Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/19086/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 07.03.2018. Зареєстровано: 12.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2018.
Дата набрання законної сили: 27.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		20.02.2018Справа №  910/19086/17
		За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд"доПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"провизнання додаткової угоди недійсною та припинення зобов'язань Суддя Отрош І.М. секретар судового засідання Савінкова Ю.Б.Представники учасників справи:від позивача:Повалій О.В. - представник на підставі ордеру серії ДП № 1736/000004;від відповідача:Видюк Д.В. - представник за довіреністю № 355 від 17.01.2018.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		31.10.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" з вимогами до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про визнання додаткової угоди недійсною та припинення зобов'язань.
		Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що 22.11.2016 між ним та відповідачем будо укладено Кредитний договір № 4А16126Г, на підставі якого позивачем було отримано кредит у розмірі 735000000 грн. 00 коп. (строк повернення кредиту - 20.11.2025). Позивач вказав на те, що йому стало відомо про існування Додаткової угоди від 29.11.2016 до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016, яка була начебто укладена директором позивача за допомогою електронно-цифрового підпису та електронної печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд", та якою було змінено строк повернення кредиту - 20.11.2017. Однак, як зазначив позивач, підписання директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" вказаної додаткової угоди до кредитного договору не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, так як повернення позивачем кредитних коштів у встановлений оспорюванню додатковою угодою строк (20.11.2017) є неможливим. При цьому, позивач зауважив, що підписання Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 супроводжувалось  процедурою погодження всіх істотних його умов, зокрема, вивчався майновий стан позичальника (позивача) та прогнозувався реальні строки повернення кредиту, які були встановлені у кредитному договорі (20.11.2025).
		Крім того, позивач вказав на те, що загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" не приймалось рішення про укладення з банком додаткової угоди про внесення змін до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016, так само як і рішення про надання повноважень третім особам (директору позивача) укладати додаткові угоди про внесення змін до кредитного договору.
		Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати недійсною Додаткову угоду від 29.11.2016 до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 та припинити зобов'язання, які виникли між позивачем та відповідачем на підставі Додаткової угоди від 29.11.2016 до кредитного договору.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19086/17, розгляд справи призначено на 01.12.2017.
		01.12.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач вказав на те, що копія статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" в редакції від 23.12.2015 була долучена до позовної заяви; в подальшому жодних змін до статуту позивача не вносились.
		01.12.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив суд витребувати у відповідача Додаткову угоду б/н від 29.11.2016 до Кредитного договору №4А16126Г від 22.11.2016.
		Судом у судовому засіданні 01.12.2017 було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання позивача, оскільки ухвалою суду від 03.11.2017 було зобов'язано відповідача надати суду копію Додаткової угоди б/н від 29.11.2016 до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 - оригінал для огляду у судовому засіданні (відповідно до протоколу судового засідання від 01.12.2017).
		У судовому засіданні 01.12.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 12.12.2017.
		У судовому засіданні 12.12.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 12.01.2018; в порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано позивача та відповідача надати письмові пояснення щодо наявності/відсутності будь-яких інших додаткових угод до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016, крім оспорюваної додаткової угоди; зобов'язано відповідача надати суду всі документи, які надавались позивачем відповідачу з метою укладення Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 (відповідно до протоколу судового засідання від 12.12.2017).
		15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2018 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.02.2018; встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті справи.
		02.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі (докази направлення на адресу відповідача долучені до пояснень), в яких позивач вказав на те, що загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" рішення про укладення з банком (відповідачем) оспорюваної додаткової угоди не приймалось, також не приймалось рішення про надання повноважень третім особам на укладення від імені позивача угод про внесення змін до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016. При цьому, позивач вказав на те, що відповідач був обізнаний з обмеженнями повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд", які встановлені статутом.
		Відповідно до ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
		02.02.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні, в якому відповідач зазначив, що він не може наразі виконати вимоги ухвали суду від 12.01.2018 щодо надання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом - протягом 15 днів з дня отримання ухвали, так як до відповідача було пред'явлено понад 600 позовів, які розглядаються Господарським судом міста Києва, що створює значні ускладнення щодо належного юридичного супроводу усіх судових справ одночасно.
		Враховуючи викладені обставини, відповідач просив суд оголосити перерву в підготовчому засіданні у справі № 910/19086/17 з метою надання додаткового часу для виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.01.2018 у справі № 910/19086/17.
		У судовому засіданні 02.02.2018 судом було постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання до 20.02.2018, враховуючи клопотання відповідача про оголошення перерви у підготовчому засіданні для подання відзиву на позовну заяву (подане 02.02.2018) та враховуючи строки для подання відзиву, встановлені ухвалою суду від 12.01.2018.
		13.02.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що єдиним належним та достатнім доказом, який дозволить встановити наявність або відсутність факту погодження загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" укладення оспорюваної додаткової угоди або відсутність надання такого погодження є оригінал книги протоколів, якої позивачем суду не надано.
		За таких обставин, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд".
		Відповідно до ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
		Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Відповідно до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
		Враховуючи, що відзив на позовну заяву є заявою по суті спору, в якій відповідач викладає свої заперечення щодо позову, тобто, по суті, містить письмові пояснення (письмовим доказом), враховуючи викладені відповідачем у клопотанні про оголошення перерви у підготовчому засіданні обставини неможливості подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, які визнаються судом поважними, суд дійшов висновку прийняти поданий відповідачем 13.02.2018 відзив на позовну заяву, про що зазначено у протоколі судового засідання від 20.02.2018.
		У підготовчому засіданні 20.02.2018 представник позивача повідомив, що ним подано всі докази не йому не потрібно часу для подання відповіді на відзив, не заперечив щодо переходу до розгляду справи по суті.
		Представник відповідача у підготовчому засіданні 20.02.2018 не заперечив щодо переходу до розгляду справи по суті.
		Згідно з ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
		У підготовчому засіданні 20.02.2018 представниками позивача та відповідача була подана письмова заява в порядку ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.
		Враховуючи вчинення судом всіх дій, необхідних у підготовчому провадженні та подану учасниками справи письмову заяву про надання згоди на розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання, судом було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та перехід до судового розгляду по суті.
		Представник позивача у судовому засіданні 20.02.2018 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
		Представник відповідача у судовому засіданні 20.02.2018 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.
		У судовому засіданні 20.02.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
		Дослідивши подані учасниками справи докази, заслухавши усні пояснення представників позивача і відповідача, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд", які оформлені протоколом від 18.11.2016, вирішено укласти з Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" кредитний договір (відновлювальна кредитна лінія на суму 735000000 грн. 00 коп.); уповноважено директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" на укладення та підписання з Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" кредитного договору (копія Протоколу від 18.11.2016 долучена позивачем до позовної заяви).
		22.11.2016 шляхом використання електронного цифрового підпису (печатки) між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" (позичальник) було укладено Кредитний договір № 4А16126Г, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 з урахуванням розділу "А. Істотні умови кредитування" якого було визначено, що Банк за наявності вільних коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 735000000 грн. 00 коп. в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, у визначені цим договором терміни. Термін повернення кредиту - 20.11.2025.
		За змістом п.п. 2.1.1, 2.1.2 Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 Банк зобов'язався відкрити для обслуговування кредиту рахунки, а саме: позичковий рахунок, рахунок по відсотках та рахунок для сплати винагороди. Надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника у межах суми, визначеної у п. 1.1., а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.1, 2.2.11.
		У відповідності до п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 позичальник зобов'язався використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 1.1 цього договору. Сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 цього договору. Повернути кредит в строки/терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.3.2, 2.2.14.
		Згідно із п.п. 6.1, 6.2 Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 цей договір в частині п. 4.4 набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором. Договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї із сторін у встановленому законом і цим договором порядку.
		У судовому засіданні 12.12.2017 відповідачем долучено до матеріалів справи копію Додаткової угоди до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016, укладеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" в особі директора Поповича Віктора Васильовича та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк".
		Відповідно до п. 1 вказаної додаткової угоди сторони дійшли згоди змінити п. А3 розділу «Істотні умови кредитування» та викласти його в редакції: «Термін повного повернення кредиту - 20.11.2017. Цей термін може бути продовжений згідно з п. 1.4».
		Згідно з п. 3 Додаткової угоди до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 додаткова угода укладена/підписана з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ «Приватбанк» у порядку, передбаченому Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Законом України «Про електронний цифровий підпис», а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 09.03.2016, укладеного між позичальником та банком.
		Відповідно до п. 4 Додаткової угоди до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 ця додаткова угода складена в необхідній кількості примірників для кожної сторони, які мають однакову юридичну силу, є невід'ємною частиною договору і набирає чинності з моменту її підписання та скріплення печатками сторін.
		Судом встановлено, що вказана додаткова угода підписана 29.11.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ «Приватбанк» (відповідно до роздруківки щодо результатів перевірки ЕЦП, долученої відповідачем до матеріалів справи).
		Листом від 07.09.2017 №Е.65.0.0.0/3-106719 Банк звернувся до позичальника з письмовим повідомленням, відповідного до якого вказував на те, що згідно п.п. А.3 Кредитного договору термін повернення кредиту становить 20.11.2017, а сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щоквартально (в листопаді, лютому, травні, серпні) в період з 25 числа місяця по останній день місяця, однак, у зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язання щодо своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами Банком було прийнято рішення про дострокове розірвання Кредитного договору з 25.09.2017, а тому вказував на обов'язок позичальника погасити заборгованість із повернення тіла кредиту у розмірі 729114857 грн. 88 коп. та сплати відсотків у розмірі 57462217 грн. 03 коп.
		Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що 22.11.2016 між ним та відповідачем будо укладено Кредитний договір № 4А16126Г, на підставі якого позивачем було отримано кредит у розмірі 735000000 грн. 00 коп. (строк повернення кредиту - 20.11.2025). Позивач вказав на те, що йому стало відомо про існування Додаткової угоди від 29.11.2016 до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016, яка була начебто укладена директором позивача за допомогою електронно-цифрового підпису та електронної печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд", та якою було змінено строк повернення кредиту - 20.11.2017. Однак, як зазначив позивач, підписання директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" вказаної додаткової угоди до кредитного договору не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, так як повернення позивачем кредитних коштів у встановлений оспорюванню додатковою угодою строк (20.11.2017) є неможливим. При цьому, позивач зауважив, що підписання Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 супроводжувалось  процедурою погодження всіх істотних його умов, зокрема, вивчався майновий стан позичальника (позивача) та прогнозувався реальні строки повернення кредиту, які були встановлені у кредитному договорі (20.11.2025).
		Крім того, позивач вказав на те, що загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" не приймалось рішення про укладення з банком додаткової угоди про внесення змін до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016, так само як і рішення про надання повноважень третім особам (директору позивача) укладати додаткові угоди про внесення змін до кредитного договору.
		Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати недійсною Додаткову угоду від 29.11.2016 до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 та припинити зобов'язання, які виникли між позивачем та відповідачем на підставі Додаткової угоди від 29.11.2016 до кредитного договору.
		Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. 
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		В даному випадку однією з підстав визнання недійсною Додаткової угоди від 29.11.2016 до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 позивачем визначається перевищення своїх повноважень директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" при підписанні такої угоди, оскільки за змістом Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" підписанню такої угоди мало передувати погодження її укладання Загальними зборами такого товариства.
		Частинами 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
		Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
		У відповідності до ст. 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; створення та відкликання виконавчого органу товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника із товариства; прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.
		Відповідно до п. 9.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" (державна реєстрація змін до установчих документів проведено 23.12.2015 № запису 10691050005033784) вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними (на підставі довіреності) представників. Представники учасників товариства можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник товариства вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників товариства, сповістивши про це інших учасників товариства.
		Відповідно до п. 9.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" повноваження загальних зборів учасників товариства, порядок прийняття ними рішень, порядок та строки скликання загальних зборів учасників товариства визначаються цим статутом та чинним законодавством України. Загальні збори учасників товариства вирішують найважливіші питання діяльності товариства.
		Згідно з п.п. 9.3.18 п. 9.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить вирішення питання отримання короткострокових та довгострокових кредитів та надання майна у заставу чи заклад.
		Відповідно до п. 9.6 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства, є директор. Директор призначається на посаду та звільняється загальними зборами учасників товариства. Директор підзвітний загальним зборам учасників товариства, забезпечує виконання її рішень, не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства, та несе персональну відповідальність за результати діяльності товариства. Директор товариства може бути обраний не зі складу учасників товариства. Директор діє від імені товариства в межах, встановлених цим статутом та чинним законодавством України. Директор без довіреності представляє товариство у відносинах з фізичними та юридичними особами, вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції директора.
		Судом встановлено, що наказом № 4 від 17.07.2015 Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" було призначено Поповича Віктора Васильовича на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" з 17.07.2015 (копія наказу долучена позивачем до позовної заяви).
		Судом встановлено, що Поповича Віктора Васильовича було звільнено з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" 02.02.2017 (відповідно до протоколу № 4 загальних зборів учасників товариства, копія якого долучена позивачем до позовної заяви).
		Таким чином, станом на дату укладення оспорюваної Додаткової угоди до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 (29.11.2016) директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" був Попович Віктор Васильович.
		З огляду на викладені положення Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" вбачається, що прийняття рішення про укладення кредитних правочинів належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд", а тому вчинення директором такого товариства відповідного кредитного договору може мати місце не інакше як за наявності відповідно рішення вищого органу управління товариством, що і було реалізовано в даному випадку при вчиненні Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 шляхом прийняття загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" рішення про укладення кредитного договору на суму 735000000 грн. 00 коп. грн. та уповноваження директора товариства на підписання відповідного договору (Протокол загальних зборів учасників товариства від 18.11.2016).
		При цьому, слід зазначити, що за своєю правовою природою рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актом, що зумовлює настання певних правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин та вичерпує свою силу з його виконанням.
		Отже, враховуючи, що в даному випадку оформлені протоколом від 18.11.2016 рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд", в частині, що стосується укладення Кредитного договору, містили виключно вказівку на укладення кредитного договору на суму 735000000 грн. та доручення директору підписати його, то з вчиненням між сторонами Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 його дія, зокрема, в частині визначених обов'язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" є вичерпаною.
		В аспекті наведеного слід звернути увагу на те, що в силу приписів ст.ст. 6, 626, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України договір є вчиненим з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов, визначених в т.ч. на розсуд сторін.  
		В даному випадку в положеннях Кредитного договору сторонами було визначено, що його істотними умовами є, зокрема, умови про вид кредиту, його суму, термін повернення та відсоткову ставку за користування кредитними коштами.
		Таким чином, з досягненням згоди щодо всіх істотних умов, в т.ч. щодо терміну повернення кредиту, і слід пов'язувати в даному випадку момент вчинення Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016, а відтак, і вичерпання рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд", оформлених протоколом від 18.11.2016, своєї дії.
		З огляду на викладене вбачається, що послідуюча зміна будь-якої із істотних умов Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016, в т.ч. терміну повернення кредиту, могла бути здійсненна не інакше як за відповідним (новим) рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд", адже Статутом не передбачено повноважень директора на зміну істотних умов правочинів, укладення яких віднесено до виключних повноважень вищого органу управління товариством - загальних зборів учасників, в т.ч. шляхом укладення додаткових угод до них. 
		Наведене узгоджується з диспозицією положень ст. 145 Цивільного кодексу України, яка полягає у тому, що одне і те ж питання не може бути віднесено до компетенції різних органів, адже віднесення п. 9.3.18 Статуту до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" вирішення питання про отримання довгострокових та короткострокових кредитів виключає існування у директора (виконавчого органу) таких повноважень взагалі.
		Таким чином, на момент укладення як Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016, так і оспорюваної додаткової угоди до нього (29.11.2016) статутними документами Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд", з метою гарантії захисту майнових прав учасників товариства, було вирішено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить вирішення питання отримання короткострокових та довгострокових кредитів та надання майна у заставу чи заклад.
		Отже, укладення Додаткової угоди від 29.11.2016 могло бути здійснено директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" не інакше як за наслідками прийняття загальними зборами учасників такого товариства відповідного рішення про зміну істотної умови Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 та надання відповідних повноважень директору на укладення додаткової угоди для цього.
		В той же час, доказів прийняття будь-яких рішень загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" щодо уповноваження директора на вчинення Додаткової угоди від 29.11.2016 щодо внесення змін до істотних умов Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016, зокрема, в частині зміни терміну повернення кредиту, матеріали справи не містять, а позивачем заперечується факт його прийняття.
		З огляду на викладені обставини вбачається, що при укладені Додаткової угоди від 29.11.2016 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" було перевищено визначені законодавством та Статутом його повноваження, адже рішення щодо наведеного належало до виключної компетенції вищого органу товариства - загальних зборів учасників, яким відповідне рішення не приймалося.
		Доказів схвалення позивачем (юридичною особою в особі уповноваженого органу) вказаного правочину суду не надано.
		При цьому, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
		Частина 3 статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень встановлюючи, що для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору, однак набувають такої сили в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України №6-62цс16 від 27.04.2016, №6-147цс17 від 13.03.2017, №6-72цс17 від 12.04.2017.
		В даному випадку, із преамбули як Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016, так і оспорюваної Додаткової угоди вбачається посилання на те, що при вчиненні таких правочинів директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" діяв на підставі Статуту.
		Тобто, ПАТ КБ "Приватбанк" було обізнано із положеннями Статуту, а відтак і з наявністю відповідних обмежень повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд".
		Більш того, за умовами Кредитного договору відповідачем було взято на себе зобов'язання з відкриття позивачу рахунків для обслуговування кредиту, що у відповідності  до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492  від 12.11.2003, зумовлювало обов'язок банку з отримання статутних документів позивача.
		Отже, матеріалами справи належним чином підтверджується обізнаність відповідача про встановлені Статутом обмеження повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд", що зумовлює настання для банку відповідних правових наслідків вчинення Додаткової угоди директором позивача всупереч визначених Статутом повноважень.
		З огляду на викладене вбачається, що оспорювана Додаткова угода від 29.11.2016 до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 була вчинена з порушенням приписів ст.ст. 92, 98, 145 Цивільного кодексу України та положень п.п. 9.3.18, 9.6 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд", що згідно ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання її недійсною.
		13.02.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що єдиним належним та достатнім доказом, який дозволить встановити наявність або відсутність факту погодження загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" укладення оспорюваної додаткової угоди або відсутність надання такого погодження є оригінал книги протоколів, якої позивачем суду не надано.
		Однак, суд вважає вказані твердження відповідача необгрунтованими з огляду на те, що позивач зазначає, що відповідного рішення (про укладення з банком додаткової угоди про внесення змін до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016, так само як і рішення про надання повноважень третім особам (директору позивача) укладати додаткові угоди про внесення змін до кредитного договору) загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" не приймалось.
		При цьому, з огляду на обмеження щодо повноважень директора позивача, встановлені в статуті Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" та про які був обізнаний відповідач, тягар доведення наявності відповідного рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" покладається на відповідача.
		Що стосується тверджень позивача, що укладення оспорюваної Додаткової угоди від 29.11.2016 до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, так як повернення позивачем кредитних коштів у встановлений оспорюванню додатковою угодою строк (20.11.2017) є неможливим, а підписання Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 супроводжувалось  процедурою погодження всіх істотних його умов, зокрема, вивчався майновий стан позичальника (позивача) та прогнозувався реальні строки повернення кредиту, які були встановлені у кредитному договорі (20.11.2025), суд зазначає таке.
		Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно зі статтею 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законом.
		У постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 6-1873цс16 викладено правову позицію, відповідно до якої для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
		Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
		Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
		Водночас, позивачем не доведено суду належними та допустимим доказами, що відповідач, укладаючи оспорювану Додаткову угоду від 29.11.2016 до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016, заздалегідь мав намір, умисел її не виконувати, тобто мав інші цілі, ніж передбачені оспорюванню угодою, та відповідно воля відповідача була іншою, ніж об'єктивне волевиявлення.
		Більше того, фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
		Як встановлено судом, листом від 07.09.2017 №Е.65.0.0.0/3-106719 Банк звернувся до позичальника з письмовим повідомленням, відповідного до якого вказував на те, що згідно п.п. А.3 Кредитного договору термін повернення кредиту становить 20.11.2017 (тобто, з урахуванням умов Додаткової угоди від 29.11.2016), а сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щоквартально в період з 25 числа місяця по останній день місяця, однак, у зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язання щодо своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами Банком було прийнято рішення про дострокове розірвання Кредитного договору з 25.09.2017, а тому вказував на обов'язок позичальника погасити заборгованість із повернення тіла кредиту у розмірі 729114857 грн. 88 коп. та сплати відсотків у розмірі 57462217 грн. 03 коп.
		Таким чином, наведене свідчить, що відповідачем вчинялись дії на виконання оспорюваної Додаткової угоди від 29.11.2016 до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016, зокрема направлялась вимога про повернення заборгованості за кредитом у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань за кредитним договором (з урахуванням строків повернення кредиту, які були встановлені оспорюваною додатковою угодою - 20.11.2017, відповідно до листа відповідача).
		За таких обставин, суд дійшов висновку в необґрунтованості тверджень позивача, що оспорювана Додаткова угода від 29.11.2016 до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 не була спрямована на реальне настання наслідків, обумовленою нею.
		Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" в частині визнання недійсною Додаткової угоди від 29.11.2016 до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 підлягають задоволенню, так як вказана додаткова угода була укладена директором позивача з перевищенням обсягу повноважень.
		Що стосується позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" про припинення зобов'язань між позивачем та відповідачем, які виникли на підставі Додаткової угоди від 29.11.2016 до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016, суд не вбачає підстав для їх задоволення, з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Підстави припинення зобов'язань встановлені у ст.ст. 599 - 609 Цивільного кодексу України.
		При цьому, ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України передбачені підстави для розірвання договору у судовому порядку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
		Таким чином, суд може припинити зобов'язання лише шляхом розірвання договору (з якого такі зобов'язання виникають) у порядку передбаченому ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.
		Водночас, позивач обґрунтовує позовні вимоги щодо припинення зобов'язань за оспорюваною додатковою угодою не обставинами, які можуть бути підставою для  розірвання договору, а обставинами, що свідчать про недійсність Додаткової угоди від 29.11.2016 до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016.
		Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
		Таким чином, враховуючи висновки суду щодо недійсності оспорюваного правочину, такий правочин не породжує будь-яких зобов'язань, які позивач просить припинити.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про припинення зобов'язань сторін, які виникли на підставі Додаткової угоди від 29.11.2016 до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Визнати недійсною Додаткову угоду б/н від 29.11.2016 до Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд" та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк".
		3. В іншій частині позову відмовити.
		4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор Лтд"  (50008, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Мелешкіна, буд. 43-д4 ідентифікаційний код: 39662903) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
		5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		 
		 
		Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його  проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 06.03.2018
		 
		 
		Суддя                                                                                                     І.М. Отрош

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...