Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 44/497-б : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; інші (СК5: п.53).
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2018. Зареєстровано: 01.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2018.
Дата набрання законної сили: 01.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Верховний
		Суд
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 лютого 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа №  44/497-б 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,
		за участю секретаря судового засідання - Резніченко Н.О.,
		 
		учасники справи:
		боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Північспецбудмонтаж",
		представник боржника - не з'явився,
		кредитор - Державна служба України з надзвичайних ситуацій,  
		представник кредитора -Лябах О.О., представник (довіреність №01-86/08 від 03.01.2018), 
		кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар",
		представник кредитора - Остащенко О.М., адвокат (Довіреність від 22.01.2018),  
		арбітражний керуючий, розпорядник майна Мирутенко М.М. - особисто,
		 
		розглянув касаційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій
		на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017
		у складі колегії суддів: Доманська М.Л. (головуючий), Верховець А.А.,                Пантелієнко В.О.
		за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Північспецбудмонтаж"
		про визнання банкрутом.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог
		 
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Північспецбудмонтаж" (далі - ТОВ "Північспецбудмонтаж") звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство, оскільки має кредиторську заборгованість в сумі 94 914 722, 29 грн. і не спроможне її погасити.
		Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.08.2010 порушено провадження у справі № 44/497-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Північспецбудмонтаж".
		Ухвалою попереднього засідання суду від  27.12.2010 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 90 519 444, 39 грн.
		Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.11.2011 задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРАВЕКС-БАНК" (далі - ПАТ "ПРАВЕКС-БАНК")  та зобов'язано арбітражного керуючого окремо внести до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Північспецбудмонтаж" вимоги кредитора в сумі 8 311 333, 38 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника.
		 
		2. У березні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" (далі - ТОВ "ФК "Авістар") звернулось до господарського суду міста Києва з Заявою (вих.№ 24-ю від 14.03.2017) про заміну кредитора у справі № 44/497-б про банкрутство ТОВ "Північспецбудмонтаж", на підставі ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		Як на підставу здійснення заміни кредитора у справі про банкрутство, заявник посилався на Договір відступлення права вимоги від 27.12.2016, укладений між ПАТ "ПРАВЕКС-БАНК" (первісний кредитор) та ТОВ "ФК "Авістар" (новий кредитор), за яким, відповідно до п.п. 1.1. та 1.2. новий кредитор набув права вимоги за кредитними договорами, зокрема, але не виключно, за договорами про відкриття кредитної лінії №531-011/08Ф від 17.10.2008 (за яким боржник є фінансовим та майновим поручителем). Поряд з цим, заявник посилався на договір про відступлення права вимоги за Договорами іпотеки від 27.12.2016 (укладений між ПАТ "ПРАВЕКС-БАНК" (первісний кредитор) та ТОВ "ФК "Авістар" (новий кредитор)), за умовами якого до нового кредитора перейшло право вимоги до ТОВ "Північспецбудмонтаж" за договорами іпотеки №531-11/08Ф-1 від 20.10.2008,  №531-11/08Ф-2 від 20.10.2008, №531-11/08Ф-3 від 20.10.2008, №531-11/08Ф-4 від 20.10.2008, №531-11/08Ф-5 від 20.10.2008, №531-11/08Ф-6 від 20.10.2008. 
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		 
		3. Ухвалою господарського суду міста Києва  від 25.09.2017 у справі №44/497-б (суддя - Черебяк П.П.) відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "ФК "Авістар" про заміну кредитора у справі № 44/497-б. 
		 
		4. Ухвала мотивована тим, що договори відступлення права вимоги були укладені між первісним кредитором - ПАТ "ПРАВЕКС-БАНК" та новим кредитором - ТОВ "ФК "Авістар" після припинення зобов'язань за  договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії, договорами поруки та іпотеки. При цьому, посилаючись на приписи ст.ст. 512, 514, 530, 559, 638 ЦК України, ст. 180 ГК України, вказав на те, що чинним законодавством передбачено право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.  
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Авістар" задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва  від 25.09.2017 у справі № 44/497-б скасовано.
		Прийнято нове рішення, яким Заяву ТОВ "ФК "Авістар" про заміну кредитора у справі про банкрутство ТОВ "Північспецбудмонтаж" задоволено; здійснено заміну кредитора - ПАТ "ПРАВЕКС-БАНК" на кредитора - ТОВ "ФК "Авістар"; зобов'язано розпорядника майна внести зміни до реєстру вимог кредиторів у справі № 44/497-б, здійснивши заміну первісного кредитора - ПАТ "ПРАВЕКС-БАНК" на нового кредитора.
		 
		6. Судовою колегією у судовому засіданні 11.12.2017 суду апеляційної інстанції були оглянуті надані представником ТОВ "ФК "Авістар" оригінали документів, а саме: договору відступлення права вимоги за кредитними договорами від 27.12.2016, договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 27.12.2016, актів прийому-передачі від 27.12.2016, листа ПАТ "ПРАВЕКС-БАНК" від 19.01.2017 (вих.№ 248/11-05), договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 531-011/08Ф від 17.10.2008, договорів іпотеки від 20.10.2008     № 531-011/08Ф-1, від 20.10.2008 № 531-011/08Ф-2, від 20.10.2008 № 531-011/08Ф-3, від 20.10.2008 № 531-011/08Ф-4, від 20.10.2008 № 531-011/08Ф-5, від 20.10.2008 № 531-011/08Ф-6, лист щодо сплати (належним чином завірені копії вищезазначених документів містяться у матеріалах справи).
		 
		7. Приймаючи оскаржене судове рішення, апеляційний господарський суд виходив з приписів ст.ст. 204, 512, 514, 599 ЦК України, ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 25 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991). При цьому, виходячи з принципу презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), вказав на те, що договори, на які посилається заявник, у встановленому законом порядку не оскаржувались, недійсними не визнані, відтак є правомірними.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		8. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 44/497-б, Державна служба України з надзвичайних ситуацій звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.          
		 
		9. У касаційній скарзі скаржник просить господарський суд касаційної інстанції:
		9.1. скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 44/497-б;
		9.2. залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва  від 25.09.2017 у справі №44/497-б. 
		 
		КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
		10. Ухвалою від 25.01.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий),  Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 16.01.2018), прийняв справу № 44/497-б господарського суду міста Києва до провадження; відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Державної служби з надзвичайних ситуацій на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 44/497-б; призначив розгляд № 44/497-б на 22.02.2018. 
		11. 15.02.2018 розпорядник майна ТОВ "Північспецбудмонтаж" арбітражний керуючий Мирутенко М.М. подав до Верховного Суду Відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 44/497-б та залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва  від 25.09.2017 у справі №44/497-б.
		12. В засіданні суду касаційної інстанції,  представник Державної служби України з надзвичайних ситуацій повністю підтримала вимоги та доводи заявленої касаційної скарги, просила задовольнити їх у повному обсязі. 
		13. Розпорядник майна ТОВ "Північспецбудмонтаж" арбітражний керуючий Мирутенко М.М., в судовому засіданні касаційної інстанції, підтримав касаційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій, просив вимоги кредитора задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 44/497-б скасувати, ухвалу господарського суду міста Києва  від 25.09.2017 у справі №44/497-б залишити в силі.
		14. Представник ТОВ "ФК "Авістар", в судовому засіданні, проти вимог та доводів касаційної скарги заперечила, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість; просила Касаційний господарський суд постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 44/497-б залишити без змін. 
		 
		УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Доводи скаржника (Державної служби України з надзвичайних ситуацій, кредитора)
		 
		15. В касаційній скарзі скаржник доводить порушення апеляційним господарським судом ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст.ст. 36, 40, 101 ГПК України. 
		 
		16. Скаржник, посилаючись на приписи ст.ст. 203, 215, 512, 514, 530, 559, 631 ЦК України, ст.180 ГК України, доводить, що, на день прийняття місцевим господарським судом ухвали від 25.09.2017, зобов'язання боржника не були забезпечені, оскільки, станом на 17.10.2013, зобов'язання за кредитним договором припинені, а відтак, договори іпотеки та поруки припинили свою дію, тобто до дня укладення договорів про відступлення права вимоги. 
		 
		17.  Поряд з цим, Державна служба України з надзвичайних ситуацій доводить, що подані заявником ТОВ "ФК "Авістар", у підтвердження правонаступництва,  документи не є копією договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 27.12.2016, оскільки не відповідають вимогам Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (затвердженій постановою кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1242), положенням ДСТУ 2732:2004 "Національний стандарт України діловодства й архівна справа". 
		 
		Доводи заявника (ТОВ "ФК "Авістар") 
		18. Представник ТОВ "ФК "Авістар", в засіданні суду касаційної інстанції 22.02.2018,  доводила, що відступлення права вимоги за спірними договорами здійснено у відповідності до норм чинного законодавства (у повному обсязі), за дійсними правочинами, зобов'язання за якими не виконано. При цьому, представник зауважувала на тому, що строк дії договору та строк виконання зобов'язання за договором  є різними поняттями за суттю. Водночас, звертала увагу колегії суддів на той факт, що ПАТ "ПРАВЕКС-БАНК" визнаний у справі заставним кредитором за кредитним договором та договорами іпотеки, за якими боржник є майновим поручителем, а не за договором поруки.
		 
		19. Розпорядник майна ТОВ "Північспецбудмонтаж" арбітражний керуючий Мирутенко М.М. у відзиві на касаційну скаргу від 15.02.2018 та в судовому засіданні господарського суду касаційної інстанції 22.02.2018, доводив, що договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, укладений  після припинення зобов'язання за кредитним договором, договорам іпотеки та поруки, оскільки, за договорами іпотеки (п.1.2.1) позичальник зобов'язався повернути кредит у строк до 17.10.2013, а строк дії договору поруки № 531-011/08Ф від 20.01.2008 (п. 4.1.) встановлений до 17.10.2016.  
		 
		НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ  
		20. Конституція України
		Стаття 129 встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
		Стаття 124 регламентує, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. 
		 
		21. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 
		Відповідно до ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		22. Цивільний кодекс України (далі - ЦК Украйони) 
		Відповідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		 
		За приписами ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		 
		Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва.
		 
		Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
		 
		До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
		 
		Статтею 517 ЦК України унормовано, що, укладаючи правочин про заміну кредитора у зобов'язанні, первісний кредитор у зобов'язанні, повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		 
		23. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) 
		Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від  22.12.2011 №4212-VI , в даному випадку застосовуються приписи Закону  в редакції , що діяла до 19.01.2013.
		 
		За приписами  ст.  5  Закону про банкрутство (у визначеній редакції), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
		 
		Стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає кредитора як юридичну або фізичну особу, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
		Закон про банкрутство розрізняє кредиторів на певні категорії, як то: конкурсні, поточні та заставні кредитори, вимоги яких забезпечені   заставою. 
		Заставні кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя), не є конкурсними, до заставних кредиторів застосовуються приписи ч. 6 ст. 14 Закону про банкрутство (у визначеній редакції).
		 
		Приписи ч. 9 ст. 11 вказаного Закону встановлюють, що кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги.
		Отже, законодавством про банкрутство обов'язок включення вимог заставних кредиторів до реєстру вимог кредиторів покладено на розпорядника майна незалежно від того чи звертався заставний кредитор із заявою про визнання його грошових вимог, оскільки такі вимоги випливають з встановлення обставин наявності у боржника заставного майна. 
		 
		24. Господарський процесуальний кодекс України (далі -ГПК України), в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991
		 
		Статтею 25 ГПК України передбачено, зокрема, що у разі заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
		 
		Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Виходячи з вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		 
		Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		 
		Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст. 43 ГПК України).
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій 
		А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		25. Відповідно до ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Таким чином, доводи Державної служби України з надзвичайних ситуацій  та розпорядника майна ТОВ "Північспецбудмонтаж" арбітражного керуючого Мирутенка М.М. про невідповідність поданих ТОВ "ФК "Авістар" доказів вимогам Типової інструкції (затвердженій постановою кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1242) та положенням ДСТУ 2732:2004, а також про неналежну оцінку цих доказів господарським судом апеляційної інстанції, колегією суддів Касаційного господарського суду не приймаються, оскільки направлені на переоцінку доказів у справі та виходять за межі повноважень Верховного Суду, встановлених приписами ст.300 ГПК України.
		 
		А.2. Щодо суті касаційної скарги
		26. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду м. Києва від 21.11.2011, за результатами розгляду скарги ПАТ "ПРАВЕКС-БАНК", зобов'язано арбітражного керуючого окремо внести до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Північспецбудмонтаж" вимоги ПАТ "ПРАВЕКС-БАНК" в сумі 8 311 333, 38 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника. При цьому, вказані вимоги кредитора ґрунтувались на Договорі про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 531-011/08Ф від 17.10.2008 (укладений між ПАТ "ПРАВЕКС-БАНК" та  фізичною особою ОСОБА_12), Договорах іпотеки від 20.10.2008 № 531-011/08Ф-1, від 20.10.2008 № 531-011/08Ф-2, від 20.10.2008 № 531-011/08Ф-3, від 20.10.2008 № 531-011/08Ф-4, від 20.10.2008 № 531-011/08Ф-5, від 20.10.2008 № 531-011/08Ф-6 (укладених між ПАТ "ПРАВЕКС-БАНК" та ТОВ "Північспецбудмонтаж", як майновим поручителем гр. ОСОБА_12).
		Поряд з цим, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що боржник є окремо фінансовим поручителем та майновим поручителем, що, за змістом Закону про банкрутство  передбачає різний механізм задоволення та захист майнових прав кредиторів.
		Проте, як це вірно було встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано під час касаційного провадження, ПАТ "ПРАВЕКС-БАНК" звертаючись у справу про банкрутство з вимогами, які  ґрунтуються кредитних договорах та виникли саме на підставі договорів іпотеки, самостійно визначив свій статус як заставного кредитора. 
		 
		Таким чином, посилання скаржника та розпорядника майна на договір поруки      № 531-011/08Ф від 20.01.2008,  строк дії якого встановлений (п. 4.1.) до 17.10.2016, є необґрунтованими, такими що спростовуються встановленими обставинами у справі.
		 
		27. Господарськими судами встановлено, що 27.12.2016 між ПАТ "ПРАВЕКС-БАНК" та ТОВ "ФК "Авістар" укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор (ПАТ "ПРАВЕКС-БАНК") відступив, а новий кредитор (ТОВ "ФК "Авістар") набув права вимоги до позичальників за кредитними договорами, зокрема, але не виключно, за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 17.10.2008  № 531-011/08Ф. 
		 
		27.12.2016 між тими ж сторонами було укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за № 5612), відповідно до якого ТОВ "ФК "Авістар" набуло права вимоги за договорами іпотеки від 20.10.2008            № 531-011/08Ф-1, від 20.10.2008 № 531-011/08Ф-2, від 20.10.2008 № 531-011/08Ф-3, від 20.10.2008 № 531-011/08Ф-4, від 20.10.2008 № 531-011/08Ф-5, від 20.10.2008 № 531-011/08Ф-6. 
		 
		Інформація щодо зміни Іпотекодержателя на підставі договору про відступлення права вимоги була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, що підтверджується відповідним Витягом.
		 
		Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.
		 
		28. Стосовно доводів скаржника та арбітражного керуючого (наведені у відзиві від 15.02.2018, які є ідентичними доводам касаційної скарги), стосовно того, що договори про відступлення права вимоги, укладені ПАТ "ПРАВЕКС-БАНК" та ТОВ "ФК "Авістар" щодо передачі права вимоги за договорами дія яких (на момент укладення спірних договорів) закінчилась, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає необхідним вказати наступне.
		 
		Відповідно до приписів ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		 
		Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч.1 ст. 3 Закону України "Про іпотеку"). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку"). Підстави припинення іпотеки окремо визначені в ст.17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.
		За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
		 
		За загальним правилом, зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у ст.ст.  599- 601, 604- 609 ЦК України.
		Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.
		Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.
		Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21.12.2016 по справі №905/2187/13. Водночас, Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 по справі №760/16916/14-ц, проаналізувавши ті ж самі норми законодавства, вказав що Закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору не припиняє невиконаного зобов'язання між сторонами.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість, в цій частині, доводів скаржника  та розпорядника майна ТОВ "Північспецбудмонтаж".
		 
		28. Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва.
		Отже, особа, до якої перейшли права кредитора під час провадження у справі про банкрутство, отримує статус учасника провадження відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на права та обов'язки боржника і не потребує його згоди, якщо така згода не передбачена договором або законом.
		Статтею 517 ЦК України передбачено, що укладаючи правочин про заміну кредитора у зобов'язанні первісний кредитор у зобов'язанні, повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
		Разом з тим, ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Поряд з цим, суди попередніх інстанцій не встановили під час розгляду даної справи обставини та факти недійсності будь-якого із вказаних договорів про відступлення права вимоги. При цьому, приймаючи оскаржену постанову, апеляційний господарський суд правомірно виходив з принципу презумпції правомірності правочину.
		 
		Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК У країни (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).
		 
		Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 44/497-б без змін, як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. 
		 
		В. Судові витрати
		У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги Державної служби України з надзвичайних ситуацій та залишенням без змін оскарженої постанови господарського суду апеляційної інстанції , витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.  42, 43 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991), ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,  Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,- 
		                    
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу  Державної служби України з надзвичайних ситуацій залишити без задоволення.
		2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 44/497-б  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили  з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                            В.Я. Погребняк
		 
		Судді                                                                                                         Л.Й. Катеринчук
		 
		                                                                                                                         В.Г. Пєсков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...