Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 572/3094/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2018.
Дата набрання законної сили: 22.02.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		22 лютого 2018 року
		м. Київ
		справа № 572/3094/16-к
		провадження №51-870 км 18
		 
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 ,
		засудженого ОСОБА_7 ,
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_9 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 11 квітня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016180200000694, за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився та проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ст. 118 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2016 року ОСОБА_7 засуджено за ст. 118 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015) зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_7 з 03 червня по 14 листопада 2016 року у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, що відповідає 1 року 9 місяцям 14 дням обмеження волі. 
		Звільнено ОСОБА_7 з-під варти в залі суду.
		Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 100000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Прийняте рішення щодо речових доказів. 
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 29 травня 2016 року приблизно о 23.05 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за 500 метрів від господарства на АДРЕСА_2 , захищаючись від протиправного посягання з боку ОСОБА_10 , який намагався нанести йому колюче-ріжучим предметом по типу леза ножа удар у живіт, перевищуючи межі необхідної оборони, заблокував удар ОСОБА_10 , наніс йому рукою удар у шию та, вихопивши з рук ОСОБА_10 колюче-ріжучий предмет по типу леза ножа, завдав ним останньому два удари в груди, спричинивши тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_10 помер на місці події. 
		Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 11 квітня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 у частині вирішення цивільного позову змінено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8  300000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. У решті вирок залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_8  адвокат ОСОБА_9 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого, просить судові рішення щодо  ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. На думку ОСОБА_9 , кваліфікація дій засудженого за ст. 118 КК є неправильною. Натомість вважає, що до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 повинен бути притягнутий за вчинення умисного вбивства. Як на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону вказує на порушення строків призначення судового розгляду; незаявлення головуючим самовідводу; невидалення окремих осіб перед початком судового розгляду із зали судового засідання, що призвело до неможливості їх подальшого допиту в якості свідків; видалення осіб із зали судового засідання за порушення порядку без винесення ухвали; ненадання потерпілій можливості оголосити цивільний позов; нероз`яснення права заявити відвід секретарю судового засідання після його заміни; заслуховування обвинуваченим вироку сидячи; неприйняття судом у резолютивній частині вироку рішення щодо процесуальних витрат; незазначення строку набрання вироком законної сили; нероз`яснення учасникам процесу права на ознайомлення із журналом судового засідання та подання на нього письмових заперечень. Призначене засудженому покарання вважає невиправдано м`яким. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 вважали касаційну скаргу представника потерпілої необґрунтованою та просили відмовити у її задоволенні.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. 
		Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_9 убачається, що вона, надаючи оцінку доказам, по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
		Залишаючи без задоволення апеляцію представника потерпілої в частині встановлених місцевим судом обставин, апеляційний суд навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.
		За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 за ст. 118 КК кваліфіковані правильно.
		Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу. 
		В основу вироку суд правильно поклав показання обвинуваченого, який повністю визнав вину та в деталях розповів суду про обставини вчинення злочину, показання потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які узгоджуються з показаннями обвинуваченого, а також дані протоколів слідчих дій та висновки судових експертиз.
		Дослідивши вказані докази, суд визнав їх достатніми для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони.
		Доводи представника потерпілої про необхідність кваліфікації вчиненого  ОСОБА_7 діяння за ч. 1 ст. 115 КК як умисне вбивство є безпідставними.
		Так згідно ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. 
		Оскільки органами досудового розслідування ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, не обвинувачувався, а в суді прокурор обвинувачення не змінював, тому у відповідності з вимогами процесуального закону суд правильно провів судовий розгляд виключно в межах висунутого обвинувачення за ст. 118 КК.
		Не знайшли свого підтвердження в матеріалах кримінального провадження й доводи касаційної скарги представника потерпілої щодо істотного порушення судом вимог кримінального процесуального закону під час судового розгляду. 
		Так, виходячи з матеріалів справи, підстав для самовідводу головуючого в суді першої інстанції не встановлено. При цьому клопотань про відвід головуючому сторони кримінального провадження також не заявляли.
		Згідно зі ст. 7 КПК загальними засадами кримінального провадження визначено змагальність сторін, свободу в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також диспозитивність, тобто вільне використання сторонами своїх прав та вирішення судом лише тих питань, які віднесені до повноважень суду і винесенні сторонами на його розгляд. Таким чином, враховуючи, що клопотань про допит ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в якості свідків до початку судового розгляду сторони не заявляли, тому суд правомірно не видалив вказаних осіб із зали судового засідання у відповідності з вимогами ст. 346 КПК, що призвело до неможливості їх подальшого допиту в якості свідків, оскільки вони весь час були присутні в залі судового засідання та чули показання інших учасників кримінального провадження. 
		Як убачається з журналу судового засідання, суд у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 347 КПК повідомив учасників судового провадження про подання потерпілою цивільного позову, оголосив його короткий виклад, надав сторонам час для ознайомлення з позовними вимогами, після чого, заслухавши думку сторін, приєднав вказаний позов до матеріалів кримінального провадження. 
		Інші доводи касаційної скарги, в тому числі щодо порушення судом строків призначення судового розгляду, нероз`яснення права відводу після заміни секретаря судового засідання, заслуховування обвинуваченим вироку сидячи, відсутність рішення про відшкодування процесуальних витрат, незазначення у вироку порядку та строку набрання ним законної сили, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. За змістом ч. 1 ст. 412 КПК такі порушення вимог кримінального процесуального закону не можуть вважатися істотними, оскільки не перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення. 
		Питання про відшкодування процесуальних витрат у кримінальному провадженні може бути вирішене судом на стадії виконання вироку в порядку, передбаченому ст. 537 КПК.
		Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційної скарги представника потерпілої, в тому числі і тим, на які вона послалась у касаційній скарзі, та навівши достатні підстави прийнятого рішення, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду у відповідній частині без зміни. 
		Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК. 
		Призначене ОСОБА_7 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав вважати його невиправдано м`яким колегія суддів не вбачає.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено. 
		За таких обставин, касаційна скарга не підлягає задоволенню. 
		Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів
		ухвалила:
		Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 11 квітня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника потерпілої  без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...