Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 577/3031/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 15.03.2018. Зареєстровано: 16.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2018.
Дата набрання законної сили: 12.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		12 березня 2018 року                             
		м.Суми
		Справа №577/3031/17 
		Номер провадження 22-ц/788/449/18
		 
		Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: 
		головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
		суддів -        Біляєвої О. М. ,       Кононенко О. Ю. 
		з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І. 
		сторони по справі:
		позивач  ОСОБА_1;
		відповідач  ОСОБА_2
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2
		на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2018 року ухваленого у складі судді Семенюк І.М. у приміщенні Конотопського міськрайонного суду Сумської області,-
		 
		                                                         в с т а н о в и в:
		 
		У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду та свої вимоги мотивувала тим, що у 2013 році вирішила придбати квартиру в м. Кролевець, знайшла оголошення з приводу продажу квартири, в подальшому зустрілася з продавцем ОСОБА_2, який повідомив, що може продати квартиру за 20 000 доларів США в розстрочку на два роки і вони встановили, яким чином вона буде сплачувати. Їх домовленості були усні і жодних письмових договорів вони не укладали, правовстановлюючих документів ОСОБА_2 їй не передавав. Перші 100 доларів вона передала ОСОБА_2 у жовтні 2013 року, після цього отримала ключі від квартири і почала робити ремонт, на який витратила близько 100 000 грн. і після цього, 29 грудня 2013 року, заселилася в квартиру і стала виплачувати обумовлену суму, при цьому, від відповідача не вимагала розписок за отримані кошти. Станом на серпень 2014 року курс долара по відношенню до гривні збільшився, тому вони домовилися з відповідачем, що вона виплатить решту суми частинами по 2000 доларів США в місяць. В подальшому, вона не змогла своєчасно сплачувати зазначені суми, у звязку з чим кожного місяця сплачувала різні суми. Навесні 2016 року вона зустрілася з ОСОБА_2 та домовилася, що виплатить йому всю суму до грудня 2016 року. ОСОБА_2 погодився на цю пропозицію з умовою, що вона кожного місяця буде сплачувати йому проценти в розмірі 100 доларів США. Вона погодилася і сплачувала різні суми з урахуванням процентів. Однак, з початку літа 2016 року ОСОБА_2 говорив їй, що його не влаштовує такий розрахунок і погрожував виселити з квартири. В серпні 2016 року вона зрозуміла, що не зможе вчасно виплатити борг і спробувала домовитися з ОСОБА_2 про зменшення вартості квартири до 17 000 доларів США або поверненні їй сплачених коштів. На той час вона сплатила ОСОБА_2 14800 доларів США. В подальшому між ними виникла сварка і вони ні до чого не домовилися. З 16 вересня 2016 року вона в квартирі не проживає і в подальшому такого наміру не має. Оскільки нею ОСОБА_2 виплачена значна сума коштів і питання їх повернення не вирішене, в квартирі залишилися її особисті речі, а у вересні 2016 року зустріч з ОСОБА_2 закінчилася погрозами з його боку про фізичну розправу щодо неї, вона з ним більше не спілкувалася і не обговорювала питання повернення належних їй коштів. Оскільки між нею та відповідачем не укладався ні попередній договір, ні договір купівлі-продажу квартири у належній формі, вважає, що такий договір не відбувся, а ОСОБА_2 без достатніх правових підстав набув та зберігає у себе належні їй грошові кошти в розмірі 14800 доларів США. Просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь безпідставно набуте майно  грошові кошти 14800 доларів США, у розмірі, еквівалентному гривні, виходячи з курсу долара до гривні, що на день подачі до суду становить 386 565 грн. 64 коп.
		Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуте майно - грошові кошти у сумі 14 800 доларів США, що еквівалентно 417 407 грн. 36 коп.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3 865 грн. 65 коп. та 5 500 грн. витрат на правничу допомогу.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2018 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
		Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.  
		Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 15 жовтня 2013 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_1.
		Між сторонами по справі у 2013 році була усна домовленість про придбання ОСОБА_1 у відповідача вищезазначеної квартири у розстрочку на два роки.  Оговорена вартість квартири складала 20 000 доларів США, також сторонами було визначено порядок сплати вказаних коштів і подальше переоформлення права власності на квартиру. Позивачкою з 2013 року по 2016 рік було передано ОСОБА_2 14 800 доларів США. З вересня 2016 року позивачка у вказаній квартирі не проживає і в подальшому такого наміру немає.
		Попередній договір купівлі  продажу квартири сторони не укладали. 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір стосовно набуття майна без достатніх правових підстав і саме відсутність договірного характеру правовідносин дає підстави для застосування судом до цих правовідносин положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України та задоволення позову.
		Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 
		Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог помилково було застосовано норму статті 1212 ЦК України, оскільки отримані ним кошти від ОСОБА_1 не можна вважати безпідставно набутим майном, оскільки позивачка сплачувала вказані кошти за квартиру, яка йому належить висновків суду не спростовують. Судом першої інстанції було обґрунтовано застосовано положення статті 1212 ЦК України, оскільки між сторонами по справі були відсутні правовідносини договірного характеру, а за твердженням позивачки вона у вказаній квартирі на даний час не проживає і немає наміру проживати там в подальшому, а тому підстава набуття відповідачем грошей відпала і він має повернути кошти в розмірі 14 800 доларів США.
		Твердження відповідача в апеляційній сказі про те, що зі свого боку він виконав всі умови договору, а саме передав квартиру позивачці та оформив документи для купівлі  продажу квартири висновків суду не спростовують. Попередній договір купівлі  продажу квартири між сторонами оформлений не був, усна домовленість не є попереднім договором, а тому положення статті 1212 ЦК України регулюють вказані правовідносини.
		Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач отримував кошти від двох осіб, а саме від позивачки та ОСОБА_3, а тому покупців було два та те, що позивачка не довела сплату йому саме 14 800 доларів США, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. В судовому засіданні було встановлено, що відповідач отримав від позивачки 14 800 доларів США, що підтвердив як сам ОСОБА_4 так і встановлено постановою про закриття кримінального провадження (а.с. 8), договір купівлі  продажу квартири АДРЕСА_1 оформлено не було, правовстановлюючі документи позивачці не надавались, позивачка не має наміру проживати надалі у вказаній квартирі, а тому кошти є безпідставно набутими і підлягають поверненню.
		Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про вихід суду за межі позовних вимог, позивач просила стягнути 14 800 доларів США, дана сума фактично і задоволена судом, але в гривневому еквіваленті, виходячи з курсу долара США до гривні на час ухвалення рішення.
		З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд 
		 
		                                                  п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий:                                                                       В.І. Криворотенко 
		Судді:                                                                                  О.М. Біляєва
		 
		                                                                                             ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...