Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/2785/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 06.03.2018. Зареєстровано: 07.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2018.
Дата набрання законної сили: 05.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"05" березня 2018 р.           Справа№ 911/2785/17
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Сітайло  Л.Г.
		суддів:            Калатай  Н.Ф. 
		          Пашкіної С.А. 
		  за участю секретаря судового засідання   Бовсунівської Л.О.,
		представників          
		від позивача не з'явився    
		від відповідача не з'явився    
		розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Путій Анастасії Анатоліївни
		на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2017 (повний текст складено 06.11.2017) по справі №911/2785/17 (суддя Ярема В.А.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма"
		до                Фізичної особи-підприємця Путій Анастасії Анатоліївни
		про              стягнення 61587,85 грн, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Путій Анастасії Анатоліївни про стягнення 61 587,85 гривень, з яких: 50000,00 грн безпідставно отриманих коштів, а також нарахованих на відповідні кошти 6037,85 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 5550,00 грн інфляційних втрат.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір між ТОВ "Компані "Плазма" та ФОП Путій А.А., на виконання якого перераховані кошти в розмірі 50000,00 грн, не укладався, в зв'язку з чим, останні є помилково перерахованими. 
		Рішенням Господарського суду Київської області від 17.10.2017 по справі №911/2785/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Путій Анастасії Анатоліївни  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" 50000,00 грн безпідставно отриманих коштів та 1298,96 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що кошти у розмірі 50000,00 грн відповідач отримав від позивача без достатньої правової підстави, оскільки жодних договірних правовідносин з приводу поставки робіт та/або послуг, вартістю 50000,00 грн між сторонами не існує. При цьому, суд відмовив в стягненні з відповідача суми в розмірі 6037,85 грн процентів за користування коштами, оскільки нормами чинного законодавства не встановлено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, у разі збереження грошових коштів без достатньої правової підстави, за умови відсутності між сторонами господарсько-договірних відносин. Крім того, прийшов до висновку про неможливість нарахування інфляційних втрат в розмірі 5550,00 грн, оскільки повернення безпідставно отриманих коштів вчиняється сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Путій Анастасія Анатоліївна звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2017 скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
		Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що зазначені кошти позивач перерахував відповідачу на виконання умов Договору доручення від 24.01.2017.
		Ухвалою від 15.01.2018 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Путій Анастасії Анатоліївни на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2017 по справі №911/2785/17 та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 розгляд справи призначено 13.02.2018.
		12 лютого 2018 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 13.02.2018 розгляд справи №911/2785/17 відкладено до 05.03.2018.
		28 лютого 2018 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
		В судове засідання 05.03.2018 представники сторін  не з'явились.
		Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
		При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.
		Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
		18 жовтня 2016 року позивач перерахував на рахунок ФОП Путій Анастасії Анатоліївній кошти в розмірі 50000,00 грн, в якості плати за транспортні послуги, згідно з рахунком №NСФ-0000152 від 17.10.2016 без ПДВ.
		За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
		Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.                           
		Згідно зі   статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Відповідно до частини частини першої та другої   статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
		Частиною другою статті 642 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді, вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
		Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина перша статті 181 ГК України).
		Матеріали справи не містять доказів укладання договору між ТОВ "Компані "Плазма" та ФОП Путій А.А.
		Посилання апелянта на те, що грошові в сумі 50000,00 грн позивач перерахував відповідачу на виконання умов Договору-доручення від 24.01.2017, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки зазначені кошти позивач перерахував відповідачу 18.10.2016, тобто до укладання договору - доручення. 
		Крім того, колегія суддів зазначає, що надана відповідачем копія Договору-доручення від 24.01.2017 не містить підпису та печатки відповідача.
		При цьому, з наданих відповідачем копій міжнародної товарно-транспортної накладної CMR серії А №965240, пакувального листа №2 від 04.10.2016, митної декларації від 27.10.2016 та інвойсу №2134 від 02.09.2016 неможливо встановити надання відповідачем позивачу транспортних послуг вартістю 50000,00 грн. При цьому, з копії інвойсу №2134 від 02.09.2016 вбачається, що останній складено на виконання умов контракту №4600018261 від 24.11.2015, який в матеріалах справи відсутній. Крім того, матеріали справи не містять заявок позивача на надання послуг на суму 50000,00 грн, або  належних доказів укладання договору в інший спосіб.
		Відповідно до наданої довідки позивача, станом на день звернення до суду з відповідним позовом, відповідач не повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" безпідставно отримані кошти в розмірі 50000,00 грн.
		Главою 83 ЦК України визначені загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
		Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб, з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчать про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
		Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині стягнення 50000,00 грн безпідставно отриманих коштів, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. 
		Згідно зі ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. 
		Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. 
		У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
		Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. 
		Так, нормами чинного законодавства не встановлено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами у разі збереження грошових коштів без достатньої правової підстави за умови відсутності між сторонами господарсько-договірних відносин.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, на яку як на аналогію закону позивач посилається при нарахуванні процентів за користування чужими грошовими коштами у даній справі, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
		Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що між сторонами відсутні договірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність застосування, за аналогією закону, до відповідних відносин приписів ст. 1048 ЦК України, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 6037,85 грн процентів за користування коштами задоволенню не підлягає.
		Згідно з пунктом 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
		Таким чином, враховуючи, що зобов'язання відповідача повернути позивачу безпідставно отримані кошти є негрошовими, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5 550,00 грн інфляційних втрат є безпідставною та задоволенню не підлягає.
		При цьому, рішення, в частині відмови в стягненні 6037,85 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 5 550,00 грн інфляційних втрат апелянт не оскаржує.
		Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення суду ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга  не підлягає задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Путій Анастасії Анатоліївни залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2017 по справі №911/2785/17   без змін.
		2.Матеріали справи №911/2785/17   повернути до Господарського суду Київської області. 
		3.Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2017 по справі №911/2785/17.
		Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 06.03.2018.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            Л.Г. Сітайло 
		 
		Судді                                                                                Н.Ф. Калатай
		 
		                                                                                С.А. Пашкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...