Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/7986/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 06.03.2018. Зареєстровано: 07.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2018.
Дата набрання законної сили: 28.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		28 лютого 2018 року 
		Київ
		справа №826/7986/13-а
		адміністративне провадження №К/9901/2894/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
		суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П, 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні 
		касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтек Б»
		на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2013 (суддя Смолій І.В.)
		та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 (судді Шостак О.О. ,Горяйнов А.М.,Желтобрюх І.Л.)
		у справі № 826/7986/13-а
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтек Б»
		до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
		третя особа - ОСОБА_2
		про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтек Б» (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013: № 0004362220 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 1652240,00 грн. за основним платежем та на 826120,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014, у задоволенні позову відмовлено.  
		У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункт 14.1.36 пункту 14.1 ст.14, пункт 138.2 ст. 138, пункт 177.4 ст. 177, пункти 198.1. 198.6 ст. 198, пункт 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК), ст..ст. 203 та 629 Цивільного кодексу України, ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст..ст. 7-11, 86, 159, 160  Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та прийняти нове рішення про задоволення позову. Так, доводи ТОВ зводяться до того, що судами були перекручені пояснення ОСОБА_2, який підтвердив факт поставки позивачу товару; не були враховані докази закриття кримінального провадження № 3201311001000074 згідно з постановою від 20.03.2013; не було враховано належну реєстрацію як позивача, так і його постачальника; підтвердження операцій із поставки первинними документами; у судовому процесі не доведені обставини вчинення правочинів між позивачем та СПД ОСОБА_2 з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства; а у ДПІ відсутні повноваження щодо визнання правочинів нікчемними.
		Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.
		У відповідності до норм частини 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов`язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 11.04.2013 № 217/1-22-20-32766730. 
		Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пунктів 198.1, 198.6 ст. 198, пункту 201.4 ст. 201 ПК: завищений податковий кредит у податковому обліку за серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року на загальну суму 1652240,00 грн. за наслідками нікчемних правочинів з поставки від ФОП ОСОБА_2 макулатури, у результаті чого занижено ПДВ за серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року на загальну суму 1652240,00 грн..
		За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013: № 0004362220 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 1652240,00 грн. за основним платежем та на 826120,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
		У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу товарів (макулатури) від ФОП ОСОБА_2 від імені цього постачальника на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у  податковому обліку з ПДВ за вищевказані податкові періоди. 
		Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		Пунктом 198.3 цієї статті  встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013р. № 408-VІ).
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).
		При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
		За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною  декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
		Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили  з того, що встановлені у справі обставини свідчать про безтоварність операцій з поставки між позивачем і ФОП ОСОБА_2
		Цей факт суд встановив на підставі доказів у справі, оцінка яких відповідає вимогам статті 86 КАС України (у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних у справі судових рішень). 
		Так, заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, ДПІ у судовому процесі посилалась на відсутність реального характеру поставки позивачу від ФОП ОСОБА_2 товару, з огляду на відсутність у останнього основних фондів (складські приміщення, транспортні засоби) та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки макулатури у вказаних з посиланням на вчинення господарських операцій із позивачем документах.
		Вказані обставини були враховані судами при оцінці доданих до матеріалів справи документів бухгалтерського та податкового обліку, як-то: видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, пояснень ФОП ОСОБА_2
		Застосування судами попередніх інстанції норм процесуального і матеріального права при вирішенні спору у цій справі  відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з цією правовою позицією надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
		Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: 
		- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
		- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
		- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
		- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; 
		- відсутність первинних документів обліку.
		Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
		Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
		Наведені позивачем у касаційній скарзі доводи щодо не перекручування судом пояснень ОСОБА_2, а також неврахування судами обставин закриття кримінального провадження № 3201311001000074 згідно з постановою слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.03.2013, не відповідають дійсності. Так, судом першої інстанцій при оцінці пояснень ОСОБА_2 вказано, що він підтвердив господарські відносини з позивачем, однак вказав, що не підписував договір особисто. Знайшла своє відображення у судових рішеннях також і оцінка доводів позивача про закриття кримінального провадження. Разом із тим, такі доводи позивача та надані ним на їх підтвердження докази не стали достатніми для переконання суду у реальному характері поставки, в основу судового рішення були покладені обставини відсутності у ФОП ОСОБА_2 адміністративно-господарських можливостей здійснити поставку макулатури у вказаних в податкових накладних обсягах. Ці доводи контролюючого органу у судовому процесі позивачем не були спростовані, як не було їх наведено і в касаційній скарзі.
		Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних у справі судових рішень). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.
		Одне лише надання позивачем видаткових та податкових накладних, виписаних від імені ФОП ОСОБА_2, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з цим постачальником, враховуючи обставини відсутності у цього постачальника основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності та поставки позивачу макулатури зокрема. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.
		Доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
		Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи (частина 2 цієї статті).
		Керуючись ст. ст. 341, 343, 344, 349 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтек Б» залишити без задоволення.
		Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
		 
		Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді:          С.С. Пасічник  В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...