Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/606/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 07.03.2018. Зареєстровано: 07.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2018.

Результат оскарження 14.08.2018 Житомирський апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 Р І Ш Е Н Н Я 
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		07 березня 2018 року                                    м. Житомир                                справа № 806/606/18  
		категорія 2.2
		 
		Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання бездіяльності, зобов'язання надати повну та достовірну інформацію на запит, 
		  встановив:
		 
		06.02.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, у якому він просить:
		- визнати бездіяльність (дії) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області  у частині не надання повної та достовірної інформації на запит від 22.01.2018;
		- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати повну та достовірну інформацію на запит від 22.01.2018.
		В обґрунтування позову зазначає, що 22.01.2018 звернувся із запитом про отримання публічної інформації до відповідача, однак останній не надав повну та достовірну відповідь на його запит про реєстрацію у земельному кадастрі земельної ділянки площею 1,2646 га №1810136300:029:0021 та її місцезнаходження. Такі дії (бездіяльність) відповідача вважає неправомірними та просить зобовязати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати повну та достовірну інформацію на його запит від 22.01.2018.
		Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
		26.02.2018 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення до позову, в яких він пояснив, що відповідач не надав повну та достовірну відповідь на його запит від 22.01.2018 та надіслав лист, у якому йдеться, що відповідно до інформації, наданої підлеглим Міськрайонним управлінням, державну реєстрацію земельної ділянки №1810136300:04:029:0021 скасовано на підставі поділу.
		Крім того, позивач вважає безпідставним клопотання відповідача щодо закриття провадження у справі, оскільки вважає, що належної відповіді на свій запит від 22.01.2018 ним до цього часу не отримано.
		Також зазначає, що позов, поданий ним до суду 06.02.2018, але відповідач посилається не на свій лист від 31.01.2018, а на лист від 13.02.2018. Однак, навіть у цьому листі відповідача від 13.02.2018 він все рівно не надає запитувану ОСОБА_1 інформацію щодо місця знаходження земельної ділянки.
		Крім того, позивач вказує, що лист відповідача від 13.02.2018 з додатком був наданий на його запит від 06.02.2018, а не на запит від 22.01.2018, таким чином позивач підтримує позовні вимоги та просить задовольнити їх, через продовження відповідачем не виконувати вимоги Закону України «Про інформацію», Закону України Про звернення громадян» та намагання, на думку позивача, приховати свої неправомірні дії шляхом надання суду недостовірної інформації про відсутність предмета спору (а.с.9-10).
		26.02.2018 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання, у якому він просить закрити провадження за відсутності предмета спору, так як відповідно до даних в автоматизованій системі діловодства на базі ДОК ПРОФтмСТЕП 2.0, наявна інформацію про те, що 13.02.2018 листом №ПІ-22/0-12/0/63-18 ОСОБА_1 надіслано відповідь щодо заявленого ним клопотання про надання інформації (а.с.16).
		Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
		Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
		Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню із таких підстав.
		Судом встановлено, що 22.01.2018 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з запитом про отримання публічної інформації та просив надати йому публічну інформацію у письмовому вигляді чи зареєстрована у земельному кадастрі земельна ділянка площею 1,2646 га №1810136300:04:029:0021 та якщо так, де ця ділянка знаходиться (адреса) (а.с.6).
		31.01.2018 на адресу ОСОБА_1 Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області було надіслано лист за №ПІ-17/0-7/0/63-18 про розгляд його запиту про доступ до публічної інформації від 22.01.2018, у якому повідомлено ОСОБА_1,   що таке публічна інформація та те, що відповідно до інформації, наданої Міськрайонним управлінням, державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 1810136300:04:029:0021 скасовано на підставі поділу (на звороті а.с.6).
		06.02.2018 ОСОБА_1 вдруге звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, в якому зазначив, що ним було подано 22.01.2018 запит у якому він просив надати публічну інформацію у письмовому вигляді чи зареєстрована у земельному кадастрі земельна ділянка площею 1,2646 га №1810136300:04:029:0021 та якщо так, де ця ділянка знаходиться (а.с.12).
		13.02.2018 на адресу ОСОБА_1 Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області було надіслано лист за №ПІ-22/0-12/0/63-18 з додатком (а.с.13, 18) про розгляд його запиту про доступ до публічної інформації від 06.06.2018, у якому йому повідомлено,  що державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 1810136300:04:029:0021 скасовано 30.08.2017 на підставі поділу та відмовлено йому в наданні інформації щодо адреси земельної ділянки за наведеним кадастровим номером так як  відповідно до пп.2 п.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. 
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
		Закон України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон України №2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
		Частиною 1 ст.1 Закону України №2939-VI встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Відповідно до ст.3 Закону України №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;  доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
		Згідно з п.2 ч.1 ст.5 Закону України №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
		Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст.13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації (ст.12 Закону України №2939-VI).
		Частиною 1 ст.13 Закону України №2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
		Пунктом 6 ч.1 ст.14 Закону України №2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
		Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ч.1 ст.19 Закону України №2939-VI).
		Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.20 Закону України №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
		Згідно з ч.1 ст.22 Закону України №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 цього Закону.
		Частинами 1, 2 ст.23 Закону України №2939-VI встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до ст. 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
		Відповідно до частин 1,2 ст. 6 цього Закону -  інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація;2) таємна інформація; 3) службова інформація. 
		Згідно з ч.1 ст.11 Закону України від 02.10.1992 №2657-XII "Про інформацію" (далі  Закон України №2657-XII) інформацію про фізичну особу (персональні дані) становлять відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, за якими вона ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (ч.2 ст.11 Закону України №2657-XI).
		Згідно з ст.20 Закону України №2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
		Відповідно до статті 21 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені, зокрема, відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
		Частиною 4 ст.13 Закону України №2939-VI встановлено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області є розпорядником інформації, якою воно володіє, тому при вирішенні питань щодо доступу до інформації має керуватися вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині надання відповідної інформації за запитами.
		З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що запитувана інформація стосується надання місця знаходження земельної ділянки площею 1,2646 га за кадастровим номером 1810136300:04:029:0021.
		Частиною 2 ст.6 Закону України №2939-VI передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав «трискладового тесту» означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
		Відповідно до п.3 ч.4 ст.22 Закону України №2939-VI відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, які становлять зміст "трискладового тесту".
		За змістом ч.5 ст.6 Закону України №2939-VІ не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, якщо оприлюднення або надання такої інформації не може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Складовою комунального майна є земля (ч.1 ст.142 Конституції України, ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»)
		Відповідно не може бути обмежено доступ до інформації про земельні ділянки, надані приватним особам у власність чи користування, а так само прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали такі ділянки. Вилучення імен фізичних осіб чи найменувань юридичних осіб, яким відповідне майно було надане, з копій документів при їх наданні за запитом на інформацію, є порушенням вимог Закону України №2939-VІ, крім випадків, передбачених другим реченням ч.5 ст.6 Закону України №2939-VІ - коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. 
		Таким чином, на підставі аналізу наведених норм суд дійшов висновку про те, що не підлягає обмеженню в наданні за запитами про публічну інформацію інформація запитувана позивачем.  Якщо у правовому акті органу влади міститься інша інформація, яка має ознаки конфіденційної, то при наданні документів вона підлягає вилученню у спосіб, який унеможливлює її з'ясування.
		Отже, відповідач, як розпорядник інформації протиправно не надав публічну інформацію на запит ОСОБА_1 від 22.01.2018, тому суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 повну, всебічну та достовірну публічну інформацію на його запит від 22.01.2018.
		Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, виходячи зі змісту запиту на отримання публічної інформації, а також наведених вище положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про інформацію», суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі, та не у спосіб, що передбачені положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації», безпідставно відмовивши позивачу у доступі до публічної інформації, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
		Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
		Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 250-251 КАС України, -
		  
		   вирішив:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 (10020, м.Житомир, проспект Миру, 1 «В», кв.16, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (10002, м.Житомир, вул.Довженка, 45, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання бездіяльності, зобов'язання надати повну та достовірну інформацію на запит - задовольнити.
		Визнати бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у частині не надання повної та достовірної інформації на запит ОСОБА_1 від 22.01.2018 протиправною.
		Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати повну та достовірну інформацію на запит ОСОБА_1 від 22.01.2018.
		Рішення набирає законної сили згідно з статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя                                                                                            О.В. Єфіменко
		 
		Повний текст рішення виготовлено: 7 березня 2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...