Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/2260/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2018.
Дата набрання законної сили: 27.02.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		27 лютого 2018 року
		м. Київ
		справа № 466/2260/15-к
		провадження № 51-1447км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю: 
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2017 року укримінальному провадженні №12014140000000721 заобвинуваченням
		ОСОБА_6 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Маринка Жидачівського району Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 10 червня 2016 року ОСОБА_6 визнано невинуватим і виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
		Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він, обіймаючи посаду директора Яворівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс», перебуваючи в силу своєї посади у довірливих стосунках із службовими особами обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» та Львівського обласного управління лісового і мисливського господарства, які відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та Примітки дост.369-2 КК України є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, будучи внаслідок тривалої співпраці та товариських стосунків в змозі здійснювати вплив на прийняття ними рішень про погодження питань виділення удовгострокове тимчасове користування лісових ділянок, з корисливих мотивів  одержання неправомірної вигоди, впродовж 18 грудня 2014 року  02 лютого 2015року у м. Львові умисно, протиправно під час неодноразових зустрічей із ОСОБА_7 , що мали місце 18 грудня 2014 року у приміщенні кафе «Пирогова хата» на вул. Київській, 20 у м. Львові, 23 грудня 2014 року на АДРЕСА_2 , 21 січня 2015 року у приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на АДРЕСА_3 , висловлював останньому пропозицію щодо передачі йому неправомірної вигоди в сумі 7000 доларів США за сприяння у виділенні удовгострокове тимчасове користування лісової ділянки площею 2 га у лісовому масиві Івано-Франкового лісництва Яворівського ДЛГП ЛГП «Галсільліс» урочища «Ляший потік» у територіальних межах Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області.
		Будучи переконаним, що в силу свого знайомства і товариських стосунків, завказану грошову винагороду ОСОБА_6 здійснить реальний вплив наслужбових осіб ОКСЛГП «Галсільліс» і Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо позитивного вирішення питання надання у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки площею 2 га улісовому масиві Івано-Франкового лісництва Яворівського ДЛГП ЛГП «Галсільліс» урочища «Ляший потік» в територіальних межах Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_7 погодився на таку пропозицію ОСОБА_6 .
		Близько 17 год. 45 хв. 02 лютого 2015 року ОСОБА_6 , перебуваючи у салоні належного йому автомобіля «Фольксваген Тігуан» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на вул. Липинського, 60а у м. Львові, умисно протиправно одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 147000 грн (що еквівалентно 7000доларів США закурсом 21 грн за 1 долар США) у виді заздалегідь виготовлених у порядку ст.273КПК України ідентифікованих (помічених) несправжніх (імітаційних) засобів, вказавши про необхідність поміщення їх останнім у бардачок автомобіля, що ОСОБА_7 і було зроблено.
		Вироком місцевого суду встановлено, що жодним із перевірених судом доказів, наданих стороною обвинувачення, не підтверджується пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення, а відтак його визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційним судом було безпідставно відмовлено у прийнятті дорозгляду доповнень до апеляційної скарги прокурора, порушено принцип безпосередності дослідження доказів, необґрунтовано відмовлено у задоволенні відводу колегії суддів. Крім того наголошує, що ухвала апеляційного суду невідповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки не містить відповідей на всі доводи апеляційної скарги.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити.
		Мотиви Суду
		Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
		Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним єрішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права здотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється уразі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
		За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися надоказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Доводи прокурора про безпідставність відмови апеляційного суду у прийнятті дорозгляду доповнень до апеляційної скарги прокурора, як і його доводи про те, що суд апеляційної інстанції неправомірно відмовив прокурору у задоволенні його заяви про відвід колегії суддів є необґрунтованими та спростовуються кримінальним провадженням. 
		Із технічного запису судового засідання від 20 жовтня 2016 року суду апеляційної інстанції вбачається, що судом відмовлено у прийнятті доповнень, поданих заступниками прокурора Львівської області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , доапеляційної скарги прокурора ОСОБА_10 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та вирішено повернути цідоповнення особам, які їх подали. В обґрунтування зазначеного рішення апеляційний суд правильно послався на положення абзацу 2 ч. 4 ст.36КПК України та зазначив, що оскільки апеляційна скарга була внесена прокурором прокуратури Львівської області, яка не є прокуратурою нижчого рівня, тоуприйнятті доповнень заступників прокурорів цієї ж прокуратури слід відмовити.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурором було заявлено відвід колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області. Зазначений відвід був мотивований тим, щопрокурору безпідставно відмовлено у прийнятті доповнень до апеляційної скарги заступників прокурора Львівської області. Апеляційний суд 17 листопада 2016 року в судовому засіданні розглянув заявлене клопотання, заслухав думку прокурора, обвинуваченого та його захисника і на підставі статей 75, 81 КПК України дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви старшого прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_10 про відвід колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області  суддів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 беззадоволення.
		Не знайшли свого підтвердження і доводи касаційної скарги прокурора проневідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України.
		Так, із кримінального провадження вбачається, що прокурор, який брав участь урозгляді кримінального провадження судом першої інстанції, не погоджуючись звиправдувальним вироком щодо ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій не погоджувався з встановленими місцевим судом фактичними обставинами провадження, та просив скасувати виправдувальний вирок суду першої інстанції таухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначити йому покарання увиді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, щостановить 25500 грн.
		Апеляційний суд в обґрунтування безпідставності доводів апеляційної скарги прокурора правильно послався на те, що місцевий суд ретельно перевірив наявні вкримінальному провадженні докази, на яких ОСОБА_6 було пред`явлено обвинувачення, з дотриманням вимог ст. 94 КПК України оцінив кожний доказ зточки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів  зточки зору достатності і взаємозв`язку для висновку про доведеність обвинувачення поза розумним сумнівом.
		При цьому апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дослідив та надав оцінку доказам, зокрема і тим, на які посилався прокурор в апеляційній скарзі, асаме, показанням ОСОБА_6 , який зазначив, що надавав ОСОБА_7 консультації зприводу передачі у користування землі для рекреаційних цілей, однак будь-яких протиправних дій не вчиняв; показанням свідка ОСОБА_7 , які всукупності зіншими доказами не доводять винуватості ОСОБА_6 ; даним роздруківок розмов між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 як недопустимим доказам, отриманих з порушенням вимог КПК України; даним протоколів негласних слідчих (розшукових) дій; даним протоколу обшуку від 02 лютого 2015року, відповідно доякого на пальцях та долонях рук ОСОБА_6 під час освітлення лампою ультрафіолетового опромінювання жодних світінь виявлено небуло та судом зроблено правильний висновок про те, що засоби, що імітують грошові кошти, насуму 147000 грн не можуть бути беззаперечним доказом наявності в діях ОСОБА_6 складу інкримінованого йому злочину з огляду нанедоведеність умислу ОСОБА_6 на одержання неправомірної вигоди завплив наприйняття рішення будь-якими особами, уповноваженими навиконання функцій держави.
		З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись наприпущеннях, а усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться наїї користь, а тому місцевий суд дійшов правильного висновку про невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину й навів у вироку належні й достатні мотиви прийнятого рішення, з яким погоджується колегія суддів.
		Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, ретельно перевірив наведені в ній доводи, дав на них вичерпну відповідь, і, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.
		Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
		Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України, та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував прокурор у касаційній скарзі, не встановлено.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд 
		ухвалив: 
		Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої таапеляційної інстанцій,  без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...