Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/29462/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2018.
Дата набрання законної сили: 21.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		21 лютого 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 755/29462/13-ц
		провадження № 61-1131 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		представник позивача - ОСОБА_5,
		відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
		представник відповідачів - ОСОБА_8,
		відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Людмила Леонідівна,
		третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 8 липня 2015 року у складі судді Ластовки Н. Д. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року у складі суддів: Корчевного Г. В., Лапчевської О. Ф., Слободянюк С. В., 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. про визнання дій приватного нотаріуса щодо відкриття спадкової справи нечинними, визнання відповідачів такими, що не прийняли спадкове нерухоме майно.
		Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її чоловік ОСОБА_10 До його спадщини входить нерухоме майно, що складається з квартири АДРЕСА_4 що належала їй та померлому чоловіку.
		24 травня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. за ініціативою відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_10 з порушенням статті 1272 ЦК України, а саме з пропуском строку для прийняття спадщини більше ніж на місяць.
		Позивач зазначає, що нотаріусом було грубо порушено норми закону, оскільки спадкова справа заводиться там, де знаходиться спадкове майно, тобто в Україні, а відповідачі не звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини у шестимісячний строк, як передбачено чинним законодавством України.
		Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 8 липня 2015 року позов задоволено.
		Визнано дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. щодо відкриття 24 травня 2011 року спадкової справи нечинними.
		Визнано ОСОБА_6, ОСОБА_7 такими, що не прийняли спадкове нерухоме майно після смерті ОСОБА_10
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 24 травня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. відкрито спадкову справу після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 на підставі заяв про прийняття спадщини від ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з порушенням шестимісячного строку для прийняття спадщини, а саме нерухомого майна, яке є спадковою масою спадкодавця ОСОБА_10 - квартири АДРЕСА_5. Своїми діями приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. порушила законні права позивача.
		Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 8 липня 2015 року залишено без змін.
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спадкове майно складається з квартири АДРЕСА_7 тобто спірне спадкове майно знаходиться в Україні, та право на спадкування такого майна підлягає регулюванню законодавством країни, на території якої знаходиться. Відповідачами не надано доказів звернення із заявами про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, як передбачено вимогами чинного законодавства України.
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2015 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. просять скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.  
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами не зазначено, які права позивача порушено приватним нотаріусом, не встановлено чи позивач зверталася із заявою про прийняття спадщини в Україні та дати направлення заяв від ОСОБА_10 та ОСОБА_6 про прийняття спадщини в Україні. Судами не взято до уваги, що спадкова справа заведена за останнім місцем проживання спадкодавця, тобто в ОСОБА_11 Федерації, а для оформлення спадщини на нерухоме майно необхідно звернутися до держави за його місцезнаходженням, тобто в Україні.
		У лютому 2016 року ОСОБА_12 подала заперечення на касаційну скаргу, які не підписані особою, яка їх подала.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 червня 2016 року справу призначено до судового розгляду. 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		10 січня 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
		Статтями 70, 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.
		22 січня 1993 року держави - члени СЕД (Договірні Сторони) підписали Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (далі - Конвенція).
		10 листопада 1994 року Верховною Радою України ратифіковано цю Конвенцію та 14 квітня 1995 року вона набула чинності для України.
		Зазначена Конвенція застосовується у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією та Туркменістаном.
		Конвенція закріплює право громадян кожної із Договірних Сторін щодо успадковування на територіях інших Договірних Сторін майна чи прав за законом чи заповітом на рівних умовах і в тому ж обсязі, що і власні громадяни. Право спадкування нерухомого майна визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої розташоване це майно.
		Пунктом 2 статті 45 Конвенції встановлено, що право спадкування нерухомого майна визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно.
		Відповідно до статті 48 зазначеної Конвенції провадження у справах про спадкування нерухомого майна компетентні вести установи Договірної Сторони, на території якої знаходиться майно. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті застосовуються також при розгляді спорів, що виникають у зв'язку з провадженням по справах про спадщину.
		Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року на території України, в м. Києві помер громадянин Російської Федерації ОСОБА_10
		Позивач ОСОБА_4 є дружиною померлого, відповідач ОСОБА_6 - його матір, відповідач ОСОБА_7 - син.
		Останнім зареєстрованим місцем проживання громадянина Російської Федерації ОСОБА_10 було: ОСОБА_11 Федерація, АДРЕСА_2.
		Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. у листі від 8 листопада 2012 року повідомила, що спадкова справа померлого ОСОБА_10 була заведена за останнім місцем проживання спадкодавця 30 грудня 2010 року. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до приватного нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину та додатково надали заяви, підписи на яких засвідчені нотаріально. 
		Рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_14, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Губерська Н. Л., про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, встановлено, що 30 грудня 2010 року до нотаріуса Кіровського нотаріального округу Кіровської області Корепанової В. П. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 звернулася ОСОБА_4 У заяві зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_10, останнє постійне місце проживання якого було в м. Кірові на АДРЕСА_3. Спадкоємцями першої черги за законом є: дружина - ОСОБА_4, мати - ОСОБА_6, син - ОСОБА_7 
		26 січня 2011 року до нотаріуса Кіровського нотаріального округу Кіровської області Корепанової В. П. із заявою про прийняття спадщини померлого ОСОБА_10 звернувся ОСОБА_7 - син померлого.
		21 лютого 2011 року до державного нотаріуса Першої Вітебської державної нотаріальної контори Фомичевої І. В. із заявою про прийняття спадщини померлого ОСОБА_10 звернулася ОСОБА_6 - мати померлого.
		21 квітня 2011 року ОСОБА_7 через свого представника ОСОБА_18 подав заяву в нотаріальну контору м. Києва Україна, якою повідомив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_10, останнє постійне місце проживання якого було в м. Кірові на АДРЕСА_3. Спадкоємцями першої черги за законом є: дружина - ОСОБА_4, мати - ОСОБА_6, син - ОСОБА_7 Спадкове майно складається з квартири АДРЕСА_8
		На вказану заяву 24 червня 2011 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. повідомила ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_18 про те, що нею отримані заяви про прийняття спадщини ОСОБА_7 та ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_10 та 24 травня 2011 року вона завела спадкову справу після смерті ОСОБА_10 Згідно із законодавством України заява про прийняття спадщини повинна виходити особисто від спадкоємців, у зв'язку з чим просила засвідчити підписи на заявах про прийняття спадщини у нотаріуса, повідомивши при цьому, чи подані ними заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору Російської Федерації.
		За життя ОСОБА_10 заповіт не залишив, мав нерухоме майно на території України.
		У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що при вирішенні спору щодо спадкування прав на майно, яке знаходиться за кордоном, або за участю іноземця, необхідно з'ясовувати, чи існує договір про правову допомогу з цією країною, і чи в цьому договорі не передбачені інші правила щодо спадкування, ніж в українському законодавстві. У разі розбіжностей застосовуються норми міжнародного договору. Право на успадкування нерухомого майна, згідно зі статтею 71 Закону України «Про міжнародне приватне право», регулюється законодавством країни, на території якої знаходиться це майно.
		Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
		За нормою частини першої статті 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
		Зазначені дії, що свідчать про намір спадкоємця прийняти спадщину, повинні бути вчиненні протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. (статті 1270 ЦК України)
		Відповідно до статті 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.
		Частиною першою статті 68 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.
		Пунктом 187 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року за № 20/5, передбачено, що місцем відкриття спадщини  визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
		У випадках якщо останнім місцем проживання спадкодавця є територія іншої держави, нотаріусом установлюється наявність між Україною  та  такою державою відповідного договору про правову допомогу. При  наявності такого договору застосовується загальне правило спадкоємства майна відповідно до законодавства держави, на території якої спадкодавець мав останнє постійне місце проживання. Винятком з цього правила є спадкоємство  нерухомого майна, за наявності якого право на спадщину на таке майно оформлюється відповідно до законодавства тієї держави, на території якої воно знаходиться. 
		Задовольняючи позовні вимоги про визнання дій нотаріуса нечинними, суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що спадкова справа померлого ОСОБА_10 була заведена за останнім місцем проживання спадкодавця 30 грудня 2010 року нотаріусом Кіровського нотаріального округу Кіровської області Російської Федерації Корепановою В. П., а 21 квітня 2011 року ОСОБА_18 від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. із заявами про прийняття спадщини та про отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке знаходиться на території України.
		Листами від 10 серпня 2012 року №№ 89/02-14, 90/02-14 на адресу ОСОБА_7, ОСОБА_6 та їх представника ОСОБА_8 їм повідомлено про відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину у зв'язку з відсутністю нерухомого майна у складі спадкової маси померлого ОСОБА_10
		Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що діями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. спричинено порушення законних прав позивача.
		Крім того, задовольняючи позовні вимоги та визнаючи відповідачів такими, що не прийняли спадщину, суди неправильно застосували положення статті 16 ЦК України, оскільки між сторонами виник спір з приводу спадкового майна після смерті ОСОБА_10, а обраний позивачем спосіб захисту - визнання особи такою, що не прийняла спадщину, не відповідає вимогам статті 16 ЦК України. У випадку не подання заяви про прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, спадкоємець вважається таким, що не прийняв її відповідно до вимог закону (стаття 1272 ЦК України) та додаткового визнання його таким за рішенням суду не вимагається.
		За таких обставин касаційний суд дійшов висновку, що судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
		Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Ураховуючи зазначене, а також те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, відсутні підстави для направлення справи на новий розгляд, визначені статтею 411 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність ухвалення у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.
		З урахуванням вимог частини тринадцятої статті 141, підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, та у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Таким чином, судові витрати, понесені ОСОБА_6, ОСОБА_7 та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. у суді апеляційної інстанції у сумі 535 грн 92 коп. та у суді касаційної інстанції у сумі 584 грн 64 коп., підлягають стягненню з позивача.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни задовольнити частково.
		Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 8 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року скасувати.
		Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко ЛюдмилиЛеонідівни, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання дій приватного нотаріуса щодо відкриття спадкової справи нечинними, визнання такими, що не прийняли спадкове майно, відмовити.
		Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни судові витрати у розмірі 1 120 грн 56 коп.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		  Головуючий    В. С. Висоцька   Судді:  С. Ю. Мартєв      В. В. Пророк      І. М. Фаловська     С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...