Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/3525/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 07.03.2018. Зареєстровано: 07.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2018.
Дата набрання законної сили: 04.11.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		15 лютого 2018 року                      № 826/3525/17
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді Аблова Є.В.,
		при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,
		за участю представників сторін:
		представника позивача: Авраменко І.В.,
		представника відповідача: Ніколаєнко О.С.,                        
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» 
		до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення 
		про визнання протиправним та скасування рішення №271 від 03.03.2017 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» (далі - позивач) до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №271 від 03.03.2017 року.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, спірне рішення є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки приймаючи спірне рішення, відповідач не взяв до уваги того, що ухвала Франківського районного суду міста Львова про скасування заходів забезпечення позову від 24.02.2017 року не набрала законної сили та оскаржена в апеляційному порядку.
		У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.
		Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на те, що приймаючи спірне рішення відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених Конституцією та Законами України.  
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що рішенням №271 від 03.03.2017 року позивачу відмовлено у продовженні строку дії ліцензії на мовлення НР №00184-м від 19.02.2010 року.
		Не погоджуючись з висновками відповідача, викладеними у вказаному рішенні, позивач оскаржив його в судовому порядку.
		Так, розглянувши заяву позивача про продовження строку дії ліцензії на мовлення HP № 00184-м від 19.02.2010 року (ефірне місцеве радіомовлення з використанням частоти 104,6 МГц у м. Києві, потужність передавача - 2,0 кВт, обсяг мовлення - 24 години на добу), та приймаючи спірне рішення, Національна рада дійшла наступного висновку:
		Ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою відповідно до порядку та вимог, встановлених Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» та частини першої статті 23 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
		Позивачу, рішенням Національної ради від 17.07.2014 року № 267 у зв'язку з порушенням частини сьомої статті 27, частини восьмої статті 28 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», рішенням від 24.07.2014 року № 489 у зв'язку з порушенням абзаців четвертого, шостого частини другої статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та статті 28 Закону України «Про інформацію», рішенням від 12.02.2015 року № 144 за перешкоджання Національній раді у здійсненні нею контролюючих та наглядових повноважень, передбачених чинним законодавством, та рішенням від 24.11.2016 року № 2482 за порушення абзацу тринадцятого частини другої статті 6 та частини другої статті 62 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» були оголошені попередження.
		Рішення від 17.07.2014 року № 267, від 24.07.2014 № 489, від 12.02.2015 року №144, від 24.11.2016 № 2482 оскаржувались ліцензіатом в судовому порядку.
		Судом встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2016 року у справі №826/10933/16 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Дивосвіт" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 17 липня 2014 року №267 про відмову у задоволенні заяви про переоформлення ліцензії на мовлення від 19 лютого 2003 року НР №0522-м та про застосування санкцій у вигляді оголошення попереджень; визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 24 липня 2014 року №489 про застосування санкцій у вигляді оголошення попереджень залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення). 
		Незважаючи на те, що позовна заява ТОВ «Дивосвіт» була відкликана добровільно, ліцензіат повторно звернувся до суду з оскарженням рішень від 17.07.2014 року № 267 та від 24.07.2014 року № 489. 
		З огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду з вказаними позовними вимогами, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 року у справі № 826/15462/16 позовну заяву залишено без розгляду, яка залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 року. Рішення суду набрало законної сили 20.12.2016 року.
		Отже, рішення відповідача від 17.07.2014 року № 267 та від 24.07.2014 року №489 скасовані в судовому порядку, тому є чинними.
		Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (надалі - відповідач, Національна рада), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 144 від 12.02.2015 в частині оголошення попередження ТОВ «ТРК «ДИВОСВІТ» за перешкоджання відповідачу у здійсненні нею контролюючих та наглядових повноважень, передбачених чинним законодавством. Рішення набрало законної сили 26.07.2016 року.
		Крім того, позивачем оскаржено рішення від 24.11.2016 року №2482, яким до нього застосовано санкцію у вигляді попередження. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2017 року у справі №826/19448/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.
		Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
		Водночас частинами першою та дев'ятою статті 23 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" встановлено, що ліцензування мовлення здійснюється виключно  Національною радою відповідно до порядку та вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення".  Ліцензія на мовлення,  видана Національною радою, є єдиним і достатнім документом,  що надає ліцензіату право відповідно до умов ліцензії   здійснювати   мовлення,  користуватися  каналами мовлення за умови наявності у володільців радіоелектронних засобів передбачених законом дозволів на їх експлуатацію. 
		Частина першою-четвертою статті 33 вказаного Закону встановлено, що кожний ліцензіат має право на продовження строку дії ліцензії на мовлення. Для продовження строку дії ліцензії на мовлення необхідно не раніше ніж за 210 днів  та  не  пізніше  ніж  за  180  днів  до закінчення строку дії ліцензії подати до Національної ради заяву про продовження ліцензії на мовлення відповідно до вимог статті 24 цього  Закону.  Заяву про продовження строку дії ліцензії,  подану раніше  ніж  за  210  днів  до  закінчення  строку  дії  ліцензії, Національна  рада  повертає ліцензіату без розгляду протягом п'яти робочих днів з дня її надходження. Заява про продовження  строку  дії  ліцензії  на  мовлення розглядається  і рішення щодо неї приймається не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії ліцензії.  За результатами розгляду заяви  Національна  рада  приймає рішення  про  продовження  строку дії ліцензії на мовлення або про відмову у продовженні строку дії ліцензії.  Протягом п'яти робочих днів після прийняття відповідного рішення Національна рада письмово повідомляє заявника про результати розгляду  його  заяви. Копія рішення надсилається або видається. У рішенні про відмову у продовженні строку дії ліцензії Національна рада визначає підстави прийняття такого рішення відповідно до вимог частини сьомої цієї статті. 
		Відповідно до частини сьомої статті 33 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" Національна  рада  може  прийняти  рішення  про  відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення лише за умови, якщо: а) ліцензіат подав заяву на продовження строку  дії  ліцензії пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії;      б) протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного  законодавства. Ці порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями  Національної ради, не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями; в) ліцензіат не відповідає вимогам статті 9 або частини другої статті 12 цього Закону. 
		Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.
		Статтею 2 цього ж Закону встановлено, що Національна рада у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про телебачення і радіомовлення", цим Законом, іншими законами України.
		Діяльність Національної ради ґрунтується на принципах законності, незалежності, об'єктивності, прозорості, доступності для громадськості, врахування культурної, ідеологічної та політичної багатоманітності в суспільстві, врахування загальновизнаних міжнародних норм та стандартів у галузі телерадіомовлення, повноти і всебічного розгляду питань та обґрунтованості прийнятих рішень (частина перша статті 3 Закону).
		Національна рада здійснює регуляторні функції, передбачені законодавством України у сфері телерадіомовлення, зокрема, ліцензування телерадіомовлення (стаття 14 Закону).
		Відповідно до частини першої статті 17 цього Закону Національна рада в межах своїх повноважень приймає регуляторні акти, у тому числі нормативно-правові, а також інші акти індивідуальної дії.
		Частиною п'ятою статті 17 Закону передбачено, що кожен акт індивідуальної дії Національної ради повинен містити мотивувальну частину, в якій зазначаються щонайменше такі дані:
		посилання на норму чинного закону України, яка наділяє Національну раду повноваженнями приймати зазначений акт індивідуальної дії;
		обставини, з настанням яких закони України пов'язують виникнення у Національної ради повноважень приймати відповідний акт, а також посилання на докази, якими підтверджується настання таких обставин.
		Відповідно до частини шостої статті 17 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" крім загальних вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті, рішення про відмову у видачі ліцензії, рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії повинно містити щонайменше такі дані, зокрема:
		підстави для відмови: обставини, з яких Національна рада виходила, приймаючи рішення про відмову у видачі ліцензії або рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії;
		нормативне обґрунтування прийнятого рішення: посилання на норму закону України, відповідно до якої встановлені Національною радою обставини надають їй право відмовити у видачі ліцензії або у продовженні ліцензії.
		Відтак, з огляду на порушення позивачем умов ліцензії та вимог чинного  законодавства, а також наявність чинних рішень про попередження позивача, відповідач  обґрунтовано прийняв рішення про відмову позивачу у продовженні строку дії ліцензії на мовлення.
		Відносно доводів позивача про наявність ухвали Франківського районного суду міста Львова про скасування заходів забезпечення позову від 24.02.2017 року, яка не набрала законної сили та не врахована відповідачем при ухваленні спірного рішення, слід зазначити наступне.
		Як вбачається з пояснень відповідача, 16.02.2017 року на засіданні Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, повинно було розглядатися питання щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення позивача, однак останнім до його початку надано ухвалу Франківського районного суду м.Львова про застосування заходів забезпечення позову від 15.02.2017 року, що фактично забороняла регулятору приймати рішення щодо розгляду заяви про продовження строку дії ліцензії на мовлення, з огляду на що розгляд питання про продовження позивачу строку дії ліцензії відкладено. 
		Так, за змістом ухвали суду, забезпечено позов у справі № 465/856/17 (2-з/465/29/17), а саме: 
		до набрання рішенням у цій справі законної сили, призупинити розгляд Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт», місцезнаходження: 01601, м.Київ, площа Спортивна, будинок 1 А, код ЄДРПОУ: 25199333) про продовження строку дії ліцензії на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010 року;
		до набрання рішенням у цій справі законної сили, заборонити Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення приймати рішення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт», місцезнаходження: 01601, м.Київ, площа Спортивна, будинок 1 А, код ЄДРПОУ: 25199333) про продовження строку дії ліцензії на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010 року;
		до набрання рішенням законної сили, заборонити Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення приймати рішення про анулювання або припинення ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт», місцезнаходження: 01601, м.Київ, площа Спортивна, будинок 1 А, код ЄДРПОУ: 25199333) на мовлення НР № 00184-м від 19.02.2010 року;
		до набрання рішенням у цій справі законної сили, заборонити Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення приймати рішення про затвердження конкурсних умов з використанням частоти Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт», місцезнаходження: 01601, м.Київ, площа Спортивна, будинок 1 А, код ЄДРПОУ: 25199333), визначеної ліцензією на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010 року;
		до набрання рішенням у цій справі законної сили, заборонити Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення приймати рішення про оголошення конкурсу на мовлення з використанням частоти Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт», місцезнаходження: 01601, м.Київ, площа Спортивна, будинок 1 А, код ЄДРПОУ: 25199333), визначеної ліцензією на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010 року.  
		Водночас, ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 24.02.2017 року заяву Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про скасування заходів забезпечення позову у вказаній справі задоволено, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15.02.2017 року, шляхом відновлення розгляду Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт», про продовження строку дії ліцензії на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010 р. та шляхом зняття заборони Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення:
		приймати рішення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» про продовження строку дії ліцензії на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010 року;
		приймати рішення про анулювання або припинення ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт», на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010 року;
		приймати рішення про затвердження конкурсних умов з використанням частоти Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт», визначеної ліцензією на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010 року;
		приймати рішення про оголошення конкурсу на мовлення з використанням частоти Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт», визначеної ліцензією на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010 року.
		Крім того, ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05.04.2017 року задоволено апеляційну скаргу відповідача та скасовано ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 15.02.2017 року.
		Відтак, на момент прийняття спірного рішення №271 від 03.03.2017 року, у відповідача були наявні підстави для відмови позивачу у продовженні строку дії ліцензії на мовлення НР №00184-м від 19.02.2010 року.
		У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		З огляду на встановлені обставини та аналіз викладених положень законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
		Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку при прийнятті спірного рішення.
		За вказаних обставин суд вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та не вбачає правових підстав для їх задоволення.
		 
		Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» у задоволенні позовних вимог. 
		 
		Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                    Є.В. Аблов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...