Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/14653/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів; екологічної безпеки поводження з відходами.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2018. Зареєстровано: 03.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2018.
Дата набрання законної сили: 28.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14653/17                                        Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 лютого 2018 року                                                                                м. Київ
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі: 
		Головуючого судді:                                                            Чаку Є.В., 
		суддів:                                                                                Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.
		за участю секретаря                                                            Муханькової Т.В.                    
		представників апелянта: Івахненко І.В. та Кисельова Є.В.
		представника відповідача 1: Шаповал С.А.
		представника відповідача 2: Гребенченка О.А.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Державної служби геології та надр України, товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ - Енергія» про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ТОВ «Укрнафта» (далі - позивач, ТОВ «Укрнафта») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач 1), товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ - Енергія» (далі - відповідач 2) про скасування наказу відповідача 1 за № 217 від 15 травня 2017 року «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 4 додатка № 1 щодо надання на 20 років ТОВ «Аркона Газ - Енергія» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько - Червонолуцького родовища; визнання недійсним спеціального дозволу № 4830 від 18 травня 2017 року, виданого відповідачем 1 ТОВ «Аркона Газ - Енергія» на геологічне вивчення нафтогазонасосних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько - Червонолуцького родовища.
		          Окружний адміністративний суд міста Києва своєю ухвалою від 19 грудня 2017 року адміністративний позов залишив без розгляду. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що про порушення своїх прав та інтересів в частині відмови у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування вуглеводнів (промислова розробка Червонолуцького родовища) ПАТ «Укрнафта» дізналося 18 липня 2016 року, в той час, як за захистом своїх прав та інтересів до адміністративного суду звернулося лише 14 листопада 2017 року, тобто з пропуском встановленого законодавством шестимісячного строку.
		Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Також, апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що зі змісту позовних вимог убачається, що наказ та спеціальний дозвіл, які він оскаржує в судовому порядку, датовані 15 травням 2017 року та 18 травня 2017 року відповідно. Як було передбачено редакцією Кодексу адміністративного судочинства України, що діяла на момент подання позовної заяви (п. 2 ст. 99), так і визначено чинною редакцією відповідного Кодексу (п. 2 ст. 122) - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що оскільки він оскаржив вказані наказ та спеціальний дозвіл Державної служби геології та надр України 14 листопада 2017 року, а саме подав відповідний позов в межах шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду, то висновок суду першої інстанції про залишення вказаного позову без розгляду є порушенням норм процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції не тільки не звернув уваги на зміст позовних вимог ПАТ «Укрнафта», а й дійшов суперечливого висновку щодо їх обґрунтування.
		Відповідач 1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що про порушення свого права позивач дізнався у липні 2016 року, а звернувся до суду у листопаді 2017 року, а тому у суду першої інстанції були наявні підстави для залишення позовної заяви ТОВ «Укрнафта» без розгляду. При подачі позовної заяви ПАТ «Укрнафта» не було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та не було надано доказів поважності причин пропуску такого строку.
		Представником відповідача 2 було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що погоджується з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року про залишення позову без розгляду. В даному відзиві представник ТОВ «Аркона Газ-Енергія» звертає увагу колегії суддів на те, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги виключно тим, що відповідач 1 порушив законодавство України при відмові ТОВ «Укрнафта» у наданні дозволу, яка була отримана позивачем 18 липня 2016 року. Проте, позивач звернувся з даним позовом до суду лише 14 листопада 2017 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, визначеного ст. 99 КАС України, в редакції яка діяла до 15 грудня 2017 року.
		21 лютого 2018 року ПАТ «Укрнафта» було надано письмову відповідь на відзив відповідача 1. В даній відповіді апелянт зазначає, що з позицією Державної служби геології та надр України не погоджується через її необґрунтованість та невідповідність дійсним обставинам справи та звертає увагу на те, що про порушення своїх прав як потенційного надрокористувача, ПАТ «Укрнафта» дізналося саме з моменту винесення відповідачем оскаржуваних рішень від 15 травня 2017 року та 18 травня 2017 року.
		07 лютого 2018 року у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником позивача було подано письмову заяву про відвід колегії суду.
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чаку Є.В. та суддів Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І. виніс ухвалу, якою заяву ПАТ «Укрнафта» про відвід складу суду - визнав необґрунтованою, зупинив провадження у справі та передав дану справу для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України, для вирішення питання про відвід.
		08 лютого 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючої судді Твердохліб В.А., суддів Костюк Л.О., Троян Н.М. виніс ухвалу, якою у задоволенні заяви ПАТ «Укрнафта» про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Чаку Є.В., суддів Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І. - відмовив.
		До початку судового засідання, яке відбувалося 28 лютого 2018 року, на стадії судових дебатів, через канцелярію суду представником апелянта було подано заяву про відвід колегії суддів, яку він мотивував тим, що у попередньому судовому засіданні ним оголошувалися матеріали журналістського розслідування, якими встановлено стосунки одного з членів Вищої ради правосуддя з відповідачем 2 та його адміністративний вплив на склад колегії суддів по даній справі.
		Суд апеляційної інстанції дану заяву залишив без розгляду з огляду на наступне.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 45 КАС України в редакції від 15.12.2017 року з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
		Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Так, у рішенні від 08 листопада 2005 року по справі «Смірнова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
		Залишаючи без розгляду заяву про відвід, суд апеляційної інстанції виходив з того, що інформація, яка викладена у журналістському розслідуванні, на яку посилався апелянт, не підтверджена жодними доказами, а відтак, вони є неналежними та недопустимими в розумінні ст. 73, 74 КАС України. 
		Окремо, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
		Як убачається з матеріалів справи, перше судове засідання у даній справі відбулося 07 лютого 2018 року і в цей же день було заявлено перший відвід колегії суддів.
		28 лютого 2018 року представником апелянта повторно подано заяву про відвід складу колегії суддів.
		Таким чином, оскільки перше судове засідання відбулося 07 лютого 2018 року, а заява про відвід складу колегії суддів повторно подано 28 лютого 2018 року, то колегія суддів приходить до висновку про пропущення апелянтом строку подання цієї заяви.
		Що стосується доводів заявника про те, що саме 27 лютого 2018 року йому стали відомі додаткові обставини, які вказують на упередженість колегії суддів, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки в ч. 3 ст. 39 КАС України зазначено, що заявнику надається не більше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що окрім заяви про відвід колегії суддів, заявник не надав жодних доказів про те, що саме 27 лютого 2018 року, а не в інший момент йому стало відомо про додаткові обставини, які вказують начебто на упередженість колегії суддів.
		У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
		Як убачається з матеріалів справи, у суді першої інстанції представником ТОВ «Аркона Газ-Енергія» було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строків звернення до адміністративного суду.
		Оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів після відмови йому у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування вуглеводнів (промислову розробку) Червонолуцького родовища у Полтавській області, а саме - 18 липня 2016 року, тобто в день отримання відмови у наданні такого дозволу, то суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання представника ТОВ «Аркона Газ-Енергія» про залишення позовних вимог без розгляду.
		Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Як убачається з матеріалів справи, 20 липня 2004 року на підставі Наказу Державної служби геології та надр України № 90 від 27 вересня 2011 року ПАТ «Укрнафта» було надано спеціальний дозвіл на користування надрами Свистунківсько - Червонолуцької площі № 2501 строком дії до 20 липня 2014 року.
		18 квітня 2014 року ПАТ «Укрнафта» звернулося до відповідача 1 з заявою на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування вуглеводнів (промислову розробку Червонолуцького родовища), яка листом Держгеонадра України № 6852/02/12-14 від 15 травня 2014 року була повернута позивачу у зв'язку з некомплектністю, а саме, неподанням ПАТ «Укрнафта» разом з заявою необхідного пакету документів.
		25 травня 2014 року позивач повторно звернувся до відповідача 1 з заявою про отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування вуглеводнів (промислову розробку) Червонолуцького родовища.
		12 липня 2016 року відповідачем 1 було відмовлено ПАТ «Укрнафта» у наданні відповідного спеціального дозволу на користування надрами, відповідно до пункту 19 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30 травня 2011 року.
		З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої про те, що про порушення своїх прав та інтересів щодо відмови у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування вуглеводнів (промислову розробку Червонолуцького родовища) ПАТ «Укрнафта» дізналося 18 липня 2016 року, тобто в день отримання відмови відповідача у наданні такого дозволу, що підтверджується відповідним штампом вхідної кореспонденції ПАТ «Укрнафта».
		Позивачем не надано суду жодних доказів того, що дії Державної служби з геології та надр України щодо повернення йому заяви на отримання спеціального дозволу на користування надрами та відмови у наданні спеціального дозволу на користування надрами оскаржувалися ним у порядку та строки, встановлені законодавством України.
		Як убачається з матеріалів справи, відповідач 1 видав спеціальний дозвіл ТОВ «Аркона Газ - Енергія» вже після закінчення строку дії спеціального дозволу № 2501 від 20 липня 2004 року, який був виданий ПАТ «Укрнафта».
		Також, з матеріалів справи убачається, що Наказом № 217 від 15 травня 2017 року Державної служби геології та надр України було надано спеціальний дозвіл ТОВ «Аркона Газ - Енергія» № 4830 на користування надрами Свистунівського - Червонолуцького родовища від 18 травня 2017 року строком дії на 20 років, тобто майже через три роки після закінчення строку дії спеціального дозволу № 2501 від 20 липня 2004 року, виданого ПАТ «Укрнафта».
		Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що звертаючись до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним адміністративним позовом, позивач фактично не погоджується з відмовою Державної служби з геології та надр України у наданні ПАТ «Укрнафта» спеціального дозволу на користування надрами від 12 липня 2016 року, викладеною в листі № 11887/13/12-16, оскільки позивачем при обґрунтуванні своїх позовних вимог звертається увага виключно на можливе порушення відповідачем 1 положень законодавства України при відмові у наданні такого дозволу позивачу.
		В той же час, колегія суддів зазначає, що про порушення своїх прав та інтересів в частині відмови у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування вуглеводнів (промислову розробку Червонолуцького родовища) ПАТ «Укрнафта» дізналося 18 липня 2016 року, а за захистом своїх прав та інтересів до адміністративного суду звернулось лише 14 листопада 2017 року, тобто з пропуском встановленого законодавством шестимісячного строку.
		У відповідності до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 15.12.2017 року), якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		Аналогічна норма міститься й у пункті 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 15.12.2017 року).
		Таким чином, оскільки ПАТ «Укрнафта» не було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, не надано доказів поважності причин пропуску такого строку, а також враховуючи те, що позивач не заперечує факт обізнаності щодо наявності порушеного його права з липня 2016 року, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення клопотання представника ТОВ «Аркона Газ - Енергія» та залишення позовної заяви ПАТ «Укрнафта» без розгляду.
		          Окремо, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне ще звернути увагу на наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Згідно з пунктом 9 частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є зокрема неприпустимість зловживання процесуальними правами. 
		Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		Частиною 1 статті 45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
		Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
		Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер. 
		Згідно з частиною 3 статті 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
		Частиною 4 статті 45 КАС України передбачено, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
		Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач дізнався про порушення своїх прав у липні 2016 року, проте доказів оскарження дій Державної служби з геології та надр України щодо повернення йому заяви на отримання спеціального дозволу на користування надрами та відмови у наданні спеціального дозволу на користування надрами, суду не надав, тобто не скористався правом на оскарження дій та рішень відповідача 1. У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції  приходить до висновку про те, що позивач погоджувався з такими діями і рішеннями відповідача 1, тому суд вважає його права не порушеними, а невикористаними. 
		Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги пояснення відповідачів стосовно того, що у травні 2016 року позивач звертався до відповідача 1 стосовно надання йому спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування вуглеводнів Червонолуцького родовища у Полтавській області, в той час як відповідач 1 надав відповідачу 2 спеціальний дозвіл на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького родовища, тобто іншого родовища, ніж було заявлено позивачем. Дані родовища відрізняються один від одного як кутовими точками координат так і площею. 
		Колегія суддів зазначає, що позивач, подаючи даний адміністративний позов, оскаржує в даному випадку правовідносини, які виникли між відповідачами. Пояснення позивача про те, що ці правовідносини впливають на його права і обов'язки, апелянт суду не довів, що у свою чергу свідчить про недобросовісність використання права на звернення до суду, всупереч завданням, меті та принципам адміністративного судочинства. 
		Відтак, подання цього позову, який має очевидно штучний характер, суд визнає зловживанням з боку позивача процесуальним правом на звернення до суду, що дає також підстави для залишення адміністративного позову без розгляду. 
		Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. 
		Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 45, 243, 294, 315, 316, 321, 322, 328 КАС України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		          Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрнафта» - залишити без задоволення.
		          Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
		 
		Повний текст постанови виготовлено 01.03.2018 року.
		 
		Головуючий суддя:                                                                          Є.В. Чаку
		 
		          Судді:                                                                                            В.В. Файдюк
		 
		                                                                                                              Є.І. Мєзєнцев
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                 Чаку Є.В.            
		Судді:                                                                                           Файдюк В.В. 
		                                                                                                                    Мєзєнцев Є.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...