Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/346/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 02.03.2018. Зареєстровано: 03.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2018.
Дата набрання законної сили: 29.08.2018
Результат оскарження 29.08.2018 Львівський апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа №813/346/17
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		01 березня 2018 року
		 
		Львівський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого-суддіМартинюка В.Я.
		секретар судових засідань                        ОСОБА_1
		з участю представників 
		від позивача  ОСОБА_2,
		від відповідача  ОСОБА_3,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Мінпрод Галичина» до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішень про застосування фінансових санкцій, 
		     в с т а н о в и в :
		 
		ТзОВ «Мінпрод Галичина» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 18.10.2016 року за №33/4000/38946378 та за №34/4000/38946378.    
		Позивач вважає, що оскільки він не є виробником алкогольних напоїв, а лише роздрібним продавцем таких в закладі ресторанного господарства, зокрема коктейлів, положення ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» на нього не поширюються. Заперечуються товариством твердження в акті перевірки і про те, що алкогольні напої реалізуються у герметично закоркованій тарі. Також, зазначає позивач, що малюнок на посуді не є етикеткою, а декоративним оформленням посуду, зображення яке міститься на ньому є зареєстрованою торговою маркою. Не погоджується позивач і з тим, що ним порушено Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Крім того, товариство вважає, що ним здійснювалось приготування коктейлів, а не вироблення алкогольних напоїв. Дана позиція, як вважає позивач, підтверджується розясненням ДФС України, а тому він, у відповідності до положень п.53.1 ст.53 ПК України, не може бути притягнутий до відповідальності. Крім того, позивач покликається на положення підп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.
		У запереченні на адміністративний позов відповідач зазначає, що позивачем проводилась реалізація лікеро-горілчаного напою як на розлив так і на винос у скляній тарі. Крім того, відповідач зазначає, що у технологічній карті не описана технологія виготовлення. Звертає увагу суду і на те, що на етикетці не міститься інформації, яка передбачена чинним законодавством. Крім того, зазначає відповідач, у ресторані позивача зберігаються зазначені лікеро-горілчані вироби без марок акцизного податку. 
		Представники відповідача вважають, що контролюючим органом у відповідності до норм чинного законодавства прийнято спірні рішення, а тому просять у задоволенні позову відмовити.
		 
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив такі обставини.
		 За результатами фактичної перевірки з питань додержання позивачем, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами Головним управлінням ДФС у Львівській області складено акт за №13/242/4000/38946378 від 07.10.2016 року та прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 18.10.2016 року: 
		-за №33/4000/38946378, яким застосовано штраф у розмірі 85000 грн. 00 коп., за виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії;
		-за №34/4000/38946378, яким застосовано штраф у розмірі 17000 грн. 00 коп., за виробництво, зберігання та реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.
		Такі порушення відображені у згаданому акті перевірки.
		 
		Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
		Склади правопорушень, за які контролюючим органом було застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу передбачені ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року  №481/95-BP, з наступними змінами та доповненнями у редакції чинній на час прийняття спірних рішень.
		Так, абзацом третім ч.2 згаданої статті передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії -  200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менш 85000 гривень.
		Абзацом пятнадцятим цієї ж частини передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень. 
		Як вбачається зі змісту акта перевірки позивачем в порушення вимог чинного законодавства здійснено зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку та здійснено виробництво алкогольного напою без одержання відповідної ліцензії.
		 
		Щодо виробництва алкогольного напою без одержання відповідної ліцензії.
		У Законі України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» вживається термін «виробництво» в контексті, в тому числі, і алкогольних напоїв.
		Як передбачено ч.14 ст.15 згаданого Закону, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
		У пункті 23 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року №854, з наступними змінами та доповненнями, міститься заборона змішування напоїв різних видів і марок, крім виготовлення коктейлів. 
		Наведене вказує на те, що чинне законодавство розрізняє поняття виробництва алкогольних напоїв та їх змішування під час продажу на розлив.
		При цьому, слід зазначити, що законодавцем не надано визначення термінів «виробництво» та «змішування».
		У відповідності до абзацу девятнадцятого ст.1 згаданого Закону, незаконним виробництвом, в тому числі алкогольних напоїв вважається виробництво без наявності ліцензії на цей вид підприємницької діяльності.
		Поряд з цим, змішування різних напоїв і марок при виготовленні коктейлів дозволяється за наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
		В матеріалах справи наявна ліцензія позивача на роздрібну торгівлю алкогольними напоями від 25.04.2016 року, яка діє до 29.04.2017 року.
		Також, в підтвердження обставин змішування горілки виноградної «Гроно Галіції» позивачем було надано технологічну карту на коктейль «Пяна Вишня», видаткову накладну №1268 від 29.09.2016 року, товарно-транспортну накладну за тим самим номером та від тієї ж дати на транспортування згаданої горілки, сертифікати відповідності на складники згаданого коктейлю та висновки Державної санітарно-епідеміологічної служби, посвідчення про якість.
		Згідно наявного в матеріалах справи висновку судового експерта за №3376 від 27.12.2017 року забарвлені суміші («Ліпша львівська настоянка «Пяна вишня») могли бути виготовлені з використанням горілки виноградної «Гроно Галіції» ТМ «Фруктовиця» (ПрАТ «Галіція Дистелері»). 
		У даному висновку йдеться, що вимоги до лікеро-горілчаних напоїв «настоянка» та «коктейль» не поширюються на досліджувані напої, оскільки забарвлені водно-спиртові суміші, які знаходяться в двох скляних пляшках ємністю 0,5 л з етикетками «Ліпша львівська настоянка «Пяна вишня» виготовлені з використанням етилового спирту з виноградної сировини, а вимоги ДСТУ 4257:2003 «Напої лікеро-горілчані Технічні умови» передбачають виготовлення напоїв лікеро-горілчаних на основі спирту етилового ректифікованого.
		При цьому, суд додатково зазначає і про те, що вимоги ДСТУ 4257:2003 «Напої лікеро-горілчані. Технічні умови», не можуть застосовуватись до коктейлів у громадському харчуванні, оскільки розділ 4.2 цих умов не передбачає підакцизних складників у лікеро-горілчаному напої (в тому числі і в коктейлі).   
		Не можна залишити поза увагою і ту обставину, що Державна фіскальна служба України у листі від 18.11.2016 року за №24948/6/99-99-12-01-01-15, розмежовує коктейлі двох видів  у громадському харчуванні  продукт власного виробництва відповідно до технологічної карти його виготовлення та коктейль промислового виробництва.
		Також, у цьому листі зазначено, що оскільки субєкт громадського харчування має лише ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і при цьому йому не забороняється виробництво та продаж коктейлів, то слід вести мову не про виробництво коктейлю як лікеро-горілчаної продукції в промисловому значенні цього слова, а про продаж алкогольних напоїв, які входять до складу коктейлю. 
		Викладене дозволяє суду прийти до висновку, що суміш «Ліпша львівська настоянка «Пяна вишня» може вважатись коктейлем промислового виробництва, на яку поширюються вимоги ДСТУ 4257:2003, за умови дослідження процесу (способу) його виготовлення.
		Поряд з цим, слід зазначити, що чинне законодавством не передбачає вимог до коктейлю у громадському харчуванні, як продукту власного виробництва відповідно до технологічної карти його виготовлення, окрім як санітарно-епідеміологічних та вимог з метою захисту прав споживачів.
		У відповідності до положень ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Як вбачається зі змісту акта перевірки та поданих під час розгляду справи інших доказів, відповідачем не досліджувалось питання процесу (способу) виготовлення згаданого напою та не доказано обставин виробництва цього напою належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
		Більше того, у висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та дослідження ДФС №142008600-0330 від 10.11.2016 року, який  наявний в матеріалах справи, зазначено про те, що визначити спосіб виготовлення (саморобний або промисловий) не видається можливим.
		Як наслідок, контролюючим органом під час проведення перевірки були прийнято за істину обставину виробництва зазначеного напою без дослідження процесу (способу) його виготовлення (виробництво чи змішування). Відтак, такі висновки є припущеннями.
		Наведене, дозволяє суду прийти до висновку, що відповідачем не доказано що позивач здійснював виробництво алкогольного напою, а відтак в його діях відсутній склад правопорушення.
		 
		Щодо зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку.
		У відповідності до положень абзацу третього ч.4 ст.11 згаданого Закону,  алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
		Аналогічний порядок міститься у п.226.1 ст.226 ПК України.
		Як вбачається зі змісту наведеної норми, марками акцизного податку позначаються, в тому числі, напої, які вироблені в Україні.
		Оскільки контролюючим органом не було досліджено процесу (способу) виготовлення (виробництво чи змішування) алкогольного напою, про що зазначалось вище, і це впливає на кваліфікацію дій позивача під час реалізації свого права на продаж алкогольних напоїв на розлив, у суду відсутні правові підстави вважати доказаним склад правопорушення щодо зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку.
		Іншими словами, враховуючи специфіку господарської діяльності позивача  в тому числі, реалізація алкогольних напоїв на розлив  без дослідження процесу (способу) виготовлення цих напоїв не можна беззаперечно стверджувати, що вони повинні позначатись марками акцизного податку.
		У цьому контексті слід зазначити і про те, що обмежень у місткості тари, в якій реалізується алкогольний напій на розлив, в тому числі і коктейль, законодавством не передбачено.
		 
		При цьому, додані представником відповідача докази (фіскальний чек та фотоматеріали) вказують на продаж згаданого алкогольного напою як продукту промисловості. 
		Однак, ці докази не можуть вказувати на наявність в діях позивача порушень про які йдеться в акті перевірки. 
		Також, судом не досліджуються обставини щодо етикетки скляного посуду, в якій продавався алкогольний напій; застосування реєстратора розрахункових операцій; безпечності та якості харчових продуктів, оскільки ці обставини не були покладені в основу спірних рішень контролюючого органу.
		 
		Підсумовуючи викладене суд вважає, що спірні рішення не відповідають, передбаченим ч.2 ст.2 КАС України критерію обгрунтованості, за наявності якого такі рішення можуть вважатись правомірними. 
		 
		За таких обставин, суд вважає, що позов є обгрунтованим, а тому підлягає до задоволення.  
		 
		Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі належить присудити в корить позивача.
		 
		         Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправними та скасувати, прийняті Головним управлінням  ДФС у Львівській області, рішення про застосування фінансових санкцій від 18.10.2016 року за №33/4000/38946378 та за №34/4000/38946378.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням  ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Стрийська, 35, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінпрод Галичина»  (код ЄДРПОУ 38946378), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Старознесенська, 24-26, 6552 (шість тисяч пятсот пятдесят дві) грн. 00 коп. сплачених судових витрат.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		    
		                  Повне рішення складено та підписано 02 березня 2018 року.
		        
		   Суддя                                                              В.Я.Мартинюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...