Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 398/2906/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Незаконне заволодіння транпортним засобом.
Надіслано для оприлюднення: 02.03.2018. Зареєстровано: 03.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2018.
Дата набрання законної сили: 05.06.2018 (частково)
Результат оскарження 05.06.2018 Апеляційний суд Кіровоградської області: змінено вирок
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  Справа №: 398/2906/16-к
		провадження №: 1-кп/398/86/18
		ВИРОК
		Іменем України 
		"02" березня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючої  судді ОСОБА_1 , з участю прокурорів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , секретаря ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія кримінальне провадження № 12016120300000566 по обвинуваченню
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрії Кіровоградської області, який проживає в АДРЕСА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , громадянина України, не працюючого, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, вважається таким, що не має судимості, в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України - 
		                    в с т а н о в и в :
		   04 липня 2016 року близько 16.00 години ОСОБА_6 , діючи умисно, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, маючи на меті незаконне заволодіння транспортним засобом для тимчасового його використання, прибув до домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і скориставшись відсутністю господаря, з хуліганських мотивів,через незачинену хвіртку проник на його територію, де відкривши ворота зазначеного домоволодіння, запустивши двигун та заволодів транспортним засобом  автомобілем марки «ГАЗ-53», вантажний самоскид, двигун « НОМЕР_1 » без номера, номер кузова та шасі  НОМЕР_2 , з реєстраційним номером НОМЕР_3 , 1983 року випуску, зеленого кольору, який належить ОСОБА_5 , після чого здійснивши наїзд передньою частиною вказаного автомобіля на опору воріт та пошкодивши автомобіль, зник з місця вчинення злочину. Згідно висновку експерта вартість вказаного автомобіля станом цін на 04.07.2016 року становить 27 688 грн. 29 коп.
		   Отже, ОСОБА_6 вчинив злочин передбачений ч.2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене з проникненням в інше сховище.
		   Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 вину в вчиненні інкримінованого злочину визнав частково та показав, що на передодні події, що мала місце ОСОБА_9 запросив його та його співмешканку на поминки його матері. 04 липня 2016 року , перед тим як іти на поминальний обід він випив самогону та близько 12.00 години, по дорозі до ОСОБА_10 , побачив, що у дворі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з автомобіля ОСОБА_5 розвантажують сіно. Він зайшов до двору ОСОБА_11 , поговорив з ними та вони всі разом пішли на поминки. На поминках він також вживав алкоголь та близько 16.00 години він, перебуваючи у значному стані алкогольного сп`яніння, вирішив піти до двору ОСОБА_11 забрати свої речі, але які саме пояснити не зміг . Прибувши до домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , на його території , він побачив вантажний автомобіль, що належить ОСОБА_5 та скориставшись відсутністю господаря домоволодіння , шляхом відкриття воріт, які були зачинені, запустивши двигун автомобіля марки «ГАЗ-53» та просто хотів його вигнать із двору. Але не впорався із керуванням та здійснив наїзд, передньою частиною автомобіля, на опору воріт, навіть не виїхавши із двору. Внаслідок його дій було пошкоджено бампер , крило та капот автомобіля. Зрозумівши, що накоїв, він побіг до ОСОБА_14 попросити допомоги, вигнати автомобіль з двору, але коли позбігались усі сусіди він сховався у кущах. Свою поведінку пояснив значним станом алкогольного сп`яніння та хуліганськими мотивами. Також просив суд врахувати, що він не мав жодного корисливого умислу, для чого виганяв автомобіль сам не розуміє, у вчиненому щиро розкаюється, відшкодував потерпілому 4350 грн матеріальних збитків та з метою відновлення пошкоджень автомобіля він допомагав потерпілому його ремонтувати. Також просив суд залишити без задоволення позовні вимоги ОСОБА_5 , посилаючись на їх надмірність та необґрунтованість.
		Винність обвинуваченого підтверджується наступними доказами:
		-Показаннями потерпілого ОСОБА_5 , відповідно яким потерпілий пояснив, що 03 липня 2016 року він на власному автомобілі «ГАЗ-53», реєстраційний номер НОМЕР_3 , перевіз сіно до домоволодіння , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає його родичка ОСОБА_11 . З метою розвантаження сіна він залишив автомобіль у дворі ОСОБА_11 , не зачинивши його. Із ОСОБА_11 вони домовились, що автомобіль він забере коли із нього розвантажать сіно. 04.07.2016 року близько 16 год. 30 хв. йому на мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_11 , яка повідомила, що його автомобіль «ГАЗ-53» намагався викрасти ОСОБА_15 , мешканець с. Андріївки, який, не впоравшись з керуванням, вдарив паркан його автомобілем. Після цього він, потерпілий, прийшов до території домоволодіння ОСОБА_11 і побачив, що вся кабіна його автомобіля розбита. 03.07.2016 року коли він залишав автомобіль у дворі домоволодіння, він закрив ворота, закрутивши їх на дріт. Також пояснив, що після вчиненого ОСОБА_6 пообіцяв повністю відшкодувати завдані збитки, але цього не зробив. Так дійсно ОСОБА_6 сплатив йому 1000 грн та допомагав розбирати автомобіль, але у зв`язку з тим, що він у повному розмірі завдану шкоду не відшкодував, просив його позовні вимоги задовольнити у повному об`ємі. На суворій мірі покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не наполягав;
		-Показаннями свідка ОСОБА_11 , відповідно яким 03.07.2016 року ОСОБА_5 на своєму вантажному автомобілі привіз у її двір сіно та вони з ним домовились, що він забере автомобіль після того як з нього розвантажать сіно. Цього ж дня , 03.07.2016 року, увечері, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , на її прохання все сіно з автомобіля розвантажили, але ОСОБА_5 автомобіль не забрав і він знаходився у її дворі, який повністю огороджений парканом та охороняється собакою. Ворота у її дворі також були зачинені. ОСОБА_6 розвантажувати сіно їй не допомагав і його у її дворі не було. Наступного дня, в обідній час , вона зачинивши хвіртку , пішла на поминальний обід до ОСОБА_16 . На поминках також був ОСОБА_6 та вона пам`ятає, що він вживав алкоголь. Через деякий час ОСОБА_6  десь зник та невдовзі повернувшись, почав просити ОСОБА_17 і ОСОБА_18 допомоги вигнати йому якийсь автомобіль. Коли ОСОБА_19 і ОСОБА_18 повернулись, сказали, що немає вже що виганяти, оскільки автомобіль ОСОБА_5 повністю розбитий. Тоді вона зрозуміла, що ОСОБА_6 викравши з її двору автомобіль ОСОБА_5 , розбив його. Колись дійсно ОСОБА_6 на її прохання допомагав їй по господарству, але він ніколи вільного доступу до її двору не мав і без її дозволу не мав права заходити до нього. Того дня, 04.07.2016 року, ОСОБА_6 у її дворі не було і коли вона перебувала на поминках, вона не давала ніякої вказівки ОСОБА_6 щось принести із її двору. Чому ОСОБА_6 поліз до її двору їй невідомо. Підтвердила, що особисто віддала ОСОБА_5 2000 грн в рахунок відшкодування ОСОБА_6 матеріальних збитків, які обвинувачений їй відпрацював.
		-Показаннями свідка ОСОБА_20 , відповідно яким влітку 2016 року, більш точної дати вже не пам`ятає, вона була на поминках у своїх односельців , там також був ОСОБА_6 , який вживав алкоголь. Після поминального обіду, коли вона йшла до магазину повз двір ОСОБА_11 , чула як ворота у її дворі хтось відчиняв, а коли поверталась з магазину побачила, що автомобіль ОСОБА_5 був розбитий об ворота. Автомобіль дійсно був сильно пошкоджений , зокрема повело кришку капоту та було деформовано бампер.
		-Показаннями свідка ОСОБА_21 відповідно яким, влітку 2016 року він тимчасово проживав у с.Андріївка по сусідству із громадянкою ОСОБА_11 та вона попросила його допомогти розвантажити сіно із кузова вантажного автомобіля. Наступного дня, перебуваючи у дворі свого тимчасового помешкання він почув сильний гуркіт та коли вийшов із двору побачив , що вантажний автомобіль був розбитий об ворота його сусідки, але біля нього нікого не було. Невдовзі від мешканців села дізнався, що той автомобіль пошкодив ОСОБА_6 
		-Заявою ОСОБА_5 , відповідно якої він звернувся до правоохоронних органів та просив притягнути до відповідальності особу, яка 04.07.2016 року, близько 16.30 години, проникла на територію домоволодіння по АДРЕСА_3 та заволоділа його автомобілем «ГАЗ-53» (а.к.п. 3);
		-Протоколом огляду місця події від 04.07.2016 року, відповідно до якого на території домоволодіння АДРЕСА_1 біля транспортних воріт, які були відчинені, виявлено автомобіль «ГАЗ-53» зеленого кольору, державний номер НОМЕР_3 , у якого мались пошкодження у виді вм`ятини лівого крила, лівої частини капоту, лівої передньої фари, лівої частини переднього бамперу автомобіля (а.к.п. 9);
		-Висновком експерта № 45.2016 від 08.07.2016 року, відповідно якому ринкова вартість автомобіля «ГАЗ-53», реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на 04.07.2016 року складає 27688 грн. 29 коп. (а.к.п. 30-39);
		-Копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , відповідно якому , власником автомобіля марки «ГАЗ-53», вантажного самоскиду, двигун « НОМЕР_1 », номер кузова та шасі  НОМЕР_2 , з реєстраційним номером НОМЕР_3 , 1983 року випуску, зеленого кольору являється ОСОБА_5 (а.к.п.16);
		-Висновком судово-психіатричної експертизи від 26.07.2016 року, відповідно до якого , ОСОБА_6 , в момент скоєння правопорушення не страждав і вданий час психічними захворюваннями не страждає. Міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. Відмічена аномалія характеру у вигляді емоційно-нестабільного розладу особистості, не є проявом психічного захворювання і не впливає на його осудність. Підпадає під дію ч.1 ст. 19 КК України. Застосування заходів медичного характеру не потребує (а.к.п. 58-59);
		-Копією постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 липня 2016 року, відповідно до якої ОСОБА_22 , у зв`язку з порушенням вимог п.п. 15, 2.5 ПДР України, від час керування , 04 липня 2016 року близько 16.20 години в с.Андріївка, Олександрійського району, автомобілем ГАЗ-53», з реєстраційним номером НОМЕР_3 , було визнано винним у вчиненні правопорушень передбачених ст.ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП (а.к.п. 78) 
		   Наведені докази суд визнає належними та допустимими і приймає в основу обвинувального вироку.
		   Свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_24 в судовому засіданні не допитувались з тих підстав, що прокурор від їх допиту у судовому засіданні відмовився, посилаючись не неможливість забезпечити їх явку до суду у зв`язку із зміною вказаними свідками місця проживання.
		   Щодо кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.2 ст. 289 КК України, суд зазначає наступне.
		   Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності», вирішуючи питання про наявність у діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення в житло, інше приміщення чи сховище, суди повинні мати на увазі таке.
		   Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.
		   Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з`ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.
		   Поняття "інше приміщення" включає різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей (виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель, тощо).
		   Під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо).
		   З врахуванням вказаних роз`ясень та встановлених у судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування було кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене з проникненням в інше сховище. Разом з тим суд вважає за необхідне виключити із пред`явленого обвинувачення, таку кваліфікуючу ознаку, як проникнення до приміщення, оскільки вказані обставини свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли.
		   Показання ОСОБА_6 з приводу того, що до двору ОСОБА_11 04.07.2016 року він прийшов з метою забрати свої речі, а умисел на заволодіння автомобілем у нього виник в той час коли він вже перебував у дворі, суд розцінює критично та вважає такі показання способом захисту, оскільки вони спростовуються показаннями свідка ОСОБА_11 , відповідно яким, 04.07.2016 року ОСОБА_6 , напередодні події, у її дворі не було, вільного доступу до нього він не мав та чому опинився там вона не розуміє. Сіно з автомобіля ОСОБА_5 було розвантажено увечері 03.07.2016 року, і участі у його розвантаженні ОСОБА_6 не приймав, у її дворі не перебував. Отже ніякі свої речі ОСОБА_6 у дворі ОСОБА_11 забути не міг.
		   Тому підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст. 289 КК України відсутні.
		   Доводи захисника обвинуваченого про необхідність закриття провадження у справі з тих підстав, що ОСОБА_6 вже був притягнутий за вказане правопорушення до адміністративної відповідальності за ст. ст. 124, 130 КУпАП, суд визнає безпідставними, оскільки постановою суду від 27 липня 2016 року, він був притягнений до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України під час керування автомобілем потерпілого, а в даному випадку має нести відповідальність за протиправне вилучення транспортного засобу у його власника, що призвело до порушення прав потерпілого.
		   При призначенні ОСОБА_6 покарання, суд, відповідно вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який являється тяжким злочином, особу винного, який по місцю проживання характеризуються посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, страждає поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю, частково відшкодував завдані збитки потерпілому, позицію потерпілого, який на суворій мірі покарання відносно обвинуваченого не наполягав, висновки досудової доповіді, з якої вбачається , що виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства все ж можливе. 
		   Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає часткове відшкодування завданих збитків.
		   Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		   З врахуванням вище викладеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на два роки, що для нього, на думку суду, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
		   Також, вирішуючи питання про призначення покарання, суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_6 додаткового покарання у виді конфіскації, виходячи з наступного.
		   Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна може застосовуватись тільки за вчинення тяжких та особливо тяжких корисливих злочинів.
		   Під час розгляду справи корисливих мотивів в діях обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 289 КК України не встановлено. Як вбачається з пояснень обвинуваченого, він вчинив злочин із хуліганських мотивів та жодних корисливих намірів відносно майна потерпілого не мав.
		   Цивільний позов заявлений ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне залишити без розгляду, оскільки він був поданий потерпілий, в порушення вимог ч.1 ст. 128 КПК України після початку розгляду справи по суті (а.с. 75, 82), що в свою чергу впливає на право обвинуваченого захищатись від вимог заявлених у ньому.
		   Питання по речовим доказам суд вирішує відповідно вимог ст. 100 КПК України. 
		   Судові витрати у справі відсутні.
		   Запобіжний захід під час досудового розслідування та судового розгляду відносно обвинуваченого не обирався.
		   Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, -
		У Х В А Л И В:
		    ОСОБА_6 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, і призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		   На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.
		   На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_6 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		   Позовні вимоги ОСОБА_5 залишити без розгляду, роз`яснивши потерпілому, що у разі набрання вироком законної сили він не позбавлений можливості звернутись із позовом до ОСОБА_6 в порядку позовного провадження.
		   Речовий доказ  автомобіль «ГАЗ-53», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який був переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_5 , залишити останньому за належністю. 
		   На вирок може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		   Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...