Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15453/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 13.03.2018. Зареєстровано: 13.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 15.03.2018.
Дата набрання законної сили: 31.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		27.02.2018Справа №  910/15453/17
		Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Рижонкова С.В., розглянувши матеріали справи 
		 
		За позовом           Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця"
		до                     Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
		третя особа           Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця"
		про                     визнання договору недійсним
		 
		за участі представників:
		від позивача          -          Поліщук Ю.В. (представник за довіреністю);
		від відповідача          -          Мосунов Ю.А. (представник за довіреністю);
		                                                 Бавріна І.М. (представник за довіреністю); 
		від третьої особи                    - Яковенко А.О. (представник за довіреністю).
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання договору недійсним.
		Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, обґрунтовані тим, що третя особа, як державне підприємство, у статутному капіталі якого більше 50 % акцій належать державі, при залученні кредитних коштів мала погодити умови відповідного кредитного договору із органами центральної виконавчої влади, відповідно до передбаченої чинним законодавством процедури. У той же час, умови укладеного 29.12.2011 між відповідачем та третьою особою Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3760/2-1 не відповідають умовам, які були погоджені уповноваженими органами, зокрема, щодо сплати комісійних платежів та строку користування кредитом. Таким чином, позивач просив визнати відповідні пункти Кредитного договору недійсними.
		На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.
		У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.
		Відповідач проти задоволення позову заперечував, пославшись у відзиві зокрема на те, що профільним міністерствам надсилався проект оспорюваного договору та останні надали погодження щодо його укладення. Крім того, обов'язок третьої особи з оплати комісійної винагороди за здійснення валютно-обмінних операцій виникає в разі невиконання зобов'язання з повернення коштів у визначений договором строк за умови відсутності на рахунках третьої особи коштів у валюті зобов'язання та здійснюється у відповідності до встановлених Національним банком України правил. 
		На підставі викладеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
		У судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позову заперечували та просили в його задоволенні відмовити.
		Третя особа письмових пояснень по справі не надала, проте представник третьої особи в судовому засіданні підтримав заявлені позивачем вимоги.
		Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників процесу, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 29.12.2011 між відповідачем та третьою особою укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-3760/2-1, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати третій особі кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 12500000 дол. США на умовах, встановлених цим Договором, а третя особа зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором (п. 2.1. вказаної угоди).
		Відповідно до п. 2.2. Договору дата остаточного повернення всіх отриманих у межах кредитної лінії сум кредиту - 22 грудня 2014 року.
		Згідно з п. 3.2. даного правочину проценти за користування кредитом нараховуються відповідачем на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються третьою особою, виходячи із встановленої відповідачем процентної ставки в розмірі 11 % річних.
		Пунктом 3.8. Договору передбачено, що з метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов'язань третьої особи по погашенню кредиту, плати за кредит та неустойки третя особа відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» доручає відповідачу за умови настання строків виконання грошових зобов'язань за цим Договором від імені та за рахунок третьої особи здійснювати договірне списання коштів у сумі заборгованості за кредитом, платою за кредитом та неустойкою, з поточного рахунку № 2600830118655/840, або з будь-яких рахунків, які відкрито третій особі у ПАТ Промінвестбанк та направити на погашення заборгованості перед відповідачем за цим договором (на відповідні рахунки обліку відповідачем зазначеної заборгованості). Абзац 2 вказаного пункту передбачає, що позичальник доручає банку за здійснення операції з купівлі, обміну та продаж валюти списати кошти в еквівалентні суми комісійної винагороди банку за здійснення відповідної операції з поточного рахунку в національній валюті позичальника № 2600830118655/980, або з будь-яких поточних рахунків в національній валюті, які відкрито позичальником у банку, код банку 300012, або з будь-яких поточних рахунків в національній валюті, які відкрито позичальником у ПАТ Промінвестбанк. У випадку відсутності коштів для оплати комісійної винагороди на зазначених рахунках, позичальник доручає банку здійснити списання коштів з рахунків в іноземній валюті, відкритих у банку, код банку 300012, або відкритих у ПАТ Промінвестбанк в еквіваленті суми комісійної винагороди банку по курсу банку на день списання та здійснити продаж/обмін іноземної валюти за курсом банку на день здійснення операції.
		Згідно з положеннями п. 6.1. Договору останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, отримання погодження Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України, скріплення печатками сторін, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.
		Згідно з ч. 4 ст. 67 Господарського кодексу України державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов'язаннями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов'язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
		Відповідно до п. 3 Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 № 809, для погодження залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантії або поруки за таким зобов'язанням підприємство подає Мінфіну або уповноваженому органу заяву, до якої додаються, зокрема, 1) у разі погодження залучення кредиту (позики): проект кредитного договору (договору позики, проспекту емісії або рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій підприємства, а в разі надання повноважень щодо залучення кредиту (позики) - також проект відповідного договору), який зокрема: - повинен передбачати напрями використання залучених коштів, що відповідають визначеній установчими документами меті діяльності підприємства, плату за користування кредитом (позикою), яка відповідає тій, що склалася на ринку фінансових послуг на момент подання заяви, а також право підприємства на дострокове виконання зобов'язань за кредитом (позикою); - не може передбачати дострокове виконання зобов'язань за кредитом (позикою) з ініціативи кредитора із необґрунтованими фінансовими втратами (за винятком здійснення запозичення у формі випуску облігацій підприємства), неконкурентний спосіб переходу права власності на майно підприємства, а також не повинен містити положень щодо обов'язкового дострокового виконання зобов'язань на вимогу кредитора (інвестора) у разі зниження кредитного рейтингу України та/або підприємства.
		Таким чином, третя особа, як державне підприємство, у статутному капіталі якого більше 50 % акцій належать державі, для залучення кредитних коштів мала отримати погодження від уповноваженого органу, надаючи на розгляд певний пакет документів та проект відповідного кредитного договору, на умовах якого мало відбуватися запозичення грошових коштів.
		Як вбачається із матеріалів справи, Державна адміністрація залізничного транспорту України направляла Міністерству фінансів України та Міністерству інфраструктури України листи від 12.12.2011 № ЦЗЕ-11/2362 та № ЦЗЕ-11/2365 щодо надання дозволу на отримання довгострокових кредитних коштів у вигляді відновлювальної кредитної лінії, у т.ч. з відповідачем, з наданням проектів кредитних договорів.
		Міністерство інфраструктури України у листі від 27.12.2011 № 11494/11/10-11, розглянувши лист Укрзалізниці від 12.12.2011 № ЦЗЕ-11/2362 щодо погодження умов залучення третьою особою довгострокових кредитних ресурсів (відновлювальна кредитна лінія), повідомило, що відповідно до поданих на розгляд документів планується здійснити шляхом укладення кредитних договорів, зокрема, з відповідачем: сума кредитів - 91,25 млн. дол. США; строк користування кредитними коштами - 3 роки; відсоткова ставка - 11 % річних; комісійні платежі - відсутні; забезпечення - застава майнових прав у співвідношенні 1:3,34; мета запозичення - виконання програми капітальних інвестицій. Відповідно до Порядку погодження залучення державними підприємствами, у т.ч. господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 15.06.2011 № 809, Міністерство погоджує третій особі зазначені умови залучення довгострокового кредиту, за умови отримання від Мінекономрозвитку інформації про відповідність державній політиці у сфері управління державним сектором економіки залучення підприємством кредитів. Одночасно, з метою захисту інтересів державного підприємства, рекомендовано при укладенні кредитного договору з відповідачем п. 3.9. виключити, а в п. 5.5. зменшити розмір штрафу. 
		29.12.2011 Міністерство фінансів України у листі № 31-12110-103-10/33215, адресованому третій особі, повідомило щодо погодження здійснення довгострокових внутрішніх запозичень, що відповідно до поданих на його розгляд документів, планується здійснити шляхом укладення кредитних договорів у загальній сумі 116,25 млн. дол. США на наступних умовах, зокрема, з відповідачем: сума кредитів - 91,25 млн. дол. США; строк користування кредитними коштами - 3 роки; відсоткова ставка - 11 % річних; комісійні платежі - відсутні; забезпечення - застава майнових прав у співвідношенні 1:3,34; мета запозичення - виконання програми капітальних інвестицій та перекредитування діючих запозичень. Зведений фінансовий план залізниць України на 2011 рік затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.10.2011 № 983-р, в якому передбачається залучення третьою особою довгострокових кредитів на суму 973,5 млн. грн. Ураховуючи викладене, Міністерство фінансів України погоджує здійснення вищезазначеного запозичення третій особі за умови, якщо не будуть перевищені відповідні показники фінансового плану підприємства на 2011 рік.
		Тобто, як слідує зі змісту даних листів, центральними органами виконавчої влади було погоджено укладення кредитного договору з відповідачем на умовах трирічного строку користування кредитними коштами та без комісійних платежів.
		Однак, відповідно до п. 3.8. спірного договору за здійснення операції з купівлі, обміну та продаж валюти третя особа доручає банку списати кошти в еквівалентні суми комісійної винагороди банку за здійснення відповідної операції з рахунку позичальника в національній валюті.
		Наведений вище пункт договору прямо суперечить умові щодо відсутності будь-яких комісійних платежів при наданні погодження уповноваженими органами на укладення кредитного договору з відповідачем. Заперечення відповідача з приводу виникнення обов'язку третьої особи з оплати комісійної винагороди за здійснення валютно-обмінних операцій в разі невиконання зобов'язання з повернення коштів у визначений договором строк за умови відсутності на рахунках третьої особи коштів у валюті зобов'язання, не спростовує факту невідповідності даного пункту умові щодо відсутності комісійних платежів, яка не передбачала виключень на здійснення валютно-обмінних операцій.
		Крім того, із реквізитів оспорюваного договору вбачається, що останній укладено 29.12.2011, проте датою остаточного повернення всіх отриманих у межах кредитної лінії сум кредиту встановлено 22.12.2014, що є меншим трирічного строку користування кредитними коштами та, одночасно, створює для підприємства додаткове фінансове навантаження.
		Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що умови проекту кредитного договору, який планувалося укласти з відповідачем, досліджувалися Міністерством інфраструктури України та Міністерством фінансів України, стислий зміст таких умов був відображений останніми в листах щодо надання дозволу на отримання довгострокових кредитних коштів на підставі відповідного кредитного договору.
		У той же час, зміст оспорюваного договору не відповідає основним умовам, що були погоджені уповноваженими органами, зокрема, щодо укладення кредитного договору з відповідачем на умовах трирічного строку користування кредитними коштами та без комісійних платежів.
		Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зауважував, що центральним органам виконавчої влади направлявся проект спірного договору, який був ними погоджений.
		Проте, відповідачем не доведено та в матеріалах справи відсутні докази того, що Міністерству інфраструктури України та Міністерству фінансів України направлявся текст саме цього спірного договору, оскільки викладені в оспорюваному договорі умови запозичення кредитних коштів відрізняються від тих, що були погоджені та стисло відображені в листах.
		Наведене спростовує заперечення відповідача щодо наявності в матеріалах справи погодження центральних органів виконавчої влади на укладення спірного договору саме в такій редакції, що наразі оспорюється.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Пунктом 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11 на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.
		З огляду на наведене вище, оскільки судом встановлено, що зміст оспорюваних умов договору не відповідає наданим третій особі центральними органами виконавчої влади погодженням на укладення кредитних договорів, що є порушенням встановленій в постанові Кабінету Міністрів України процедури, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання таких умов договору недійсними.
		Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
		Ураховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити.
		Визнати недійсним п. 2.2 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 29.12.2011 № 20-3760/2-1, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; ідентифікаційний код 00039002) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 04713033), а саме: «дата остаточного повернення всіх отриманих у межах кредитної лінії сум кредиту - 22 грудня 2014 року».
		Визнати недійсним абзац 2 п. 3.8. Кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 29.12.2011 № 20-3760/2-1, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; ідентифікаційний код 00039002) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 04713033), а саме: «позичальник доручає банку за здійснення операції з купівлі, обміну та продаж валюти списати кошти в еквівалентні суми комісійної винагороди банку за здійснення відповідної операції з поточного рахунку в національній валюті позичальника № 2600830118655/980, або з будь-яких поточних рахунків в національній валюті, які відкрито позичальником у банку, код банку 300012, або з будь-яких поточних рахунків в національній валюті, які відкрито позичальником у ПАТ Промінвестбанк. У випадку відсутності коштів для оплати комісійної винагороди на зазначених рахунках, позичальник доручає банку здійснити списання коштів з рахунків в іноземній валюті, відкритих у банку, код банку 300012, або відкритих у ПАТ Промінвестбанк в еквіваленті суми комісійної винагороди банку по курсу банку на день списання та здійснити продаж/обмін іноземної валюти за курсом банку на день здійснення операції».
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; ідентифікаційний код 00039002) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено: 12.03.2018
		 
		 
		Суддя                                                                                               Я.В. Маринченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...