Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 573/1721/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: 06.03.2018. Зареєстровано: 07.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2018.
Дата набрання законної сили: 01.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		01 березня 2018 року                             
		м.Суми
		Справа №573/1721/17 
		Номер провадження 22-ц/788/198/18
		 
		Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: 
		головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),
		суддів -        Хвостика С. Г. ,       Собини О. І. 
		за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., 
		учасники справи: 
		позивач  ОСОБА_1,
		представник позивача  ОСОБА_2, 
		відповідачі  ОСОБА_3 районна державна адміністрація Сумської області, Миколаївська селищна рада Білопільського району Сумської області,
		представники відповідачів  ОСОБА_4, ОСОБА_5,
		третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області,
		представник третьої особи  ОСОБА_6, 
		розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1  ОСОБА_2 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 29 листопада 2017 року в складі судді Свиргуненко Ю.М., ухваленого у м. Білопілля,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Звернувшись до суду із позовом у серпні 2017 року, ОСОБА_1 просив визнати за ним право на отримання у власність земельної частки (паю) розміром 4,66 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель резерву або запасу Миколаївської селищної ради Білопільського району сумської області. 
		Свої вимоги мотивує тим, що у період з 01.09.1994 року по 01.01.1996 року працював інженером  будівельником у Колективному сільськогосподарському підприємстві «Бобрицьке» (далі  КСП «Бобрицьке»). У грудні 1995 року у вказаному колективному сільськогосподарському підприємстві розпочався процес розпаювання. Він був включений до списків членів КСП, які мають право на отримання майнового та земельного сертифікатів, проте у подальшому його протиправно позбавили цього права, оскільки сертифікат на право на земельну частку ОСОБА_3 РДА на його імя не виготовлявся, про що дізнався у липні 2017 року при зверненні до ОСОБА_3 РДА з приводу оформлення права власності на земельну ділянку. 
		Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 29.11.2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави недоплачений судовий збір у розмірі 324,48 грн. 
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове про задоволення позову.  
		Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що висновок суду про пропуск позивачем строку позовної давності та початок його перебігу з моменту видачі державного акту на право колективної власності на землю  15.12.1995 року, є безпідставним, оскільки позивачу не було відомо про вказаний акт, так як він не входив до керівництва підприємства, а був лише членом колективу. Крім того, право позивача було порушено ОСОБА_3 РДА, яка не виготовила на його імя сертифікат на земельну частку (пай), про що йому стало відомо вже в процесі розгляду справи.  
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 районна державна адміністрація Сумської області зазначає, що оскільки позивач був включений до списку громадян-членів КСП «Бобрицьке» його право районною державною адміністрацією на земельну частку (пай) не оспорюється. 
		У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Сумській області зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 має право на земельну частку (пай), але пропустив трирічний строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у справі, тому рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Позивач в судовому засіданні доводи скарги підтримав та просив її задовольнити. 
		Представники відповідачів до суду не з'явилися, але про час та місце розгляду справи були оповіщені належним чином.
		Представник третьої особи в судовому засіданні поклався на розсуд суду. 
		Відповідно до п. 3 розділу ХIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має право на земельну частку (пай), але пропустив трирічний строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у справі, та не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку на звернення до суду.
		Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду щодо пропуску позивачем позовної давності виходячи з наступного.
		Як вбачається із цивільної справи, що з 01.08.1994 року по 01.01.1996 року ОСОБА_1 був членом КСП «Бобрицьке», в якому працював у зазначений період інженером  будівельником (а.с. 8).  
		З протоколу № 1 звітних зборів уповноважених членів КСП «Бобрицьке» від 19.12.1995 року вбачається, що на порядку денному вирішувалося питання затвердження списків членів підприємства, які мали право на майновий та земельний пай, а також реорганізація КСП в акціонернопайове товариство закритого типу. На цих зборах ОСОБА_1 було обрано членом ревізійної комісії акціонерно-пайового товариства (а.с. 10 -13).
		Відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії СМ №00004 від 15.05.1995 року, на підставі рішення другої сесії 22 скликання Бобрицької сільської Ради народних депутатів від 17.02.1995 року, КСП «Бобрицьке» було передано у колективну власність 2816,1 га земель для сільськогосподарського використання в межах плану зовнішніх меж відповідно до додатку № 2 до цього акту (а.с. 27-28).  
		Згідно з додатком № 1 до державного акту №00004 «Список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства «Бобрицьке» Білопільського району, Сумської області» ОСОБА_1 включений до цього списку під номером 571 (а.с. 65-79).
		За інформацією відділу у ОСОБА_3 районі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області відомості про видачу позивачу сертифіката на право на земельну частку (пай) у землях колишнього КСП «Бобрицьке» відсутні (а. с 191).
		Діяльність КСП «Бобрицьке» припинено 29.09.2004 року на підставі рішення Господарського суду Сумської області від 09.08.2004 року.
		За Інформацією Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області відповідно до її рішення від 30.12.2016 року в результаті реорганізації юридичних осіб Бобрицька сільрада приєдналася до Миколаївської селищної ради. 
		Ухвалою суду першої інстанції від 19.10.2017 р. відбулась заміна неналежного відповідача, а саме Бобрицької сільської ради на Миколаївську селищну раду Білопільського району Сумської області. 
		Миколаївською селищною радою також повідомлено, що на території Бобрицької сільської ради є землі запасу та резервного фонду. На площу 220,2152 га ріллі укладено договори оренди земельних ділянок з ПСП «Слобожанщина Агро». Нормативно-грошова оцінка земельної частки (паю) на території Бобрицької сільської ради Білопільського району Сумської області станом на 01.01.2017 року становить 96 448 грн. Розмір земельної частки (паю) у землях колишнього КСП «Бобрицьке» становить 4,66 умовних кадастрових гектара (а.с. 26, 154). 
		Листуванням позивача з ОСОБА_3 райдержадміністрацією та з Відділом у ОСОБА_3 районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області доведено, що дійсно сертифікат на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_1 не було виготовлено і розпорядження голови райдержадміністрації з цього приводу не видавалося.
		Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		Зі змісту наведеного вбачається, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		Таким чином, місцевий суд правильно зробив висновок, що ОСОБА_1 набув права на земельну частку (пай), оскілки на момент отримання КСП «Бобрицьке» державного акту на право колективної власності на землю 15.05.1995 року працював в цьому підприємстві, був його членом та включений до списку, що додається до державного акта. 
		Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, особи, які отримали сертифікат на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду. 
		У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ» розяснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства (далі  КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
		Проте, як встановлено судом під час розгляду справи, розпорядження головою РДА про виготовлення сертифікату на право на земельну частку (пай) у землях колишнього КСП «Бобрицьке» ОСОБА_1 не приймалося і документ, який би посвідчив право власності позивача на земельну частку (пай), не виготовлявся.
		Відповідно до діючої редакції ст.12 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 р. №697 на час прийняття Бобрицькою сільрадою рішення про передачі у колективну власність КСП «Бобрицьке» землі площею 2816,1 га, до списку громадян-членів цього колективного сільськогосподарського підприємства було включено позивача, праця громадян є основою створення i примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
		Статтями 21, 22 цього Закону було визначено, що право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівницьких товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. Об'єктами права власності колективу орендарів є вироблена продукція, одержані доходи та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом. 
		Статтею 5 Земельного Кодексу 1992р. також визначалось, що земля може належати громадянам на праві колективної власності і суб'єктам такої форми власності виступали колективи сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Землі у колективну власність передаються безплатно. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.
		Згідно ст. 22, 23 цього Земельного кодексу право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності на землю посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими радами.
		Але дія цієї статті щодо власників земельних ділянок, визначених ст. 1 Декрету від 26.12.1992 року № 15-92 було зупинено, який втратив чинність згідно із Законом України від 14.09.2006 року № 139-V, що набрав чинності 04.10.2006 року. 
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899 документом, що посвідчує право власності на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), який видається районною державної адміністрацією. Документом, що посвідчує таке право, також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
		Проте через не виготовлення сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім'я позивача ОСОБА_3 райдержадміністрацією, вимоги позивача про визнання за ним такого права власності на земельну частку (пай) є законними і підлягають задоволенню, оскільки порушене право власності підлягає захисту і відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, а також уразі втрати документу, який засвідчує його право власності.
		Ураховуючи викладене, апеляційний суд визнає, що до спірних правовідносин суд першої інстанції помилково застосував позовну давність, оскільки не отримання позивачем сертифікату через його не виготовлення уповноваженим органом державної влади свідчить про невизнання за позивачем його права власності на земельну частку (пай), яке він набув на законних підставах, має бажання реалізувати шляхом виділення своєї частки в натурі. Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності. 
		Апеляційний суд, враховуючи заявлені підстави та предмет позову, відповідно до ст. 376 ЦПК України, через порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при вирішення питання позовної давності, оскільки в даному випадку триває порушення права власності позивача на земельну частку (пай) з підстав незалежних від його волевиявлення та дій, скасовує оскаржене рішення і постановляє своє судове рішенням, яким визнає за ОСОБА_1 право власності на земельний частку (пай) розміром 4,66 умовних кадастрових гектарів, із земель площею 2816,1 гектарів переданих у колективну власність КСП «Бобрицьке» для сільськогосподарського використання, розташованих згідно додатку 2 плану зовнішніх меж земель переданих у колективну власність, до державного акту на право колективної власності на землю серія СМ00004 від 15.05.1995 року, зареєстрованого у книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 4 Бобрицької сільської ради Білопільського району Сумської області. 
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд
		 
		                                                            п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1  ОСОБА_2 задовольнити.
		 
		Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 29 листопада 2017 року скасувати.
		 
		Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельний частку (пай) розміром 4,66 умовних кадастрових гектарів, із земель площею 2816,1 гектарів переданих у колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству «Бобрицьке» для сільськогосподарського використання, розташованих згідно додатку 2 плану зовнішніх меж земель переданих у колективну власність, до державного акту на право колективної власності на землю серія СМ00004 від 15.05.1995 року, зареєстрованого у книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 4 Бобрицької сільської ради Білопільського району Сумської області. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне судове рішення складено 06 березня 2018 року.
		 
		 
		 
		Головуючий -                                                                                                     С.С. Ткачук
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                                                    О.І. Собина
		 
		 
		 
		                                                                                                                             ОСОБА_7

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...