Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/5001/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2018. Зареєстровано: 14.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2018.
Дата набрання законної сили: 12.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Верховний
		Суд
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 березня 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа №  910/5001/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.
		 
		розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"
		на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017,
		(суддя - Чинчин О.В.)
		та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017
		(головуючий - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.)
		за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
		до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"
		про стягнення страхового відшкодування в розмірі 31 675, 70 грн., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В березні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі по тексту - ПрАТ "СК "Арсенал Страхування") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (далі по тексту - ПрАТ "Київський страховий дім") про стягнення страхового відшкодування в розмірі 13 827 грн. 33 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята та розглянута судом; а.с.82).
		 
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №69/16-Т/Ц2 від 29.01.2016 у зв'язку з настанням страхового випадку (дорожньо-транспортна пригода, далі - ДТП) виплатив власнику застрахованого транспортного засобу, який було пошкоджено, страхове відшкодування в розмірі 31 675, 70 грн. 
		 
		Матеріально-правовою підставою позову визначені статті 27 Закону України "Про страхування", статті 35, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статті 993, 1188 Цивільного кодексу України.
		 
		ПрАТ "Київський страховий дім" у відзиві на позовну заяву послався на відсутність правових підстав для сплати страхового відшкодування у заявленому розмірі. ПрАТ "Київський страховий дім" вважає, що повністю виконало свої зобов'язання, виплативши ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" страхове відшкодування у розмірі 17 848, 37 грн. Розмір страхового відшкодування ПрАТ "Київський страховий дім" визначило, керуючись статтями 22, 29, 33, 34 Закону України Закону України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" із розрахунку вартості ремонту автомобіля з урахуванням зносу, що становить 17 848, 37 грн. відповідно до Звіту № 61-D/23/6 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу TOYOTA RAV4 (державний номер НОМЕР_1).
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 позов задоволено повністю. Суд стягнув з ПрАТ "Київський страховий дім" на користь ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" 13 827 грн. 33 коп. та судові витрати.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 апеляційну скаргу ПрАТ "Київський страховий дім" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 - без змін з тих же мотивів.
		 
		При розгляді справи суди попередніх інстанцій виходили з таких обставини та висновків: 
		- 29 січня 2016 року між ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" (Страховик) та ОСОБА_4 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №69/16-Т/Ц2, предметом якого є страхування транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_2;
		- 13.08.2016 по вул. Довженка, 16 у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_5, та транспортного засобу "ГАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_6, що підтверджується Довідкою №3016230353414900 про дорожньо-транспортну пригоду;
		- в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
		- постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.09.2016 року у справі №761/30252/16-п ОСОБА_6, водія транспортного засобу "ГАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень;
		- відповідно до Страхових актів № 69/16-Т/Ц2-3-1 від 31.08.2016, № 69/16-Т/Ц2-3-2 від 22.09.2016 ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" здійснило виплату страхового відшкодування ФОП Косніков В.В. та ТОВ "ВіДі Автострада" у розмірі 13 766 грн. 00 коп. та у розмірі 15 952 грн. 86 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №32924 від 01.09.2016, № 32925 від 01.09.2016 із зазначенням призначення платежу: "страх.відшкод.ОСОБА_5 зг.СА № 69/16-Т/Ц2-3-1 від 31.08.2016 року", та у розмірі 1 956 грн. 84 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 36369 від 26.09.2016 року із зазначенням призначення платежу: "страх.відшкод.ОСОБА_5 зг.СА № 69/16-Т/Ц2-3-2 від 22.09.2016 року", а загалом на суму в розмірі 31 675 грн. 70 коп.;
		- відповідно до інформації наданої МТСБУ, отриманої на запит суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ГАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, на момент настання страхової події була застрахована у ПрАТ "Київський страховий дім" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7800933, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 гривень 00 копійок.; 
		- обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" посилається на те, що ПрАТ "Київський страховий дім", як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 13 827 грн. 37 коп. відповідно до встановлених полісом № АЕ/7800933 лімітів відшкодування по майну та франшизи (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 25.04.2017, яка прийнята судом до розгляду). 
		- отже, предметом спору у цій справі є сума у розмірі 13 827 грн. 37 коп., що є різницею між фактичним розміром витрат страховика за договором майнового страхування і здійсненою страховою виплатою за полісом страхування відповідальності. Фактично така різниця виникла у зв'язку з тим, що ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" за договором майнового страхування визначав вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнта фізичного зносу, а ПрАТ "Київський страховий дім" - з урахуванням цього коефіцієнта.
		 
		Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій, керуючись статтями 22, 27, 29, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статтями 9, 27 Закону України "Про страхування", статтями 512, 993, 979 Цивільного кодексу України, виходили з того, що до ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" в межах вищезазначеної суми потерпілому перейшло право вимоги, а у ПрАТ "Київський страховий дім", як страховика цивільної відповідальності, виник обов'язок відшкодування страхового платежу, виплаченого ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, без урахування зносу деталей, що підлягають заміні.
		 
		Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 у справі       №910/5001/17, ПрАТ "Київський страховий дім" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові у повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга мотивована відсутністю правових підстав для сплати страхового відшкодування у заявленому ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" розмірі, оскільки розмір страхового відшкодування має визначатися із розрахунку вартості ремонту автомобіля з урахуванням зносу, керуючись статтями 22, 29, 33, 34 Закону України Закону України від 1 липня 2004 року №1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" заперечує проти її доводів, посилаючись на те, що виплата ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі без врахування фізичного зносу не суперечить приписам статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний Закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором добровільного страхування наземного транспорту №69/16-Т/Ц2 від 29.01.2016, предметом якого є страхування транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить. З приписів вказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (страховика за договором добровільного страхування майна), дії якого не регулюються цим Законом, а тому в даному випадку відсутні правові підстави перекладати на ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" обов'язки ПрАТ "Київський страховий дім", яке є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.10.2017 ПрАТ "Київський страховий дім" відновлено пропущений строк подання касаційної скарги, касаційну скаргу прийнято до касаційного провадження та призначено до розгляду. 
		 
		На розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. (головуючий), Вронської Г.О. і Баранця О.М. 10.01.2018 передано касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 у справі №910/5001/17.
		 
		Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
		 
		Відповідно до пункту 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Вронської Г.О. від 11.01.2018 касаційну скаргу прийнято до письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		 
		Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд з наступних підстав.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
		 
		Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		Такими законами, зокрема, є норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
		 
		Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі (ОСОБА_4.) у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
		 
		За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		 
		Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
		 
		Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
		 
		У Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону). Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		 
		За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
		 
		Отже, страховик (ПрАТ "Київський страховий дім") за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
		 
		Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
		 
		Отже, страховик (ПрАТ "Київський страховий дім") за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом.
		 
		Згідно зі статтею 29, пункту 32.7 статті 32 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
		 
		Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин  (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092). 
		 
		Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
		Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:
		   С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; 
		С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; 
		С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
		Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
		 
		Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ПрАТ "Київський страховий дім") відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.
		 
		Тому, пред'явлення ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" (особа, яка має право на отримання відшкодування замість потерпілого) до ПрАТ "Київський страховий дім" (страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.
		 
		Висновки судів попередніх інстанцій про те, що у ПрАТ "Київський страховий дім", як страховика цивільної відповідальності, виник обов'язок здійснити відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, без урахування зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку такі збитки є меншими від ліміту відповідальності, є помилковими, оскільки суперечать статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка прямо визначає, що шкода, яка пов'язана з пошкодженням транспортного засобу і відшкодовується страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, становить вартість витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
		 
		Згідно із Законом України від 05.07.2012 № 5090-VI у тексті Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" слова "ліміт відповідальності страховика" у всіх відмінках замінено словами "страхова сума" у відповідному відмінку.
		 
		Відповідно до пунктів 9.2, 9.4 статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
		 
		Отже, страхова сума визначає лише максимальний розмір страхової виплати за шкоду, завдану майну потерпілих, але при цьому, не змінює порядок визначення страхової виплати та не збільшує відповідальність страховика у випадках, якщо до нього з заявою про виплату звернувся не безпосередньо потерпілий, а страховик за договором майнового страхування.
		 
		Посилання судів попередніх інстанцій в обґрунтування свого висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі на те, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу, на думку колегії суддів, також є помилковими.
		 
		Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти (пункт 34.4 статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
		 
		Керуючись наведеними нормами законодавства, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) здійснив страхову виплату відповідно до Звіту № 61-D/23/6 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу TOYOTA RAV4 (державний номер НОМЕР_1). Розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, згідно з цим Звітом визначений як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу.
		 
		Тобто, між сторонами у справі відсутній спір як щодо суми, необхідної для відновлення транспортного засобу, так і щодо права страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування.
		 
		Водночас, між сторонами існують розбіжності щодо розміру відшкодування, оскільки ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" вважає, що ПрАТ "Київський страховий дім", як страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності, має йому відшкодувати повну вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування зносу, а ПрАТ "Київський страховий дім" навпаки наполягає, що у нього існує лише обов'язок відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. 
		 
		Частинами 1 та 2 статті 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
		 
		Отже, оскільки відповідачем у цьому спорі є не особа, яка завдала шкоди, а страховик, у якого ця особа застрахувала свою цивільну відповідальність, для правильного вирішення спору у цій справі перш за все слід з'ясувати у яких межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, несе відповідальність безпосередньо страховик. 
		 
		Суди попередніх інстанцій ці обставини не з'ясували, обмежившись посиланням на те, що страховик за договором добровільного страхування не зобов'язаний визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, і до нього в порядку статті 512 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги в межах виплаченої суми. 
		 
		Фактично, суди попередніх інстанцій дослідили лише обставини, які підтверджують право ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" на отримання відшкодування у заявленому розмірі, та внаслідок неправильного застосування норм статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", дійшли помилкових висновків, що страховик, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, відповідає перед страховиком за договором майнового страхування (особою, яка має право на отримання відшкодування замість потерпілого) в тому ж розмірі, що і винна у ДТП особа, тобто, в розмірі виплаченого страхового відшкодування за договором майнового страхування.
		 
		Щодо посилання у судових рішеннях на висновок Верховного Суду України, який викладений у постанові від 15.04.2015 № 3-50гс15, то він не застосовується при вирішенні спору у цій справі, оскільки Верховний Суд України, приймаючи цю постанову, керувався статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка визначає випадки, коли у страховика за договором обов'язкового цивільної відповідальності виникає право подати регресний позов після виплати страхового відшкодування. В цій справі таким страховиком є відповідач (а не позивач), і позов, який розглядається не є регресним, а подається в порядку суброграції (заміна сторони у зобов'язанні), тому норма статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не застосовується до спірних правовідносин. Крім того, у постанові від 15.04.2015 № 3-50гс15 не міститься висновок про правильне застосування статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі якої, прийнято рішення у цій справі. 
		 
		За таких обставин суди попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, неправильно застосували норми матеріального права, не врахували обсягу відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страхувальником шкоди цим третім особам і дійшли помилкового висновку про обов'язок відповідача відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності, виходячи із розміру фактично здійснених позивачем витрат із виплати страхового відшкодування.
		 
		Відповідно до частини 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи, зокрема щодо правильності здійснення розрахунків грошових вимог, які заявлені до стягнення, перешкоджає ухваленню нового рішення, тому справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308-310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" задовольнити частково.
		 
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 у справі № 910/5001/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		 
		3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
		 
		Головуючий                                                                                               В. Студенець
		 
		 
		Судді                                                                                                            О. Баранець
		 
		 
		                                                                                                                            Г. Вронська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...