Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/23503/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди; комунального та державного майна.
Надіслано для оприлюднення: 07.03.2018. Зареєстровано: 12.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2018.
Дата набрання законної сили: 28.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05.03.2018Справа №  910/23503/17Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
		за позовом                          Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 22) в особі Дирекції оброблення та перевезення пошти Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (03999, м. Київ, вул. Георгія Кірпи,доПриватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (01030, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛИСЕНКА, будинок 4)за участітретьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - Фонду державного майна Українипростягнення заборгованості в розмірі 201  336,09 грн.Представники:
		від Позивача: не з'явилися 
		від Відповідача: не з'явилися
		від Третьої особи:Скрипка М.Д. (представник за довіреністю)
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» в особі Дирекції оброблення та перевезення пошти ПАТ «Укрпошта» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 201  336,09 грн.
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.11.2006 між Фондом державного майна України (орендодавець) та Спільним  закритим акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії Україні" (орендар), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України", було укладено договір оренди № 484 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно умов якого орендодавець зобов'язувався передати орендарю у строкове платне користування приміщення дільниці обміну авіапошти № 5 площею 375,3 кв.м, що розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль-7, ДМА "Бориспіль" (Бориспільський район, с. Гора, вул. Аеропортівська 3), що знаходиться на балансі Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ "Укрпошта" (балансоутримувач), а орендар - сплачувати орендну плату у строки та на умовах, визначених договором та повернути орендоване майно у строк до 04.11.2013. Як зазначає Позивач, Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» повернуло об'єкт оренди з тимчасово платного користування лише 21.07.2015. В результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань по оплаті орендної плати за користування об'єктом оренди за період з 01.03.2015 по 21.07.2015 у останнього утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 146  261,33 грн, в тому числі ПДВ 87  756,80 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» 3% річних у розмірі 9  587,49 та інфляційні у розмірі 45  487,27 грн.
		 
		Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що Договір оренди № 484 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.11.2006 припинив свою дію 04.11.2013, тому до правовідносин, що виникли після припинення його дії, не можуть застосовуватися приписи даного Договору та відповідно у Позивача відсутнє право вимагати сплату орендної плати за період з 01.03.2015 по 21.07.2015. Також Відповідач зазначає, що за період користування орендованим майном після закінчення строку дії Договору на орендаря покладається майнова відповідальність у вигляді сплати неустойки, яка була стягнута у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.03.2015 по 20.07.2015 з Відповідача постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 у справі № 910/30224/15.  
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Дирекції оброблення та перевезення пошти ПАТ "Укрпошта" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення заборгованості в розмірі 201 336,09 грн. залишено без руху.
		 
		04.01.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Дирекції оброблення та перевезення пошти Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/23503/17, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.01.2018.
		 
		25.01.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
		 
		В судове засідання 31.01.2018 з'явилися представники сторін. 
		 
		Суд, розглянувши клопотання Позивача про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача, Фонду державного майна України, на місці ухвалив - задовольнити клопотання, з огляду на таке. 
		 
		Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
		 
		За таких підстав, Суд вважає за необхідне залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача - Фонд державного майна України.
		 
		В судовому засіданні 31.01.2018 Суд на місці ухвалив надати Позивачу строк до 5 днів з 31.01.2018 для надання відповіді на відзив, надати Відповідачу строк до 3 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень на відповідь на відзив, надати сторонам строк для направлення на адресу Третьої особи всіх додатків до позовної заяви та відзиву з додатками, надати Третій особі строк до 3 днів з дня отримання позовної заяви з додатками та відзиву з додатками для надання письмових пояснень по суті позовних вимог, відкласти підготовче судове засідання на 14.02.2018.
		 
		05.02.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.
		 
		14.02.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли пояснення щодо позову.
		 
		14.02.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
		 
		В судове засідання 14.02.2018 з'явилися представники Позивача та третьої особи. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
		 
		Під час підготовчого засідання судом здійснено всі необхідні дії для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи по суті, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
		 
		Враховуючи те, що у підготовчому провадженні судом вчинено усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, Суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 05.03.2018.
		 
		02.03.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
		 
		В судове засідання 05.03.2018 представники сторін не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 14.02.2018 та поверненням на адресу суду повідомлення про вручення уповноваженій особі Відповідача ухвали про повідомлення про дату, час і місце судового засідання від 14.02.2018. Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечень не навів.
		 
		Що стосується заяви Відповідача про відкладення розгляду справи, Суд зазначає наступне.
		 
		Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 
		1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
		2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
		3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
		4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
		Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
		1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
		2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
		3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
		4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
		 
		Статтею 6 Конвенції  про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 
		 
		Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
		 
		Подана Відповідачем заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направлення в судове засідання уповноваженого представника Відповідача задоволенню не підлягає, оскільки вказана причина не може бути визнана судом поважною, так як чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання Відповідача було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду.
		 
		Таким чином, Суд приходить до висновку, що Позивач та Відповідач про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
		 
		Приймаючи до уваги, що Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Сторін не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
		 
		Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		В судовому засіданні 05.03.2018, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
		Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол судового засідання.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
		ВСТАНОВИВ
		09.11.2006 між Фондом державного майна України (орендодавець) та Спільним  закритим акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії Україні" (орендар), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України", було укладено договір оренди № 484 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: приміщення дільниці обміну авіапошти № 5 площею 375,3 кв.м, що розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Аеропортівська 3, що знаходиться на балансі Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ "Укрпошта" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.08.2011 і становить 2686500,00 грн. (а.с. 19-24)
		 
		Згідно з п. 2.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно у термін, вказаний у договорі оренди, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та підписання акта приймання-передачі майна, які підписуються одночасно.
		 
		Пунктом 2.4 Договору в редакції Додаткового договору №411 від 04.11.2011, у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути в 3-денний строк балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з врахуванням фізичного зносу даного майна, а балансоутримувач та орендодавець повинні прийняти це майно згідно з актом приймання-передачі об'єкта оренди. Майно повертається орендарем балансоутримувачу, аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором.
		 
		Відповідно до п. 2.5 Договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
		 
		Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п. 2.6 Договору).
		 
		За приписами п. 3.1 Договору в редакції Додаткового договору №411 від 04.11.2011, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами і доповненнями), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2011 року) 37074,29 грн.
		Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. 
		 
		У п. 3.2 Договору сторони визначили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
		 
		Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансотримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України орендарем відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.3.3. Договору в редакції Додаткового договору №411 від 04.11.2011).
		 
		Згідно п. 3.7 Договору у випадку закінчення (припинення) дії строку цього договору орендар сплачує орендну плату на день фактичної передачі майна згідно з актом приймання-передачі. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язків сплатити заборгованість, що виникла протягом дії цього договору в повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету на розрахунковий рахунок балансоутримувача.
		 
		Додатковим договором № 411 від 04.11.2011 до Договору оренди термін дії договору оренди встановлено до 04.11.2013 включно. (а.с. 34-37)
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди № 484 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.11.2006, орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв в оренду об'єкт оренди, що підтверджується Актом прийняття - передачі в оренду нерухомого майна, що розташоване за адресою: Київська область, м.Бориспіль-7, ДМА «Бориспіль» від 09.11.2006. (а.с. 26)
		 
		Як зазначає Позивач, всупереч умовам Договору Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» повернуло об'єкт оренди з тимчасово платного користування лише 21.07.2015. В результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань по оплаті орендної плати за користування об'єктом оренди за період з 01.03.2015 по 21.07.2015 у останнього утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 146  261,33 грн, в тому числі ПДВ 87  756,80 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» 3% річних у розмірі 9  587,49 та інфляційні у розмірі 45  487,27 грн. 
		 
		10.05.2017 Позивачем направлена на адресу Відповідача вимога за вих. №15-04/18 про сплату заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 484 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.11.2006, яка залишена без задоволення. (а.с.41-45)
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Дирекції оброблення та перевезення пошти Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Внаслідок укладення Договору оренди № 484 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.11.2006 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2  статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
		Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення  Господарського кодексу України  як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
		Відповідно до абзацу 2 пункту 1  статті 193 Господарського кодексу України  до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Згідно зі  статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Відповідно до  статті 6 цього Кодексу  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1  статті 627 Цивільного кодексу України).
		Частиною 1  статті 628 Цивільного кодексу України  визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
		Відповідно до  статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі  статтею 526 Цивільного кодексу України  зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог  Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Частиною першою  статті 193 Господарського кодексу України  встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7  статті 193 Господарського кодексу України).
		Як встановлено ч. 1  ст. 283 Господарського кодексу України  за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Згідно з ч. 6  ст. 283 Господарського кодексу України  до відносин оренди застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до  ст. 759 Цивільного кодексу України  за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Частиною 5  ст. 762 Цивільного кодексу України  визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
		За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1  ст. 762 Цивільного кодексу України).
		Статтею 286 Господарського кодексу України  встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
		Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди № 484 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.11.2006, орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв в оренду об'єкт оренди, що підтверджується Актом прийняття - передачі в оренду нерухомого майна, що розташоване за адресою: Київська область, м.Бориспіль-7, ДМА «Бориспіль» від 09.11.2006 (а.с. 26) 
		 
		Окрім того, до матеріалів справи долучено копію Акту № 289 приймання-передавання державного нерухомого майна, що розташоване за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Аеропортівська, 3, від 21.10.2015, відповідно до якого Відповідач повернув, а Позивач прийняв з оренди нерухоме майно (а. с. 40).
		 
		Суд звертає увагу, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 у справі №910/30224/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2016, позов Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення неустойки у розмірі 944 094,72 грн. за Договором оренди № 484 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.11.2006 задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь Державного бюджету України 549 655,16 грн неустойки та 8 244,83 грн судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено. (а.с. 106-117)
		 
		Як вказано в ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
		 
		Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
		 
		Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
		 
		Таким чином, судове рішення у справі № 910/30224/15, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.
		 
		Відтак, не потребує доказування при розгляді цієї справи встановлений у постанові Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 у справі №910/30224/15 факт передачі орендарем балансоутримувачу орендованого ним майна 21.07.2015 по Акту приймання-передачі як передбачено п. 2.4 Договору оренди № 484 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.11.2006, тому датою повернення орендованого приміщення є саме 21.07.2015.
		 
		Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонам.
		 
		Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		 
		Статтею 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
		 
		Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
		 
		Відповідно до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
		 
		Частиною першою статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		 
		З урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним. (п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 № 12)
		 
		У п. 3.7 Договору сторони погодили, що у випадку закінчення (припинення) дії строку цього договору орендар сплачує орендну плату на день фактичної передачі майна згідно з актом приймання-передачі. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язків сплатити заборгованість, що виникла протягом дії цього договору в повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету на розрахунковий рахунок балансоутримувача.
		 
		З наведеного вбачається, що Відповідач взяв на себе обов'язок по сплаті орендних платежів, у тому числі за період після закінчення (припинення) дії даного Договору по день фактичної здачі приміщення по акту.
		 
		З урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов Договору, яким передбачено, що у випадку закінчення (припинення) дії строку цього договору орендар сплачує орендну плату на день фактичної передачі майна згідно з актом приймання-передачі, а орендоване майно реально повернуто тільки 21.07.2015, Суд доходить висновку, що нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.
		 
		Відтак, з приводу аргументів Відповідача, щодо правовідносин, які виникли після припинення дії Договору, не можуть застосовуватися приписи даного Договору та відповідно у Позивача відсутнє право вимагати сплату орендної плати за період з 01.03.2015 по 21.07.2015, Суд відзначає таке. 
		 
		Припинення дії Договору ніяким чином не впливає на обов'язок Відповідача сплачувати орендні платежі, оскільки пунктом 3.7 Договору сторони погодили, що у випадку закінчення (припинення) дії строку цього договору орендар сплачує орендну плату на день фактичної передачі майна згідно з актом приймання-передачі, що в свою чергу відповідає положенням ст.ст. 6, 627, 628, 762 Цивільного кодексу України. 
		 
		Крім того, Суд також зазначає, що стягнення з Відповідача на користь Фонду державного майна України у судовому порядку неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період користування майном з 01.03.2015 по 20.07.2015 постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 у справі № 910/30224/15 не позбавляє права Позивача як балансоутримувача орендованого майна за Договором на отримання належної йому частки орендної плати, зокрема, у період фактичного користування майном.
		 
		Суд також зазначає про відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів вчинення Відповідачем всіх можливих дій по поверненню орендованого майна в період після припинення дії Договору (04.11.2013) матеріали справи не містять.
		 
		Суд зазначає, що факт наявності заборгованості Відповідача на суму 146  261,33 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме, детальним розрахунком заборгованості за період з 01.03.2015 по 20.07.2015 за оренду приміщення. (а.с. 61)
		Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та достатніх доказів на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Позивачем на суму 146  261,33 грн.     
		Суд також звертає увагу, що в матеріалах справи наявні докази сплати Відповідачем орендних платежів за Договором за період з грудня 2013 по лютий 2015, а саме, банківські виписки, а також рахунки-фактури та акти про надання орендних послуг, що в своїй сукупності свідчить про користування Відповідачем орендованим приміщенням в період після припинення дії Договору та згоду про внесення орендної плати за таке користування. (а.с. 129-187)
		 
		Окрім того, при зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних у розмірі 9  587,49 грн за загальний період прострочки з 16.04.2015 по 19.12.2017 та інфляційні у розмірі 45  487,27 грн за загальний період прострочки з 01.09.2015 по 19.12.2017.
		Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року). 
		Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані послуги за оренди № 484 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.11.2006 за загальний період прострочки 16.04.2015 по 19.12.2017 вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог. Отже, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних підлягають задоволенню на суму 9  587,49 грн.
		Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від  17.12.2013).
		Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача інфляційних за період з 01.09.2015 по 19.12.2017 підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог. Отже, позовні вимоги про стягнення з Відповідача інфляційних підлягають задоволенню на суму 45  487,27 грн.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на Відповідача. 
		 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
		ВИРІШИВ
		1.     Позов Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Дирекції оброблення та перевезення пошти Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» задовольнити повністю.
		2.        Стягнути Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (01030, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛИСЕНКА, будинок 4, ідентифікаційний код 14348681) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 22, ідентифікаційний код 21560045) в особі Дирекції оброблення та перевезення пошти Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (03999, м. Київ, вул. Георгія Кірпи, будинок 2, ідентифікаційний код 01181736) борг у розмірі 146  261 (сто сорок шість тисяч двісті шістдесят одну) грн 33 коп., 3% річних у розмірі 9  587 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн 49 коп., інфляційні у розмірі 45  487 (сорок п'ять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 27 коп. та судовий збір у розмірі 3  020 (три тисячі двадцять) грн. 04 коп.
		3.  Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
		4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Дата складання та підписання повного тексту рішення: 7 березня 2018 року
		 
		Суддя                                                                                                                                                                                                                                                                                    О.В. Чинчин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...