Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 927/880/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2018. Зареєстровано: 14.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2018.
Дата набрання законної сили: 12.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Верховний
		Суд
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 березня 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа №  927/880/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:                    Краснова Є.В. - головуючого, Кушніра І.В., Берднік І.С.,
		 
		розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2017 у справі 
		 
		за позовом  Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Чернігівської обласної ради; 2) Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою до Фермерського господарства "Макишинський Сад" про стягнення 22 551, 54 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		У вересні 2017 року Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Чернігівської обласної ради; 2) Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фермерського господарства "Макишинський Сад" про стягнення 22 551,54 грн.
		 
		Позовні вимоги мотивовано порушенням Фермерським господарством "Макишинський Сад"  своїх договірних зобов'язань в частині відшкодування плати за користування земельною ділянкою у сумі 11 060,14 грн (за 11-12.2016, 1-7.2017) за договором оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області від 30.08.2016 № 19 (далі - договір № 19), укладеним між Чернігівським ліцеєм з посиленою військово-фізичною підготовкою (орендодавець) та Фермерським господарством "Макишинський Сад" (орендар) та в частині відшкодування плати за користування земельною ділянкою у сумі 11 491,40 грн (за 11-12.2016, 1-7.2017) за договором оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області від 20.10.2016 № 20 (далі - договір № 20), укладеним між Чернігівським ліцеєм з посиленою військово-фізичною підготовкою (орендодавець) та Фермерським господарством "Макишинський Сад" (орендар).
		 
		Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2017 (суддя             Демидова М.О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 (колегія суддів: Зубець Л.П., Алданова С.О., Мартюк О.О.), позов залишено без розгляду.
		 
		Судові рішення мотивовано тим, що Заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури не наведено обставин неналежного здійснення уповноваженими органами позивачів своїх повноважень та не обґрунтовано наявності підстав для здійснення їх представництва органами прокуратури.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
		 
		У касаційній скарзі Заступник прокурора міста Києва посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статей 29, 81, 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній до 15.12.2017).  При цьому, скаржник наголошує на тому, що спірна сума заборгованості відповідача виникла ще з листопада 2016 року, проте ні власником, ні розпорядником переданого в оренду нерухомого майна не вживалися заходи, спрямовані на стягнення заборгованості.
		 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги.
		 
		У касаційній скарзі Заступник прокурора міста Києва просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу до суду першої інстанції для розгляду.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
		 
		Відзиви на касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
		 
		Перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина 5 статті 301 ГПК України, у редакції Закону України від  03.10.2017 №   2147-VІІІ).
		 
		Відповідно до пункту 3 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		 
		Приписами частини 1 статті 29 ГПК України (у редакції Закону України № 1798-ХІІ від 06.11.1991, чинній до 15.12.2017), встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами 2 або 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу. 
		 
		Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		 
		Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
		 
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
		 
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
		 
		Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
		 
		Звертаючись із позовом, Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради та Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою зазначав про те, що позивач-2 є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, від імені територіальних громад області функції власника позивача-2 виконує позивач-1. Внаслідок несвоєчасної сплати (несплати) суб'єктами господарювання орендної плати за користування державним майном або неповернення майна орендодавцю ставиться під загрозу своєчасність надходження та акумулювання коштів державного бюджету, чим спричиняється шкода державним економічним інтересам.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що орендні правовідносини, порушення зобов'язань за якими відповідачем є предметом даного спору, склалися між позивачем-2 та відповідачем, позивач-1 не є стороною договорів №№ 19, 20, тому Заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури фактично подано позов в інтересах позивача-2.
		 
		Оскільки Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, як того вимагає стаття 23    Закону України "Про прокуратуру", то відповідно, немає підстав для його представництва органами прокуратури із посиланням на зазначену норму.
		 
		Крім того, Заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури не зазначено причин неможливості позивачами, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, самостійно здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку.
		 
		Відповідно статті 42 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. 
		 
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Менчинська проти Росії", пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мартіні проти Франції").
		 
		Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді господарського спору.   
		 
		З вказаних підстав правильно виходили суди попередніх інстанцій дійшовши висновків про залишення позову Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури без розгляду.
		 
		Враховуючи викладене, посилання Заступника прокурора міста Києва у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статей 29, 81, 104 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Твердження скаржника про те, що спірна сума заборгованості відповідача виникла ще з листопада 2016 року, проте ні власником, ні розпорядником переданого в оренду нерухомого майна не вживаються заходи, спрямовані на стягнення заборгованості, не спростовують правильних висновків судів про наявність у позивачів об'єктивної можливості самостійно звернутися з позовом до суду за захистом своїх прав.
		 
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		 
		Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
		 
		За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, судові рішення у справі прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
		 
		Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 покладається на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України,          Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.
		 
		2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 та ухвалу Господарського суду Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2017 у справі № 927/880/17 залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                          Є. Краснов
		 
		Судді:                                                                                                    І. Кушнір
		 
		                                                                                                    І. Берднік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...