Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 297/1656/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: 10.03.2018. Зареєстровано: 11.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 15.03.2018.
Дата набрання законної сили: 26.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 297/1656/17
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		 
		       26 лютого 2018 року                                                        м. Ужгород
		 
		Апеляційний суд Закарпатської області в складі
		головуючого                    судді КОНДОРА Р.Ю.
		суддів                         ДЖУГИ С.Д., КУШТАНА Б.П.
		при секретарі                    ПИЛИП Ю.П.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 297/1656/17 за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, молоді та спорту Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Відділу освіти, молоді та спорту Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області на рішення Берегівського районного суду від 23 жовтня 2017 року, головуючий суддя Гал Л.Л., -
		встановив:
		31.07.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Відділу освіти, молоді та спорту Берегівської райдержадміністрації мотивуючи його наступним.
		Наказом від 15.01.2007 № 31-к позивач був прийнятий на посаду директора Шомської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів до 30.06.2008, однак, контракт із ним не укладався.
		01.07.2008 Відділ освіти Берегівської РДА видав наказ № 625а-к про продовження дії наказу від 15.01.2007 № 31-к, а з позивачем був укладений контракт про призначення на посаду директора школи з 01.07.2008 по 01.07.2011. В контракті вказані дві дати його укладення: 15.01.2007 і 01.07.2008, а строк його дії вказаний з 01.07.2008 по 01.07.2011. Підписано сторонами контракт було саме 01.07.2008, його графи щодо строку дії не були заповнені. Тож 15.01.2007 контракт не укладався.
		01.07.2011 відділ освіти видав наказ № 1448-к, яким продовжив дію наказу від 02.07.2008 № 625-к, аналогічно наказом від 30.06.2016 № 1172 було продовжено дію наказу від 01.07.2016 № 1448. При цьому, в датах і номерах наказу є розбіжності: № 625а-к від 01.07.208 і № 625-к 02.07.2008.
		Таким чином, відповідні накази продовжували дію попередніх наказів, а не дію трудового контракту. Нормами Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» контрактна форма трудових відносин із директором школи не передбачена, на посаду він призначається наказом органу управління у сфері освіти.
		Зважаючи на ці обставини, на положення ст.ст. 21, 23, 39-1 КЗпП України щодо особливостей строкового трудового договору та його контрактної форми, позивач перебував не у строкових, а у безстрокових (без визначення конкретного строку) трудових відносинах і обіймав посаду директора школи на постійній основі.
		Тому звільнення позивача з роботи наказом Відділу освіти, молоді та спорту Берегівської РДА від 30.06.2017 з 01.07.2017 у зв'язку із закінченням терміну дії контракту незаконне, а повивача ще у 2007 році оманою було змушено підписати контракт.
		З урахуванням викладеного, позивач просив поновити його на посаді директора Шомської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів з 01.07.2017 і стягнути на його користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням з посади директора.
		Рішенням Берегівського районного суду від 23.10.2017 позов задоволено:
		визнано наказ від 30.06.2017 № 625-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 2 ст. 36 КЗпП України з посади директора Шомської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів у зв'язку з закінченням трудового контракту незаконним;
		поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Шомської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів;
		стягнуто з Відділу освіти, молоді та спорту Берегівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 35458,80 грн;
		стягнуто з Відділу освіти, молоді та спорту Берегівської райдержадміністрації на користь держави судовий збір у сумі 1280,00 грн;
		допущено негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 9091,91 грн.
		Відповідач Відділ освіти, молоді та спорту Берегівської РДА рішення суду оскаржив як незаконне та необґрунтоване. Сторона посилається на те, що із позивачем був укладений строковий трудовий договір у формі контракту і трудові відносини не стали безстроковими.
		Суд не взяв до уваги природу строкового трудового договору як правочину з відповідним волевиявленням сторін, дії позивача, який сам просив продовжити дію трудового договору, чим визнав його строковість і дійсність правочину. Переукладання строкового трудового договору не поширюється на випадок укладання контракту, тому не свідчить про зміну строкових трудових відносин на безстрокові.
		Відповідач просить рішення суду скасувати, у позові - відмовити.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: відповідача - ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які апеляцію підтримали, позивача - ОСОБА_5, який скаргу не визнав, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, апеляційний суд приходить до такого.
		Відповідно до ст. 2 ч.ч. 1, 3, ст. 3 ч. 1, ст.ст. 10, 11, 27, 31 ЦПК України в редакції, що була чинною на час звернення позивача до суду та вирішення справи судом першої інстанції, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Сторонами у справах позовного провадження є позивач - особа, яка вважає, що її право порушене і яка пред'явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач - особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом (ст. 26 ч. 1, ст.ст. 30, 33 ЦПК України).
		Аналогічно ці питання регулюються нормами ЦПК України в редакції, чинній на час апеляційного розгляду справи (ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, ст. 41 ч. 1, ст.ст. 43, 48, 49, 51). Таким чином, по захист своїх порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі відповідає обов'язок належного відповідача усунути порушення права.
		Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення (ст. 303 ч. 3 і ст. 367 ч. 4 відповідних редакцій ЦПК України). Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного розгляду справи позивач у справі за позовом, що виник із трудових правовідносин (зокрема, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) не вправі змінювати позовні вимоги шляхом їх збільшення, апеляційний суд не вправі змінювати склад відповідачів у справі, зміни у складі учасників процесу допустимі лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках (ст.ст. 27, 31-34, ст. 37 ч. 1, ст. 45 ч.ч. 2, 3, ст.ст. 107, 291, 292, ст. 304 ч. 1 і ст. 23 ч. 1, ст. 24 ч. 1, ст.ст. 43, 49-52, ст. 55 ч. 1, ст. 56 ч.ч. 2, 3, 6, ст.ст. 351, 352, ст. 368 ч. 1 відповідних редакцій ЦПК України).
		На підтвердження своїх доводів як позивач, так і відповідач посилалися, зокрема, на документи, якими були врегульовані трудові відносини позивача, інтерпретуючи їх, утім, відповідно до зайнятої в справі правової позиції:
		текст контракту з директором навчально-виховного закладу освіти, що знаходиться у комунальній власності, укладеного Відділом освіти Берегівської РДА із ОСОБА_1 щодо роботи на посаді директора ЗОШ І-ІІ ступенів з угорською мовою навчання у с. Шом Берегівського району на строк з 01.07.2008 по 01.07.2011, в якому зазначені дати укладання контракту: 15.01.2007 і 01.07.2008 (а.с. 16-21, 46-51);
		накази Відділу освіти Берегівської РДА від 01.07.2008 № 625а-к про продовження дії наказу від 15.01.2007 № 31-к на призначення директором Шомської ЗОШ І-ІІ ступенів з 01.07.2008 по 01.07.2011 (а.с. 23); від 01.07.2011 № 1448-к про продовження дії наказу від 02.07.2008 № 625-к до 01.07.2016; наказ Відділу освіти, молоді та спорту Берегівської РДА від 30.06.2016 № 1172 про продовження дії наказу від 01.07.2016 № 1448-к до липня 2017 року (а.с. 22);
		заяву ОСОБА_1 від 30.06.2017 із проханням подовжити дію контракту на призначення директором школи з 01.07.2017 по 01.07.2022 (а.с. 54);
		наказ Відділу освіти, молоді та спорту Берегівської РДА від 30.06.2017 № 625-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Шомсьмкої ЗОШ І-ІІ ступенів днем 30.06.2017 у зв'язку з закінченням трудового контракту (а.с. 24, 52), попередження про звільнення, вручене працівнику 17.05.2017 (а.с. 53);
		дані про середньомісячний заробіток позивача (а.с. 33, 41), інші документи і матеріали.
		Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом…, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган… зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю… і угодою сторін; особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін; сфера застосування контракту визначається законами України (ст. 21 ч.ч. 1, 3 КЗпП України, тут і далі норми матеріального права в редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів).
		Відповідно до указаних положень закону, норм передбачених ст.ст. 2, 4, 5-1, ст. 23 ч. 1 п. 1, ч. 2, ст. 24 ч.ч. 1, 3 КЗпП України, трудовий договір є угодою між працівником і роботодавцем, що ґрунтується на добровільному, вільному волевиявленні сторін, на підставі якого між сторонами виникають та реалізуються взаємні права та обов'язки у сфері трудових відносин.
		Трудові відносини педагогічних працівників у системі загальної середньої освіти регулюються КЗпП України, Законами України «Про освіту» (Закон № 1060-XII), «Про загальну середню освіту» (Закон № 651-XIV), іншими нормами трудового законодавства (ст. 54 Закону № 1060-XII, ст. 26 Закону № 651-XIV). Відповідно до положень ст. 54 Закону № 1060-XII, ст. 24 Закону № 651-XIV, переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого Постановою КМ України від 14.06.2000 № 963, посада директора загальноосвітнього навчального закладу належить до посад педагогічних працівників.
		Орган управління освітою (Відділ освіти, молоді та спорту Берегіської РДА (код ЄДРПОУ 40297811) та комунальний заклад Шомівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів з угорською мовою навчання Берегівської районної ради Закарпатської області (код ЄДРПОУ 26098597) є відповідно до ст.ст. 10, 11, 15, 18 Закону № 1060-XII, ст.ст. 8, 10, 35-37 Закону № 651-XIV юридичними особами.
		Призначення на посаду та звільнення з посади керівника державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснює відповідний орган управління освітою; призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних працівників такого закладу здійснюється відповідним органом управління освітою за поданням керівника загальноосвітнього навчального закладу (ст. 26 ч. 2 Закону № 651-XIV). Права та обов'язки педагогічних працівників системи загальної середньої освіти визначаються Конституцією України, Законом України № 1060-XII, КЗпП України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 28 Закону № 651-XIV).
		Відділ освіти, у подальшому - Відділ освіти, молоді та спорту Берегівської РДА як орган управління освітою наділено повноваженнями щодо фінансування витрат на утримання закладів освіти, що є комунальною власністю, за рахунок бюджетних коштів та інших джерел (ст.ст. 14, 61 Закону № 1060-XII, ст.ст. 36, 37 Закону № 651-XIV).
		Поряд із цим, Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженою наказом Міносвіти України від 15.04.1993 № 102 (реєстрація в Мінюсті України від 27.05.1993 за № 56), передбачено, що школі як закладу освіти належать повноваження в галузі організації та оплати праці із затвердження структури, штату, встановлення посадових окладів і ставок заробітної плати, надбавок, доплат, премій, тобто, відповідні повноваження у сфері визначення штату працівників, встановлення та регулювання умов оплати педагогічних працівників (п.п. 1, 3, 4, 5, 52, 53, 64), оплата праці провадиться виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з врахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок (п. 63), а пунктом 6 Інструкції прямо визначено, що відповідальність за своєчасне і правильне встановлення працівникам ставок заробітної плати, посадових окладів, обчислення заробітної плати покладається на керівників та головних бухгалтерів (бухгалтерів) установ і закладів освіти, керівників вищестоящих органів управління.
		Отже, з урахуванням наведеного та приписів, зокрема, ст. 80, ст. 81 ч. 2 абз. 3, ст. 96 ч.ч. 1, 3 ЦК України, ст. 21 КЗпП України, ст.ст. 1, 4 Закону України «Про оплату праці», ст. 1 Закону України «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності», ст.ст. 26, 28-30 і ст.ст. 42, 46-48 відповідних редакцій ЦПК України, у ОСОБА_1 виникли трудові відносини із Шомівською ЗОШ І-ІІ ступенів, роботодавцем є юридична особа, яка в межах трудових відносин використовує та оплачує працю фізичної особи, є стороною в цивільній справі і за загальним правилом, оскільки іншого не передбачено, повинна самостійно відповідати за позовом у трудовому спорі. Особливості (порядок) призначення та звільнення позивача як директора та педагогічного працівника зазначеної школи відповідним органом управління освітою на реалізацію повноважень такого державного органу наведеного не спростовують.
		За обставинами справи, трудовий спір (спір щодо про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку) має місце між ОСОБА_1 та Шомівською ЗОШ І-ІІ ступенів, де позивач обіймає штатну посаду. Саме школа у випадку задоволення позову матиме обов'язок за рахунок коштів, що надходять на фінансування навчального закладу (безвідносно до особливостей такого фінансування), оплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, саме для школи можуть настати відповідні матеріально-правові наслідки та обов'язки сторони у трудових відносинах у зв'язку з вирішенням спору. Крім того, саме з подальшою трудовою діяльністю позивача в школі пов'язуються наслідки вирішення спору щодо законності звільнення, оскільки результат спору безпосередньо впливатиме на цю діяльність.
		Відтак, трудовий спір прямо стосується Шомівської ЗОШ І-ІІ ступенів як роботодавця, її законних прав, обов'язків та інтересів як сторони трудового договору. Роботодавець не може бути позбавлений права при розгляді трудового спору судом (ст.ст. 232, 235 КЗпП України) захищати свою правову позицію, заперечувати доводи позову, наводити доводи щодо трудового договору працівника, підстав його дії чи припинення, законності своїх дій тощо.
		Таким чином, за вимогами позову, що розглядається, належним відповідачем є Шомівська ЗОШ І-ІІ ступенів. Водночас із урахуванням специфіки порядку призначення позивача на посаду та його звільнення, способу фінансування школи та фактичної спільної відповідальності школи і органу управління освітою за дотримання порядку виплати коштів педагогічним працівникам у зв'язку з їх трудовою діяльністю, залежно від підстав і предмету конкретного позову, формулювання вимог Відділ освіти, молоді та спорту Берегівської РДА як орган, якому надано право прийняття на роботу (призначення на посаду) та звільнення працівника, теж може бути належним відповідачем у справі. Саме цьому державному органу у разі задоволення позову слід буде профінансувати додаткові витрати роботодавця, що, однак, не виключає необхідності участі в трудовому спорі передусім відповідача-роботодавця, який, власне, і несе відповідальність перед працівником за порушення його прав.
		Попри вищенаведене, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами і пред'явив позов лише до Відділу освіти, молоді та спорту Берегівської РДА, тоді як роботодавець, про права та обов'язки якого власне йдеться, не брав участі в справі.
		Суд першої інстанції правильно виходив із того, що Відділ освіти, молоді та спорту Берегівської РДА є органом, якому надано право прийняття на роботу (призначення на посаду) та звільнення працівника. Водночас особливостей спірних правовідносин у контексті суб'єктного складу сторін у справі суд не врахував, у порядку, передбаченому ст. 10 ч. 4, ст. 33, ст. 130 ч. 1, ч. 6 п.п. 1, 2, 8, ст. 160 ч. 2 відповідної редакції ЦПК України, питання про участь Шомівської ЗОШ І-ІІ ступенів в якості відповідача (співвідповідача) в справі не обговорив.
		Тим часом, саме сторона у справі повинна доводити обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і саме відповідачу належить право визнавати, заперечувати позов, пред'явити зустрічний позов тощо (ст. 10 ч. 3, ст. 31 ч.ч. 2, 3, ст. 60 ч. 1, ст.ст. 123, 128, 174 ЦПК України у редакції на час вирішення справи місцевим судом). Докази, які оцінюються в цивільній справі, факти, що на їх підставі встановлюються, за сукупністю яких вирішується питання про права і обов'язки сторін, ухвалюється судове рішення, мають правове значення, якщо ці дії вчиняються у процесі, участь в якому беруть належні учасники у належному процесуальному статусі. У даному випадку факти щодо прав і обов'язків сторін у трудових відносинах мають правове значення, якщо встановлені у справі, в якій є належний відповідач, а саме - роботодавець.
		Тож позов не був пред'явлений, а справу не було вирішено щодо всіх належних відповідачів. Суд не мав процесуальних підстав за відсутності належного відповідача для вирішення спору, як щодо його прав, так і щодо прав позивача по суті, що, крім іншого, може тягти наслідки, які випливають із положень ст. 292 ч. 1 і ст. 352 ч. 1 відповідних редакцій ЦПК України.
		Таке вирішення справи є неправильним у процесуальному розумінні, рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 212-215 ЦПК України на час вирішення справи (ст.ст. 89, 263-265 чинної редакції цього Кодексу), вищенаведені обставини виключали можливість задоволення позову через відсутність у справі належного відповідача, без якого про законність розв'язання спору не йдеться. Питання обґрунтованості позову по суті, доводи сторін щодо дійсного характеру трудових відносин як безстрокових чи строкових, інші обставини, наразі значення не мають.
		Виходячи з наведеного, з урахуванням положень ст. 303 ч. 3 ЦПК України в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення, вирішення справи без участі в ній усіх належних та необхідних для вирішення спору відповідачів було обов'язковою підставою для скасування рішення суду, а положення ст. 367 ч. 4, ст. 376 ч. 3 п. 4 чинної редакції ЦПК України прямо встановлюють, що прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
		Відтак, на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 3 п. 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, рішення суду скасувати, у позові відмовити з наведених вище процесуальних підстав - внаслідок пред'явлення його не до всіх належних відповідачів. 
		Керуючись ст. 367 ч. 4, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 3 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -
		постановив:
		Апеляційну скаргу Відділу освіти, молоді та спорту Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області задовольнити частково, рішення Берегівського районного суду від 23 жовтня 2017 року скасувати, у позові ОСОБА_1 до Відділу освіти, молоді та спорту Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити внаслідок пред'явлення позову не до всіх належних відповідачів.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 7 березня 2018 року.
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...