач сплачує в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (п. 4.2 договору. Розмір орендної плати може переглядатися та змінюватися за взаємною згодою сторін не частіше ніж один раз на рік (п. 4.4 договору). На вартість проведення орендарем за власний рахунок капітального ремонту обєкта, орендна плата встановлена в п. 4.1 договору, зменшується до 1000,00 грн. на місяць протягом 5 років. У разі повної неможливості використання обєкта оренди відповідачем внаслідок проведення капітального ремонту, відповідач звільняється від сплати орендної плати на строк такого ремонту (п. 4.6 договору). 
		Пунктом 1.2.3 договору оренди від 08.07.2010 за № ЖК-08/07, сторони визначили, що технічний стан обєкту не відповідає технічним нормам, потребує капітального ремонту до моменту експлуатації.
		В той же час, додатковою угодою від 01.11.2010 року до договору оренди від 08.07.2010 за № ЖК-08/07, сторони доповнили договір пунктом 11.13, згідно якого орендна плата починає нараховуватися з 01.11.2010 року (а.с.36).
		Пунктом 3.1 договору, в редакції Додаткової угоди від 21.07.2014 ,  сторони погодили, що договір діє до 31 жовтня 2020 року(а.с.38). Разом з тим, вказаною додатковою угодою сторонами змінено пункт 4.4 договору, виходячи з якого з 31 жовтня 2015 року розмір орендної плати повинен підлягати щорічному перегляду (індексації) та змінено редакцію п. 11.3 договору. Так, пунктом 11.3 договору в редакції додаткової угоди від 21.07.2014 сторони погодили, що у випадку порушення умов договору щодо перегляду ціни орендної плати та індексації, позивач має право в односторонньому порядку достроково розірвати даний договір оренди.
		Виходячи з умов пункту 11.2, даний договір набув чинності з моменту підписання, тобто з 08 липня 2010 року. Дія цього договору припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі обєкта; розірвання договору за згодою сторін; розірвання договору за рішенням суду (п. 11.8 договору). Пунктом 11.9 договору передбачено, що договір може бути розірвано тільки за взаємною домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору, якщо інше прямо не встановлено договором або чинним законодавством України.
		Звертаючись із позовом про розірвання договору оренди від 08.07.2010, позивач посилається на приписи статей 651, ч. 2 ст. 773, 778, 783 Цивільного кодексу України, та вказує на те, що відповідач, порушуючи умови оскаржуваного договору, відмовляється від перегляду розміру орендної плати, в результаті таких дій позивач несе збитки, оскільки аналогічні обєкти здаються в оренду позивачем за більш привабливу ціну. Разом з тим, позивач вказує на неналежне використання відповідачем обєкту оренду,  враховуючи що останнім, за відсутністю дозволу позивача та будь  яких дозвільних документів, споруджено на території обєкта оренди одноповерхову будівлю та колодязь, чим створено ситуацію при якій позивач несе відповідальність передбачену п.п. 6 п. 2 ст. 2 ЗУ «Про відповідальність за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності». На думку позивача, обєкт оренди використовується відповідачем не за призначенням та всупереч умовам договору.
		Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6  цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно ст. 629 вказаного Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		У відповідності до частини 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за взаємною згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Пунктом 11.5 договору оренди від 08.07.2010 передбачено, що зміни в договір можуть бути внесені тільки за взаємною домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до договору, якщо інше не передбачено договором або чинним законодавством України.
		Виходячи з умов пункту 4.4 договору в редакції додаткової угоди від 21.07.2014 за № 2 до договору оренди, на який посилається позивач, сторони погодили, що з 31 жовтня 2015 року розмір орендної плати повинен підлягати щорічному перегляду (індексації). 
		Разом з тим, проаналізувавши умови оскаржуваного договору, з урахуванням додаткових угод до нього, суд встановив, що самого механізму перегляду розміру орендної плати сторони не визначили (хто має ініціювати перегляд ціни, який порядок дій сторін, які права та обовязки у них при цьому виникають). Пунктом 4.4 договору в новій редакції сторони передбачили лише дату з якої ціна має бути переглянута та встановили періодичність її перегляду. При цьому, розмір орендної плати, що переглядається, має бути встановлений за погодженням обох сторін, правом на зміну в односторонньому порядку ціни договору позивач не наділений.
		З матеріалів справи вбачається, що дійсно листом від 13.02.2017 за № 13, позивач повідомляв відповідача про необхідність збільшення розміру орендної плати за договором оренди від 08.07.2010 а.с.(с.50). До вказаного листа позивачем було додано проект додаткової угоди № 3 від 13.02.2017 до договору оренди, згідно якого позивач пропонував збільшити з 01 березня 2017 року розмір орендної плати та встановити її в розмірі 690000,00 грн., тобто збільшити орендну плату більше ніж у 86 разів  (а.с.51).
		Належного обґрунтування запропонованого розміру орендної плати, що зросла більше ніж у 86 разів порівняно до погодженої сторонами, позивач відповідачу не надав. Так, у листі від 03.03.2017 за № 03/03 (а.с.52) та у судових засіданнях, позивач посилався на відсутність індексації розміру орендної плати впродовж дії договору, на знецінення національної валюти та наявність більш привабливих пропозицій на ринку щодо здачі спірного обєкта в оренду іншим субєктам господарювання, однак, на думку суду, перелічені вище фактори не обґрунтовують зростання розміру орендної плати з 8000,00 грн. саме до 690000,00 грн. за місяць. 
		Як встановлено судом, доводи позивача про відмову ТОВ «ПДП Три» від перегляду розміру орендної плати не відповідають дійсності та спростовується матеріалами справи.
		Так, згідно листів від 01.03.2017 та 14.03.2017 (а.с.56-61), на які посилається сам позивач, та листа від 20.04.2017 (а.с. 147), відповідач не заперечував проти перегляду (збільшення) розміру орендної плати за оскаржуваним договором, однак зазначав, що нова ціна має бути обґрунтованою. Відповідач пропонував позивачу звернутися до субєкта оціночної діяльності з метою визначення вартості обєкта оренди та про свою готовність оплатити половину вартості таких послуг, з метою визнання обґрунтованого розміру орендної плати за спірним договором, однак позивачем пропозиції відповідача були проігноровані.
		Зі змісту ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, обґрунтовуючи заявлений позов,  вбачається, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Виходячи з правового аналізу зазначеної норми, підставою для розірвання договору в судовому порядку є доведений належними та допустимими доказами факт істотного порушення стороною зобовязань за договором. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття  значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладені договору. Другим критерієм істотного порушення договору законом визначає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладені договору. Вирішальне значення для застосування даної норми закону є співвідношення завданої шкоди з тим, на що могла очікувати від виконання договору сторона.
		Таким чином, для застосування ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, необхідно встановити наявність не лише істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, її розмір, який не дозволяє потерпілій особі отримати очікуване при укладені договору, а також встановити чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і в тим, що в дійсності вона змогла отримати.
		Аналогічної правової позиції дотримався Верховний Суд України у постанові від 18.09.2013, винесену по справі № 6-75цс13, Вищий господарський суд України у постанові від 12.10.2016, винесену по справі № 910/760/16 та ін.
		Частиною 2 ст. 773 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору на відшкодування збитків.
		Важливими елементами доказування наявності шкоди (збитків) є встановлення, зокрема, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, також вина боржника.
		Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач вказує на неправомірну забудову відповідачем території обєкта оренди, а саме спорудження відповідачем за відсутності дозвільних документів одноповерхового будинку та колодязю. На думку позивача, такі дії відповідача свідчать про використання обєкта оренди всупереч умовам договору та його призначення. Позивач вважає, що своїми діями відповідач створив ситуацію, за якої ПрАТ «Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня» може бути притягнутий до майнової відповідальності у відповідності до п.п. 6 п. 2 ст. 2 ЗУ «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», але це припущення не може бути належним обгрунтуванням наявності шкоди або збитків.
		На підтвердження забудови території, на якій знаходиться обєкт оренди, позивачем в односторонньому порядку складено акт від 10.02.2017 огляду території, переданої на умовах оренди ПП «ПДП Три» за договором оренди від 08.07.2010 за № ЖК-08/07, розташованої за адресою: м. Коростень, вул. Сергія Кемського (Жовтнева), буд. 1, площею 18582 га (а.с.49). Згідно вказаного акту огляду території, виявлено самовільно побудовану відповідачем будівлю та самовільно викопаний колодязь. 
		Відповідач підтвердив факт розміщення одноповерхової будівлі та кілець колодязя на території, на якій знаходиться обєкт оренди, та зазначив, що вказані споруди мають тимчасовий характер, не спричиняють ніякої шкоди для обєкта оренди, мають обслуговуючу функцію, і при закінчені строку оскаржуваного договору, будуть ним розібрані і вивезені з території позивача, в результаті земельна ділянка набуде первісного вигляду.
		Судом встановлено, що умовами оскаржуваного договору, зокрема пунктом 6.2.1 - 6.2.3 договору, відповідача наділено правом самостійно визначати способи використання обєкта оренди у своїй господарській діяльності, правом на власний розсуд обладнати обєкт оренди та упорядкувати територію, прилеглу до нього.
		Висновком судової будівельно  технічної експертизи від 25.01.2018 за № 27-17 було встановлено, що на території Коростенського заводу шляхових машин «Жовтнева кузня» знаходиться технічна площадка, укладена бетонними плитами. На території технічної площадки розташована будівля, що відноситься до V групи капітальності. Наявні бетонні плити, якими укладена технічна площадка, виконують функцію фундаменту будівлі, тобто при будівництві будівлі фундамент не улаштовувався, так само як і траншея під фундамент. Після проведення демонтажу всіх конструктивних елементів будівлі, крім фундаменту, технічна площадка буде покрита наявними бетонними плитами, тобто земельна ділянка (ґрунтове покриття) не буде пошкоджена, теж саме стосується прилеглої території та майна (а.с.195-204).
		З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено належними та достатніми доказами наявність підстав для розірвання договору, передбачених ст.651, ч. 2 ст. 773, 778, 783 Цивільного кодексу України, у т.ч. використання відповідачем технічної площадки не за призначенням. Виходячи з умов договору, відповідач був наділений правом на власний розсуд обладнати обєкт оренди та упорядкувати прилеглу до нього територію. Розміщення відповідачем на території обєкта, що ним орендується, будівлі для розміщення персоналу, що може бути ним демонтована в будь  який час без жодної шкоди для майна позивача, не свідчить про порушення відповідачем умов оскаржуваного правочину. Те ж саме стосується і колодязних кілець, розміщених відповідачем з метою пожежної безпеки на орендованій території, на якій здійснюється приймання, обробка та відстій залізничних вагонів.
		Судом залишено поза увагою доводи позивача про те, що у звязку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань, а саме використанням обєкту оренди не за призначенням, а саме забудови території, на якій розміщено обєкт оренди за відсутності дозвільних документів, останній створює загрозу збитків для позивача, враховуючи, що такі твердження є припущенням.
		Крім того, частиною 2 ст. 2 ЗУ «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 за № 208/94-ВР (зі змінами та доповненнями), на який посилається позивач, передбачено, що суб'єкти містобудування,  які  є  замовниками  будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують  функції  замовника  і  підрядника   одночасно,   несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за експлуатація або  використання  об'єктів  будівництва,  не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації  про  готовність  об'єкта  до  експлуатації   чи   акті готовності об'єкта до експлуатації.
		Диспозиція вказаної норми передбачає, що до відповідальності за експлуатацію або використання обєктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також за наведення недостовірних даних у декларації про готовність обєкта до експлуатації, має бути притягнутий замовник будівництва обєкта або особи, що одночасно виконують функції замовника і підрядника. 
		Пунктом 4 частини 1 статті 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 за № 3038-VI передбачено, що замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач не є замовником чи підрядником відносно зазначених обєктів, тобто не належить до субєктів, які мають бути притягнуті до майнової відповідальності згідно ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності».
		Виходячи з того, що позивачем не було доведено належними та достатніми доказами істотного порушення відповідачем умов оскаржуваного договору, що спричинило позивачу шкоду та значною мірою позбавило його того, на що він розраховував при укладені договору, суд не вбачає правових підстав для застосування наслідків, обумовлених частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
		Норми статті 778 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, не передбачає право орендодавця в односторонньому порядку розривати договір оренди в разі самовільного поліпшення наймачем орендованої речі.
		Право наймодавця в односторонньому порядку розірвати договір оренди закріплено статтею 783 Цивільного кодексу України, згідно якої наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі (1); наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі (2); наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі (3); наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача (4).
		Позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України існування жодної з перелічених підстав.
		Таким чином, дослідивши матеріали справи та заслухавши повноважних представників сторін, суд дійшов висновку, що правові підстави для дострокового розірвання договору оренди від 08.07.2010 за № ЖК-08/07, - відсутні, від так заявлений позов задоволенню не підлягає.
		Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача з урахуванням вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 178, 184, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Відмовити в позові в повному обсязі.
		 
		Повне рішення суду складено 26.02.2018
		 
		Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення  учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		 
		Суддя                                        І.Г. Мурашко
		 
		 
		Веб - адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...