Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/17654/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2018.
Дата набрання законної сили: 06.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                              АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		                                            _____________________________________
		Справа №761/17654/17
		Апеляційне провадження
		  №22-ц/796/2265/2018                                                     
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		            6 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:                      
		                                           головуючого - судді          Рейнарт І.М. 
		                                           суддів                                 Кирилюк Г.М., Музичко С.Г.
		                                           при секретарі                     Іванову В.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві  цивільну справу за апеляційною   скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року (суддя Піхур О.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Профспілки працівників освіти і науки України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,
		 
		встановила:
		 
		у травні 2017р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача щодо неналежного розгляду його звернення від 2 березня 2017р. незаконними та зобов'язання розглянути звернення у його присутності та/або його представників і надати відповіді на питання: чи мали право члени профспілки обирати профком і чи відповідає порядок і спосіб виборів профкому профспілкової організації Комунального закладу «Позаміський дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Супутник» ст.ст. 14, 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та п.26.1 і 47.3 статуту Профспілки працівників освіти і науки України; чи відповідає діяльність виборного органу (профкому) профспілкової організації Комунального закладу «Позаміський дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Супутник» ч. 1 ст. 43 КЗпПУ, ст. 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та п.26.1, 47.3, 44 статуту Профспілки працівників освіти і науки України; чи був повноважним профком профспілкової організації Комунального закладу «Позаміський дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Супутник» з 29 жовтня 2014р. по 1 вересня 2015р. згідно з нормами ч. 1 ст. 43 КЗпПУ, ст. 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та п.26.1, 47.3, 44 статуту Профспілки працівників освіти і науки України; чи є законним рішення виборного органу (профкому) профспілкової організації Комунального закладу «Позаміський дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Супутник» з 29 жовтня 2014р. по 1 вересня 2015р. згідно з ч. 1 ст. 43 КЗпПУ.
		            Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 2 березня 2017р. він звернувся із заявою до голови Профспілки працівників освіти і науки України, в якій просив надати роз'яснення щодо діяльності профспілок та розглянути вказане звернення у його присутні, або у присутності його представника.
		            Позивач посилався на те, що 17 березня 2017р. отримав лист відповідача, в якому фактично не надано відповіді на поставлені у зверненні питання, крім того, відповідач не запросив його на розгляд звернення, чим порушив його права, передбачені ст. 18 Закону 
		                                                                         - 2 -
		 
		України «Про звернення громадян».
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, в якому виправлено описки ухвалою суду від 14 грудня 2017р., у задоволенні позову відмовлено.
		У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		Позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, оскільки суд не застосував ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», звузив коло осіб, які можуть звертатися до організацій, установ, об'єднань громадян та коло підстав для звернення.
		Також позивач зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, так як він звернувся до голови профспілки від свого імені, а не як представник чиїхось інтересів; його звернення відповідає вимогам ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» та містить ознаки заяви (повідомлення про порушення чинного законодавства) і пропозиції (поради, рекомендації щодо діяльності профспілки, уникнення порушень); предметом даного позову є захист порушеного права на звернення, проте суд фактично розглянув питання наявності/відсутності у позивача права на звернення.
		Крім того, позивач стверджує, що у порушення норм процесуального права, суд безпідставно відмовив його представнику у долучені до матеріалів справи письмових пояснень-узагальнень.
		Позивач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.161), у судове засідання не з'явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який просив залишити рішення суду без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
		Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 2 березня 2017р. позивач направив листа до голови Профспілки працівників освіти і науки України Труханову Г.Ф., у якому зазначив, що до нього, як до громадського діяча, звернулися звільненні з роботи сторожи Комунального закладу «Позаміський дитячий заклад оздоровлення і відпочинку «Супутник» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з приводу незаконного створення у закладі профкому, який дав незаконну згоду на їх звільнення. Враховуючи звернення вказаних осіб та викладені ними підстави свого твердження, позивач просив дати йому відповіді на запитання з приводу законності обрання профкому, його дійсності, повноважності та законності його рішень.
		Також позивач просив розглянути звернення за його участі чи за участі його представника.
		10 березня 2017р. на адресу позивача був направлений лист, підписаний головою профспілки Трухановим Г.Ф., у якому було зазначено, що питання, порушенні у зверненні позивача, розглядалися у судовому порядку за позовом ОСОБА_3 про визнання незаконним його звільнення з посади сторожа і порушень у діях профспілкового комітету первинної профспілкової організації КЗ «Супутник» судом встановлено не було.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є членом профспілки працівників освіти та науки України, не надав документи у підтвердження його повноважень для представлення інтересів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, його звернення не відповідало вимогам Закону України «Про звернення громадян», а тому позовні вимоги є безпідставними.
		Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи та наданим сторонами доказам, ґрунтується на нормах матеріального права з таких підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, редакція якої діяла на момент ухвалення 
		                                                                        - 3 -
		 
		рішення суду, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		Згідно преамбули Закону України «Про звернення громадян» цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
		            Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
		            Враховуючи викладене, вказаний закон не регулює порядок розгляду звернень громадських діячів до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації та посадових осіб.
		Доводи апеляційної скарги про те, що позивач звертався до відповідача, як приватна особа, а не представник чиїхось інтересів, спростовується листом позивача від 2 березня 2017р., у якому він зазначає, що до нього звернулися громадяни, як до громадського діяча.
		 При цьому, лист позивача не містив посилання на порушення його особистих прав та інтересів, а відтак підстав вважати, що він звертався за захистом своїх порушених прав не встановлено.
		            Посилання у апеляційній скарзі на те, що позивач звертався до відповідача із заявою про порушення чинного законодавства та пропозицією щодо діяльності профспілки і уникнення порушень, колегія суддів вважає безпідставними, так як звернення позивача від 2 березня 2017р. не містить вищезазначених ознак заяви або пропозиції.
		            У статті 3 Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що пропозиція (зауваження) - це звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
		Заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих 
		                                                                    - 4 -
		 
		рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. 
		Однак, у листі від 2 березня 2017р. позивач просив надати йому відповіді на питання, які стосувалися законності обрання профспілки КЗ «Супутник», членом якого він не був і яка не вирішувала питання про його права або обов'язки. Також позивач просив повідомити йому про законність порядку та способу виборів профкому вказаної профспілкової організації, законності діяльності вказаної профспілки та законності рішення профкому вказаної профспілки у певний період, що не відповідає поняттям заяви та пропозиції, які визначені у вищезазначеному законі.
		Враховуючи, що звернення позивача не було ні заявою, ні пропозицією у розумінні Закону України «Про звернення громадян», правових підстав вважати, що відповідачем було порушено право позивача бути присутнім при розгляді заяви чи скарги, передбачене ст. 18 вказаного закону, не має.
		При цьому, позивачу була надана відповідь на його звернення, у якому повідомлялося, що законність діяльності профспілки та її рішення про звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були предметом судового розгляду і будь-яких порушень виявлено не було.
		Враховуючи, що відповідно до  ст. 3 ЦПК України, редакція якої діяла на момент ухвалення судом рішення, та ст. 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і судом не встановлено порушення прав позивача при наданні відповіді на його звернення, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, тому колегія суддів не встановила підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
		Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК  України, колегія суддів
		 
		постановила:
		 
		апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
		 
		 
		Головуючий:        
		 
		                       
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...