Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/13452/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; управління об'єктами державної (комунальної) власності, у тому числі про передачу об'єктів права державної та комунальної власності; здійснення державних закупівель.
Надіслано для оприлюднення: 14.03.2018. Зареєстровано: 15.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2018.
Дата набрання законної сили: 12.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		14 березня 2018 року                      № 826/13452/17
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Власенкової О.О., розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу 
		за позовом     ОСОБА_1 (далі також - позивач)
		до                    Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики 
		                       та комунальних послуг (далі також - відповідач, НКРЕКП)
		третя особа   ОСОБА_2 (далі також ОСОБА_2)
		про                  визнання незаконною та нечинною постанови,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		          Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову НКРЕКП від 26.04.2017 №552 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26 листопада 2015 року №2868» (далі також - оскаржувана постанова).
		          Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, а є «громадською вбиральнею», тоді як громадські вбиральні не мають права встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги. Оскільки оскаржуваною постановою встановлено тарифи на житлово-комунальні послуги в тому числі в місті Києві, споживачем яких вона є, то такими чином порушено її права.
		Посилаючись на приписи Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зазначила про обов'язок суду з'ясувати всі обставини щодо того, чи діяв відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваного акта  на підставі, у спосіб чи в межах повноважень, встановлених Конституцією і законами України.
		У судовому засіданні 09.02.2018 представник позивача та одночасно третя особа позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Наголосив на тому, що підставою заявленого позову є виключно відсутність визначених Конституцією та законами України  повноважень для прийняття оскаржуваної постанови. Також зауважив, що позивачем не оспорюється вищевказана постанова відповідача з підстав недотримання процедури її прийняття та з питань, що стосуються її суті.
		Відповідач у письмовому запереченні щодо позову заперечив, стверджуючи про його необґрунтованість, просив відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що НКРЕКП є державним колегіальним органом, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,  підпорядкованим Президентові і підзвітним Верховній Раді України, відтак в межах повноважень та відповідно до закону прийняло оскаржувану постанову.
		Як вбачається з матеріалів справи, постановою НКРЕКП від 26.04.2017 №552 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26 листопада 2015 року №2868» внесено низку змін до постанови НКРЕКП від 26.11.2015 №2868 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) суб'єктам господарювання, які є виконавцями цих послуг», 
		Згідно із преамбулою оскаржуваної постанови вона прийнята відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Процедури встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (звикористанням внутрішньобудинкових систем), затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 15.01.2015 №13 та Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від  10.03.2016 №303.
		Оскаржуваною постановою, зокрема в новій редакції викладено додаток 51 до постанови НКРЕКП від 26.11.2015 №2868, в якому міститься структура тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутршіньобудинкових систем) публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».
		За своїм характером оскаржувана постанова належить до актів нормативно-правового характеру, тому на розгляд  судом цієї адміністративної справи поширюються особливості, встановлені статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства.
		Оскільки публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» надає послуги у межах міста Києва, в якому проживає позивач, то, відтак, вона є суб'єктом правовідносин, у яких застосовується оскаржуваний акт, а тому позивач має право його оскаржити відповідно до частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства.
		На виконання вимог частини четвертої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем опубліковано оголошення про відкриття провадження у цій адміністративній справі в газеті «Урядовий кур'єр» від 29.11.2017 №225.
		За змістом пункту 2 частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правові акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень підлягають перевірці на їх законність та відповідність актам вищої юридичної сили.
		Перевіряючи оскаржувану постанову на її відповідність законам та актам вищої юридичної сили, суд встановив наступне.
		Відповідно до  статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
		Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (стаття 75 Конституції України).
		Згідно з приписами статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
		Статтею 113 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
		Відповідно до розділу VІІ Концепції адміністративно реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22.07.1998 №810/98 «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» виконавча влада - це одна з трьох гілок державної влади, яка відповідно о конституційного принципу поділу державної  влади покликана розробляти і втілювати державну політику щодо забезпечення виконання законів, управління сферами суспільного життя, насамперед державним сектором економіки. У відносинах із законодавчою і судовою владою вона користується певною самостійністю. 
		Органи виконавчої  влади  - самостійний вид органів державної влади, які згідно з конституційним принципом поділу державної влади мають своїм головним призначенням  здійснення однієї гілки державної влади - виконавчої.
		За характером компетенції (повноважень) розрізняються органи загальної компетенції (Кабінет Міністрів, місцеві державні адміністрації), а також органи спеціальної - галузевої, міжгалузевої і функціональної компетенції  (решта органів виконавчої влади). 
		За порядком прийняття рішень органи поділяються на: 
		- колегіальні, в яких право прийняття рішень від імені органу мають певні колективи (Кабінет Міністрів, різні державні комісії тощо), які очолюються керівником органу; 
		- єдиноначальні, в яких право прийняття рішень від імені органу має одна особа (міністр, голова державного комітету, голова місцевої державної  адміністрації). 
		Статтею 11 Закону України «Про природні монополії» встановлено, що національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України. Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України. Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України. Комісія як колегіальний орган утворюється у складі Голови комісії та шести членів комісії. Голова, члени комісії призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу.
		З 26.11.2016 набрав чинності Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон),  який визначає правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.
		Згідно з приписами статті 1 Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
		Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.
		Відповідно до статті 6 Закону відносини Регулятора з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, іншими органами державної влади врегульовуються таким чином.
		Регулятор щорічно, до 1 квітня року, наступного за звітним, подає до Верховної Ради України звіт про свою діяльність, звіт про використання коштів. Регулятор взаємодіє з Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади в питаннях розроблення і реалізації програм економічного та соціального розвитку України, державних цільових програм.
		Регулятор розробляє та подає до Кабінету Міністрів України проекти актів Кабінету Міністрів України з питань, що належать до його компетенції, узагальнює та аналізує інформацію про їх виконання, вносить пропозиції щодо їх удосконалення.
		Регулятор взаємодіє з Антимонопольним комітетом України та органами фінансового контролю у процесі моніторингу та під час проведення Антимонопольним комітетом України розслідувань на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг. У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції Регулятор звертається до Антимонопольного комітету України з поданням для прийняття відповідного рішення.
		Регулятор надає на запит Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади документи, статистичну та іншу інформацію, необхідні для виконання ними своїх функцій.
		Статтею 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено сферу діяльності Регулятора. Так, зокрема:
		Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема:
		1) у сфері енергетики:
		- діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії;
		- діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу;
		- діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом;
		2) у сфері комунальних послуг:
		- діяльності з виробництва теплової енергії на теплогенеруючих установках, включаючи установки для комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);
		- діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
		Розподіл видів діяльності відповідно до сфер застосовується виключно для цілей цього Закону.
		Державне регулювання у сферах, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється Регулятором відповідно до цього Закону, а також законів України «Про природні монополії», «Про електроенергетику», «Про засади функціонування ринку електричної енергії України», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах.
		Відповідно до статті 3 Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
		Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема шляхом нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом.
		Статтею 17 Закону до повноважень Регулятора, поміж іншого, віднесено:
		- прийняття обов'язкових до виконання рішень з питань, що належать до його компетенції;
		- встановлення державних регульованих цін і тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом;
		Таким чином, з наведеного вбачається, що  відповідач є уповноваженим державним органом на прийняття рішень нормативно-правового характеру щодо встановлення державних регульованих цін і тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, оскільки такі повноваження надані йому Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
		Отже, доводи позивача та третьої особи про відсутність таких повноважень у відповідача є необґрунтованими та не заслуговують на увагу суду.
		Будь-якої невідповідності законам України та актам вищої юридичної сили щодо реалізації відповідачем наданих йому повноважень при прийнятті оскаржуваної постанови судом не встановлено.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач в межах повноважень, визначених Законом, прийняв оскаржувану постанову, тому підстави для визнання її протиправною та скасування з підстав, зазначених позивачем, відсутні.
		Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відсутні.
		Керуючись статтями 241-255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні позову відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295, 297 з урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.
		 
		Суддя                                                                                                О.О. Власенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...