Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/13866/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення; Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (усього), з них; Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2018.
Дата набрання законної сили: 01.03.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		1 березня 2018 р.
		м. Київ
		справа № 760/13866/15-к
		провадження № 51-927 км 18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 ,
		засудженого  ОСОБА_7 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100010002259 за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного злочину.
		Прийняте рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
		Згідно з вироком органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що 7 березня 2015 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, незаконно придбав два поліетиленові пакетики з особливо небезпечним наркотичним засобом  канабіс, загальною масою в перерахунку на суху речовину 6,07 грам, які сховав до кишені своєї куртки та незаконно зберігав при собі без мети збуту для особистого вживання.
		Того ж дня, о 15 годині 15 хвилин ОСОБА_7 , знаходячись біля будинку №18 по проспекту Червонозоряному в місті Києві був затриманий працівниками міліції, які у присутності понятих виявили та вилучили у нього з лівої кишені куртки зазначений наркотичний засіб. 
		Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд зазначив, що докази сторони обвинувачення були отримані з порушенням діючого законодавства України, а відтак не можуть бути покладені в основу обвинувачення.
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подає
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що суд надав неналежну оцінку доказам, що призвело до необґрунтованого виправдання ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу з викладених в ній підстав.
		Захисник ОСОБА_6 та виправданий ОСОБА_7 заперечували проти задоволення касаційної скарги.
		У письмових запереченнях на касаційну скаргу виправданий ОСОБА_7 та його законний представник ОСОБА_8 просять судові рішення залишити без зміни як законні, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення як необґрунтовану.
		Мотиви суду
		Згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Стаття 94 КПК Українипередбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 під час судового розгляду дав показання про те, що він був безпричинно затриманий працівниками міліції, які застосували до нього спеціальні засоби  наручники і провели його особистий обшук без участі батьків, хоча він повідомив, що є неповнолітньою особою. Під час особистого обшуку, як зазначив ОСОБА_7 , йому підкинули два поліетиленові пакетики з наркотичною речовиною, а потім вилучили їх у присутності понятих. В подальшому працівники міліції відвезли ОСОБА_7 до райвідділу міліції, після чого викликали його матір.
		Суд першої інстанції всебічно та повно дослідив показання ОСОБА_7 , який не визнав свою вину, показання свідків щодо обставин вилучення наркотичного засобу, інші докази, на які містяться посилання у касаційній скарзі прокурора, дав належну оцінку в їх сукупності, та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність участі ОСОБА_7 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
		Зокрема, оцінюючи як доказ протокол огляду місця події, суд першої інстанції врахував, що під час проведення слідчої дії за участю неповнолітнього ОСОБА_7 були відсутні як законний представник так і захисник, участь якого у даному кримінальному провадженні є обов`язковою з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою, як це встановлено вимогами п.1 ч.2 ст.52 КПК України. З огляду на таке порушення права на захист ОСОБА_7 суд дійшов висновку, що доказ був отриманий внаслідок порушення його прав і свобод, а тому використання фактичних даних, отриманих під час такої слідчої дії суд обґрунтовано визнав неприпустимим. 
		Слід також зауважити, що застосування щодо ОСОБА_7 спеціальних засобів та його подальше доставлення працівниками правоохоронних органів до відділу поліції, з огляду на вимоги ст.ст.209, 210 КПК України, свідчить про те, що ОСОБА_7 фактично був затриманий уповноваженою службовою особою. Однак, у матеріалах провадження відсутній відповідний протокол затримання ОСОБА_7 , складений відповідно до вимогст. 208 КПК України. 
		Суд дійшов правильного висновку про те, що іншими дослідженими доказами не встановлено об`єктивних даних, які б підтверджували факт придбання та зберігання ОСОБА_7 наркотичного засобу, і, відповідно до вимог закону, постановив виправдувальний вирок.
		Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, ретельно перевірив викладені в ній доводи, за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення. Своє рішення суд у відповідності до вимог ст. 419 КПК Україниналежним чином мотивував і з даним рішенням погоджується і колегія суддів.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
		Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017р.), суд
		ухвалив:
		Вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді
		 
		 
		ОСОБА_9   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...