Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/4714/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти волі, честі та гідності особи; Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2018.
Дата набрання законної сили: 27.02.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		27 лютого 2018 року
		м. Київ
		Справа № 642/4714/16-к
		Провадження № 51- 434км17
		Верховний Суд колегією Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		засудженого ОСОБА_6 , 
		захисника ОСОБА_7 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференціїкримінальне провадження № 12016220000000408 за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Глибоке Харківського району Харківської області, який мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст. 149 КК України, ч.2 ст.149 КК України,
		за касаційною скаргою захисника    ОСОБА_7 на вирок Ленінського районного суду м.Харкова від 31 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22червня 2017 року.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
		Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 31 січня 2017 року ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: 
		- за ч. 1ст. 149 КК України на строк 3 роки;
		- за ч. 2 ст. 149 КК України на строк 5 років з конфіскацією майна.
		На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна. Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 по 1000 грн кожній у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 22 червня 2017 року вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 31 січня 2017 року залишив без змін. 
		ОСОБА_6  визнано винуватим у тому, що він у середині квітня 2016 року, з корисливих мотивів, маючи умисел, направлений на вербування жінок, з використанням уразливого стану, з метою їх подальшої сексуальної експлуатації на території м. Москва, Російської Федерації, вирішив підшукати на території України жінок, які через тяжкі особисті обставини можуть дати згоду на заняття проституцією, після чого, під час особистих зустрічей з ними, повинен був досягти домовленості про їх переміщення до м. Москва для надання інтимних послуг.
		На початку червня 2016 рокуОСОБА_6 за допомогою    ОСОБА_11 підшукав на території м. Харкова  ОСОБА_10 ,  ОСОБА_9 і ОСОБА_8 для заняття проституцією на території м. Москва. 
		Після чого, 3 червня 2016 року близько 14.00 години, знаходячись в приміщенні торгового центру «Ave Plaza», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська 10, зустрівся з  ОСОБА_10 та, використовуючи її уразливий стан, який був зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували її здатність усвідомлювати свої дії, досяг з нею домовленості про переміщення її через державний кордон України до м. Москва, для надання інтимних послуг, тобто завербував її з метою сексуальної експлуатації.
		Цього ж дня, близько 15.00 год.,  ОСОБА_6 , знаходячись у приміщенні торгового центру «Ave Plaza» в м. Харкові, розташованому за вищевказаною адресою, зустрівся з ОСОБА_9 та, використовуючи її уразливий стан, досяг з нею домовленості про переміщення її через державний кордон України до м. Москва, для надання інтимних послуг, тобто завербував її з метою сексуальної експлуатації.
		6 червня 2016 року, близько 11 год., ОСОБА_6 , знаходячись на Привокзальному майдані в м. Харкові, передав    ОСОБА_12  грошові кошти в розмірі 1 250 грн за підшукання ОСОБА_10 та 1 250 грн. за підшукання ОСОБА_9 
		3 червня 2016 року, близько 16.00 год., ОСОБА_6 , знаходячись в приміщенні торгового центру «Ave Plaza» в м. Харкові, розташованому за вищевказаною адресою, зустрівшись з ОСОБА_8 , повторно вчинив вербування потерпілої з метою сексуальної експлуатації та, використовуючи її уразливий стан, досягнув з нею домовленості про переміщення її через державний кордон України до м. Москва, для надання інтимних послуг.
		Реалізуючи свій злочинний умисел,  ОСОБА_6 6 червня 2016 року об 11.00 год. зустрів  ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на території Привокзального майдану в м.Харкові, на площі Привокзальна, 2, для переміщення їх до м. Москва, з метою подальшої сексуальної експлуатації, де був затриманий працівниками поліції.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить судові рішення скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та закрити кримінальне провадження в частині засудження ОСОБА_6 за ч.1 ст.149 КК України щодо вербування ОСОБА_10 , за ч.2 ст.149 КК України щодо вербування ОСОБА_8 у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину. Крім того, просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_6 у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі через суворість. На обґрунтування своїх доводів посилається на те, що:
		- умисні дії  ОСОБА_6 були направлені на вербування двох потерпілих ОСОБА_10 і ОСОБА_9 одночасно та є закінченими з часу досягнення взаємної згоди між ним та потерпілими про їх участь в запропонованій діяльності; 
		- суди невірно кваліфікували його дії за ч.1 і ч.2 ст.149 КК України окремо; 
		- показання потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 про те, що вони були завербовані ОСОБА_6 3 червня 2016 року, є сумнівними та не відповідають показанням свідка ОСОБА_13 ; 
		- протокол за наслідками проведення негласної слідчо-розшукової дії від 7 червня 2016року, за результатами якої зафіксовано факт зустрічі ОСОБА_6 з потерпілими, не містить даних про взаємну їх домовленість щодо запропонованих умов;
		- призначаючи покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі, суд першої інстанції не навів відповідних висновків щодо необхідності ізоляції його від суспільства та не зазначив, чому призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, не сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових злочинів;
		- суд не врахував належним чином, що ОСОБА_6  раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює без офіційного працевлаштування, позитивно характеризується за місцем проживання, а не посередньо, вину у вчиненому визнав в повному обсязі, щиро покаявся, давав правдиві і послідовні свідчення, не намагався уникнути кримінальної відповідальності, має на утриманні трьох малолітніх дітей та батька інваліда, кримінальні правопорушення вчинив внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Захисник та засуджений просили задовольнити вимоги поданої касаційної скарги.
		Прокурор у судовому засіданні заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника, зазначивши, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
		Мотиви Суду
		Заслухавши всіх учасників процесу та дослідивши матеріали кримінального провадження в межах доводів касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. 
		Доводи захисника ОСОБА_7 про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та наявність підстав для закриття кримінального провадження в частині засудження  ОСОБА_6 за ч.1 ст.149 КК України щодо вербування ОСОБА_10 , за ч.2 ст.149 КК України щодо вербування ОСОБА_8 у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, не є переконливими з огляду на таке.
		Висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів та кваліфікації його дій за ч.1 ст.149, ч.2 ст.149КК України ґрунтуються на сукупності зібраних у провадженні доказів та перевірених в судовому засіданні, зокрема частковому визнанні вини самим засудженим, в тому числі й по епізоду за ч.1 ст.149 КК України щодо вербування ОСОБА_10 , показаннями ОСОБА_6 в судовому засіданні про те, що три дівчини погодились на його умови щодо запропонованої ним діяльності, показаннями в судовому засіданні потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_13 , також протоколом за результатом проведення негласних слідчих дій аудіо-, відеоконтролю особи від 7 червня 2016 року, із флеш додатком, де зафіксовано зустріч ОСОБА_6 з ОСОБА_13 та потерпілими, під час якої останні домовлялись про умови роботи по наданню послуг інтимного характеру та день і час виїзду до м. Москви (а.с.87-97, 109-109). 
		Доводи скарги в частині відсутності складу злочину в діях засудженого щодо вербування ОСОБА_8 через відсутність домовленості з останньою, перевірялись апеляційним судом і визнані безпідставними. При цьому апеляційний суд зазначив, що даних, які б ставили під сумнів показання потерпілої ОСОБА_8 про надання нею згоди на запропоновану обвинуваченим роботу та даних про відмову ОСОБА_6  від послуг потерпілої, матеріали провадження не містять і суду не надано. 
		Посилання у скарзі на те, що показання потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 про їх вербування ОСОБА_6 3 червня 2016 року є сумнівними та не відповідають показанням свідка ОСОБА_13 , також були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який переконливо та відповідно до вимог ст.94КПКУкраїни обґрунтував, якими іншими даними у матеріалах провадження ці показання свідка і потерпілих підтверджуються, навівши відповідні мотиви, та які в апеляційній і касаційній скаргах переконливо та обґрунтовано не спростовані.
		Доводи у скарзі, що матеріали провадження не містять даних про взаємну домовленість з кожною потерпілою окремо щодо запропонованих умов та що дії ОСОБА_6  неправильно кваліфіковано за ч.1 і ч.2 ст.149 КК України окремо, як сукупність злочинів, перевірялись апеляційним судом і визнані такими, що спростовуються даними протоколу проведення негласних слідчих дій аудіо-, відеоконтролю особи від 7 червня 2016 року, з яких видно, що ОСОБА_6  зустрічався з потерпілими почергово, тричі окремо з кожною, зустрічі відбувалися з розривом у часі, під час яких він досяг згоди окремо з кожною потерпілою про умови роботи по наданню послуг інтимного характеру, день і час виїзду до м. Москва, і такий злочин згідно зі ст.149 КК України вважається закінченим з моменту досягнення взаємної згоди, про що захисник не заперечував у апеляційній скарзі.
		Крім того, за ч.ч.1, 2 ст.33 КК України сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. 
		Отже, враховуючи зазначені положення кримінального Закону і надану судами правову оцінку обставинам вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що він вчинив два злочини, які складають сукупність злочинів, кожен з яких являє собою самостійний склад, який передбачений різними частинами ст.149 КК України. 
		З урахуванням зазначеного, доводи захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та наявність підстав для закриття кримінального провадження в частині засудження  ОСОБА_6 за ч.1 ст.149 КК України щодо вербування ОСОБА_10 , за ч.2 ст.149 КК України щодо вербування ОСОБА_8 , не ґрунтуються на вимогах закону.
		 
		Доводи захисника про зміну судових рішень щодо ОСОБА_6 та наявність підстав пом`якшити йому покарання із застосуванням ст.75 КК України, у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі, також є необґрунтованими.
		Згідно зі ст.75КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. 
		Як убачається із матеріалів провадження, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6  врахував:
		- ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, один з яких відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів; пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин; дані про особу  ОСОБА_6 , який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, не працює, посередньо характеризується за місцем проживання. При цьому, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів для ОСОБА_6 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статей ч.1 ст.149, ч.2 ст.149 КК України. 
		Тому, з урахуванням положень статей 50, 65 КК України, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_6 основне покарання у виді позбавлення волі на певний строк, який за своїм розміром відповідно до санкції ч.2 ст.149 КК України є мінімальним, не застосовуючи при цьому положення закону, передбачені ст. 75 КК України.
		На думку Суду, доводи у скарзі про те, що судом безпідставно не враховано те, що на утриманні  ОСОБА_6 перебуває троє малолітніх дітей, батько інвалід, злочини вчинив внаслідок збігу складних сімейних обставин, з урахуванням вищезазначеного, в цілому не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо призначеного покарання. 
		В частині доводів скарги щодо неврахування судом позитивної характеристики засудженого і що він не офіційно працює, щиро покаявся, вину визнав в повному обсязі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами провадження. Як видно із вироку,  ОСОБА_6 у судовому засіданні визнав вину частково (а.с.147).
		Наявні у провадженні довідки про склад сім?ї ОСОБА_6 не містять позитивних даних за місцем його проживання, а лише містять інформацію побутового характеру (а.с.18, 104).
		Дані, які б підтвердили, що ОСОБА_6 працює, у провадженні відсутні.
		Крім того, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляції, які аналогічні доводам касаційної скарги в частині необхідності застосування ст.75 КК України та незазначення у вироку відповідних висновків щодо необхідності ізоляції ОСОБА_6 від суспільства, й спростував їх з наведенням відповідних мотивів. 
		При цьому апеляційний суд зазначив, що, призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував обставини, за яких були вчинені засудженим злочини, які посягають на волю, честь і гідність людини, кількість потерпілих, уразливим станом яких скористався ОСОБА_6 , тому дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства, без застосування положень ст.75 КК України.
		На думку Суду, апеляційний суд в межах повноважень та в порядку, визначеному ч. 1 ст.404 КПК України, доводи захисника ОСОБА_7 належним чином перевірив, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, та відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України, залишаючи його апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.
		Доводи касаційної скарги і матеріали справи не містять даних про неправильне застосування кримінального та кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для зміни або скасування судових рішень, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
		Керуючись ст.ст. 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, п.15 Перехідних положень КПК України, пунктами 4, 6 §3 розділу 4 Закону України №2147-VIII від 3жовтня 2017 року, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргузахисника ОСОБА_7  залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 31 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2017 року щодо ОСОБА_6  без змін.
		Постанова Верхового Суду набирає чинності з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...