Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/4815/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 14.03.2018. Зареєстровано: 16.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.03.2018.
Дата набрання законної сили: 14.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		14 березня 2018 року 
		Київ
		справа №813/4815/13-а
		адміністративне провадження №К/9901/1362/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
		суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
		розглянувши в порядку письмового провадження
		касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області 
		на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 (суддя Тертичний В.Г.)
		та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 (судді Глушко І.В., Большакова О.О., Макарик В.Я.)
		у справі № 813/4815/13-а
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп'ютер»
		до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби
		про скасування податкового повідомлення-рішення, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп'ютер» (далі - позивач, ТОВ «Стек-Комп'ютер») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Личаківському районі ), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013                   № 000083.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення не ґрунтуються на фактичних обставинах господарської діяльності позивача, містять суперечності та припущення. Всі господарські операції вчинені позивачем із контрагентами мали реальний товарний характер, товари поставлені позивачу продавцями, використані в господарській діяльності, а операції із продажу відображені належним чином в документах податкового обліку і звітності. Наявність розбіжностей між задекларованими позивачем сумами податкового кредиту та сумами податкових зобов'язань його контрагентів, яка виникла внаслідок відображення в базах даних податкових органів відомостей про неможливість проведення перевірок, не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.08.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 № 000083 ; вирішено питання про судові витрати.
		Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.08.2013  та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013  і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.  
		Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по  суті.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14.05.2013 по 31.06.2013 (перевірка продовжувалася з 27.05.2013 по 31.05.2013), на підставі наказів від 14.05.2013 № 326 та від 27.05.2013 № 366, згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стек-Комп'ютер» з питань взаєморозрахунків з ПП «Гелан», ТОВ «Фінанс пан трейд» за травень-червень 2012 року, ПП «Студія маестро» за травень 2012 року, ТОВ «Ірланд груп» за квітень 2012 року, ТОВ «КПІ Сервіс» за період з 01.05.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 06.06.2013 № 251/22-10/30538300 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 1 572 005,06 грн.
		На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 № 000083, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі  2 078 842 грн., з яких 1 572 005 грн. - за основним платежем та 506 837 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
		Як вбачається з акту перевірки від 06.06.2013 № 251/22-10/30538300, фактичною підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки перевіряючих про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Студіо Маестро» та ТОВ «КПІ Сервіс», оскільки, за твердженнями відповідача, правочини укладені позивачем з вказаним контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. Вказані висновки посадових осіб ґрунтувались на підставі акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 5727/22-9/31113336 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Студія Маестро» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за травень 2012 року», даним актом також зафіксовано відсутність цього підприємства за юридичною адресою, а за результатами дослідження податкової звітності встановлено відсутність необхідних умов для здійснення ПП «Студія Маестро» господарської діяльності та акта Катеринопільської ОДПІ № 84/22-017/30146161 від 29.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КПІ-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП «Компанія Сторакс», за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року, ТОВ «Ален-Груп» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, ТОВ «Прайм Ресурс» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.  Крім того, позивачем не надано до перевірки товарно-транспортних накладних щодо транспортування товарів.
		Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладеного позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
		Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
		Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
		Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
		Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
		Податкова накладна, згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді ТОВ «Стек-Комп'ютер», в межах своєї господарської діяльності, було укладено договори купівлі-продажу з ПП «Студіо Маестро» та ТОВ «КПІ Сервіс».
		В матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами - договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Крім того, позивачем надано докази подальшого використання товарів у своїй господарській діяльності. Також, судами встановлено, що поставка товару від ТОВ «КПІ Сервіс» здійснювалася за усною домовленістю позивача з його контрагентом на склад позивача за адресою м. Львів, вул. Промислова, 21. Позивачем надано суду Витяг про реєстрацію права власності на вказане складське приміщення. Транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. За наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може слугувати безумовною підставою для визнання нереальними господарських операцій із контрагентами.  
		Висновки податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту повинні здійснюватися на підставі аналізу первинних документів і не можуть ґрунтуватися виключно на податковій інформації, отриманій за результатами перевірок контрагентів платника податку.
		Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. 
		Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «Студіо Маестро» та ТОВ «КПІ Сервіс» за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення. 
		Касаційна скарга містить виключно посилання відповідача на норми Податкового кодексу України та не містить конкретних доводів, які б свідчили, що судами першої та апеляційної інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального чи порушенням норм процесуального права. 
		Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі                    м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення. 
		Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.08.2013  та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 у справі            № 813/4815/13-а залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий суддя (підпис)  І.А. ВасильєваСудді: (підпис)  С.С. Пасічник  (підпис)  В.П. ЮрченкоЗ оригіналом згідн

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...