Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/413/18 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення вимог фінансового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 10.03.2018. Зареєстровано: 11.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2018.
Дата набрання законної сили: 06.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу       Справа №  
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Єдиний унікальний № 335/413/18                                Суддя в 1 інстанції Макаров В.О.
		Провадження № 33/778/142/18                                      Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1
		Категорія ч.1 ст.172-6
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		     
		6 березня 2018 року                                 місто Запоріжжя
		Суддя апеляційного суду Запорізької області Рассуждай В.Я., при секретарі судового засідання Мовчан Д.В., розглянувши в залі апеляційного суду Запорізької області у відкритому судовому засіданні за участі особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, її захисника
		адвоката ОСОБА_3, прокурора Фоміної Г.В. апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 26 січня 2018 року, якою
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку і мешканку АДРЕСА_1, громадянку України, яка має вищу освіту, одружену, тимчасово непрацюючу, 
		визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, стягнуто судовий збір, 
		В С Т А Н О В И В:
		Постановою суду ОСОБА_2 визнано винною у тому, що вона, будучи станом на 30.06.2017 року звільненою з посади інспектора 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Запоріжжя ДПП НП України, відповідно до підпункту «з» п. 1 ч. ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», будучи суб'єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», у тому числі в частині фінансового контролю, усупереч вимогам ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно та без поважних причин 10.08.2017 року подала декларацію перед звільненням особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період неохоплений раніше поданими деклараціями.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову районного суду як таку, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права, та провадження по справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що диспозиція ч.1 ст.172-6 КУпАП є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто для повного визначення ознак відсилає до інших норм. 
		Так, примітка до ст.172-6 КУпАП, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції». 
		Частиною1 ст.45 зазначеного Закону визначено кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобовязані подати декларацію, зокрема містить формулювання «до 1 квітня». Разом з тим у випадках, передбачених ч.2 ст.45 Закону, тобто в разі припинення діяльності, цей термін законодавцем не визначений взагалі. Відсутність законодавчо визначеного терміну подання декларації в разі припинення діяльності унеможливлює безумовну констатацію несвоєчасності такого подання.
		Вважає безпідставним посилання особи, яка склала протокол, про адміністративне правопорушення, на положення п.п.2 п.5 р.ІІ Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 3 від 10.06.2016 р. «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», оскільки вказане рішення носить не обовязковий, а рекомендаційний характер відповідно до п.15 ч.1 ст.11 Закону України "Про запобігання корупції".
		Крім того, на думку апелянта, п.2 п.5 р.ІІ вказаного Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 3 від 10.06.2016 р. на час звільнення ОСОБА_2 мав редакцію, в якій не було зазначеного, на яке саме декларування поширюється це розяснення стосовно строку подання декларації.
		Підсумовуючи вказане, зазначає, що ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлений кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи, які припинили здійснення діяльності, зобовязані подати декларацію, тобто у даному випадку особа позбавлена змоги відокремити правомірну поведінку від протиправної. 
		Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та її захисника, вислухавши думку прокурора, перевіривши матеріали адміністративної справи та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що остання задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
		Висновки суду про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, ґрунтуються на матеріалах справи.
		Вина ОСОБА_2 у вчинені вказаного правопорушення повністю підтверджується дослідженими під час розгляду справи доказами, а саме: відомостями, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, пов'язаного з корупцією, №1/2018 від 11 січня 2018 року (а.с.1-8), рапортом оперуповноваженого Запорізького управління ДВБ НП України, в якому відображені обставини вчиненого ОСОБА_2 правопорушення, пов'язаного з корупцією (а.с.9), поясненнями ОСОБА_2 від 8 грудня 2017 року, яка підтвердила факт подачі електронної декларації на сайті НАЗК лише 10 серпня 2017 року, тобто після закінчення строку на її подачу (а.с.8-9), роздруківкою декларації осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від ОСОБА_2 та скриншотом результатів пошуку декларацій, в яких значить датою публікації декларації (перед звільненням) 10 серпня 2017 року (а.с.11-19), копіями відомостей про проведення занять та роз'яснень в УПП м.Запоріжжя ДПП НП України окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" (а.с. 30-39), наказами по особовому складу УПП в м.Запоріжжі ДПП НП України (а.с.22-26).
		Таким чином, суд першої інстанції належним чином проаналізував досліджені докази, надав їм правильну оцінку, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у своїй сукупності вони підтверджують факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
		Судом апеляційної інстанції перевірені доводи апелянта стосовно правової невизначеності антикорупційного законодавства в частині того, що нормативно-правові акти не містять кінцевого терміну (часових меж), коли особи, які уповноважені на виконання функцій держави та які припинили здійснення такої діяльності, повинні подати декларацію.
		Як і зазначено в апеляційній скарзі, ч.1 ст.172-6 КУпАП є бланкетною нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм, зокрема до Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014 р., Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 3 від 10.06.2016р. «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 р. за № 959/29089.
		Частиною 2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено обовязок осіб, зазначених у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону (у тому числі поліцейських згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону), які припиняють діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
		Строк подання такої декларації Законом України «Про запобігання корупції» не визначений, однак п.п.2 п.5 Р.ІІ Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції №3 від 10.06.2016р., в редакції, чинній на день звільнення ОСОБА_2, встановлено, що декларація субєкта декларування, який припиняє діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається не пізніше дня такого припинення; якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли субєкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення.
		Таким чином нормативно-правовими актами чітко визначений строк подання декларації  не пізніше дня припинення субєктом декларування діяльності, повязаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, якщо таке припинення відбулося не з ініціативи роботодавця.
		Тобто, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, ОСОБА_2, яка відповідно до витягу з наказу по особовому складу № 224 о/с від 21.06.2017р. звільнилася зі служби в поліції за власним бажанням з 30 червня 2017 року, повинна була подати не пізніше цієї дати  30 червня 2017 року.
		Є безпідставним твердження апеляційної скарги про те, що Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції №3 від 10.06.2016р. в силу положень п.15 ч.1 ст.11 Закону України «Про запобігання корупції» має лише рекомендаційний характер, оскільки відповідно до п. 5 ч.1 ст.12 вказаного Закону Національне агентство з питань запобігання корупції з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати обовязкові для виконання нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції.
		Не є слушним довід апелянта про те, що п.2 п.5 р.ІІ Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 3 від 10.06.2016р. на час звільнення ОСОБА_2 мав редакцію, в якій не було зазначеного, на яке саме декларування поширюється ці положення Рішення стосовно строку подання декларації, оскільки з його змісту, в тому числі і другого абзацу вказаного пункту вбачається, що декларація субєкта декларування, який припиняє діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими таким субєктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду; останнім днем такого періоду є день, що передує дню подання декларації. 
		При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, взявши до уваги характер вчиненого правопорушення та дані про особу ОСОБА_2
		На підставі зазначеного, керуючись ст.294 КУпАП, суд, - 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Постанову судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 26січня 2018 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП, залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя апеляційного суду
		Запорізької області                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...