Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/1183/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 15.03.2018. Зареєстровано: 17.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2018.
Дата набрання законної сили: 15.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 березня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  904/1183/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:          Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,
		 
		розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонго" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2017 у справі
		 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонго" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:              1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; 2) Національний банк України про стягнення    495    364, 27 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонго" (далі - ТОВ "Сонго") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1)  Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування вкладів); 2) Національний банк України (далі - НБУ) про стягнення 495 364, 27 грн.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів про розміщення грошових коштів на поточних депозитних рахунках від 30.06.2011 № 116072 (далі - договір № 116072), від 25.03.2015 (далі - договір № 351014) та договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 08.04.2003 (далі - договір № 0114) в частині безпідставного перерахування 21.12.2016 грошових коштів із зазначених рахунків ТОВ "Сонго" на рахунок № 37397820000101 в загальній сумі 495 364,27 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.
		 
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2017 (суддя Євстигнеєва Н.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 (колегія суддів: Вечірко І.О., Антонік С.Г., Березкіна О.В.), у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Судові рішення мотивовано тим, що списання спірної суми грошових коштів з рахунків позивача, було ініційовано за допомогою меморіальних ордерів на загальну суму 495 364,27 грн з призначенням платежу "згідно договору про придбання акцій" та за наявністю відповідної правової підстави - договору про придбання акцій від 20.12.2016 № 11/2016 (далі - договір № 11/2016), що відповідає положенням статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". 
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
		 
		У касаційній скарзі та у заяві про уточнення касаційної скарги від 16.11.2017 ТОВ "Сонго" посилається на те, що суди неправильно застосували положення статей 215, 228, 238, 321, 526, 530, 610, 611, 1058, 1073 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статей 4-2, 4-3, 27, 34, 36, 43, 79, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній до 15.12.2017).
		 
		Водночас у касаційній скарзі ТОВ "Сонго" зазначає про те, що дійсність договору    №    11/2016 є предметом спору у Окружному адміністративному суді міста Києва у справі № 826/7377/17, тому розгляд даної справи був неможливий до прийняття рішення адміністративним судом та підлягав зупиненню на підставі статті 79 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
		Короткий зміст вимог касаційної скарги.
		 
		У заяві про уточнення касаційної скарги ТОВ "Сонго" просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
		 
		У відзиві на касаційну скаргу НБУ просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та зазначає, що господарські суди повно і всебічно з'ясували всі обставини справи, надали їм належну правову оцінку та правильно застосували норми матеріального і процесуального права до спірних правовідносин сторін. Крім того, НБУ наголошує, що питання про визнання недійсним договору № 11/2016 не входило до предмету розгляду даної справи, тому посилання ТОВ "Сонго" на ці обставини є безпідставними.
		 
		У відзивах на касаційну скаргу та на заяву про уточнення касаційної скарги  ПАТ КБ "Приватбанк" зазначає про правильне застосування судами норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин сторін та наголошує на безпідставності тверджень скаржника про нікчемність договору № 11/2016.
		 
		Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
		 
		Господарськими судами встановлено, що 30.06.2011 між ТОВ "Сонго" (клієнт) та ПАТ КБ "Приватбанк" (банк) було укладено договір № 116072, предметом якого є внесення клієнтом та прийняття банком тимчасово вільних грошових коштів (вкладу) у сумі та на строк, що зазначені у додатковій угоді до цього договору, з обов'язками виплачувати клієнту суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, встановлених цим договором.
		 
		Згідно пунктів 1.2, 1.3 договору № 116072 (у редакції додаткової угоди від 27.05.2016 № 12) клієнт вносить, а банк приймає тимчасово вільні грошові кошти клієнта на депозитний рахунок № 26005000163923, а за використання грошових коштів, розміщених клієнтом на депозитному рахунку, банк виплачує проценти, з розрахунку процентної ставки 13 % річних.
		 
		Для зарахування процентів ТОВ "Сонго" було відкрито у ПАТ КБ "ПриватБанк" рахунок    № 26084000321764.
		 
		Відповідно до пункту 2.1.2 договору № 116072 (у редакції додаткової угоди від 30.06.2011 № 09) клієнт має право знімати суму вкладу частинами, з урахуванням умов пункту 3.5 цього договору на підставі письмової вимоги (платіжного доручення), та (або) всю суму нарахованих процентів, на підставі письмової вимоги, у будь-який банківський день з урахуванням пункту 3.9 договору. Клієнт має право знімати суму вкладу частинами в будь-який банківський день на письмову вимогу або на підставі платіжного доручення на суму не менше 100 грн (пункт 2.1.5 договору № 116072).
		 
		25.03.2015 між ТОВ "Сонго" (клієнт) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (банк) було укладено договір №    351014, предметом якого є внесення клієнтом та прийняття банком тимчасово вільних грошових коштів (вкладу) у сумі та на строк, що зазначені у додатковій угоді до цього договору, з обов'язками виплачувати клієнту суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, встановлених цим договором.
		 
		Згідно пунктів 1.2, 1.3 договору № 351014 (у редакції додаткової угоди від 24.03.2016 № 03) клієнт вносить, а банк приймає тимчасово вільні грошові кошти клієнта на депозитний рахунок № 26000000257533, а за використання грошових коштів, розміщених клієнтом на депозитному рахунку, банк виплачує проценти, з розрахунку процентної ставки 13 % річних.
		 
		Для зарахування процентів ТОВ "Сонго" було відкрито у банку рахунок №26082000694738.
		 
		Відповідно до пункту  2.1.2 договору № 351014 клієнт має право знімати суму вкладу частинами, з урахуванням умов пункту 3.5 цього договору на підставі письмової вимоги (платіжного доручення), та (або) всю суму нарахованих процентів, на підставі письмової вимоги, у будь-який банківський день з урахуванням пункту 3.9 у редакції додаткової угоди до цього договору. Клієнт має право знімати суму вкладу частинами в будь-який банківський день на письмову вимогу або на підставі платіжного доручення на суму не менше 100 грн (пункт 2.1.4 договору № 351014). 
		 
		Судами встановлено, що 08.04.2003 між ТОВ "Сонго" та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір № 0114 про здійснення розрахунково-касового обслуговування (далі - договір № 0114) на підставі якого ТОВ "Сонго" було відкрито у банку поточний рахунок у гривнях №    26008050000128.
		 
		Водночас судами встановлено, що 13.12.2016 комісією з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків з такими особами прийнято рішення № 105 "Про визначення осіб пов'язаними з ПАТ КБ "ПриватБанк", згідно з яким ТОВ "Сонго" відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визнано пов'язаною особою з ПАТ КБ "ПриватБанк".
		 
		18.12.2016 Правлінням НБУ прийнято рішення № 498-рш/БТ "Про віднесення ПАТ КБ "ПриватБанк" до категорії неплатоспроможних".
		 
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2016 № 2859 запроваджено в ПАТ КБ "ПриватБанк" тимчасову адміністрацію, призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ПриватБанк" директора департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду Соловйову Наталію Анатоліївну.
		 
		18.12.2016 на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла пропозиція НБУ про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, затверджена рішенням Правління НБУ від 18.12.2016 № 499-рш/БТ, згідно якої запропоновано розглянути питання про виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктом 5 частини 2 статті 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме шляхом продажу банку інвестору в особі держави.
		 
		Крім того, 18.12.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 961 "Про деякі питання забезпечення стабілізації фінансової системи" згідно якої держава в особі Міністерства фінансів України придбає акції ПАТ КБ "ПриватБанк" у повному обсязі за 1 гривню, а Міністерство фінансів України  забезпечує для виконання абзацу 2 пункту 2 цієї постанови укладення договору купівлі-продажу акцій ПАТ КБ "ПриватБанк" після здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб заходів, визначених статтею 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Відповідно до пункту 2 частини 6 статті  41-1  Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у день отримання рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку відповідно до пункту 5 частини 2 статті 39 цього Закону Фонд у строки, встановлені цією частиною, вживає заходів до додаткового розміщення акцій нової емісії за таких умов, зокрема, у строк не пізніше двох робочих днів після прийняття загальними зборами рішення про збільшення статутного капіталу неплатоспроможного банку здійснюється укладення уповноваженою особою Фонду договорів від імені пов'язаних осіб такого банку про придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку.
		 
		Судами встановлено, що на виконання вимог статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", 20.12.2016 між ПАТ КБ "ПриватБанк" (емітент) від імені якого діє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) в особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ "ПриватБанк" Славкіної Марини Анатоліївни, яка діє на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2016 № 2887, з однієї сторони та ТОВ "Сонго" (набувач) від імені якого діє Шевченко Андрій Миколайович, уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у  ПАТ КБ "ПриватБанк" (уповноважена особа Фонду), якій делеговано повноваження на підписання цього договору відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2016 № 2887 було укладено договір № 11/2016, за умовами якого емітент зобов'язується передати набувачеві, а набувач зобов'язується придбати у емітента в обмін на грошові зобов'язання емітента перед набувачем, зазначені у пункті 2.1 цього договору акції додаткової емісії емітента номінальною вартістю 280 грн у бездокументарній формі без дотримання принципу "поставка цінних паперів" у кількості 432 568 шт., первинного ринку вартістю пакета акцій - 121 119 040 грн.
		 
		Згідно пункту 1.2 договору № 11/2016 сторони погодили, що набувач в обмін на акції відступає на користь емітента, а емітент набуває прав вимоги за наступними грошовими зобов'язаннями (всі або частину) емітента перед набувачем еквівалент яких у гривні складає наступну суму: договір № 116072 на суму 1 960 грн, договір №    1-СБ-С на суму 120 624 000 грн, договір № 351014 на суму 442 400 грн, договір №Н14К на суму 50 680 грн, а всього - 121 119 040 грн. 
		 
		Згідно з пунктом 2.1 договору № 11/2016 сторони погоджуються з тим, що права вимоги, відступаються набувачем емітенту з моменту укладення сторонами акта приймання-передавання, форма якого міститься в додатку № 1 до цього договору. 
		За змістом пункту 3.3 договору емітент має право списати на свою користь, після виконання емітентом пункту 1.1 цього договору, грошові кошти розміщені на рахунках набувача в емітенті, які зазначені в пункті 1.2 цього договору, внаслідок набуття емітентом прав вимоги, у зв'язку з чим взаємні зобов'язання емітента та набувача, передбачені пунктом 1.1 та пунктом 1.2 цього договору припиняються. Емітент набуває право власності на грошові кошти, належні набувачеві на підставах, передбачених пунктом 1.2 цього договору, після підписання акта приймання-передавання, згідно додатку 1 до договору. 
		 
		20.12.2016 сторонами підписано акт приймання-передавання за договором №11/2016. 
		 
		Підписанням цього акта набувач підтверджує припинення належних йому прав вимоги за грошовими зобов'язаннями емітента перед набувачем у сумі 121 119 040 грн, як передбачено пунктом 1.2 договору (пункт 1 акту), виникнення у емітента права списати з рахунків набувача в емітенті грошові кошти, належні набувачеві на підставах, передбачених пунктом 1.2 договору (пункт 2 акту), а емітент підтверджує, що набув (прийняв) право списати з рахунків набувача в емітенті грошові кошти, належні набувачеві на підставах, передбачених пунктом 1.2 договору (пункт 3 акту); набуття права власності на грошові кошти, належні набувачеві на підставах, передбачених пунктом 1.2 цього договору, а набувач підтверджує, що набув право власності на акції додаткової емісії емітента, зазначені у пункті 1.1 договору (пункт 4 акту).
		 
		Згідно із пунктом 5 акту сторони підтвердили відсутність взаємних претензій щодо виконання умов договору.
		 
		Випискою про операції з цінними паперами від 21.12.2016 № 2536 за період з 20.12.2016 року по 20.12.2016 року підтверджується розблокування випуску акцій у кількості 432 568 шт. ТОВ "Сонго" (депонент).
		 
		Відповідно до частини 2 статті  1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
		 
		Судами встановлено, що списання спірної суми грошових коштів з рахунків позивача було ініційовано за допомогою меморіальних ордерів від 21.12.2016 №G1221L0085 на суму 50 840,80 грн, від 21.12.2016 № G1221L007J на суму 1 411,89 грн, від 21.12.2016 № G1221L00АА на суму 689,45 грн, від 21.12.2016 №G1221L006М на суму 439 613,14 грн та від 21.12.2016 № G1221L00А8 на суму 2    808,99 грн з призначенням платежу "згідно договору про придбання акцій". 
		 
		Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів  в Україні" меморіальний  ордер - це розрахунковий документ, який складається за  ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. 
		 
		За наведених обставин, врахувавши зазначені вище норми матеріального права суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що списання коштів з рахунків позивача у загальному розмірі 495 364,27 грн, відбулося з дотриманням вимог банківського законодавства, зокрема, з використанням належного платіжного інструмента (меморіального ордеру), та за наявністю відповідної правової підстави (договору про придбання акцій). 
		 
		На зазначені обставини обґрунтовано посилаються і НБУ та ПАТ КБ "ПриватБанк" у своїх відзивах на касаційну скаргу та на заяву про уточнення касаційної скарги ТОВ "Сонго".
		 
		Разом з тим, як зазначено ТОВ "Сонго" у позовній заяві та встановлено судами під час розгляду справи, у позивача в ПАТ КБ "ПриватБанк" було відкрито депозитний рахунок на підставі договору № 116072 на якому знаходилось1 411,89 грн сума вкладів та 689,45 грн сума процентів, депозитний рахунок на підставі договору №    351014 на якому знаходилось 439 613,14 грн сума вкладу та 2 808,99 грн сума процентів, а також поточний рахунок на підставі договору № 0114 на якому знаходилось 50 840,80 грн, що разом становить - 495 364,27 грн.
		 
		Як вже було зазначено вище, пунктом 1.2 договору № 11/2016 сторони погодили, що набувач в обмін на акції відступає на користь емітента, а емітент набуває прав вимоги за наступними грошовими зобов'язаннями (всі або частину) емітента перед набувачем еквівалент яких у гривні складає наступну суму: договір № 116072 на суму 1 960 грн, договір №    1-СБ-С на суму 120 624 000 грн, договір № 351014 на суму 442 400 грн, договір №Н14К на суму 50 680 грн, а всього - 121 119 040 грн. 
		 
		Таким чином, встановивши, що у позивача на банківських рахунках відповідача були розміщені грошові кошти в сумі 495 364,27 грн, суди не навели будь-яких мотивувань виникнення у позивача на підставі договору № 11/2016 права власності на акції додаткової емісії ПАТ КБ "ПриватБанк" еквівалент яких складає 121 119 040 грн.
		 
		При цьому, суди не врахували, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на укладені  між ним та відповідачем договори № 116072, № 351014 та №    0114 на яких були розміщені кошти ТОВ "Сонго" у загальній сумі 495 364,27 грн, тоді як між сторонами на підставі договору № 11/2016 виникли зобов'язання окрім договорів № 116072 та № 351014 ще і на підставі договорів №    1-СБ-С на суму 120 624 000 грн та №Н14К на суму 50 680 грн про укладення яких позивачем не зазначалось. Крім того, договір № 0114 на якому у позивача знаходилось 50 840,80 грн до встановлених пунктом 1.2 договору № 11/2016 підстав виникнення грошових зобов'язань не увійшов.
		 
		Проте зазначеним обставинам судами попередніх інстанцій не досліджувались та будь-яка правова оцінка їм не надавалась, тому рішення судів не можна вважати такими, що відповідають вимогам статті 43 ГПК України (у редакції чинній до 15.12.2017) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. 
		 
		Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
		 
		У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27 вересня 2001 року).
		 
		Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України ( у редакції, чинній після 15.12.2017) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).
		 
		Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) межі розгляду справи судом касаційній інстанції не дають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. 
		 
		Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, в повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази, встановити правові підстави виникнення у позивача права власності на акції додаткової емісії ПАТ КБ "ПриватБанк" еквівалент яких складає 121 119 040 грн у відповідності з договором №    11/2016, дослідити правову природу договорів №1-СБ-С на суму 120 624 000 грн та №Н14К на суму 50 680 грн, встановити обставини виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 0114 на якому у позивача знаходилось 50 840,80 грн та який не увійшов до встановлених пунктом 1.2 договору № 11/2016 підстав виникнення грошових зобов'язань, надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
		 
		У зв'язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонго" задовольнити.
		 
		2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2017 у справі №    904/1183/17 скасувати.
		 
		3. Справу №    904/1183/17 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          Є. Краснов
		 
		Судді:                                                                                                    Г. Мачульський
		 
		                                                                                                    І. Кушнір

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...