Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 278/3362/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Незаконне заволодіння транпортним засобом.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2018.
Дата набрання законної сили: 01.03.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		01 березня 2018 року
		м. Київ
		справа № 278/3362/15-к
		провадження № 51-877км18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		 
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого  ОСОБА_7 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 23 червня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015060170001015, за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Житомира,жителя АДРЕСА_1 , не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2016 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
		На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки 6 місяців і покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК (в редакції Закону України від 14.04.2009).
		Вирішено питання про речові докази та судові витрати у провадженні.
		Цим же вироком також засуджено ОСОБА_8 , судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.
		 
		Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він разом з ОСОБА_8 за попередньою змовою 16 серпня 2015 року близько 3-ї години, перебуваючи біля річки Тетерів приблизно в 10 метрах від берега та 45 метрах від домоволодіння, що на АДРЕСА_2 , незаконно заволоділи належним ОСОБА_9  мопедом марки «Мустанг МТ-50», д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 4930 грн 13 коп, а потім цей транспортний засіб завели до ділянки місцевості поблизу будинку ОСОБА_7 , що на АДРЕСА_1 у цьому ж селі.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 23 червня 2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 порушує питання про скасування судових рішень на підставах неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування свого прохання зазначає, що мопед з об`ємом двигуна 49 см3 не є механічним транспортним засобом у розмінні п. 1.10 Правил дорожнього руху України, а отже згідно з приміткою дост. 286 КК не є предметом злочину, передбаченого ст. 289 цього Кодексу, що свідчить про відсутність в його діях складу інкримінованого йому діяння. Стверджує, що умислу як на заволодіння транспортним засобом, так і на його крадіжку в нього не було, однак суди не надали належної оцінки зазначеному. Крім того, вказує, що в нього та ОСОБА_8 не було домовленості про заволодіння транспортним засобом, а лише була розмова про збереження мопеда з метою знайти його власника. Вважає, що досліджені в судовому засіданні докази не підтверджують, що в його діях є склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 289 КК. Апеляційний суд, на думку автора скарги, перевіряючи обґрунтованість вироку, не звернув уваги на норми закону, відповідно до яких мопед не належить до транспортних засобів.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу свого, підзахисного та просила її задовольнити, зазначивши, що мопед не транспортним засобом, оскільки має об`єм двигуна лише 49см3.
		Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, просив залишити оскаржені судові рішення без змін.
		Засуджений ОСОБА_7 до суду касаційної інстанції не з`явився, подав заяву, в якій просив розглядати скаргу без його участі, вимоги, викладеній у поданій скарзі підтримав повністю.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення умежах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чиіншого доказу.
		 
		З урахуванням наведеного доводи засудженого, які фактично стосуютьсянеповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, перегляду в касаційному порядку не підлягають. Отже, при розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить і фактичних обставин, установлених судом першої інстанції.
		 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на зібраних органами досудового розслідування та досліджених під час судового розгляду доказах, які отримали належну оцінку. 
		 
		Зокрема, вказаного висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу показань: самого засудженого ОСОБА_7 , який в судовому засіданні повністю визнав вину в інкримінованому йому злочині за обставин, викладених у вироку; потерпілого ОСОБА_9 , який повідомив про обставини викрадення в нього мопеда на березі р. Тетерів невідомою особою; свідка ОСОБА_10 , який зазначив, що бачив у селі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із мопедом; свідка ОСОБА_11 , який повідомив, що зі слів ОСОБА_7 знає, що той знайшов мопед та залишив його в себе дома; даних протоколу огляду місяця від 16 серпня 2015 року, згідно з яким оглянуто ділянку місцевості на березі р. Тетерів поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 ; даних протоколу огляду місяця події від 16 серпня 2015 року, відповідно до якого оглянуто подвір`я домоволодіння АДРЕСА_1 , де виявлено мопед марки «Мустанг», д.н.з НОМЕР_1 , з поверхні якого вилучено сліди пальців рук; даних висновку судової дактилоскопічної експертизи від 18 серпня 2015 року № 196, відповідно до якого сліди папілярних узорів пальців рук залишено лівою та правою долонями ОСОБА_8 і великим пальцем лівої руки ОСОБА_7 ; даних висновку судової автотоварознавчої експертизи від 19 серпня 2015 року № 67, згідно яким ринкова вартість викраденого мопеда становить 4930 грн 30 коп.; даних копії реєстраційного талону транспортного засобу від 4 вересня 2008 року, відповідно до якого мопед марки «Мустанг МТ-50», д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, належить ОСОБА_9 .
		 
		Дослідивши вказані докази та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості та достовірності, місцевий суд обґрунтовано визнав їх достатніми для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК.
		Доводи засудженого про те, що мопед «Мустанг» з об`ємом двигуна 49 см3 не є механічним транспортним засобом, що на його думку, свідчить про відсутність в його діях складу інкримінованого йому діяння, є безпідставними.
		Згідно з визначенням, закріпленим у примітці до ст. 286 КК, під транспортними засобами в цій статті та статтях 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби. 
		Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, передбачено, що транспортний засіб  це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб  це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини й механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
		З огляду на наведене транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено.
		Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму належить до механічних транспортних засобів.
		За вказаних обставин, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що викладений у ОСОБА_9 мопед з об`ємом двигуна 49 см3 у розумінні примітки ст. 286 КК є транспортним засобом, а отже є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 КК. 
		Необґрунтованим є і доводи засудженого про те, що в нього та ОСОБА_8 не було домовленості про заволодіння транспортним засобом. Так, відповідно до встановлених судом обставин учасники злочину ОСОБА_7 та ОСОБА_8 таємно від власника мопеда шляхом пошкодження замка на кермі транспортного засобу спільними зусиллями перемістили його до домоволодіння ОСОБА_7 . Таким чином, узгодженість і спільність дій засуджених при вчиненні злочину свідчить про наявність попередньої змови між ними, яка виникла до початку руху мопеда.
		 
		Що стосується твердження ОСОБА_7 про відсутність в його діях умислу на заволодіння транспортним засобом, то вони, на думку суду, є неспроможними, оскільки обвинувачений усвідомлював, що мопед належить іншій особі, проте протиправно поза волею власника перемістив його до власного домоволодіння. Крім того, для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 289 КК жодного значення не має мета вилучення транспортного засобу в його законного власника. Цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування.
		 
		Таким чином, за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 289 КК як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		 
		Вирішення питання про призначення ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК й у касаційній скарзі не оспорюється.
		 
		Призначене засудженому покарання, на переконання суду касаційної інстанції, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів. 
		 
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою обвинуваченого, яка є аналогічною до його касаційної скарги, ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх і зазначив в ухвалі мотиви визнання їх необґрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування оспорюваних судових рішень, під час розгляду справи в суді касаційної інстанції не встановлено. 
		 
		Таки чином, касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
		 
		Керуючись статтями 376 ч. 2, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд
		 
		ухвалив:
		Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 23 червня 2016 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого  без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...