Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 184/2220/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2018.
Дата набрання законної сили: 01.03.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		01 березня 2018 року
		м. Київ
		Справа №184/2220/15-к 
		Провадження № 51-620км17
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		за участю прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 
		в режимі відеоконференції
		засудженого ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24січня 2017 року у кримінальних провадженнях №12015040360000677 від 21червня 2015 року та №12016040000000262 від 05 квітня 2016 року про обвинувачення
		ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нікополь Дніпропетровської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 309 КК.
		Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 29серпня 2016 року встановлено, що ОСОБА_7 раніше був засуджений на підставі вироку Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 5 місяців 9 днів. Згідно вироку в строк відбуття покарання засудженому зараховано строк знаходження його під вартою з 25 жовтня 2011року по 03 квітня 2014 року, а всього 2 роки 5 місяців 9 днів, таким чином, покарання призначене ОСОБА_7 було визнано повністю відбутим.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 вчинив нові злочини за наступних обставин.
		20 червня 2015 року приблизно о 15 год. ОСОБА_7 , знаходячись біля першого під`їзду будинку АДРЕСА_2 , разом із невстановленою слідством особою, на ґрунті неприязних відносин, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар кулаком в обличчя потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від чого останній впав та почав триматися руками за лавку.
		У цей же час у невстановленої слідством особи раптово виникла неприязнь до потерпілого ОСОБА_8 , після чого з метою спричинення тілесних ушкоджень останньому, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_7 спільно з невстановленою слідством особою, стали спільно, кожен умисно, наносити удари кулаками та ногами в область живота потерпілого ОСОБА_8 , усвідомлюючи знаходження там життєво важливих органів, у результаті умисних дій ОСОБА_7 потерпілому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, які перебували у причинному зв`язку із настанням смерті потерпілого ОСОБА_8 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер від отриманих тілесних ушкоджень.
		Умисні дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України як спричинення тяжких тілесних ушкоджень, вчинених групою осіб, що спричинили смерть потерпілого.
		Крім цього, ОСОБА_7 маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою особистого вживання наркотичного засобу та психотропної речовини, у невстановлені час і місце у невстановленої особи, незаконно придбав, а після став незаконно зберігати наркотичний засіб (опій ацетильований масою в перерахунку на суху речовину 0,3955 г.) і психотропну речовину (матемфетамін загальною масою 5,7516 г.) до моменту їх виявлення та вилучення працівниками поліції 25березня 2016 року.
		Умисні дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин без мети збуту, у великих розмірах.
		Крім цього, ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання з метою особистого вживання психотропної речовини, у невстановлені час і місці у невстановленої особи, повторно, незаконно придбав, а після став незаконно зберігати психотропну речовину (метамфетамін загальною масою 0,3552г.) за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , до моменту її виявлення та вилучення працівниками поліції 15 квітня 2016 року.
		Умисні дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання і зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчинене повторно.
		У зв`язку з цим суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 винним та засудив за:
		- ч. 2 ст.309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
		- ч. 2 ст.121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
		Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_7 строк його попереднього ув`язнення, відбутий ним у межах цього кримінального провадження, з 15 квітня 2016року по 09 червня 2016 року включно, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України.
		За ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24січня 2017 року вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
		Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з 15 квітня 2016 року по 09 червня 2016 року та з 29 серпня 2016 року по день набрання вироком законної сили  24 січня 2017 року, з розрахунку  один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати й призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		В обґрунтування наведеного зазначає, що досудове слідство по справі велось з 21червня 2015 року, незважаючи на відсутність у матеріалах кримінального провадження витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню №12015040360000667 від 21 червня 2015року, на підставі якого було розпочате досудове слідство за ч.1 ст.121КК. При цьому, досудове слідство розпочато за кваліфікацією ч. 1 ст.125 КК, а підозра вручена без перекваліфікації дій за ч. 1 ст.121 КК.
		Крім того, засуджений зазначає про те, що апеляційний суд безпідставно погодився з судом першої інстанції та прийняв недопустимі докази: протокол допиту від 22 червня 2015 року (т.2 а.п.10), протокол про пред`явлення свідку ОСОБА_9 особи для впізнання за фотознімками від 22 червня 2015року (т.2 а.п.11). Стверджує про наявність суттєвих протиріч у показаннях свідка ОСОБА_9 .
		ОСОБА_7 вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК, оскільки не містить формулювання обвинувачення та складений з порушенням строків досудового слідства, тоді як сам ОСОБА_7 фактично мав статус підозрюваного. 
		Також зазначає, що на даний час у органі досудового слідства Покровського ВП Нікопольського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області відсутнє кримінальне провадження стосовно невідомої особи, а так само відсутня ухвала суду про виділення матеріалів в окреме провадження стосовно невстановленої особи.
		Крім того, засуджений вказує на порушення його прав у зв`язку із тим, що прокурор не повідомив про завершення досудового слідства і не надавав доступ до матеріалів кримінального провадження.
		Зазначає, що судами не оглядалися речові докази по справі, чим порушили право на захист засудженого.
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 касаційну скаргу підтримав і просив задовольнити, судові рішення щодо нього скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор заперечив проти касаційної скарги засудженого, просив судові рішення щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, надававши відповідні пояснення. 
		Захисник у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу підзахисного, надавши аналогічні пояснення. 
		Потерпілий був належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явився. Потерпілий про поважні причини свого неприбуття Верховний Суд не повідомляв. 
		Мотиви суду
		При розгляді даного кримінального провадження Верховний Суд виходить з того, що згідно ст.438КПК, до компетенції суду касаційної інстанції не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 410 та 411 КПК, щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, які оскаржуються у касаційній скарзі засудженого.
		Відповідно до ст. 438 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, окрім іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч.1 ст.412КПК).
		У відповідності з вимогами ч.2 ст.433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Враховуючи те, що доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст.309КК України у касаційній скарзі не оспорюється, суд касаційної інстанції судові рішення в цій частині не переглядає.
		Твердження засудженого ОСОБА_7 про те, що судові рішення про винуватість останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК, ґрунтуються лише на припущеннях, суперечливих показаннях свідків та недопустимих доказах, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами провадження.
		Так, у вироку суду першої інстанції наведено належне обґрунтування висновків щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.121 КК, яке включає як оцінку кожного доказу окремо, так і всієї сукупності доказів. 
		Зокрема, судом першої інстанції враховано те, що ОСОБА_7 свою вину по суті пред`явленого йому обвинувачення за ч.2 ст.121 КК України не визнав та під час допиту у судовому засіданні пояснив, що 20 червня 2015 року він з ранку до приблизно 18 год. знаходився в гаражах разом із знайомими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , займався ремонтними роботами, а тому на місці події його не було. Крім цього, пояснив, що з потерпілим ОСОБА_8 він особисто знайомим не був, ніяких неприязних або інших стосунків не мав. Також заперечував, що його знають як особу на прізвисько « ОСОБА_12 ». Однак, місцевий суд дійшов висновків, що винуватість ОСОБА_7 підтверджується сукупністю досліджених і оцінених судом доказів, зокрема, показань обвинуваченого, потерпілого, свідків, письмових і речових доказів, у тому числі протоколів про пред`явлення потерпілому ОСОБА_8 та свідку ОСОБА_9 особи для впізнання за фотознімками від 22 червня 2015 року, висновків за результатами судово-медичної експертизи №160 від 16 вересня 2015 року та додаткової судово-медичної експертизи №160 від 16 вересня 2015 року тощо.
		Крім того, Верховний Суд звертає увагу на доводи касаційної скарги засудженого в частині твердження про те, що досудове слідство у провадженні проводилось з 21червня 2015 року, незважаючи на відсутність в матеріалах кримінального провадження витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню №12015040360000667, на підставі якого воно було розпочате. 
		Однак у матеріалах кримінального провадження знаходиться витяг з кримінального провадження № 12015040360000677 від 21 червня 2015 року про внесення даних до ЄРДР по факту того, що 20 червня 2015 року близько 13 год. ОСОБА_7 , знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 , спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від яких 10 серпня 2015 року останній помер (т. 2 а.п. 1). Тому вказані доводи засудженого є безпідставними. 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування проводилось за кримінальними провадженнями №12015040360000677 від 21червня 2015 року та за № 12015040530000666 від 11 серпня 2015 року. Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12015040530000666 від 11серпня 2015 року, до ЄРДР були внесені дані по факту того, що близько 22 год. 30 хв. ІНФОРМАЦІЯ_3 в будинку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 помер громадянин ОСОБА_8 (т.2 а.п.70). Після цього 07 жовтня 2015 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого, ч.2 ст.121 КК України за фактом заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.п.118-119). У подальшому постановою прокурора прокуратури м. Орджонікідзе від 09 жовтня 2015 року було об`єднано матеріали досудових розслідувань за зазначеними вище кримінальними провадженнями в одне провадження під загальним номером 12015040360000677 (т.2 а.п.69).
		Крім того, Верховний Суд звертає увагу на доводи касаційної скарги засудженого в частині твердження про те, що судами першої та апеляційної інстанції в порушення вимог чинного кримінального процесуального законодавства не були визнані недопустимими низка доказів, зокрема, протокол допиту потерпілого від 22 червня 2015 року, протоколи про пред`явлення потерпілому ОСОБА_8 та свідку ОСОБА_9 особи для впізнання за фотознімками від 22 червня 2015 року. 
		Однак, як встановлено Верховним Судом, суд першої інстанції при обґрунтуванні своїх висновків про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину не посилався у своєму вироку на протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 .
		Твердження засудженого в касаційній скарзі про те, що впізнання за фотозображенням було проведено з порушеннями вимог ст. 228 КПК не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Як вбачається з матеріалів провадження, перед тим, як пред`явити особу до впізнання, слідчий попередньо з`ясував, чи можуть потерпілий ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_9 впізнати особу, та опитав їх про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, що підтверджується протоколами їх допиту, проведеного до пред`явлення особи до впізнання (т.2 а.п. 10,13). Тобто, вказана вище та оскаржена засудженим ОСОБА_7 слідча дія проведена у повній відповідності до вимог ст.228 КПК.
		При цьому, надані в судовому засіданні пояснення свідка ОСОБА_9 , за висновком суду першої інстанції, узгоджуються з іншими матеріалами провадження, не містять суперечностей та протиріч, а тому обґрунтовано були покладені в основу вироку.
		Отже, висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.121 КК України, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК з точки зору належності, достовірності, допустимості та, відповідно, достатності.
		Також, не знайшли свого підтвердження і доводи касаційної скарги засудженого про невідповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК, обґрунтовані тим, що останній не містить формулювання обвинувачення, а ОСОБА_7 фактично мав статус підозрюваного. 
		Як вбачається з обвинувального акту (т.4 а.п.1-3, 58-65) він містить відомості, які передбачені пунктами 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Твердження засудженого ОСОБА_7 про те, що йому не пред`являлось обвинувачення у встановленому законом порядку у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень є безпідставними, оскільки відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства не передбачено таку процесуальну дію, як пред`явлення обвинувачення. Відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
		Крім того, посилання ОСОБА_7 на те, що в матеріалах кримінального провадження не містяться дані про наявність кримінального провадження стосовно невідомої особи, а також відсутня ухвала суду про виділення матеріалів у окреме провадження стосовно невстановленої особи, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки суд першої інстанції здійснює судовий розгляд лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК).
		Також в матеріалах кримінального провадження містяться повідомлення засудженому ОСОБА_7 та його захисникам про завершення досудового розслідування (т.2 а.п.127, т.3 а.п.197) та протоколи про надання доступу до матеріалів досудового розслідування (т.2 а.п.128, т.3 а.п.202, 203), відповідно до яких як засуджений, так і його захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_13 були належним чином повідомлені про завершення досудового розслідування та повністю ознайомлені з матеріалами досудового розслідування, про що свідчать їх власноручні підписи на зазначених документах, у зв`язку із чим доводи касаційної скарги засудженого в цій частині задоволенню не підлягають.
		Посилання засудженого на те, що суд першої інстанції не оглядав речові докази в провадженні, чим порушив право на захист засудженого, є явно безпідставними. Зокрема, ані в касаційній скарзі, ані в судовому засіданні засуджений і його захисник не змогли назвати жодного конкретного речового доказу, який би мав істотне значення для встановлення обставин вчинення злочину та який необхідно було дослідити з метою забезпечення повноти та всебічності судового розгляду.
		Більше того, порушень вимог ч. 3 ст.404 КПК під час розгляду провадження в апеляційному порядку не вбачається, оскільки повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, необхідне тільки за умови, якщо судом першої інстанції відповідні докази досліджені судом неповністю або з порушеннями. Згідно з технічним записом та журналом судового засідання, під час апеляційного розгляду цього провадження ні засудженим ОСОБА_7 , ні його захисником ОСОБА_6 , які були присутні в судовому засіданні, будь-якого клопотання щодо огляду речових доказів, заявлено не було.
		Враховуючи наведене, а також з огляду на викладені у вироку суду першої інстанції переконливі докази та мотиви визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК, Верховний Суд не може констатувати, що винуватість ОСОБА_7 не доведено поза розумним сумнівом.
		Призначене місцевим судом ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50, 65КК. Так, при призначенні покарання засудженому ОСОБА_7 судом першої інстанції повною мірою враховано тяжкість вчинених злочинів, позицію щодо визнання вини у скоєнні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 309 КК (судом враховано дані про особу засудженого, який нейтрально характеризується за місцем проживання, на обліку лікарів нарколога, психіатра і фтизіатра не перебуває, проживає у цивільному шлюбі з ОСОБА_14 та бере участь у вихованні її дитини ОСОБА_15 , 2006 року народження, доглядає свого хворого батька ОСОБА_16 , а також відсутність обставин, які обтяжують покарання).
		З огляду на викладене, враховуючи принципи індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, Верховний Суд вважає, що визначене місцевим судом засудженому ОСОБА_16 покарання у вказаному виді та розмірі є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним вчиненому.
		Крім того, доводи, наведені у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_16 , є аналогічними доводам його апеляційної скарги та доповнень до неї, які були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх необґрунтованими, навівши відповідні мотиви, та прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення. З цим висновком погоджується і Верховний Суд.
		Порушень норм кримінального та кримінального процесуального законодавства, які були б підставами для скасування судових рішень, як того просить засуджений у касаційній скарзі, не встановлено. 
		Враховуючи наведене та керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 без задоволення, а вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24січня 2017 року  без зміни.
		З цих підстав Суд постановив:
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24січня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		Судді
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...