Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 286/282/16-к : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2018.
Дата набрання законної сили: 22.02.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		22 лютого 2018 року
		м. Київ
		справа № 286/282/16-к
		провадження №51-918 км 18
		 
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 15 червня 2016 року та вирок Апеляційного суду Житомирської області від 10 жовтня 2016 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060250000074, за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7 , громадянина України, котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Шоломківська Слобода, Овруцького району, Житомирської області, проживає на АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 15 червня 2016 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 1 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК  ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК. Прийняте рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він у один із днів з 10 по 20 липня 2015 року приблизно о 14.00 год. з метою незаконного заволодіння чужим майном проник у сарай, розташований на території домоволодіння у с. Довгиничі, Овруцького району, звідки таємно викрав належну потерпілому ОСОБА_8 бензопилу марки «STIНL MS 5200» вартістю 1469 грн.
		В один із днів третьої декади липня 2015 року приблизно о 21.00 год. ОСОБА_7 , діючи повторно, з метою незаконного заволодіння чужим майном проник у сарай, розташований на території домоволодіння у с. Довгиничі, Овруцького району, звідки таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_8 електромлин марки «Еликор-1» вартістю 1340 грн.
		24 січня 2016 року приблизно о 21.00 год. ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в будинку ОСОБА_8 у с. Довгиничі, Овруцького району, з метою незаконного заволодіння чужим майном вчинив напад на останнього, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, та з погрозою застосування такого насильства, в ході якого руками та обухом сокири наніс ОСОБА_8 численні удари по голові, обличчю та ногам, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також заволодів належними потерпілому грошовими коштами в сумі 184 грн.
		Апеляційний суд Житомирської області 10 жовтня 2016 року скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки; на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. 
		Також апеляційним судом виключено з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції пом`якшуючу покарання обставину  щире каяття та посилання на вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187, у стані алкогольного сп`яніння.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015) зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_7 з 15 січня по 15 червня 2016 року у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни. 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вироки судів першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_7 змінити, перекваліфікувати дії засудженого з ч. 1 ст. 187 на ч. 1 ст. 186 КК, врахувати щире каяття в якості обставини, що пом`якшує покарання, та призначити засудженому покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Вказує, що тілесні ушкодження потерпілому спричинено внаслідок необережних дій ОСОБА_7 , в той час коли останній намагався вирвати з рук потерпілого сокиру, а тому кваліфікацію вчиненого за ч. 1 ст. 187 КК вважає неправильною. Посилається на порушення судом принципу безпосередності дослідження доказів. З урахуванням тяжкості вчинених злочинів та даних про особу засудженого виправлення ОСОБА_7 вважає можливим без відбування ним покарання у виді позбавлення волі.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила відмовити у її задоволенні.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновки суду про винуватість ОСОБА_7  у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у приміщення, вчиненому повторно, а також кваліфікація відповідних дій за ч. 3 ст. 185 КК укасаційній скарзі не оспорюються.
		Разом із тим, доводи касаційної скарги захисника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій ч. 1 ст. 187 КК при кваліфікації дій засудженого, пов`язаних з нападом на потерпілого ОСОБА_8 , є неспроможними.
		Так, згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. 
		Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		Зі змісту касаційної скарги захисника убачається, що він, надаючи оцінку доказам, по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена. 
		Разом із тим, як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні розбою зроблено з дотриманням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу. 
		Зокрема, відповідний висновок суд зробив на підставі аналізу показань потерпілої, свідків, даних протоколів слідчих дій, а також висновків судових експертиз.
		Оскільки потерпілий ОСОБА_8 на час судового розгляду кримінального провадження помер, тому суд у відповідності з вимогами ст. 97 КПК поклав в основу вироку показання потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 , яким ОСОБА_8 за життя розповідав про обставини нападу на нього.
		Відповідні показання є логічними послідовними, узгоджуються між собою, а також з іншими дослідженими судом доказами, а тому об`єктивних підстав недовіряти їм немає.
		Крім того, в ході слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 останній на місці вчинення злочину продемонстрував хід нападу на нього та показав яким чином ОСОБА_7 , вимагаючи негайно передати кошти, наносив йому удари, погрожуючи при цьому фізичною розправою, у результаті чого  ОСОБА_8 , побоюючись за своє життя розповів, де зберігає гроші ( т. 1 а. с. 39-43).
		Згідно висновку експерта потерпілому ОСОБА_8 спричинено легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я (т. 1 а. с. 59-61).
		Дослідивши вказані докази, суд визнав їх достатніми для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, а також з погрозою застосування такого насильства.
		За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 187 КК кваліфіковані правильно.
		З урахуванням того, що ОСОБА_7 здійснював насильницькі дії щодо ОСОБА_8 з метою незаконного отримання коштів, а потерпілий надавати такі кошти не хотів, об`єктивних підстав вважати, що тілесні ушкодження ОСОБА_8 завдано з необережності, а також, що потерпілий не вбачав у діях ОСОБА_7 реальної загрози своєму життю та здоров`ю, у суду не було.
		Доводи захисника про порушення принципу безпосередності дослідження доказів є необґрунтованими і в даному випадку не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Як видно з матеріалів справи, докази, якими суд обґрунтував висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, були дослідженні в судовому засіданні та їм дана відповідна оцінка. Враховуючи, що на час судового розгляду потерпілий ОСОБА_8 помер і його показання не могли безпосередньо сприйматися в судовому засіданні, тому суд у відповідності з вимогами ст. 97 КПК допитав в судовому засіданні потерпілу ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 , яким ОСОБА_8 за життя розповідав про обставини нападу на нього, а також послався у вироку на дані протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 .
		Таким чином, безпосередньо дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази, врахувавши позицію обвинуваченого який частково визнав свою вину, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК. 
		Крім того, в апеляційному порядку вирок місцевого суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_7 в тому числі і у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК, не оскаржувався, тому заперечення захисником у касаційній скарзі фактичних обставин кримінального провадження, з огляду на закріплені у статтях 433, 438 КПК повноваження суду касаційної інстанції, колегія суддів вважає безпідставними.
		Апеляційний суд, переглянувши вирок в межах апеляційної скарги прокурора на м`якість призначеного покарання, надав належну оцінку доводам про відсутність ознак щирого каяття з боку ОСОБА_7 , а також про можливість виправлення останнього лише в умовах відбування покарання у виді позбавлення волі та, навівши докладні мотиви прийнятого рішення, ухвалив у цій частині новий вирок, який відповідає вимогам ст. 420 КПК.
		Призначене апеляційним судом ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. 50, ст. 65 КК, є справедливим, пропорційним, співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. 
		Підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, про що захисник порушив питання у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено. 
		За таких обставин, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню. 
		Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів
		ухвалила:
		Вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 15 червня 2016 року з урахуванням вироку Апеляційного суду Житомирської області від 10 жовтня 2016 року, а також вирок Апеляційного суду Житомирської області від 10 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника  без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...